Поняття валюти

Валюта — це грошова одиниця, що використовується як світові гроші, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу і платежу.

Існують такі види валют:

1. Залежно від емітента валютних коштів розрізняють види валют:

— національна — платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави (гривня, долар, фунт стерлінгів тощо);

— іноземна — грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні та платіжні засоби (чеки, векселі) в іноземних грошових одиницях, що використовуються в міжнародних розрахунках;

— колективна — міжнародні грошові одиниці, емісію яких здійснюють міжурядові валютно-кредитні організації (євро, СПЗ).

2. Залежно від режиму використання:

— конвертована валюта (повно або частково);

— неконвертована.

3. Залежно від сфери і мети використання:

— валюта оплати — валюта, якою здійснюють фактичну оплату товарів і послуг згідно із зовнішньоекономічною угодою чи погашення міжнародного кредиту;

— валюта кредиту — валюта, якою за угодою кредитора та позичальника надається кредит;

— валютні угоди (ціни) — валюта, в якій встановлюється ціна товару чи послуг у зовнішньоторговельному контракті або визначається сума надання міжнародного кредиту.

Міжнародна торгова валюта — це валюта, що використовується для оцінки міжнародних торговельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу.

Резервна валюта, її функції та умови існування

Резервна валюта — це національна валюта провідних країн світу, що накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків.

Функції резервної валюти:

· виступає міжнародним платіжним засобом;

· служить базою для визначення валютного паритету і валютного курсу;

· використовується як інструмент для проведення валютної політики — валютної інтервенції.

· Для набуття статусу резервної валюти повинні існувати об’єктивні передумови, а саме:

· домінуючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів та капіталів;

· розвинута мережа кредитно-банківських установ;

· лібералізація валютних операцій;

· розвинутий ринок позичкових капіталів;

· наявність зовнішньої конвертації валюти.

Статус резервної валюти дає переваги країні-емітенту: можливість покривати дефіцит платіжного балансу національною валютою, сприяти зміцненню позицій національних експортерів в конкурентній боротьбі на світовому ринку. В той же час висунення валюти країни на роль резервною покладає певні обов'язки на її економіку: необхідно підтримувати відносну стабільність цієї валюти, не вдаватися до девальвації, валютних і торгових обмежень. Статус резервної валюти зобов'язує країну-емітента приймати заходи з ліквідації дефіциту платіжного балансу і підпорядковувати внутрішню економічну політику завданню досягнення зовнішньої рівноваги.

Конвертованість валют

Конвертованість валюти — це здатність резидентів та нерезидентів вільно, без обмежень здійснювати обмін національної валюти на іноземну та використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами. Різниця між ступенем конвертованості валюти залежить від обмежень уряду на валютному ринку. З погляду типів міжнародних операцій, які відбиваються в платіжному балансі країни (платіжний баланс за поточними операціями або за операціями з капіталом), валюта може бути конвертованою за поточними операціями чи за операціями з капіталом або повністю конвертованою.

Конвертованість за поточними операціями — це відсутність обмежень на платежі та трансфери за поточними міжнародними операціями, які пов’язані з торгівлею товарами та послугами, міждержавними переказами тощо. Такі обмеження можуть набувати різних форм у різних країнах: від розподілу іноземної валюти між імпортерами у формі індивідуальних квот для кожної окремої фірми або генеральних квот, що визначають максимальний обсяг іноземної валюти, який уряд готовий виділити для сплати імпорту в поточному періоді, до різних адміністративних вимог. Слід зауважити, що всі країни — члени Міжнародного валютного фонду, підписуючи угоду про вступ до нього, беруть зобов’язання відповідно до статті 8 Статуту МВФ скасувати всі обмеження на міжнародні платежі за поточними операціями. Тому залежно від чинного режиму валютного курсу конвертованість за поточними операціями буває жорсткою (hard), коли націо­нальна валюта має фіксований курс відносно іноземної валюти, та м’якою (soft), коли національна валюта має плаваючий курс відносно іноземної валюти.

Конвертованість за капітальними операціями — відсутність обмежень на платежі та трансферти за міжнародними операціями, які пов’язані з рухом капіталу (прямі й портфельні інвестиції, кредити та капітальні гранти). Основними такими обмеженнями можуть бути: обмеження об’єктів прямих іноземних інвестицій окремими галузями економіки, заборона на купівлю резидентами іноземних цінних паперів тощо. Конвертованість за капітальними операціями не є вимогою при вступі до МВФ.

Повна конвертованість — це відсутність будь-якого контролю та обмежень за поточними і капітальними операціями. Повна конвертованість передбачає також відсутність обмежень на експорт та імпорт товарів і послуг, які можуть вплинути на їх ціну.

Внутрішня конвертованість — право резидентів здійснювати операції в країні з активами, які деноміновані в іноземній валюті. Така форма притаманна Україні. Внутрішня конвертованість охоплює як поточні, так і капітальні операції, але не передбачає паралельного обігу кількох валют.

Зовнішня конвертованість — право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами.

Валютний паритет і валютний курс

Валютний курс - економічна категорія, що являє собою ціну грошової валюти 1 країни, виражену в грошових одиницях іншої країни. Він відображає тенденції внутрішнього економічного розвитку країни та стан і перспективи зовнішньоекономічних відносин.

Види валютного курсу:

фіксований – передбачає наявність певного зареєстрованого паритету, який підтримують органи державного валютного контролю;

плаваючий – має на меті використання ринкового механізму валютного регулювання;

коливаючий – вільно змінюючий під попитом та пропозиції валютний курс, заснований на використанні ринкового механізму;

Основою визначення та порівняння курсів є співвідношення купівельної спроможності іноземних валют. Під нею розуміється вартість певного набору товарів та послуг, які можна придбати за відповідну грошову 1 у порівнянні з базисним періодом. Співвідношення купівельної спроможності окремих валют до певної групи товарів та послуг у 2 країнах – валютним паритетом.

Валюта – грошові знаки іноземних держав та міжнародні грошові розрахункові одиниці.

Котирування валют — це встановлення (фіксація) державними (національними) або найкрупнішими комерційними банками валют- них курсів на основі існуючих ринкових механізмів, законів, норм, правил, що діють у країні.

Валютний паритет – тверде, офіційно встановлене співвідношення обміну однієї валюти на іншу. До 1978 валютний паритет визначався золотим вмістом валю і, відтак, згідно зі статутом МВФ, – на базі СДР, з 1979 в межах Європейського валютного союзу було досягнуто угоди про допустимі межі взаємних відхилень ринкових курсів країн ЄС. У межах світового господарства вирішальний вплив на валютний паритет має американський долар.

Міжнародна валютна ліквідність

Міжнародна валютна ліквідність — можливість переміщення валютних ресурсів, яка забезпечує здатність своєчасно і безперебійно здійснювати платежі за міжнародними зобов'язаннями. Міжнародні ліквідні засоби — це засоби, з допомогою яких і здійснюються міжнародні грошові розрахунки. До них належать наявні гроші (валюта) та інші активи, які дають змогу їх власнику (державі, компанії, банку) здійснювати платежі за поточними, кредитними та іншими зобов'язаннями. Ступені ліквідності країни визначаються співвідношенням ліквідних засобів і розмірами її обов'язків перед іншими країнами. На різних етапах розвитку світового господарства структура і пріоритет ліквідних засобів змінювались. Тепер головна роль належить вільноконвертованій валюті, колективній валюті (СДР, ЕКЮ). Крім того, до основних ліквідних засобів відносять резервні позиції країн у Міжнародному валютному фонді, а також золото. Складовою частиною міжнародних ліквідних засобів є валютні резерви — активи валютних засобів, які є в розпорядженні держав, банків, компаній і які використовуються для міжнародних розрахунків і платежів.

Міжнародна ліквідність виконує три функції: - засіб формування ліквідних резервів;

- засіб міжнародних платежів;

- засіб валютної інтервенції.

Інструментальна структура валютної системи

Дата добавления: 2014-12-16