Регіональна економіка

Герцик В.А.

ТЕКСТИ ЛЕКЦІЙ

З ДИСЦИПЛІНИ “МІЖНАРОДНИЙ МАРКЕТИНГ”

ДЛЯ СТУДЕНТІВ, ЯКІ НАВЧАЮТЬСЯ ЗА НАПРЯМКОМ

“ЕКОНОМІКА ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО”

Редактор:

Тех. редактор:

Орігінал-макет:

Підписано до друку ______________

Формат 60х84 1/16. Папір типогр. Гарнітура Taimes.

Друк офсетний. Умов. друк. арк. 26,85. Обл. вид. арк. 25,13

Тираж 200 прим. Вид. № 631. Замов. №___. Ціна договірна.

Видавництво Східноукраїнського національного університету

91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а

Адреса редакції: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а

Телефон: (0642)_________. Факс: (0642) ____________

E-mail:

http://

Опорний конспект лекцій

для студентів денної та заочної форми навчання

освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр

галузь знань – 0305 «Економіка та підприємництво»

напрями підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030509 «Облік і аудит»,

6.030505 «Управління персоналом та економіка праці»

Укладачі Єчина Л.В., старший викладач

Бондаренко Ю.М., викладач

Розглянуто та ухвалено

на засіданні кафедри

Протокол від __________ р. № ___

Тема 2: «Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів»

Мета: уявити зміст закономірностей і принципів розміщення продуктивних сил та факторів, які впливають на цей процес.

1. Загальносистемні закономірності розміщення продуктивних сил.

2. Важливі принципи розміщення виробництва.

3. Фактори розміщення продуктивних сил.

Основні поняття

Економічний закон, продуктивні сили, закономірність, інтеграція, види інтеграції, принцип, фактор.

Література

1-с. 60-86; 2-с. 30-60

1. Для України актуальною проблемою є ефективне реформування економіки. Серед задач в цих складних процесах важливіша – ефективно розмістити продуктивні сили, для того, щоб забезпечити раціональний розвиток всіх регіонів країни.

Продуктивні сили формуються і розвиваються під впливом різних факторів і економічних закономірностей.

ПС – система особистих речових факторів в процесі поєднання яких здійснюється виробництво.

ПС = Особистий фактор(р.с) + Речовий фактор (засоби виробництва)

Структура Пс складається з суспільних ПС та природних. Перші виникли в процесі історичного розвитку поділу праці, а другі – це природні багатства, які забезпечують засоби життя і праці. Крім того виділяють всезагальні ПС, які відображають панування людини над силами природи за допомогою НТП.

Що є активною частиною ПС?

Людина, її здатність до праці, духовний і соціально-економічний потенціал, кваліфікація, організація праці, її поділ, фінанси, природне середовище, земля, її надра, інформація, підприємництво, національна інфраструктура.

Суспільні ПС включають людський капітал, трудова кваліфікація, організація праці, фінанси.

Важливе значення має людина-працівник, але з урахуванням її здоров’я, освіти, свободи дій та екологічні процеси.

Трудова кваліфікація людини – це ступінь її професійної підготовки, наявність знань, умінь і навичок, необхідних для виконання.

Розміщення продуктивних сил – це об’єктивна закономірність (процес дії економічних законів), але існує ряд суб’єктивних процесів, що виникають в результаті діяльності людини.

Економічний закон – це стійкі зв’язки між економічними процесами.

В основному закономірності розміщення продуктивних сил покладені економічні закони.

Закономірність – об’єктивно існуючий суттєвий зв’язок явищ природи і суспільного життя.

Економічний закон і закономірності тісно пов’язані і між ними не існує виразної межі, тому в літературі ці поняття ототожнюють.

Закономірність розміщення виробництва – об’єктивні категорії, які пізнаються і свідомо використовується в практичній діяльності.

Принципи на основі яких проводиться господарська політика, суспільство формує і втілює в життя на основі пізнання закономірностей.

Закономірності розміщення продуктивних сил виявляються відношенням між виробничою діяльністю людей і територією на якій ця діяльність проходить. Тому пізнання і практичне використання закономірностей дозволяє вибрати найефективніші варіанти розміщення виробництва, чітко аналізувати територію відповідно до вимог регіональної економіки.

Ігнорування закономірностей веде до великих економічних втрат.

На розвиток продуктивних сил найбільше впливають загальні економічні закони.

Для сучасного етапу розвитку світової економіки характерно посилення інтеграційних процесів практично в усіх галузях народного господарства і сферах управління економікою.

Територіальний поділ праці вимагає на налагодження тісних економічних зв’язків між спеціалізованими товаровиробниками та підприємствами-постачальниками сировини і комплектуючих деталей. Так утворюється міжнародна інтеграція.

Види інтеграції:

1) Внутрішня – всередині країни, регіону, області і т.д.

2) Зовнішня – між підприємствами різних країн. Вона дає можливість розширити технологічні межі виробництва, сприяє спеціалізації виробничих процесів і посилює товарооборот на договірних основах або кооперативних поставках.

Основні закономірності розміщення продуктивних сил

1. Закономірності соціальної спрямованості розвитку ПС. Вона базується на виробничих відносинах рівня розвитку ПС і оптимальним задоволенням потреб людини.

Конституція визначає Україну соціальною державою, а людина визначається найвищою соціальною цінністю суспільства. А це означає, що держава повинна забезпечити соціальну справедливість економіки тим самим підпорядковує розвиток і розміщення ПС інтересам і потребам людини.

2. Закономірність раціонального розміщення виробництва – випливає із спеціального економічного закону економії праці, яка регулює затрати на подолання просторової незбалансованості між регіонами видобутку, виробництва і споживання продукції.

Ця закономірність пов’язана зі значною територіальною диференціацією в розміщенні природно-сировинних ресурсів і населення. Це спонукає на додаткові витрати транспортування сировини, палива, готової продукції внаслідок територіальної віддаленості між окремими елементами виробництва. В той же час раціональна територіальна організація виробництва повинна забезпечити найвищу продуктивність суспільної праці завдяки максимальній економії її за рахунок земельних затрат праці на подолання територіального розриву між виробництвом і споживачами.

3. Закономірність планомірності розміщення ПС – відображає вимоги закону планомірного розвитку закону економії часу, закону усуспільнення праці, закону концентрації виробництва.

Процес усуспільнення праці і виробництва на певному етапі розвитку суспільства неминуче породжує планомірність як форму економічного розвитку.

Планування економічного розвитку і розміщення ПС значно поширилися в розвинутих країнах. Це стало дієвим інструментом держави в розвитку і регулюванні територіальних і галузевих пропорцій.

Важливим інструментом забезпечення планомірного розвитку ПС є Державна програма соціально-економічного розвитку країни.

4. Закономірність пропорційного розміщення ПС – це випливає з економічного закону концентрації виробництва.

Реалізація цієї закономірності дає змогу обмежити надмірну концентрацію промислових підприємств і населення у великих містах. Разом з тим, пропорційне розміщення виробництва на території України сприятиме вирівнюванню в розрізі областей виробництва НД на душу населення. Держава може реалізувати цю закономірність через регулювання, яке передбачає надання відповідних пільг інвесторам капіталу. Врахування цієї закономірності дає змогу вирівнювати рівні економічного розвитку регіонів.

Основні територіальні пропорції

- регіональний розподіл природних ресурсів;

- соціально-економічний розвиток регіонів;

- територіально-промислове виробництво;

- співвідношення регіонів в аграрному виробництві;

- всі види транспортного комплексу.

5. Закономірність комплексного розвитку і розміщення ПС – випливає із законів суспільного поділу праці і інтеграційних процесів.

Основні риси комплексного розвитку економічних районів:

· найбільш повне, економічно ефективне і екологічно виправдане використання наявного ресурсного потенціалу регіону;

· оптимальна галузева і територіальна структура господарства, яка відповідає соціальним і економічним умовам виробництва;

· тісний взаємозв’язок і збалансованість усіх ланок господарства регіону;

· провідна роль традиційних галузей для того чи іншого регіону.

6. Закономірність територіального поділу праці – спеціалізація територій на виробництві певних видів продукції і послуг на основі розвинутої міжрегіональної кооперації.

В результаті територіального поділу праці в господарствах формується така територіально-галузева структура, яка найбільш повно відповідає, природним, демографічним, економічним і соціальним умовам регіону і потребам міжрегіонального ринку. Цей процес сприяє ефективності господарювання.

7. Закономірності територіальної концентрації розміщення і розвитку ПС – характеризується дією закону усуспільнення виробництва і праці, який відображає об’єктивну тенденцію зосередження виробництва в обмеженому просторі і проявляється в економії витрат за рахунок агломераційного ефекту (взаємне розміщення суміжних об’єктів в одній точці).

8. Закономірність економічної цілісності регіону – географічна цілісність полягає в органічній єдності природної, матеріальної і соціальної сфер. Ці складові поєднуються під впливом певних факторів тому існують різні варіанти розвитку регіону і тому не може бути абсолютно тотожних регіонів. А це має важливе практичне значення для органів соціально-економічно управління.

9. Закономірність глобалізації та регіонального розміщення і розвитку Пс. Ринкові умови розвитку економіки характеризуються наявність двох протилежних процесів – глобалізації економіки та її регіоналізації. Глобалізація проявляється через світовий ринок, який стирає межі між країнами, а регіоналізація розвивається в процесі децентралізації господарювання. Ці процеси породжують гострі проблеми, які необхідно враховувати при розміщення Пс і розвитку економіки країни та її регіонів.

2. Поряд з закономірностями розміщення Пс велике значення мають принципи розміщення – конкретні прояви просторового розміщення виробництва в певний період економічного розвитку країни.

До основних принципів розміщення Пс відносяться:

1 Принцип раціонального розміщення виробництва.

Його зміст означає вибір найкращих варіантів розміщення виробництва.

Виробництво повинно бути розміщено так, щоб забезпечувалася висока ефективність н/г тобто виділяється найкращий варіант розвитку.

Цей принцип реалізується завдяки комплекту певних заходів:

а) наближення матеріало, енерго, водо містких галузей до джерел палива, енергії, води.

При цьому ми заощаджуємо не лише на транспортних витратах, але й комплексно використовуємо сировину, економно витрачаємо палив, енергію і воду.

б) наближення праце місткого виробництва до районів зосередження трудових ресурсів;

в) наближення масового виробництва до місць її споживання (хлібопечення, теплова енергія тощо);

г) запобігання зустрічним перевезенням однотипної продукції.

2 Принцип збалансованості й пропорційності

Він означає таке розміщення виробництва, за якого витримується рівновага між виробничими потужностями, обсягом виробництва, з одного боку, та наявністю ресурсів, з іншого.

Пропорційність означає, також, оптимальну структуру н/г регіону, тобто відповідну пропорцію між галузями спеціалізації, а також між основними і допоміжними виробництвами.

Цей принцип використовується для укладання регіональних міжгалузевих балансів при плануванні і прогнозуванні.

3. Принцип комплексного розміщення виробництва

Він реалізується:

- у комплексному використанні природних ресурсів, включно з відходами;

- у раціональному використанні трудових ресурсів шляхом створення у регіоні такої структури господарства, за якої праця усім розмаїтим контингентам робочої сили;

- у створення єдиної інфраструктури

- у налагодженні ефективних виробничих зв’язків між підприємствами регіону.

В умовах АКС цей принцип реалізується шляхом планового будівництва певного набору об’єктів в регіоні. Якщо при цьому достатньо враховані закономірності розвитку у розміщенні Пс, то комплекс функціонує добре, але якщо допущені помилки плануванні то щоб виправити наслідки цих рішень потрібно багато років.

В умовах ринку принцип комплексності повинен зберігатися. Але держава не втручається в його реалізацію тому що підприємці спорудити підприємство там, де є готова інфраструктура, бо витрати на його виробництво будуть значно нижчими. Фірма при цьому намагається створити переробне виробництво і її власник шукає суміжників щоб налагодити взаємовигідну кооперацію. Цей механізм і забезпечує принцип комплексності.

4. Принцип розміщення підприємства згідно раціональними формами суспільної організації виробництва

Він реалізується через концентрацію, спеціалізацію, кооперування й комбінування тобто спосіб виробництва повинен стимулювати ефективний розвиток національних форм його організації.

3. В теорії розміщення Пс фактор розміщення є одним з центральних понять. Можна сказати, що будь-який аналіз виробництва – є аналіз факторний. Лише уважно вивчивши фактори розміщення можна робити обґрунтовані висновки про його ефективність.

Як можна трактувати слово «фактор»? Від латинського faetor – той, хто робить, виробник. Тобто фактор означає причину, рух будь-якого процесу.

Один з засновників факторного аналізу А. Вебер назвав три найважливіші фактори: праця, сировина й транспорт. Згодом їх кількість значно збільшилася.

Всі фактори можна об’єднати в групи, які чинять найбільший вплив на розміщення виробництва:

Сировинна, транспортна, трудова, споживча, енергетична, водна, ринкової кон’юнктури, нтп, економіко географічної ситуації, екологічна.

Всі ці групи взаємопов’язані,тому часто дія одного фактора підсилюється впливом іншого. Так, транспортні витрати істотно впливають на розміщення матеріаломісткого виробництва, «прив’язуючи» підприємства до джерел сировини.

1 Сировинний фактор

Його часто називають фактором матеріаломісткості, хоча сировина й матеріали – не одне й теж саме. Але у практичному аналізі витрати на сировину й матеріали об’єднують. У такому випадку кажуть про матеріаломісткість виробництва. Ці витрати у більшості у більшості галузей промисловості складають понад половину всіх вкладень.

Ступінь матеріаломісткості визначається відношенням витрат на сировину до обсягу виробленої продукції. Водночас обидві величини можна виражати як у грошових, так і в натуральних показниках.

Метод зіставлення натуральних величин є наочнішим. Наприклад, ваги вигідної сировини й готової продукції. Якщо це відношення лише трохи перевищує одиницю, то виробництво нематеріаломістке, а якщо кратність два і більше – матеріаломісткість висока.

Виробництво з великими витратами сировини на одиницю готової продукції треба розташовувати поблизу сировинної бази, щоб не робити завеликих відрахувань на транспорт.

Поряд із матеріаломістким видами виробництва є й такі, для яких сировинний фактор не має істотного значення. Наприклад, електростанції зовсім не споживають сировини (паливо не вражається для них за сирову) і потребують дуже мало матеріалів.

Такі галузі не обов’язково розташовувати поблизу сировини: вони зазнають впливу іншого фактора – трудового.

2 Паливно-енергетичних фактор

Цей фактор, за характером впливу на розміщення виробництва близький до сировинного,бо паливо теж мінеральний ресурс.

Виробництва які зазнають сильно впливу паливно-енергетичного фактору – енергомісткі. Вони поділяються на енерогомісткі і паливномісткі.

За ступенем енергомісткості виробництво може бути високоенергомістким – частка паливно-енергетичних витрат 30 – 45%; середньомустким – 15-30%; неенергомістким – менше 15 %.

Елктромісткі виробництва повинні розміщуватися поблизу великих джерел електроенергії, бажано біля гідроелектростанцій, що дають дещеву електроенергію.

Приклад: найбільший український алюмінієвий завод розташований у Запоріжжі, біля Днепрогес.

До паливномістких зараховуються виробництва, що поглинають багато тепла. Їх розташовують поблизу паливних баз.

Особливе місце серед паливномістких галузей належить ТЕС (теплоелектростанції). Тому для ТЕС, які обслуговують широке коло споживачів електроенергії необхідно розташовувати поблизу джерел палива.

Оскільки передавати електроенергію на великі відстані невигідно через чималі втрати у мережі – ТЕС «притягують» до себе енергомісткі виробництва. Це відноситься до великих ТЕС: Придніпровська, Слав’янська, Вуглегірська.

Якщо ТЕС велика, але вони постачають електроенергію населенню та неенергомісткого виробництва то їх розташовують ближче до споживача.

3 Водний фактор

Вплив цього фактора основується на використанні природних ресурсів. Перш за все це прісна вода – річки, озера. Вона використовується для водного транспорту.

У світі споживається величезна кількість прісної води, причому водоспоживання зростає. Основана маса води використовується у промисловості і сільському господарстві, але пропорції споживання у різних країнах не однакові.

Брак води може перешкоджати розміщенню виробництва, навіть за інших сприятливих умов. Так Донбасі водний дефіцит стримує розвиток металургії, а також деяких галузей органічного синтезу. Така сама ситуація у Карагандяському районі Казахстану, де наявність вугілля, руд чорних і кольорових металів не цілком компенсує брак води.

А у Східному Сибіру, де запаси сировини (деревина) та води багато, вигідно виробляти целюлозу, віскозний шовк.

4 Фактор робочої сили (трудовий)

Він пов’язаний з демографічним потенціалом країни (регіону) і залежить від чисельності трудових ресурсів, їхньої кваліфікації, статево-вікової структури.

З розвитком нтп, зростанням науково місткості та ускладненням виробництва роль цього фактору збільшується.

Вплив трудового фактору визначається обсягом витрати праці на виробництво одиниці продукції.

Праце місткість можна також визначити через розрахунок маси продукції яка припадає на одного виробника (у тонах).

Приклад: на одну людину з виробничо персоналу у вугільній шахті припадая 750 тон видобутого вугілля на рік.

Найбільш праце місткими виявляються такі галузі:

Електроніка (виробництво ЕОМ, телевізорів, побутової електроніки), приладобудування, оптико-механічне, інструментальне виробництв, автомобіле-, версто будування, швацька та інші галузі.

Праце місткі види виробництва у промисловості розміщуються у містах які мають великі трудові ресурси. Це не обов’язково найбільші міста, дуже часто у маленьких і середніх містах є багато незайнятого населення.

До фактора праце місткості наближений фактор науко місткості. До наукомістких належать усі виробництва які потребують:

1) висококваліфікованих працівників

2) великих вкладень у наково-дослідницьку базу.

До цих галузей відносяться:

- Виробництво ЕОМ

- Ракетобудування

- Літако і автомобілебудування

- Впк

Їх треба розміщувати у великих містах, які мають декілька науково дослідних інститутів і вищих навчальних закладі. В Україні це: Київ, Харків, Одеса, Донецьк, Дніпропетровськ, Львів.

Інколи науково містке виробництво разом з науковою базою виноситься за межі великого місця, утворюючи міста-супутники. (новосибірське академмістечко, Зеленоград)

5. Споживчий фактор

Його дія виявляється у наближенні виробництва до місця споживання готової продукції.

Залежно від виду продукції визначається радіус розташування підприємств:

- Хлібозавод обслуговує територію радіусом до 10 км

- Свіже молоко радіус 25-30 км

6. Транспортний фактор

Це один з найважливіших факторів: його складова у структурі витрат нерідко дуже висока. Залежно від розмірів транспортних витрат розміщення виробництва тяжіє або до сировини, або до споживача.

Частка транспортних витрат на одиницю вантажу залежить від його вартості і способу транспортування.

Дешеві вантажі перевозити на великі відстані не вигідно, бо транспортні витрати не лише стають зіставними з вартість продукції, але можуть перевищувати її. Частка транспортних витрат у цих випадках становить 25% і більше.

Дешеві вантажі доцільно відправляти тими видами транспорту, які забезпечують нижчу вартість перевезення вантажу. Це передусім водний і трубопровідний транспорт.

Вантажі далекого слідування відправляються залізницею, а ближнього – автомобільним транспортом.

7. Фактори НТП

Зміни у технології та організації виробництва, якщо вони мають кардинальний характер, можуть істотно вплинути на розміщення Пс.

НТП у кожній історичній фазі виводить на перед ті або інші галузі економіки.

8. Фактор ринкової інфраструктури

Умови відтворення товарів, послуг, робочої сили становлять поняття ринкової кон’юнктури. Фактори кон’юнктури визначають рух цін, цінних паперів, розмірів виробництва, зайнятості.

Кон'юнктура ринку – конкурентні умови реалізації суспільного продукту. Вона здійснюється у співвідношеннях між наявними на ринку матеріальними цінностями й потребою у них. Регулюється кон’юнктура законами попиту і пропозиції.

Коливання кон’юнктури ринку впливає на структуру і розміщення народного господарства. Урахування цього фактору й гнучка зміна структури господарства дозволяють досягати певного економічного ефекту.

9. Фактор економіко-географічного положення (ЕГП)

ЕГП – сукупність відношень об’єкта до інших економіко-географічних об’єктів, що лежать поза ним.

Таким чином. Об’єкт (підприємство, місто, район тощо) характеризується не лише розташування на певній території, але й системою зв’язків (реальних або потенціальних) з іншими об’єктами.

Залежно від економічної природи об’єкта найважливішим вважається його відношенням до джерел природних і трудових ресурсів, ринків збуту, транспортна забезпеченість, екологічна ситуація.

ЕГП категорія історична, тобто якщо з часом зміниться економічний простір навколо об’єкта, то це відіб’ється на економічному потенціалу самого об’єка.

Географічне розташування об’єкта може розглядатися на трьох рівнях:

Макроположення – відбиває економічні відносини об’єкта з великими регіонами (Україна у цьому випадку має вигідне геополітичне розташування)

Мезаположення – відношення об’єкта до компактно та відносно невеликої за розміром території його оточення.

Мікроположення – зони впливу міст.

10. Екологічний фактор

Існує суперечність між розвитком виробництва і станом навколишнього середовища, яка може бути розв’язана різними способами.

Теоретично можна істотно скоротити світове виробництво, особливо в галузях важкої промисловості, але це малоймовірно.

Більш продуктивним є використання позитивних результатів НТП для подолання екологічної кризи – технологічна реалізація виробництва та його оптимальне розміщення.

Дата добавления: 2014-12-16