Виявлення помилок і шахрайства

Ще на стадії планування та виконання аудиторських процедур аудитор повинен враховувати ризик виникнення суттєвого відхилення внаслідок наявності фактів шахрайства та помилок. Звичайно, помилки набагато легше виявити, ніж шахрайство, оскільки винні особи усілякими способами намагаються скрити результати своєї протиправної діяльності. Виходячи з цього існує висока ймовірність невиявлення фактів шахрайства, і як наслідок, ризик невиявлення суттєвих неточностей внаслідок шахрайської діяльності.

Тому, використовуючи свій професіональний скептицизм, аудитор повинен:

- визначити які статті фінансової звітності найбільш підвернені викривленню внаслідок шахрайських дій;

- визначити, які можливості має керівництво підприємством для того, щоб підготувати завідомо неправильну фінансову звітність, або здійснити розкрадання майна підприємства;

- визначити факти, що вказують на ведення підприємством агресивної політики по підвищенню рівня прибутковості;

- визначити будь-які зовнішні або внутрішні фактори, які можуть стати причиною шахрайських дій збоку керівництва або працівників підприємства;

- виявити будь-які підозрілі зміни у поведінці або образі життя керівництва або працівників;

Яким чином аудитор може визначити всі вищеперераховані факти? Звичайно шляхом проведення опитування. Опитування керівництва проводиться з урахуванням можливостей кожного конкретного керівника вчинити факт шахрайства. В ході опитування аудитор повинен з’ясувати, чи відомі керівництву факти шахрайства, а також оцінити дієвість системи внутрішнього контролю для виявлення шахрайства.

Наступним кроком є проведення опитування серед інших працівників, до яких ми віднесемо службу внутрішнього аудиту, працівники, що безпосередньо або опосередковано пов’язані з виконанням бухгалтерської (фінансової) роботи; працівників, що відповідають за виконання складних або незвичайних ситуацій; як внутрішніх, так і зовнішніх консультантів з юридичних питань.

Провівши опитування, аудитор має перед собою інше завдання – необхідно визначити всі фактори, що можуть призвести до навмисного викривлення даних. Для цього аудитор може скористатися таким прийомом, як аналітичний огляд. Дана процедура передбачає проведення порівняння як фінансових, так і не фінансових показників з показниками інших періодів, або інших підрозділів підприємства, або показниками інших підприємств галузі з метою формування думки щодо їх достовірності. Отже, такими факторами можуть бути:

- зміна політичних, економічних, технологічних та інших умов функціонування підприємства, що негативно позначилися на фінансовій стабільності та прибутковості підприємства;

- вплив третіх осіб (наприклад інвестиційних та аналітичних компаній, банків), що змушують змінювати показники, аби, скажімо, не втратити позиції у прогнозних рейтингах;

- тиск на управлінський персонал з боку керівництва, що викликаний необхідністю штучного підвищення рівня прибутковості, внаслідок невдалого управління підприємством;

- складна або нестабільна організаційна структура підприємства, результатом якої є швидка плинність кадрів, нечітка структура підпорядкування, і як наслідок неможливість контролювати діяльність працівників;

- неефективність певних складових системи внутрішнього контролю (недостатній рівень моніторингу та/або часта зміна керівного складу у контролюючих відділах);

Вищеперераховані фактори відносяться до підробки фінансової звітності. Якщо ми будемо вести мову про розкрадання майна підприємства, то в цьому випадку аудитор повинен дослідити інші фактори:

- наявність у складі управлінського або звичайного персоналу працівників із особистими матеріальними проблемами (наприклад, які мають великі суми боргу);

- якими типами активів володіє підприємство (наприклад, великі обсяги готівкових коштів, високоліквідні активи, як-то дорогоцінне каміння та дорогоцінні метали, комп’ютерні деталі та інші активи, які користуються значним попитом серед населення;

- відсутність контролю за витратами вищого керівного складу (витрати на відрядження, службовий транспорт тощо);

- недостатній рівень контролю за активами, що зберігаються не на території підприємства (орендовані складські приміщення);

- наявність неправильно організованої системи відображення активів у обліку, їх руху (використання або продаж) та інвентаризації;

- відсутність чіткої системи фізичного контролю за готівкою, запасами та основними засобами;

- відсутність у керівництва або внутрішніх контролерів чіткої уяви про можливості працівників, які працюють із програмним забезпеченням (наприклад, програміст може свідомо змінити дані в обліковій програмі з корисних цілей).

Якщо виконавши вищеперераховані процедури, аудитор отримав підтвердження того, що на підприємстві можливі факти шахрайства, то він повинен оцінити ризик того, що фінансова звітність матиме суттєві неточності як дуже високий. У разі виникнення такої ситуації, аудитор повинен дуже ретельно вивчити систему внутрішнього контролю, а для аудиту потенційно викривлених статей звітності застосувати не аналітичний підхід, а провести тестування по суті. У ході такого тестування, як правило, виявляються певні помилки та неточності, які ж із них є свідченням фінансових махінацій?

1. наявність помилок у бухгалтерських записах (наявність операцій, які не підтверджені первинними документами, або наявність виправлень, зроблених під кінець звітного періоду);
2. відсутність документального підтвердження, або неналежне документальне підтвердження (відсутність оригіналів документів);
3. відмова у наданні аудитору вільного доступу до документації та відмова у співпраці з боку внутрішніх аудиторів тощо.

Дата добавления: 2014-12-16