Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Фактори і резерви підвищення продуктивності праці




Фактори підвищення продуктивності праці – це рушійні сили або причини, під впливом яких змінюється її рівень. Дія факторів росту продуктивності праці залежить від природних, суспільних і матеріальних умов. Продуктивність праці залежить від великої кількості факторів. Пізнання суті й механізму дії кожного з них є необхідною умовою визначення конкретних способів підвищення ефективності праці, науково обґрунтованого управління цим процесом.

Фактори підвищення продуктивності праці можна поділити на три групи.

1) Матеріально-технічні, – до яких належать:

- комплексна механізація та автоматизація виробництва;

- впровадження прогресивних технологій;

- впровадження нових технологічних процесів;

- поліпшення конструкторських властивостей виробів;

- підвищення якості сировини і нових конструктивних матеріалів.

2) Організаційні фактори:

- вдосконалення організації праці і виробництва, структури управління;

- механізація і раціоналізація праці в управлінні;

- впровадження НОП;

- вдосконалення нормування праці;

- підвищення або зменшення питомої ваги окремих видів продукції з різним рівнем трудомісткості.

3) Соціально-економічні фактори:

- підвищення освітнього рівня працівників;

- підвищення виробничої кваліфікації;

- покращання характеру і умов праці;

- стимули, мотиви і спонукання до трудової діяльності.

Сукупність матеріально-технічних факторів та їх вплив на рівень продуктивності праці можна характеризувати певними показниками.

Енергоозброєність праці – споживання всіх видів енергії на одного робітника за певний період.

Фондоозброєність – це показник оснащеності праці виробничими основними фондами. Визначається відношенням середньорічної балансової вартості виробничих основних фондів до середньооблікової чисельності робітників або працівників.

Фондовіддача – загальний показник використання всієї сукупності основних виробничих фондів. Визначається відношенням річного обсягу випуску продукції у грошовому виразі до середньорічної (без урахування зносу) балансової вартості основних виробничих фондів.

Резерви росту продуктивності праці – невикористані реальні можливості повнішої реалізації продуктивної сили праці за рахунок покращання використання всіх факторів її підвищення.

Величину резервів зростання продуктивності праці можна визначити як різницю між досягнутим і максимально можливим рівнем продуктивності праці в конкретний період часу.

Зміни рівня продуктивності праці характеризуються абсолютною та відносною економією витрат праці під впливом окремих факторів або їх сукупності.

Абсолютна економія витрат праці досягається в разі зменшення чисельності персоналу за незмінного обсягу виробництва чи зменшення обсягу виробництва в меншому ступені, ніж зменшення чисельності працівників.

Відносна економія витрат праці (розрахункове скорочення) утворюється в результаті збільшення обсягу виробництва за незмінної чисельності працівників чи збільшення їх чисельності меншою мірою, ніж збільшення обсягів виробництва.

Зв'язок факторів і резервів підвищення продуктивності праці полягає в тому, що коли фактори виступають рушійною силою або причиною зміни її рівня, то використання резервів є безпосередньо процесом реалізації дії тих чи інших факторів.

На сьогодні в економічній літературі відсутня загальновизнана класифікація резервів росту продуктивності праці. В основу класифікації можуть бути покладені різні критерії: час, сфера дії, місце їх реалізації. Оскільки резерви підвищення продуктивності праці реалізуються в усіх галузях народного господарства, то за сферою дії вони можуть бути поділені на народногосподарські, галузеві, внутрішньовиробничі. Останні, своєю чергою, поділяються на загальновиробничі, цехові та резерви підвищення продуктивності праці на конкретному робочому місці.

Народногосподарські резерви пов'язані з розвитком усіх напрямів НТП, раціональним розміщенням продуктивних сил, вирівнюванням показників економічного розвитку районів країни, вдосконаленням управління і планування.

До галузевих резервів відносять спеціалізацію, концентрацію і комбінування виробництва, вдосконалення технології, розповсюдження передового досвіду, кращих технічних досягнень у межах галузі.

Внутрішньовиробничі резерви обумовлені вдосконаленням і найбільш ефективним використанням технічних засобів, покращанням структури робочих кадрів, скороченням втрат робочого часу, економією сировини і матеріалів безпосередньо на підприємстві.

Отже їх можна поділити на:

- резерви зниження трудомісткості продукції;

- резерви поліпшення використання робочого часу

- резерви покращення структури кадрів.

За рахунок зниження трудомісткості продукці:

ПП↑% = (ТРб / ТРн) 100 – 100;

де ПП↑% – величина підвищення продуктивності праці, %;

ТРб, ТРн – базова та нова трудомісткість на операцію або виріб;

За рахунок поліпшення використання робочого часу (зменшення його втрат):

ПП↑ %= (100 – n) 100 / (100 – m) – 100,

ПП↑% = (m – n) 100 / (100 – m),

де m – втрати робочого часу в базовому періоді, %;

n – втрати робочого часу в поточному періоді, %.

За рахунок змін у структурі кадрів:

Іппз = Іппо* Іd,

де Іппз — індекс загальної продуктивності праці;

Іппо — індекс продуктивності праці основних робітників;

Іd — індекс зміни частки основних робітників у загальній кількості робітників у поточному періоді порівняно з базовим, обчислюється за формулою:

Іd = dп / dб,

де dп — частка основних робітників у поточному періоді;

— частка основних робітників у базовому періоді.

Якщо розрахунок проводиться по економії робочої сили то визначити зростання продуктивності праці можна східчастим методом:

ПП1↑%=Е1*100/(Ч-Е1)

ПП2↑%=Е2*100/(Ч-(Е12)

ППn↑%=Еn*100/(Ч-(Е12+....+En)

Де Е12 . Еn – економія робочої сили (чисельності робітників) за рахунок

1, 2,...n -ого фактора, чол.;

Ч – загальна чисельність працівників, чол.

Резерви підвищення продуктивності праці безмежні, як і науково-технічний прогрес, удосконалення організації виробництва, праці й управління. Тому в кожний конкретний період треба використовувати ті резерви, що дають максимальну економію праці за мінімальних витрат.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-16; Просмотров: 1137; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.011 сек.