Тарифна система оплати праці

Тарифна система оплати праці являє собою сукупність різних нормативних матеріалів, за допомогою яких на підприємстві здійснюється диференціація і регулювання рівня заробітної плати різних груп і категорій працюючих залежно від кваліфікації (складності робіт), умов, важкості праці, географічного розташування підприємства та інших галузевих особливостей. Основною метою такої диференціації є забезпечення відповідносі між мірою праці та її оплатою.

До елементів тарифної системи відносять:

― тарифні сітки;

― тарифні ставки;

― надбавки і доплати до тарифних ставок;

― тарифно-кваліфікаційні довідники;

― схеми посадових окладів.

Тарифна сітка – шкала кваліфікаційних тарифних розрядів і відповідних ним тарифних коефіцієнтів, яку застосовують для диференціації основної частини оплати праці працівника залежності від складності виконуваної ним роботи.

Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації працівника.Кожному тарифному розряду тарифної сітки відповідає тарифний коефіцієнт, якийпоказує у скільки разів рівень оплати праці працівника конкретного розряду перевищує рівень оплати праці працівника першого розряду. Тарифний коефіцієнт працівника першого розряду завжди дорівнює одиниці.

Кількість розрядів і величини відповідних їм тарифних коефіцієнтів визначається колективним договором. Співвідношення тарифних коефіцієнтів крайніх розрядів показує діапазон тарифної сітки.

Зазвичай використовується шести-розрядна тарифна сітка зі співвідношенням ставок крайніх розрядів 1:1,8.

Тарифні коефіцієнти наведено в таблиці 9.1.

Таблиця 9.1

Тарифні коефіцієнти

Тарифні розряди	І	II	III	IV	V	VI
Тарифні коефіцієнти	1,0	1,08	1,204	1,350	1,531	1,800

Слід зазначити, що орієнтовні тарифні ставки наводяться в генеральній тарифній угоді, що укладається один раз на рік за погодженням Кабінету Міністрів України з Українською спілкою промисловців і підприємців та профспілковими організаціями України, і в галузевій тарифній угоді. Тарифні ставки генеральної та галузевої тарифних угод є мінімальними гарантіями оплати праці. Підприємства, які застосовують тарифну систему оплати праці, можуть орієнтуватися на них як на мінімальні, але, зазвичай, встановлюють тарифні ставки, більші за рекомендовані, виходячи з фінансових можливостей підприємства.

Середній тарифний коефіцієнт групи робітників (k_m.с) розраховується за формулою:

,

де k — тарифний коефіцієнт відповідного розряду;

Ч — чисельність робітників того самого розряду;

— загальна чисельність робітників.

Середній тарифний розряд (Р_с) розраховується з а формулами:

,

або

де Р_м, Р_б — тарифні розряди, які відповідають меншому й більшому із двох суміжних тарифних коефіцієнтів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний коефіцієнт;

k_м, k_б — менший і більший із двох суміжних тарифних коефіцієнтів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний коефіцієнт.

Тарифна ставка є основною вихідною нормативною величиною, яка визначає рівень оплати праці – це виражений у грошовій формі розмір оплати праці працівника за одиницю робочого часу. Тарифні ставки диференціюються залежно від кваліфікації працівника. Тарифна ставка працівника першого розряду обумовлюється в колективному договорі і залежить від фінансових можливостей підприємства і від умов оплати, встановлених галузевою та генеральною угодами, але не може бути меншою законодавче встановленого розміру мінімальної заробітної плати. Годинні тарифні ставки є динамічними величинами, змінюються згідно зі змінами одного з регуляторів організації зарплати, соціального стандарту – мінімальної заробітної плати.

де Тст_г1р – годинна тарифна ставка робітника І розряду;

З_min – мінімальна заробітна плата;

t_н – річна тривалість робочих нормо-годин, при 40-годинному робочому тижні.

Залежно від обраної одиниці часу тарифні ставки бувають годинні, денні, місячні (оклади).

Годинна тарифна ставка:

Тст_г.Nр= Тст_г1р*Тк_Nр*Kг,

де Тст_г.Nр – годинна тарифна ставка робітника N- розряду, грн.;

Тст_г1р – годинна тарифна ставка робітника І-розряду, грн.;

Тк_Nр – тарифний коефіцієнт N- розряду;

Кг – коефіцієнт міжгалузевих співвідношень (враховує особливості організації, привабливості праці в даній галузі та соціальне значення продукту).

Денна тарифна ставка:

Тст_д.Nр=Тст_г.Nр * t_зм

де Тст_д.Nр – денна тарифна ставка робітника N -розряду, грн.;

t_зм – тривалість зміни, год.

Місячна тарифна ставка – це величина постійна і від кількості днів у місяці не залежить.

Середня тарифна ставка робітників (робіт) (Тст_с) визначається як середня арифметична величина із тарифних ставок, зважена на кількість робітників (трудомісткості), котрі мають однакові тарифні ставки:

,

де — загальна сума тарифних ставок для всіх робітників;

— загальна трудомісткість робіт, нормо-год.

Cередню тарифну ставку можна також розрахувати знаючи середній тарифний коефіцієнт або середній тарифний розряд:

,

де Т_б, Т_м — тарифні ставки, які відповідають більшому і меншому із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній розряд;

Р_м — менший із двох суміжних розрядів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний розряд.

На підприємстві може здійснюватися вертикальна диференціація ставок 1-го розряду згідно з умовами диференціації оплати між погодинниками і відрядниками та диференціації ставок за видами робіт. Наприклад, для робіт найбільш тяжких і відповідальних, тарифні ставки на 24% перевищуватимуть тарифні ставки робіт звичайних (нескладних), а середні за складністю роботи перевищуватимуть тарифні ставки нескладних робіт на 10%. Крім того, для всіх видів робіт передбачено, що відрядники тарифікуються на 7% вище порівняно з погодинниками.

Система надбавок і доплат до тарифних ставок є нормативним документом. Більшість з них регламентуються трудовим законодавством, деякі встановлюються безпосередньо на підприємстві. Надбавки мають чітко виражений стимулюючий характер і пов’язані з якістю людського капіталу. Доплати носять суто компенсаційний характер за роботу, що відрізняється від загальноприйнятих (нормальних) умов праці.

Тарифно-кваліфікаційний довідник (ТКД)― це нормативний документ на основі якого проводиться тарифікація робіт (встановлюється розряд роботи) та присвоюються кваліфікаційні розряди робітникам. Тобто, ТКД використовується для визначення кваліфікації робітників та розподілу робіт по тарифним розрядам. В них міститься інформація про те, що повинен знати теоретично і вміти практично робітник кожного розряду і спеціальності.

Тарифно-кваліфікаційні довідники робіт і професій робітників, об'єднані в єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник (ЄТКД). Кваліфікаційна характеристика роботи і професії робітника складається з трьох розділів “Характеристика робіт”, “Повинен знати”, “Приклади робіт”. Діючий ЄТКД має 72 випуски за різними виробництвами і видами робіт, за його допомогою можна проводити тарифікації понад п'ять тисяч робіт і професій робітників.

Кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців – це нормативний документ, що містить тарифно-кваліфікаційні характеристики, які використовуються для посадових інструкцій з відповідних посад керівників, спеціалістів і інших службовців. Кваліфікаційні характеристики працівників кожної посади в цьому довіднику складаються з таких розділів: “Посадові обов’язки”, “Повинен знати”, “Кваліфікаційні вимоги”. Цей довідник необхідний для встановлення оптимального розподілу праці, визначення обов'язків відповідно з їх спеціальністю, кваліфікацією стажем роботи з даної професії.

Схеми посадових окладів – це групування посад керівників, спеціалістів і інших службовців за рівнем оплати праці. Розміри окладів за різними групами посад встановлюються диференційовано в залежності від обсягу і складності виконуваної роботи, ступеню відповідальності, кваліфікації працівника, умов праці.

Дата добавления: 2014-12-16