Організація служб охорони навколишнього природного середовища

Належне функціонування Державної системи моніторингу довкілля має убезпечити Україну від таких втрат і скласти реальні передумови сталого розвитку України, забезпечивши основні компоненти її екологічної складової частини.

Будь-яка система моніторингу розділяється на два основних блока – це система отримання та збереження інформації та система її обробки, аналізу та представлення у вигляді кінцевого продукту. Кожен з цих блоків має свою структурно-організаційну, науково-методичну, технічну та технологічну базу. Тому їх робота здійснюється незалежно одна від одної, але загальна система комплексного екологічного моніторингу потребує паралельного розвитку цих двох блоків, організацію їх постійної взаємодії та коригування їх стратегії і тактики на кожному етапі розвитку системи з урахуванням можливості її функціонування для надзвичайних ситуацій.

Екологічний моніторинг здійснюється, переважно, для перевірки попередньо встановлених в результаті екологічних досліджень норм екологічного стану компонентів довкілля або як початковий етап рекогносцирувальних екологічних досліджень території, яка потребує первісного або додаткового вивчення.

Локальна система моніторингу – система, що належить окремим суб'єктам системи моніторингу довкілля, вирішує специфічні для даного відомства задачі моніторингу і входить складовою частиною до державної системи моніторингу довкілля. Здійснюється на території окремих об'єктів (підприємствах, діяльність яких пов'язана з негативним впливом на довкілля, окремих ділянках ландшафтів, містах).

Регіональна програма моніторингу довкілля являє собою сукупність завдань, направлених на реалізацію задач моніторингу в межах адміністративно-територіального району, на територіях економічних і природних регіонів (область, АР Крим), з урахуванням географічних, соціально-економічних та адміністративних особливостей. Регіональна програма моніторингу довкілля входить як складова частина до загальнодержавної програми.

Загальнодержавна програма моніторингу довкілля – це сукупність завдань державного значення, що ґрунтуються на законодавчій та нормативно-правовій базі і дозволяють реалізувати основні задачі моніторингу із залученням засобів та систем в масштабах країни в цілому.

Державна система моніторингу довкілля, складовими частинами якої є відомчі системи моніторингу довкілля, функціонує на трьох рівнях: загальнодержавному (національному), регіональному та локальному.

За оцінкою науковців Міжнародного інституту менеджменту навколишнього середовища (Швейцарія) щорічні втрати України від погіршення її екологічного стану становлять близько 15-20 % внутрішнього національного доходу і є одними з найбільших у світі. Головною причиною цього є неналежна увага до проблем довкілля.

Центральним органом державної виконавчої влади, які реалізують державну політику в галузі охорони навколишнього середовища, є Міністерство навколишнього середовища та ядерної безпеки України (Мінекобезпеки України). Мінекобезпеки Україна проводить державну екологічну, науково-технічну та економічну політику, спрямовану на раціональне використання, збереження та відтворення безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, забезпечення безпеки функціонування та розвитку ядерного комплексу в мирних цілях, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, обумовленого забрудненням навколишнього середовища, досягнення сталого соціально-економічного розвитку та гармонійної взаємодії суспільства і природи.

Організація служби охорони навколишнього природного середовища Мінекобезпеки Україні складається з наступних структурних підрозділів:

1. Адміністрація ядерного регулювання: вона здійснює державну політику щодо захисту населення і навколишнього середовища від впливу іонізуючих випромінювань техногенного і природного походження. Здійснює контроль за станом радіоактивного фону в місцях підвищеної небезпеки забруднення навколишнього середовища.

2. Управління міжнародних відносин здійснює функції організаційного забезпечення міжнародного співробітництва Мінекобезпеки Україні з зарубіжними національними та міжнародними організаціями.

3. Управління науки проводить спільно з НАН України та Державним ко-комітетом з науки і техніки (ДКНТ) єдину науково-технічну політику, спрямовану на збереження та відтворення безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, забезпечення безпеки функціонування та розвитку ядерного комплексу в мирних цілях.

4. Юридичне управління. Основні його функції – організація законодавчої роботи з нормативно-правового регулювання використання природних ресурсів, встановлення критеріїв і норм забезпечення екологічної та радіаційної безпеки, формування системи права України з цих питань.

5. Відділ за спеціальною роботою. Робота цього відділу спрямована на формування механізму здійснення і на безпосередню реалізацію державної екологічної політики в оборонній сфері, забезпечення в ній екологічної, ядерної та радіаційної безпеки, раціонального використання природних ресурсів.

6. Управління економіки: Підвищення дієвості плати за забруднення навколишнього природного середовища; удосконалення плати за використання природних ресурсів, розширення бази платежів, введення механізму їх індексації; визначення основних напрямків ефективного використання коштів на природохоронні заходи, які виділяються з державного бюджету.

7. Управління регіональної політики та територіального розвитку: виконання доручень уряду щодо вирішення екологічних проблем, що мають ре-регіональної та міжнародне значення, а також проблеми стабільного територіального розвитку народного господарства.

8. Управління державної екологічної експертизи: комплексне методичне забезпечення еколого-експертної діяльності органів Мінекобезпеки України.

9. Управління техногенно-екологічної безпеки: формування нормативно-правової бази регулювання техногенно-екологічної безпеки у виробничій діяльності суб'єктів господарювання, організація і координація науково-дослідних робіт в області техногенно-екологічної безпеки, розробка заходів та координація проведення робіт з запобігання надзвичайних ситуацій, які можуть мати негативний вплив на навколишнє середовище; підготовка пропозицій щодо організації та здійснення екологічного контролю в сфері поводження з відходами; і т.д.

10. Управління моніторингу. Дане управління працює над:
розробкою системи державного моніторингу навколишнього природного середовища для збору, обробки, зберігання та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища.

11. Управління нормативно-технічної політики та енергозбереження. Глав-ним напрямком діяльності цього управління є: розробка і впровадження нормативних документів з питань енергозбереження при проведенні екологічної експертизи проектів економічного розвитку.

12. Управління атмосферного повітря: формування та організаційне забез-чення проведення на території Україні науково обґрунтованої політики в галузі охорони атмосферного повітря.

13. Управління водних ресурсів та надр.

14. Управління біологічних та земельних ресурсів.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення поняттю «моніторинг».

2. Основні цілі екологічного моніторингу.

3. Завдання екологічного моніторингу.

4. Назвіть глобальні екологічні проблеми.

5. Чому міжнародні екологи вважають Україну самій «брудної» країною в Європі?

6. Назвіть найбільш несприятливі регіони країни з екологічної точки зору.

7. Охарактеризуйте проблеми найбільших водних об'єктів України.

8. У чому полягає екологічна проблема українського Полісся? Якими можуть бути шляхи вирішення цієї проблеми?

9. Наслідки Чорнобильської катастрофи.

10. У чому сутність поняття «екологічна безпека»?

Дата добавления: 2014-12-16