Норми трудових витрат

Для організації праці у виробництві необхідно знати, яка кількість праці означеної кваліфікації потрібна для виконання замовлення роботодавця або на яку роботу повинна бути встановлена норма праці.

Праця вимірюється або кількістю часу, потрібного для виробництва одиниці продукції, або кількістю продукції, виготовленої за одиницю часу. Нормувати працю означає встановити технічно обгрунтовані норми трудових витрат.

Розрізняють наступні види технічно-обгрунтованих норм праці:

- норма часу НЧ – час, який необхідно витратити для виконання заданої праці з урахуванням означених організаційно-технічних умов;

- норма виробітку НВ – кількість продукції, яку треба виготовити за одиницю часу;

Між змінами норм часу нормами виробітку існують такі співвідношення:

,

- норма обслуговування НО – кількість одиниць устаткування, чисельність робітників, робочих місць або розмір виробничої площі, яку повинен обслуговувати робітник або бригада за визначених організаційно-технічних умов;

- норма чисельності НЧис – необхідний штат робітників за даних організаційно-технічних умов і обсягу робіт для обслуговування означеного устаткування, робочих місць, робітників та ін.

- норма управління НУ – це оптимальна кількість робітників або структурних підрозділів, які треба закріпити за керівником, менеджером тощо.

Нормоване завдання НЗ – це встановлені за допомогою методів нормування обсяг і склад робіт, які повинні виконати однин робітник або бригада робітників за означений період з додержанням вимог щодо якості праці з урахуванням чотирьох чинників.

Умовний розподіл часу зміни на категорії (дивись питання 7.2.) дає змогу скласти технічну норму часу за формулою

НЧ_техн = Т_пз + Т_ор + Т_др + Т_ом + Т_рп

Технічна норма часу, розрахована на одиницю продукції, називається штучною НЧ _шт

НЧ_шт = Т_ор + Т_др + Т_ом + Т_рп

Якщо продукція випускається партіями або серіями, то НЧ називається партіонною НЧ_парт і розраховується за формулою

НЧ_парт = НЧ _шт * n + Т _пз

де n - кількість продукції в партії або в серії.

Технічні норми використання устаткування, агрегатів, машин, апаратів є основою для визначення технічної потужності підприємства. Технічна потужність обладнання – це максимально можлива його пропускна спроможність, розрахована на основі прогресивних технічних норм його використання, передової технології, організації праці і виробництва за умов зниження втрат матеріальних і трудових ресурсів у виробництві.

7.5. Методи нормування праці

У практиці нормування трудових витрат використовують два види методів – аналітичні та сумарні. Основним методом нормування є аналітичний, який має два різновиди - аналітичний розрахунковий та аналітичний дослід-ний.

Аналітичні методи характеризуються розчленуванням операції на складові частини, детальним вивченням та аналізом витрат часу, розробленням такої структури операції та таким змістом її елементів, що забезпечують мінімальні витрати часу у виробництві при високих темпі і якості роботи та найменшому стомленні робітника.

Аналітично-розрахунковий метод базується на визначенні тривалості усіх елементів норми часу на операцію за допомогою розрахунків на основі єдиних, міжгалузевих та галузевих нормативів часу (на верстатні, навантажувально-розвантажувальні, ремонтні роботи, базова система мікроелементів нормативів часу - БСМ-1, БСМ-2 та ін.)

Аналітично-дослідний метод (індивідуальна фотографія робочого дня, самофотографія, хронометраж, фотографія виробничого процесу, бригадна фотографія робочого дня, тощо) дозволяє установити тривалість елементів робочого процесу та норму часу або норму виробітку за допомогою використання методів вивчення витрат робочого часу (індивідуальна, бригадна фотографія робочого часу, фотографія виробничого процесу, хронометраж та ін.) безпосереднім спостереженням у виробничому процесі за діями робітників, машин, апаратів, вивченням фактичних витрат робочого часу, аналітичним обробленням одержаних матеріалів. Цей метод більш трудомісткий, за його допомогою розробляють норми й нормативи технічного нормування.

Сумарний метод нормування базується на визначенні норми часу на всю операцію в цілому (сумарно) без розчленування її на складові частини аналізу й проекування режимів і прийомів роботи. Він має такі різновиди: досвідний, статистичний, порівняльний, розцінювальний.

Методи технічного нормування трудових витрат використовують залежно від цілей, типів, особливостей організаційно-технічних умов виробництва, його масштабів, завдань управління та підприємницької діяльності для встановлення технічно обгрунтованих норм трудових витрат у виробничому процесі.

7.5.1 Індивідуальна фотографія робочого часу (ІФРД)

- Індивідуальна фотографія робочого часу - це спостереження та заміри усіх без винятку витрат робочого часу безпосередньо на робочих місцях виробничого процесу протягом усього періоду спостережень.

Індивідуальну фотографію робочого дня проводять з метою:

- виявлення втрат робочого часу виконавця й устаткування, їх причин, розробки та впровадження заходів для їх усунення;

- накопичення матеріалів для розроблення нормативів Т_пз, Т_ом, Т_рп;

- визначення використання робочого часу передовиків виробництва з метою його вивчення, поширення, передачі іншим робітникам;

- визначення чисельного складу рробітників, які обслуговують обладнання;

- виявлення резервів зростання продуктивності праці;

- атестації, паспортизації робочих місць і встановлення частки ручної праці;

- визначення тривалості трудових операцій, а також окремих елементів роботи;

- визначення фактичного рівня виконання норм, ступеня використання робочого часу устаткування та завантаженості робітника протягом зміни;

- вивчення умов праці на робочому місці.

Етапи проведення ІФРД:

1. Підготовка до проведення ІФРД.

Спостерігач до початку спостережень знайомиться з робітником, робочим місцем, обладнанням, умовами праці. Інформація, що характеризує всі складові елементи виробничого процесу, відображається на першій сторінці листа спостережень ІФРД. Спостерігач обирає таке місце спостереження, щоб перебувати поза полем зору робітника. Важливе значення надається інформації про мету і завдання спостережень на робочому місці, з якими треба ознайомити виконавця робочого процесу.

2. Безпосереднє спостереження. На другій сторінці листа спостережень ІФРД у порядку послідовності виконання робітником, обладнанням усіх без винятку трудових операцій занотовують їх дії, записують поточний час закінчення їх виконання.

3. Аналітичне оброблення одержаних даних. Визначають тривалість операцій відніманням поточного часу попереднього заміру від поточного часу наступного заміру. Індексують категорії витрат робочого часу згідно з прийнятою класифікацією.

Зводять результати спостережень, підсумовуючи однойменні категорії витрат робочого часу, записують на четвертій сторінці листа спостережень, розраховують аналітичні показники.

Визначають аналітичні показники, що відповідають меті і завданням ІФРД:

1.питому вагу оперативного часу в тривалості зміни, яка характеризується коефіцієнтом К₁:

К₁ = (Т_ор + Т_др) / Т_ЗМ

2. питому вагу витрат робочого часу з причин, що залежать від робітника і характеризується коефіцієнтом К₂:

К₂ = [(Т_РПф - Т_РПн) + Т_ВЗА] / Т_ЗМ,

де Трп_ф - час фактичних регламентованих перерв; Трп_н - час регламентованих перерв за нормою;

3. питому вагу втрат робочого часу з причин, незалежних від робітника, що характеризується коефіцієнтом К₃:

К₃ = Твн / Тзм

4. проектований раціональний оперативний робочий час Т_рац, за який можна виробити продукції на стільки більше від фактичного виробітку А_ф, на скільки дозволяють виявлені резерви зростання продуктивності праці:

Т_рац = Т_ор + Т_др + (Трп_ф - Трп_н) + Твза + Твн

5. можливе зростання продуктивності праці у разі усунення втрат робочого часу з причин:

а) залежних від робітника DПП₁

DПП₁ = [(Трп_ф - Трп_н + Твза) / (Т_ор + Т_др)] * 100,

б) незалежних від робітника DПП₂

DПП₂ = Твн / (Т_ор + Т_др)*100

в) загальне зростання продуктивності праці на робочому місці - DПп_заг:

DПп_заг = DПП₁ + DПП₂

6. проектовану норму виробітку НВ_пр:

НВ_пр= Т_рац * А_ф / (Т_ор + Т_др),

або

НВ_пр = А_ф + [(А_ф * DПП_заг) / 100]

7. коефіціент завантаження робітника протягом зміни - К_зав:

К_зав = (Т_ор + Т_др + Т_рп + Т_ом + Т_пз) / Т_зм

8. частку ручної праці Д_р

Д_р = å Т_р / Т_зм

де å Т_р - тривалість ручної праці протягом зміни.

4. Оформлення висновків. Проектовану норму виробітку порівнюють з фактичною, з продуктивністю провідної машини потокової лінії, обладнання на робочому місці, визначають відхилення, встановлюють його причини, розробляють заходи для їх усунення.

Визначення аналітичних показників розглянемо на прикладі індивідуальної фотографії робочого дня робітниці, що розфасовує готову продукцію в коробки (табл.7.1). Протягом зміни робітниця, яка постійно виконує норми, вкладає продукцію у коробки, що подаються транспортером на робоче місце. Ліворуч від стільця робітниці є порожні коробки, які вона виставляє на стіл, розфасовує продукцію, заповнену коробку виставляє на транспортер. Операція виконується машинно-ручним способом: подача продукції - транспортером, обслуговування робочого місця – ручна операція, умови праці (температура, вентиляція, освітлення на робочому місці) – нормальні, відповідають ДЕСТ, робоча поза – „сидячи - стоячи”.

Таблиця 7.1

Лист спостережень ІФРД

№ п/п	Назва операції	Поточний час	Трива- лість	Фактич-ний виробі-ток,	Ін-декс	При-мітка
		го- дина	хви-лина	го-дина	хви-лина	коробок
	Початок спостережень			-	-		-
	Приносить порожні коробки на робоче місце						Тдр
	Вкладає цукерки у коробки			-			Тор
	Розмова			-			ТВН	Служ-бова
	Приносить порожні коробки			-			Тдр
	Вкладає цукерки			-			Тор
	Виходить з цеху			-			Трпф	Особисті по треби
	Приносить порожні коробки			-			Тдр
	Вкладає цукерки			-			Тор
	Розмова			-			ТВЗА	Осо биста
	Підносить порожні коробки			-			Тдр
	Вкладає цукерки			-			Тор
	Виходить з цеху			-			Трпф	Особисті по треби
	Вкладає цукерки			-			Тор
	Здає зміну			-			Тпз
	Разом

Тривалість другої операції – „Приносить порожні коробки на робоче місце” дорівнює 21 хв (7 год 21 хв - 7 год 00 хв), третьої – „Вкладає цукерки у коробки” – 59 хв (8 год 20 хв - 7 год 21 хв). Таким же чином визначають у хвилинах тривалість усіх зареєстрованих у листі спостережень сперацій.

Індексацію витрат робочого часу (операцій) виконують за поданою класифікацією (див. питання 7.2.) Наприклад, операцію № 2 – „Приносить порожні коробки на робоче місце” позначаємо Т_др тому, що робітниця протягом зміни півторює її кілька разів. Якби ця операція виконувалась тільки на початку зміни один раз, тоді ми індексували її як Т_пз. Протягом зміни робітниця 32 хв витратила на Т_рпф тому, що мали місце порушення в організації робочого процесу: відсутня обідня перерва, хоча вона й не повинна входити в коло спостережень. Розрахунок регламентованих перерв за нормою Т_рпн приймаємо 24 хв (5% від Т_зм), тому що вважаємо роботу легкою.

Після індексації складають зведення результатів спостережень (табл. 7.2).

Таблиця 7.2.

Зведення результатів спостережень

Індекс	Номер операції	Тривалість (хвилин)	Питома вага у тривалості
		спостережень, %
Тдр	2, 5, 8, 11		16,0
Тор	3, 6, 9, 12, 14	75,0
Твн		1,0
Трпф	7, 13	6,6
Твза		1,0
Тпз		0,4
	Разом	100,0

Визначаємо аналітичні коефіцієнти, що характеризують використання робочого часу виконавця протягом зміни. Вони мають наступні значення: К₁ = 90,8%; К₂ = 2,7; К₃ = 1; DПП₁ = 3%; DПП₂ = 1%; DПп_заг = 4%; Т_рац = 454 хв; Нр_пр = 416 коробок за зміну; К_зав = 96%; Д_р =91%.

Висновки складають на основі аналізу одержаних матеріалів. У даному випадку можна запропонувати раціональну організацію робочого процесу: надати робітниці обідню перерву, щоб вона протягом зміни не перебільшувала нормативну регламентовану перерву; службові розмови (інструктаж) проводити до початку зміни; робоче місце обладнати таким чином, щоб порожні коробки на нього приносити один раз, на початку зміни, тобто збільшити Т_пз, а замість Т_др якийсь час використати для Т_ор, маючи на увазі, що одну коробку робітниця в середньому заповнює за 0,9 хвилин. Якщо запропоновані заходи щодо усунення втрат робочого часу будуть впроваджені, робітниця зможе підвищити продуктивність праці на 4%, а норма виробітку може бути встановлена у розмірі 416 коробок за зміну.

7.5.2 Фотографія виробничого процесу (ФВП)

ФВП це – одночасне вивчення витрат робочого часу виконавця, часу використання обладнання і технологічного режиму. Фотографія виробничого процесу здійснюється методом двосторонього спостереження, в основному в апаратурних виробництвах, і проводиться за чотири етапи.

На першому етапі попередньо вивчається виробничий процес; регламент робітника, робоче місце, операції, дії та функції виконавця, продукт, сировина, апарати, агрегати тощо. Другий етап є фактичним обстеженням виробничого процесу, результати якого відображаються у спеціальному листі спостережень, що містить три частини, об’єднані одночасним фіксуванням годин, хвилин, дій робітника, обладнання і технологічних параметрів. Третій етап – аналіз одержаних даних полягає в складанні балансу використання устаткування, робочого часу виконавця; матеріальних балансів, пов’язаних з витратами сировини, напів-фабрикатів, матеріалів, даних про виконання технологічного режиму, норм виробітку по окремих апаратах, робітниках, штатних нормативів чисельності, норм обслуговування і т.ін. у порівнянні фактичних даних з нормативними, встановленні відхилень одне від одного, виявлені втрат робочого часу та визначені способів покращання організації виробничого процесу. При цьому застосовують графічний метод: креслять знімальний графік, що відображає фактичний хід виробничого процесу за складовими елементами, а потім настановний графік, що відображає проектований хід процесу з урахуванням розроблених заходів. Четвертий етап – висновки. Їх формулюють за результатами третього етапу.

Дата добавления: 2014-12-16