Сегментація ринку праці

Функції ринку праці

Сучасний ринок праці виконує такі функції:

1. Суспільний поділ праці. Ринок праці розмежовує найманого працівника та роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями та кваліфікацією, галузями виробництва та регіонами.

2. Інформаційна. Дає учасникам процесу купівлі-продажу товару „робоча сила” інформацію щодо умов найму, рівня заробітної плати, пропозицію робочих місць, якість робочої сили та інше.

3. Посередницька. Ринок праці встановлює зв’язок між роботодавцями та найманими працівниками, які виходять на ринок праці для задоволення взаємних інтересів і потреб.

4. Ціноутворююча. Це – основна функція ринку праці, яка встановлює рівновагу між попитом і пропозицією робочої сили.

5. Стимулююча. Завдяки механізму конкуренції ринок праці стимулює ефективніше використання людських ресурсів з метою підвищення прибутковості виробництва, також стимулює найманих працівників підвищувати свій професійно-кваліфікаційний рівень.

6. Оздоровлююча. Завдяки конкуренції суспільне виробництво звільнюється від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств. Ринок праці дозволяє одержувати перевагу в конкурентній боротьбі працівникам з найвищими якісними показниками робочої сили. Саме ринок створює таку мотивацію праці, яка з одного боку примушує працівників триматися за робоче місце, в умовах гострої конкуренції, а з іншого – матеріально зацікавлює, стимулює їхні ініціативність, компетентність, кваліфікованість.

7. Регулююча. Певною мірою ринок впливає на формування пропорцій суспільного виробництва, розвиток регіонів, галузей. Ринок праці регулює надлишки трудових ресурсів, їх оптимальне розміщення, а отже, ефективне використання.

В Україні ринок праці ще повною мірою не виконує всіх своїх функцій, оскільки перебуває на стадії розвитку.

Ринок праці підрозділяється на окремі частини — цільові ринки, які називаються сегментами.

Сегментація ринку праці — це поділ працівників на окремі групи за певними критеріями. Залежно від поставленої мети вивчення, аналізу чи управління.

Ознаками сегментації можуть бути:

- територіальне положення — регіон, місто, район тощо;

- демографічні характеристики — статево-віковий і сімейний склад населення;

- соціально-економічні характеристики — рівень освіти, професійно-кваліфікаційний склад працівників, стаж роботи тощо;

- економічні критерії — розподіл покупців за формами власності, за їхнім фінансовим станом; розподіл продавців за рівнем матеріальної забезпеченості та ін.;

- психографічні показники — особисті якості працівників, їх належність до певних верств і прошарків суспільства тощо;

З точки зору територіального підходу виділяють такі ринки:

- внутрішній – місцевий, регіональний;

- зовнішній – транснаціональний, світовий.

Залежно від професій:

- ринок робочих професій;

- ринок спеціалістів і керівників.

З точки зору ланки суспільного виробництва:

- внутрішньофірмовий (ринок підприємства);

- галузевий;

- національний (цей тип ринку збігається з однойменним типом ринку за територіальною ознакою).

З точки зору умов конкуренції:

- необмеженої конкуренції (вільний ринок);

- обмеженої конкуренції.

Сегментація ринку праці передбачає поділ ринку праці на дві частини:

- первинний ринок праці – об’єднує престижні роботи, що характеризуються стабільністю зайнятості і надійністю положення працівника, високим рівнем оплати праці, можливістю професійного зростання, використанням прогресивних технологій, що вимагає від працівника високої кваліфікації і здатності до навчання;

- вторинний ринок праці – об’єднує непрестижні професії, характеризується прямо протилежними рисами: висока плинність кадрів, нестабільна зайнятість, негарантована і невисока оплата праці, безперспективність службового становища, примітивні трудомісткі технології.

Вирішальним чинником від якого залежить те, на який ринок праці вийде той чи інший індивідуум у вигляді пропозиції праці виступає якість його робочої сили (якість людського капіталу).

Дата добавления: 2014-12-16