Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Суб'єкти інформаційних відносин




Міжнародна інформація

Кудрявцева С.П., Колос В.В.



 


У більшості країн встановлюють, крім того, перелік відо­мостей, які не можуть становити комерційну таємницю; це, зокрема: відомості, які містяться у статутах юридичних осіб, дані за встановленими формами звітності про планово-госпо­дарську діяльність, відомості, необхідні для перевірки обчис­лення і сплати податків, тощо. Підприємства і підприємці зобов'язані надавати ці відомості на вимогу органів влади, уп­равління, контрольних та правоохоронних органів, інших ор­ганізацій, які мають на це право відповідно до законодавства.

Комерційну і службову інформацію не слід розуміти як синоніми. Збереження у таємниці службової інформації не зумовлено, як правило, її комерційною цінністю, хоча вона може містити відомості комерційного характеру. Заборона її поширення базується на законодавстві, яке регламентує ок­ремі сфери діяльності. Певні категорії працівників такої сфе­ри діяльності зобов'язані зберігати в таємниці відомості, до яких вони мають доступ у зв'язку з виконуваною роботою (працівники установ зв'язку, банків, лікарі, страхові агенти, податкові інспектори тощо).

Закріплення прав власника комерційної таємниці хоча і будується за моделлю охорони промислової власності, однак має свої особливості. Цей захист грунтується на створенні та забезпеченні систем охорони конфіденційності; порушення системи зумовлює припинення прав. Умовою надання охоро­ни винаходам, корисним моделям, промисловим зразкам, навпаки, слугує їх опублікування. Крім того, підставою ви­никнення права на захист комерційної таємниці визна­чається фактичне правомірне володіння інформацією за умов дотримання відповідних правил. В той же час будь-яка особа, що самостійно і добросовісно стала власником такої інформації, вправі розпоряджатися нею на власний розсуд.

Важливо зазначити, що інформацію, яка охороняється, можуть використати інші особи з дотриманням двох умов: отримання самої інформації законним шляхом і отримання дозволу власника (право власника) на таке використання, оформлене договором, зокрема договором на передачу гото­вих науково-технічних розробок, технологій, конструкцій,


які становлять незапатентован! технічні рішення, дизайн то­що. У всіх договорах, що передбачають передачу прав на ви­користання відомостей, які складають комерційну таємни­цю, на користувача має бути покладено обов'язки з дотри­мання її конфіденційності.

Частина 2 статті 200 ЦК України надає право суб'єкту відносин у сфері інформації вимагати усунення його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданими та­кими правопорушеннями. Відповідно до статті 7 Закону, суб'єктами інформаційних відносин можуть бути також інші держави, їх громадяни та юридичні особи, міжнародні ор­ганізації та особи без громадянства.

Основним суб'єктом інформаційних відносин, згідно зі статтею 38 Закону «Про інформацію», є власник інформації, який щодо об'єктів своєї власності має право здійснювати будь-які законні дії (ч. З ст. 38). Інформація є об'єктом права власності громадян, організацій (юридичних осіб) і держави (ч. 2ст. 38). Право власності на інформацію має такі підстави: створення інформації своїми силами і за свій рахунок; договір на створення інформації; договір, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи. Власник інфор­мації має право призначати особу, яка здійснює володіння, ви­користання і розпорядження інформацією, і визначати прави­ла обробки інформації та доступ до неї, а також встановлюва­ти інші умови щодо інформації. Отже, відповідно до названого Закону, суб'єктами відносин у сфері інформації є, також, власники та користувачі інформації.

Крім того, ст. 42 Закону називає, також, учасників інфор­маційних відносин, а саме: громадян, юридичних осіб або державу, які набувають передбачених законом прав і обов'язків у процесі інформаційної діяльності. Основними учасниками Закон називає авторів, споживачів, поширю­вачів інформації, визначаючи їх права та обов'язки у статтях 43 і 44. Серед найважливіших прав — право одержувати (ви­робляти, добувати), використовувати, поширювати та

3*** " 59





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-16; Просмотров: 847; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.