Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності

Договори, щодо надання дозволу на використання об'єкту інтелектуальної власності

З латині «ліцензія» (licentia) означає право, дозвіл. Надання ліцензій широко використовується в багатьох країнах світу в якості адміністративного заходу для регулювання підприємницької діяльності юридичних і фізичних осіб. Ліцензії такого роду засновані на монополії держави у визначених сферах виробництва і, як

правило, видаються компетентними державними органами на здійснення певного виду фахової діяльності або окремих операцій, наприклад, дозвіл на діяльність у галузі освіти, медицини, видавництва або ліцензія на відстріл дичини, рибну ловлю тощо. Широке розповсюдження ліцензування одержало в зовнішньоекономічній діяльності в країнах, де практикується видача ліцензій на здійснення експортно-імпортних операцій.

На практиці досить часто виникає плутанина, пов'язана з нерозумінням сенсу слова "ліцензія", стосовно права інтелектуальної власності, що потребує термінологічно відмежувати саме "ліцензію" в сенсі розуміння майнових прав інтелектуальної власності, від інших документів та актів, з такою ж назвою.

Поняття "ліцензія", стосовно до обміну об'єктами інтелектуальної власності, виключні права на використання яких належать їх власникам, має особливе значення в силу особливостей їхніх споживчих властивостей при обігові на ринку в якості товарів.

До числа відмітних рис ліцензування, стосовно до обміну об'єктами інтелектуальної власності відносяться такі:

1. На відміну від ліцензій-дозволів, що видаються компетентними державними органами на здійснення певного виду діяльності або певних операцій і які є адміністративними актами державного регулювання підприємницької діяльності в країні, надання ліцензії на об'єкт інтелектуальної власності являє собою торгову угоду, що оформляється у вигляді ліцензійного договору. Умови цього договору визначаються в залежності від ситуації на ринку, у тому числі від попиту і пропозиції на предмет ліцензії, із врахуванням інтересів продавця і покупця, а також особливостей об'єкта наданих покупцю прав.

2. Сфера дії ліцензій-дозволів у якості адміністративних актів обмежується ринком країни, на території якої вони видані. Надана патентовласником ліцензія на об'єкт промислової власності може бути реалізована на ринках інших країн. Національні патентні та інші закони більшості країн містять положення, що регулюють питання надання і використання ліцензій. Проте, головні умови ліцензійних договорів, на відміну від зазначених вище адміністративних ліцензій- дозволів, визначаються не тільки національними законодавчими актами, але і ситуацією та умовами купівлі-продажу ліцензій-аналогів на світовому ринку ліцензій.

3. В сфері обміну науково-технічними досягненнями сформувалися міжнародний і національні ринки ліцензій, де правовою базою комерційних операцій слугує як національне патентно- ліцензійне законодавство, так і створена на основі ряду міжнародних угод світова патентна система.

Згідно чинного законодавства, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати коштів за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.

Права на використання об'єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України.

Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є нікчемними.

Ліцензійні правовідносини є самостійними та досить значним інститутом сфери розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, і тому більш детально будуть розглянуті окремо.

Дата добавления: 2014-12-16