Договори щодо відчуження майнових прав інтелектуальної власності

Договірні способи розпорядження правами інтелектуальної власності

До договірних способів розпорядження правами інтелектуальної власності можна віднести наступні види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності:

1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Відповідно, згідно з одними з цих договорів майнові права інтелектуальної власності відчужуються, а відповідно до інших - передаються правовласником іншій особі у користування.

1.4.1.1. Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності

За договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.

При цьому встановлено, що укладення договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які були укладені раніше.

Умови договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, що погіршують становище творця відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно з становищем, передбаченим Цивільним кодексом України та іншим законом, а також обмежують право творця на створення інших об'єктів, є нікчемними.

Хоча чинним законодавством не зафіксовано певних обов'язкових умов цього договору, можна зробити висновок, що до суттєвих умов цього договору відноситься об'єкт правочину, а саме права на який об'єкт інтелектуальної власності передаються, та однозначне вираження волі правопопередника передати права та волі правонаступника такі права прийняти. Якщо передається частина прав, то суттєвою умовою договору, крім вищезазначених, також має бути точний, повний, конкретний, вичерпний перелік прав, які за цим договором передаються. Це є важливим в більшій мірі для правонаступника, так як законом встановлено, що майнові права, які передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені, а права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані. За формою такий договір може бути не інакше, як письмовим.

Чинним законодавством про авторське право встановлено, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Обмеження суб'єктів авторського права лише одним видом договорів, фіксація в законі назви цього правочину і обов'язкова вимога щодо дотримання цієї назви загалом не відповідає інтересам розвитку ринку об'єктів авторського права, обмежує економічні права сторін правочину, може створювати юридичні колізії і погіршувати можливості судового захисту прав інтелектуальної власності. Зазначені недоліки будуть усунені з прийняттям нової редакції Закону України "Про авторське праві і суміжні права".

Взагалі, до договору про передачу (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності у більшості випадків за аналогією може застосовуватись правила про договір «купівлі-продажу», за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майнові права у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти зазначені права і сплатити за них певну грошову суму. Такі положення можуть мати місце, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Майнові права можуть бути відчуженим у будь-який спосіб: продажем, даруванням, обміном тощо. У відповідності до принципів свободи договору сторони вільні у визначенні своїх прав і обов'язків 36 за договором. Права можуть бути передані як на оплатній, так і безоплатній основі, будь-якій фізичній чи юридичній особі, у тому числі й іноземній.

Однак сама природа охоронюваного права додає умовам договору деяку специфіку. Для об'єктів промислової власності видача охоронного документа (зокрема патенту на винахід, промисловий зразок, корисну модель) є необхідною умовою існування права. При передачі права власності на такий об'єкт власник охоронного документу не може залишити за собою будь-якого права на його використання, встановити будь-які часові або територіальні обмеження прав, що переходять до правонаступника. Комплекс прав на охоронюваний об'єкт завжди єдиний, усі права можуть передаватися тільки спільно, що буде підтверджено і передачею патенту.

Це принципова відмінність передачі права власності для об'єктів промислової власності від передачі авторських прав, де допускається дроблення прав. При відчужені майнових авторських прав у повному складі, передається увесь їх комплекс, передбачений чинним законодавством, а сам автор втрачає майнові авторські права на цей твір, набувач авторських прав стає їх єдиним власником. Якщо автор передає частину виключних майнових авторських прав, він втрачає право на передану частину прав, залишаючи за собою права, які не були передані, а набувач отримує власність лише на передані йому права.

Патентовласник може передати права на охоронюваний об'єкт тільки у тому обсязі, у якому вони належать йому на момент поступки. Це означає, що патент/свідоцтво переходить до набувача тільки на термін його дії, що залишився. З іншого боку, патент/свідоцтво переходить із всіма обмеженнями, що діють на момент передачі. Сюди будуть відноситися, наприклад, всі обмеження, що випливають з укладених ліцензійних договорів, застави патенту/свідоцтва (якщо, звичайно, заставодержатель дав раніше згоду на поступку патенту/свідоцтва).

Якщо передача права власності на об'єкт промислової власності здійснюється за наявністю діючих ліцензійних договорів про передачу права на використання цей об'єкт, власник повинен:

- поінформувати майбутнього правонаступника про укладені ліцензійні договори і узгодити з ним питання щодо прийняття на себе, разом з правом власності, зобов'язань щодо виконання умов цих договорів;

- одержати згоду ліцензіата (ліцензіатів) на продовження роботи за укладеними договорами з новим власником патенту (правонаступником) та врегулювати з ліцензіатом (ліцензіатами) питання щодо виконання зобов'язань за цим (цими) договором (договорами).

Що стосується об'єктів промислової власності, то необхідно відмітити деякі особливості передачі права власності у випадку співволодіння охоронним документом:

1. У випадку співволодіння охоронним документом, слід пам'ятати, що такий об'єкт є їх спільною власністю. Частки кожного із співвласників визначаються угодою між ними, а за її відсутності визнаються рівними. У разі відсутності угоди між співвласниками щодо визначення їх взаємовідносин при використанні об'єкту, кожен має право:

- особисто використовувати об'єкт промислової власності за своїм розсудом;

- самостійно порушувати судові справи проти порушників патенту/свідоцтва;

- але жоден із співвласників не має права без згоди решти власників патенту/свідоцтва:

- давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання об'єкту інтелектуальної власності іншій особі;

- передавати право власності на цей об'єкт.

2. Зворотна ситуація, коли співвласниками об'єкту бажають стати кілька осіб. За згодою власника одна або декілька осіб можуть стати співвласниками патенту/свідоцтва. Для цього власник повинен укласти з майбутнім співвласником (співвласниками) договір про передачу права власності на об'єкт інтелектуальної власності, який має бути підписаний сторонами і містити їх прізвища, ім'я та по батькові для фізичної особи або повне офіційне найменування юридичної особи (згідно з їх найменуванням у статуті та печатці) та їх повні адреси.

3. Якщо один або декілька, але не всі співвласники за будь- яких обставин бажають передати своє право власності на об'єкт на користь інших співвласників, договір про передачу права власності укладається між співвласниками, які відмовляються від свого права власності та передають свою частину прав, та співвласниками, які приймають цю частину і залишаються власниками патенту/свідоцтва. Договір, в такому випадку, підписується, з однієї сторони, співвласниками, які відмовляються від патенту/свідоцтва, з іншої, - тими, що залишаються.

4. Якщо один або декілька, але не всі співвласники патенту/свідоцтва, бажають передати своє право власності будь-якій іншій особі(особам), договір про передачу права власності на ОПВ укладається між всіма власниками та особами, яким передається право власності у співвласність (правонаступниками). У договорі необхідно чітко визначити, хто конкретно із співвласників передає своє право, кому воно передається та хто буде володіти патенту/свідоцтва після такої передачі. У цьому випадку необхідна згода тих власників, які залишаються володіти патентом/свідоцтвом. Тому такий договір, з одного боку, підписується всіма власниками патенту/свідоцтва, а з іншого боку правонаступником: тими власниками, які залишаються володіти патентом/свідоцтвом, та іншими особами, яких включили до складу співвласників.

Інакше кажучи, ті власники, які залишаються володіти патентом/свідоцтвом (які не передавали своє право власності на ОПВ), підписують договір двічі - від імені сторони, що передає права, та сторони, що їх приймає.

Дата добавления: 2014-12-16