КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Напрями і методи педагогічної профілактики відхилень у поведінці дітей
Серед багатьох чинників, що впливають на формування особистості дитини, виділяють перш за все біологічні, чинники соціального середовища, досвід практичної діяльності і виховання в широкому сенсі цього слова. Якщо природжені якості особистості, її індивідуальні властивості виступають як передумови формування, то соціальні чинники відіграють вирішальну роль в оволодінні індивідом соціальним досвідом, вростанні його «в людську культуру» (Л.С. Виготський), в адаптації до соціокультурному середовищі. Серед соціальних чинників ведучими є батьківська сім'я, дитячі різновікові колективи, групи вільного спілкування, дитячі співтовариства. Показником соціальної зрілості індивіда слугує його готовність бути активним членом суспільства, виконувати різноманітні сімейні обов'язки, ролі в соціумі, в міжособистісному спілкуванні в групі. Разом з тим наявність несприятливих соціально-педагогічних обставин, негативних макро- і мікросоціальних умов веде до соціальної дезадаптації, тобто неадекватності поведінки підлітків нормам і вимогам тієї системи сус- пільних відносин, у яку вони включаються в міру свого соціального становлення. Разом з соціальною дезадаптацією відбувається і процес десоціалізації - відчуження індивіда від інститутів соціалізації (сім'ї, групи, учнівського колективу), які є носіями норм моралі і права. Тому перед педагогами, вихователями, батьками постає проблема своєчасного запобігання відчуженню підлітка від соціальних інститутів, профілактики (попередження) негативного впливу макро- і мікросере-довища, що зумовлює формування девіантної поведінки. У нормативних документах і концептуальних положеннях державної політики виділяються поняття загальної і спеціальної профілактики. Загальна профілактика розглядається як сукупність заходів, направлених на створення сприятливих соціально-економічних, соціокультурних і соціально-педагогічних умов, що сприяють сім'ї у виконанні нею виховних функцій, реалізації загальноосвітніми установами завдань щодо, повноцінного розвитку інтересів і здібностей школярів, їх зайнятості суспільно корисною діяльністю в позаурочний час.
Спеціальна профілактика включає корекційно-реабілітаційні заходи, спрямовані на дітей групи ризику, девіантних підлітків, неповнолітніх правопорушників. Вона передбачає використання різноманітних заходів психолого-педагогічної підтримки і соціально-правової допомоги неповнолітнім, захист їх від жорстокості, насильства і негативного впливу асоціального середовища. Корекційно-профілактична робота здійснюється за умови взаємодії школи, сім'ї, неформальних груп, різноманітних соціальних інститутів і громадських організацій. Таким чином, профілактична і корекційно-педагогічна діяльність є складовою частиною соціально-педагогічного процесу, спрямованого на виявлення девіантних підлітків, діагностику причин відхилень у їх розвитку і поведінці, визначення своєрідності формування їх особистості і особливостей взаємин з однолітками і дорослими, на розробку загальнопедагогічних і спеціальних заходів з попередження і подолання негативних тенденцій у розвитку і формуванні особистості підлітка. Організація корекційно-педагогічного впливу на девіантних підлітків і передбачає глибоке розуміння соціально-педагогічної суті поведінки, що відхиляється, врахування особливостей впливу факторів середовища на особистість, вивчення специфіки міжособистісного спілкування у групі однолітків. Корекційно-педагогічний вплив може мати як прямий, безпосередній, так і непрямий, опосередкований характер.
Виділяються такі напрями педагогічної діяльності з профілактики і подолання девіантної поведінки дітей і підлітків. А. Підвищення ролі сім'ї у профілактиці девіантної поведінки у дітей: 1. Підготовка майбутніх батьків до сімейного життя і виховання своїх дітей. Вона включає вивчення: • основ взаємин в сім'ї; причин внутрішньосімейних конфліктів, можливостей їх попередження і шляхів подолання; • основ ведення сімейного господарства, економіки сім'ї; • основ сімейного виховання на різних етапах вікового розвитку дитини, підлітка, юнака і дівчини; • основ сімейного права, Декларації прав дитини та інших документів, що регламентують права і обов'язки батьків чи осіб, що їх замінюють; 2. Створення сприятливої етичної обстановки в сім'ї і у сімейних взаєминах - позитивного морально-психологічного клімату сім'ї. 3. Попередження помилок у сімейному вихованні. 4. Формування у дитини твердих етичних орієнтирів, етичної позиції. 5. Виховання з раннього дитинства вольових якостей і відчуття власної гідності, що дозволить сформувати у людини етично-вольові якості. 6. Недопущення насильства над дитиною, пригнічення її волі, або, навпаки, формування культу сили, агресивності. 7. Запобігання вживанню дітьми і підлітками спиртних напоїв, залучення до куріння, азартних ігор. 8. Спонукання дитини до самовиховання, навчання її методиці роботи над собою. Б. Підвищення виховної ролі освітніх установ у попередженні і подоланні девіантної поведінки дітей і підлітків. У школі працюють спеціально підготовлені педагоги. Цим фахівцям держава, суспільство довіряє навчання і виховання підростаючого покоління. Пріоритетним напрямом у діяльності педагогів є виховання. Шляхами підвищення виховної ролі освітньої установи виступають: • підвищення якості підготовки викладацького складу, формування у нього високої педагогічної культури; • створення найбільш сприятливої обстановки в умовах навчального закладу установи для педагогічної діяльності; • спонукання викладацького складу до самовдосконалення, підвищення своєї педагогічної майстерності і педагогічної культури;
• створення у навчальних закладах соціальної служби, яка покликана скоригувати індивідуальні підходи до роботи з девіантними підлітками, надати допомогу вчителям і батькам у спілкуванні з ними; • розвиток системи позаурочної виховної роботи з дітьми і підлітками в умовах навчального закладу; • залучення батьків до участі у виховній діяльності. В. Розвиток доцільної взаємодії сім'ї і школи, сім'ї, школи і адміністративних органів за місцем проживання з метою попередження і подолання девіантної поведінки дітей і підлітків. Єдність сім'ї і школи об'єднує і підсилює виховний вплив на дітей і підлітків. З цією метою практикується: • організація методичних семінарів при школах для батьків (бать- ківський лекторій, батьківський семінар); • підвищення ролі батьківських комітетів у житті школи, посилення зв'язків батьків і вчителів; • створення опікунських організацій при освітніх установах, в які входять і батьки; • залучення батьків до активної участі в заходах класу, школи; • відвідування вчителями дітей вдома (прояв зацікавленої участі в тому, як живуть учні); • допомога і підтримка батьків у виховній роботі з дітьми з боку класного керівника, соціального педагога школи. Виявлення кола спілкування і доцільне управління взаємодією з ним дитини в процесі її розвитку, виховання. Значний вплив на розвиток, виховання дитини мають ті люди, які безпосередньо взаємодіють з нею. їх авторитет, впливовість, здатність навіювати, переконувати дитину в значній мірі визначають спрямованість особистості підлітка. Внаслідок цього вихователям необхідно вчитися визначати коло спілкування вихованця і прагнути намагатися педагогічно правильно впливати на характер його взаємодії з оточуючими людьми. Д. Розвиток позашкільної системи консультування і допомога сім'ї і дітям у подоланні девіантної поведінки. Сьогодні велика увага приділяється створенню як державних, так і недержавних центрів роботи з сім'єю. У них працюють кваліфіковані фахівці, які готові провести діагностику і дати рекомендації для роботи з дітьми девіантної поведінки у домашніх умовах, або порадити звернутися в спеціалізовані центри по роботі з ними.
Е. Підвищення ролі спеціальних установ з перевиховання і виправлення девіантної поведінки дітей і підлітків. У спеціалізовані виховні (перевиховні) центри дітей направляють спеціальні комісії, або самі діти туди приходять, або співробітники центрів за рекомендаціями школи, відділу по роботі з неповнолітніми. Є. Розвиток мережі центрів, що покликані допомогти вирішити соціально-педагогічні проблем дітей, підлітків, юнацтва: педагогічної корекції, педагогічної реабілітації; подолання дитячого і юнацького алкоголізму, наркоманії, а також реабілітації жертв насильства, соціальної дезадаптації. Ж. Використання позитивних можливостей засобів масової інформації у захисті дітей і підлітків від їх негативного впливу. Відомо про велику роль засобів масової інформації (ЗМІ) у формуванні світогляду дітей і підлітків. Сучасні ЗМІ дають виключно різноманітну, багатопланову інформацію без урахування особливостей аудиторії. Активно впроваджується в побут сучасної сім'ї відеотехніка з її величезними інформаційними можливостями. Дослідження вітчизняних і зарубіжних фахівців свідчать про згубний вплив на молодь інфо- рмації і відеопродукції, що пропагують насильство, вільний секс, ідеї легкого бізнесу. Ця інформація безконтрольно і активно демонструється по всіх каналах телебачення, широко представлена у вигляді відеокасет. Вони (телебачення, відеофільми) поступово формують образ дій у людей, які не мають твердих етичних основ, виступають як свого роду навчальні посібники з кримінальної діяльності. 3. Залучення дітей і підлітків до участі в позитивних суспільних справах, організаціях (спортивних, культурно-дозвільних, туристських, театральних та ін.). И. Активізація самовиховання, самовиховної діяльності з виправлення і подолання негативних якостей і звичок, допомога і підтримка молодої людини в роботі над собою.
Дата добавления: 2014-11-28; Просмотров: 877; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |