Економічний закон і закономірність: сутність та використання в регіональній економіці

Для України актуальною проблемою є ефективне реформування економіки. Серед задач в цих складних процесах важливіша – ефективно розмістити продуктивні сили, для того, щоб забезпечити раціональний розвиток всіх регіонів країни.

Узагальнюючи результати досягнень вчених різних країн у галузі просторової організації продуктивних сил та елементів їх територіальної структури, можна зробити висновки, що продуктивні сили будь-якої держави формуються під впливом економічних законів і закономірностей.

Розміщення продуктивних сил – це об’єктивна закономірність (процес дії економічних законів), але існує ряд суб’єктивних процесів, що виникають в результаті діяльності людини.

Економічні закони – це необхідні, стійкі, повторювані, причинне обумовлені зв'язки і взаємозалежності економічних явищ в процесі виробництва, розподілу та обміну матеріальних благ і послуг. Кожен економічний. закон виступає вираженням як якісних, так і кількісних сторін економічних явищ і процесів.

На формування, розвиток і розміщення продуктивних сил найбільший вплив мають такі економічні закони:

1. суспільного розподілу праці;

2. концентрації виробництва;

3. адекватності виробничих відносин рівню розвитку продуктивних сил;

4. економії часу.

Завдяки дії цих законів забезпечують: найбільш раціональний обмін енергією, речовиною, інформацією між соціальними, економічними, технічними і природними складовими територіальних соціально-економічних систем, тобто країн і окремих регіонів.

Розміщення продуктивних сил визначається дією економічних законів, проте спеціальна економічна та економіко-географічна література оперує поняттям закономірностей розміщення виробництва. В даний час прийнято вважати, що економічні закони і закономірності РПС за своєю суттю є поняттями одного порядку. Економічний закон і закономірності тісно пов’язані і між ними не існує виразної межі, тому в літературі ці поняття ототожнюють.

З дії вищерозглянутих законів випливають закономірності розміщення продуктивних сил, які виражають найбільш загальні причинно-наслідкові відносини між територією (територіальними ресурсами) і суспільним виробництвом.

Закономірність розміщення виробництва – об’єктивні категорії, які пізнаються і свідомо використовується в практичній діяльності.

Принципи на основі яких проводиться господарська політика, суспільство формує і втілює в життя на основі пізнання закономірностей.

Закономірності розміщення продуктивних сил виявляються відношенням між виробничою діяльністю людей і територією на якій ця діяльність проходить. Тому пізнання і практичне використання закономірностей дозволяє вибрати найефективніші варіанти розміщення виробництва, чітко аналізувати територію відповідно до вимог регіональної економіки.

Ігнорування закономірностей веде до великих економічних втрат.

Дані закономірності відображають тяжіння окремих видів господарської діяльності людини до територій, що характеризується певними особливостями рельєфу, природно-ресурсного потенціалу, доступності, а також історико-географічними умовами і рівнями економічного розвитку. До закономірностей відносять:

1. Закономірності соціальної спрямованості розвитку продуктивних сил. Вона базується на виробничих відносинах рівня розвитку продуктивних сил і оптимальним задоволенням потреб людини.

Конституція визначає Україну соціальною державою, а людина визначається найвищою соціальною цінністю суспільства. А це означає, що держава повинна забезпечити соціальну справедливість економіки тим самим підпорядковує розвиток і розміщення продуктивних сил інтересам і потребам людини.

2. Закономірність раціонального розміщення виробництва – випливає із спеціального економічного закону економії праці, яка регулює затрати на подолання просторової незбалансованості між регіонами видобутку, виробництва і споживання продукції.

Ця закономірність пов’язана зі значною територіальною диференціацією в розміщенні природно-сировинних ресурсів і населення. Це спонукає на додаткові витрати транспортування сировини, палива, готової продукції внаслідок територіальної віддаленості між окремими елементами виробництва. В той же час раціональна територіальна організація виробництва повинна забезпечити найвищу продуктивність суспільної праці завдяки максимальній економії її за рахунок земельних затрат праці на подолання територіального розриву між виробництвом і споживачами.

3. Закономірність планомірності розміщення продуктивних сил – відображає вимоги закону планомірного розвитку закону економії часу, закону усуспільнення праці, закону концентрації виробництва.

Процес усуспільнення праці і виробництва на певному етапі розвитку суспільства неминуче породжує планомірність як форму економічного розвитку.

Планування економічного розвитку і розміщення продуктивних сил значно поширилися в розвинутих країнах. Це стало дієвим інструментом держави в розвитку і регулюванні територіальних і галузевих пропорцій.

Важливим інструментом забезпечення планомірного розвитку продуктивних сил є Державна програма соціально-економічного розвитку країни.

4. Закономірність пропорційного розміщення продуктивних сил – це випливає з економічного закону концентрації виробництва.

Реалізація цієї закономірності дає змогу обмежити надмірну концентрацію промислових підприємств і населення у великих містах. Разом з тим, пропорційне розміщення виробництва на території України сприятиме вирівнюванню в розрізі областей виробництва НД на душу населення. Держава може реалізувати цю закономірність через регулювання, яке передбачає надання відповідних пільг інвесторам капіталу. Врахування цієї закономірності дає змогу вирівнювати рівні економічного розвитку регіонів.

5. Закономірність комплексного розвитку і розміщення продуктивних сил – випливає із законів суспільного поділу праці і інтеграційних процесів.

6. Закономірність територіального поділу праці – спеціалізація територій на виробництві певних видів продукції і послуг на основі розвинутої міжрегіональної кооперації.

В результаті територіального поділу праці в господарствах формується така територіально-галузева структура, яка найбільш повно відповідає, природним, демографічним, економічним і соціальним умовам регіону і потребам міжрегіонального ринку. Цей процес сприяє ефективності господарювання.

7. Закономірності територіальної концентрації розміщення і розвитку продуктивних сил – характеризується дією закону усуспільнення виробництва і праці, який відображає об’єктивну тенденцію зосередження виробництва в обмеженому просторі і проявляється в економії витрат за рахунок агломераційного ефекту (взаємне розміщення суміжних об’єктів в одній точці).

8. Закономірність економічної цілісності регіону – географічна цілісність полягає в органічній єдності природної, матеріальної і соціальної сфер. Ці складові поєднуються під впливом певних факторів тому існують різні варіанти розвитку регіону і тому не може бути абсолютно тотожних регіонів. А це має важливе практичне значення для органів соціально-економічно управління.

9. Закономірність глобалізації та регіонального розміщення і розвитку Пс. Ринкові умови розвитку економіки характеризуються наявність двох протилежних процесів – глобалізації економіки та її регіоналізації. Глобалізація проявляється через світовий ринок, який стирає межі між країнами, а регіоналізація розвивається в процесі децентралізації господарювання. Ці процеси породжують гострі проблеми, які необхідно враховувати при розміщення продуктивних сил і розвитку економіки країни та її регіонів.

Дата добавления: 2014-12-16