Підзаконні нормативно-правові акти та їхні види

Закон — це нормативно-правовий акт органу законодавчої влади держави або самого народу, який приймається та змінюється в особливому порядку, регламентує найважливіші суспільні відносини і має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів.

Закон, загальне поняття та види законів.

Юридична сила — це специфічна властивість нормативноправових актів, яка відображає їхнє співвідношення і взаємозалежність за формальною обов'язковістю та визначається місцем правотворчого органу в апараті держави.

Властивості та види нормативно-правових актів. Поняття юридичної сили нормативно-правового акту.

Основним джерелом права у сучасній Україні є нормативно-правовий акт. Нормативно-правовий акт — це письмовий документ компетентного органу держави або самого народу, в якому закріплюються встановлені та забезпечувані державою формально обов'язкові правила фізичної поведінки суб'єктів суспільного життя. Порівняно з іншими джерелами права, нормативно-правовий акт має ряд істотних переваг. Зокрема:

- він найбільш чітко, повно і однозначно формулює права і обов'язки суб'єктів суспільного життя;

- дає можливість найшвидше і найповніше довести зміст норм права до суб'єктів суспільного життя;

- дає можливість та створює умови для адекватного (належного) і однакового розуміння норм права;

- дає можливість оперативно реагувати на потреби правового регулювання, змінюючи, встановлюючи чи скасовуючи відповідну правову норму;

- нормативно-правові акти найбільш повно і легко можуть бути систематизовані, що сприяє полегшенню користування ними, крім того, вони дають можливість для узгодження і впорядкування чинних правових норм.

Юридичні властивості нормативно-правових актів наступні:

- вони є волевиявленням держави або всього народу, тобто приймаються тільки державними або іншими органами, які мають відповідні державно-владні правотворчі повноваження, і є їхнім одностороннім волевиявленням;

- містять у собі правові норми;

- мають зовнішню форму у вигляді письмового документу встановленої форми;

- володіють юридичною силою, яка відображає їхнє співвідношення з іншими нормативно-правовими актами, місце і роль у системі законодавства та правового регулювання.

Головним критерієм поділу нормативно-правових актів є їхня юридична сила. Вони, відповідно, поділяються на закони та підзаконні нормативно-правові акти.

Юридичні властивості закону:

- він є нормативно-правовим актом органу законодавчої влади, тобто вищого представницького органу держави або самого народу. В Україні право приймати закони належить Верховній Раді України та безпосередньо народові шляхом проведення всенародного голосування (референдуму);

- закони встановлюються для регулювання найважливіших питань суспільного і державного життя. Зокрема, як передбачено ст. 18 Конституційного договору: “Виключно законами визначаються: 1) регулювання питань про права та свободи людини і громадянина, громадянство” і т. д. (всього 12 пунктів);

- він має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативних актів. Це знаходить свій вираз у тому, що акти всіх інших органів держави повинні відповідати закону і не суперечити йому, крім того, закон може бути скасований або змінений лише тим суб'єктом, який його встановлював;

- для законів встановлюється особливий порядок їхнього прийняття і введення в дію, який закріплюється у конституції та інших спеціальних законах.

Закріплена в законах обов'язкова послідовність певних дій зі створення законів називається законодавчим процесом.

Його порядок та стадії в Україні закріплені в Регламенті Верховної Ради України.

Стадії законодавчого процесу:

- законодавча ініціатива, суть якої полягає у внесенні до Верховної Ради пропозиції про необхідність прийняття того чи іншого закону;

- розробка проектів законів;

- розгляд законопроектів у комісіях Верховної Ради України;

- розгляд законопроектів на сесії Верховної Ради у першому, другому та третьому читаннях;

- прийняття закону;

- опублікування закону;

- набрання законом чинності, або вступ закону в силу.

За значенням і місцем законів у системі законодавства вони поділяються на:

- конституційні, або основні. Це Конституція та закони з питань, безпосередньо врегульованих Конституцією, наприклад “Про громадянство”, “Про загальний військовий обов'язок” та ін. Конституція є основним законом держави, саме в цьому законі закріплюються основи суспільного, економічного і політичного устрою країни, правове становище особи, її права та обов'язки, форма правління та форма державного устрою, порядок організації та компетенція органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Положення, закріплені у Конституції, конкретизуються у конституційних законах.

- звичайні, або біжучі. Це всі інші чинні в державі закони.

- надзвичайні, тобто закони, які приймаються у певних, передбачених Конституцією, випадках, наприклад надзвичайний стан, війна тощо.

Підзаконні нормативно-правові акти — це нормативні акти компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання.

Види підзаконних нормативно-правових актів в Україні: Укази Президента України; постанови Президії Верховної Ради України; постанови Кабінету Міністрів України; інструкції, розпорядження і накази міністерств, державних комітетів і відомств України; розпорядження глав обласних та районних державних адміністрацій; рішення виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів; нормативні накази та інструкції адміністрації підприємств, установ, організацій.

5. Дія нормативно-правових актів у часі
(пряма, зворотна, переживаюча),
просторі та за колом осіб.

Дія нормативно-правових актів — це їхній фактичний вплив на суспільні відносини. Кожен нормативно-правовий акт призначений для врегулювання певних суспільних відносин, тому встановлення меж його дії є необхідною умовою забезпечення правомірності використання і застосування приписів, які складають зміст цього акту.

Дія нормативно-правового акту обмежена трьома параметрами: а) дією у часі, тобто терміном дії, або часом, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу; б) простором, на який розповсюджується дія нормативно-правового акту; в) колом осіб, які підпадають під дію нормативно-правового акту, тобто в яких на підставі цього нормативно-правового акту виникають конкретні юридичні права та обов'язки.

Дія нормативно-правового акту у часі обмежена моментом набрання ним юридичної сили та моментом втрати останньої. Тобто, слід розрізняти: 1) введення в дію; 2) припинення дії; 3) зворотну силу дії. Нормативно-правові акти починають діяти: а) з часу, що зазначений у самому нормативно-правовому акті чи спеціально прийнятому акті; б) після 10 днів з моменту його опублікування; в) якщо нормативно-правовий акт не публікується, то з моменту одержання його виконавцями.

Нормативно-правові акти втрачають чинність в силу: а) закінчення терміну, на який видавався акт; б) відміни даного нормативно-правового акту іншим; в) зміни обставин, для врегулювання яких був призначений нормативно-правовий акт.

Дія нормативно-правових актів у часі є:

- пряма, тобто він поширюється на всі факти, які виникли після набрання ним чинності, та на факти, які виникли до набрання ним чинності, але продовжують існувати, проте тільки з моменту набрання ним чинності;

- зворотна дія, яка має місце тоді, коли нормативно-правовий акт поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності, але вже з моменту їхнього виникнення, тобто відбувається перегляд попередніх рішень з цих фактів вже за новим нормативно-правовим актом;

- переживаюча дія, яка має місце у випадку, коли нормативно-правовий акт поширює свою дію тільки на нові факти, а на факти, які виникли раніше і продовжують існувати, діє попередній нормативно-правовий акт.

Пряму дію мають всі нормативно-правові акти, зворотну та преживаючу тільки у випадках, спеціально передбачених законом.

Темпоральна чинність нормативно-правових актів, тобто їхня дія у часі, звичайно, встановлюється законодавством відповідної держави. Знання цих правил — неодмінна передумова належного законного застосування і здійснення норм юридичного права.

Дія нормативно-правового акту у просторі — це поширення його впливу на певну територію, державу в цілому чи певний регіон.

Дія нормативно-правового акту за колом осіб визначається підлеглістю осіб вимогам нормативно-правових актів. Згідно зі загальним правилом, дія нормативно-правового акту поширюється на всіх осіб, що перебувають на певній території.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ І САМОПЕРЕВІРКИ:

1. Дайте визначення поняття «правотворчість».

2. Особливості правотворчості в Україні.

3. Нормативно-правовий акт, як результат правотворчості, його відмінність від акта застосування права й акта тлумачення права.

4. Які локальні нормативно-правові акти Ви знаєте?

5. Порядок опублікування і вступу в силу нормативно-правових актів, їх дія в часі, просторі і по колу осіб.

6. На підставі аналізу змісту розділів Конституції України і Регламенту Верховної Ради України дайте характеристику законотворчого процесу в Україні.

7. У 16 столітті в Англії було прийнято так зване "криваве законодавство". Згадаєте його зміст відомий вам із курсу історії держави і права закордонних країн. У чому воно суперечить сучасним принципам законотворчості?

8. Назвіть види інкорпорації за обсягом: 1) предметна; 2) загальна; 3) суб'єктна, 4)хронологічна;

5) галузева; 6) спеціальна.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

Абдулаев М.И., Комаров С.А. "Проблемы теории государства и права" – СПб, 2003.

Ведєрніков Ю.А. Теорія держави та права: навч.посібник/ Ю.А.Ведєрніков, В.С.Грекул; МОН України, МВС України, Юрид.акад.- 4-те вид., доп.і перероб.- К.: Центр.навч.літ., 2005.- 224 с.

Жаркой М.Э., Кривачев А.А. "Теория права и государства: Лекции в тезисах, определениях и блок-схемах" –М.: ПРИОР, 2003.

Любашиц В.Я. и др. "Теория государства и права" – М., 2003.

Мухаев Р.Т. Теория государства и права. Хрестоматия: Пособие для вузов, юридических и гуманитарных факультетов, М.: «Издательство ПРИОР», 2000, с.416.

Нишиц А. Правотворчество и законодательная техника. - М., 1974.

Теория государства и права / Русинов Р., Семитко А., Тихомиров Ю. – М., 2005.

Теория государства и права. Схемы. Комментарии. – М., 2005.

Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред В.М.Корельского и В.Д Перевалова. - М., 2000.

Якушев А.В. Теория государства и права: Конспект лекций: Пособий для сдачи экзаменов. – М., 2005.

Комаров С.А. Общая теория государства и права / 7-е издание. СПб: Питер, 2006. – 512 с.

Теория государства и права / Под ред. В.К. Бабаева, 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2006. – 637 с.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

Андрусів Л.М. Теоретичні основи дослідження законодавчого процесу в Україні// Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ.- Львів, 2007.- С.143-149.

Бобровник С. Правові колізії: підходи до класифікації// Актуальні проблеми тлумачення і застосування юридичних норм.- Львів, 2008.- С. 12 – 14.

Бойко Ю. Законотворчість: поняття та структура // Право України, 2002, №5.

Горьова С. Нормотворча діяльність в умовах побудови в Україні правової держави // Право України, 2000, № 4.

Дзейко Ж.О. Принципи застосування правил і засобів законодавчої техніки// Бюлетень Міністерства юстиції України.- 2006.- № 4.- С.35-44

Дзейко Ж.О. Функції законодавчої техніки// Бюлетень Міністерства юстиції України.- 2006.- № 5.- С.50-58

Дзьобань О.П. Філософсько-правові проблеми правотворчості в перехідних суспільствах// Бюлетень Міністерства юстиції України.- 2006.- № 7.- С.16-28

Дідич Т. Становлення правотворчості в умовах розвитку правової системи України// Актуальні проблеми тлумачення і застосування юридичних норм.- Львів, 2008.- С. 21 – 23.

Дутка Г. Предмет закону // Право України, 2001, № 4.

Задорожня Г. Специфіка нормотворчої діяльності органів місцевого самоврядування. // Право України. – 2007.- № 6.- С. 18-22.

Кальченко С. Окремі аспекти нормотворчої діяльності Верховної Ради України // Юридичний журнал. – 2007.- № 1.- С. 8-13.

Каратеев П.Ю. Законодательная техника: некоторые теоретические вопросы// Правоведение.- 2004.- № 6.- С.137-145

Козловський А. Систематизація законодавства як гносеологічний процес // Право України, 2000, № 2.

Косович В. Законодавча техніка: загальнотеоретична характеристика// Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.- Львів, 2008.- С.22-25.

Костовська К.М. Деякі аспекти визначення поняття "юридична техніка"// Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи.- Львів, 2008.- С.58-61.

Котюк І., Котюк О. Етимологічні та онтологічні аспекти проблеми систематизації правових актів // Право України, 2000, № 8.

Мазуренко А.П. К вопросу о методах правотворческой политики// Юрист-правовед.- 2007.- С.22-26.

Мамутов В. Повніше використовувати техніко-юридичні засоби удосконалення законодавства// Право України.- 2008.- С.3-8.

Мірошниченко А. Співвідношення темпорального та змістовного принципів вирішення правових колізій// Право України.- 2008.- С.24-28.

Морозова Л.А. Юридическая техника (обзор материалов научно-методического семинара) // Государство и право, 2000, № 11, с. 108-120; № 12, с. 85-98.

Перерва Ю.М. Законотворчість та законодавчий процес: співвідношення понять// Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку.- Х., 2005.- С.15-18.

Плавич С.В. Теоретичні аспекти класифікації правотворчості// Часопис Київського університету права.- 2007.- С.71-76.

Сердюк В. Законодавча ініціатива як невід’ємне право Верховного Суду України.. // Юридична Україна. – 2007.- № 1.- С. 17-25.

Сильченко Н.В. Границы деятельности законодателя.// Советское государство и право, 1991, № 8.

Суходубова І.В. Мова закону як умова його ефективності і стабільності// Проблеми законності.- 2007.- С.10-16.

Шевченко Г. Проблеми нормотворчої діяльності суб"єктів нормотворення// Юридичний журнал.- 2008.- С.62-66.

Шевчук С. Судова правотворчість у контексті застосування принципів права// Вісник Академії правових наук України.- 2007.- С.54-71.

Шпакович О. Особливості законотворчого процесу в Європейському Союзі. // Юридична Україна. – 2006.- № 11.- С. 87-91.

Юлдашев О.Х. Управління нормотворчою діяльністю - найперспективніший шлях удосконалення законодавства України// Бюлетень Міністерства юстиції України.- 2006.- № 5.- С.41-49.

Питання до змістовного модулю № 3

1. Основні підходи сучасного праворозуміння: нормативний, соціологічний, філософський тощо.

2. Право як соціальне явище і нормативний регулятор суспільних відносин.

3. Співвідношення права, політики,економіки та моралі.

4. Поняття, сутність і зміст права.

5. Ознаки об’єктивного юридичного права.

6. Принципи об’єктивного юридичного права.

7. Функції об’єктивного юридичного права.

8. Суб'єктивне право. Співвідношення суб'єктивного та об'єктивного права.

9. Правовий статус особистості. Поняття "права людини".

10. Соціальна цінність права.

11. Право України та зростання його ролі на сучасному етапі розвитку держави.

12. Система соціальних регуляторів.

13. Поняття, система і функції нормативного регулювання.

14. Поняття та види сучасних соціальних норм. Соціальні та технічні норми.

15. Право як соціальний регулятор.

16. Правове регулювання та правовий вплив.

17. Сутність і поняття типу права.

18. Різні підходи до типології права.

19. Сучасні правові системи: сутність і структура.

20.Форма (джерело) права: поняття і види.

21. Правовий звичай. Правовий прецедент. Нормативно-правовий договір як форма права.

22. Нормативно-правовий акт як основна форма права в Україні.

23. Система нормативно-правових актів України.

24. Дія нормативно-правових актів.

25. Поняття, ознаки та види законів.

26. Поняття та ознаки правових норм.

27. Структура норм права.

28. Класифікація правових норм.

29. Форми викладання правових норм у нормативно-правових актах.

30. Проблеми подальшого вдосконалення норм українського права.

Змістовний модуль IV

Дата добавления: 2014-12-16