Памятники каменного века на территории Казахстана

История Казахстана как наука. Цель, задачи, актуальность изучения.

— 343

бюджетними коштами; зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням; обов'язкове повернення до відповідного бюджету у разі нецільового використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції; адміністративний штраф, кримінальні покарання; заходи дисциплінарної чи цивільно-правової відповідальності.

При порушенні норм податкового права до правопорушника можуть бути застосовані такі санкції: адміністративний штраф за правопорушення, передбачені ст. ст. 163'-163⁴, 164', 165³-165⁵ Кодексу України про адміністративні правопорушення; кримінальні покарання за податкові злочини, передбачені ст.ст. 204, 212, 212^і, 216 Кримінального кодексу України, у вигляді штрафу, конфіскації предметів злочину, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, виправних робіт, обмеження волі; заходи дисциплінарної чи цивільно-правовоївідповідальності; санкції, передбачені фінансово-правовими нормами: примусове стягнення активів платника податків, інших обов'язкових платежів; штраф, пеня, відповідно до ст. ст. З, 16, 17 Закону України "Про погашен­ня зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами".

Відповідно до законодавства України за правопорушення у сфері грошового обігу та розрахунків застосовують такі санкції: адміністративний штраф (ст. ст. 155', 164², 166⁵, 166⁹ Кодексу України про адміністративні правопорушення); кримінальні покарання, передбачені ст. ст. 199, 200, 209, 209' Кримінального кодексу України (штраф, позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю, конфіскація коштів та іншого майна); заходи дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності; фінансові санкції у вигляді штрафу, розміри та порядок застосування яких визначає Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95.

За порушення банками, іншими кредитно-фінансовими установами, резидентами і нерезидентами правил валютних операцій, передбачених валютним законодавством, застосовуються такі санкції: адміністративний штраф за правопорушення, передбачен ст. 162 Кодексу про адміністративні правопорушення, з конфіскацією валютних цінностей; кримінальні покарання, передбачені відповідними статтями Кримінального кодексу України, а саме:

— 344 —

позбавлення волі з конфіскацією майна (ст. 199); штраф або виправні роботи або обмеження волі або позбавлення волі (ст. 207); штраф або виправні роботи або обмеження волі з конфіскацією валютних цінностей або позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (ст. 208); заходи дисциплінарної та цивільно-правової відповідальності; фінансові санкції у вигляді штрафу, пені, інші заходи державного примусу, наприклад, позбавлення ліцензії Національного банку України, виключення з Державної книги реєстрації банків та інших кредитно-фінансових установ.

Отже, до суб'єктів фінансового права за правопорушення застосо­вуються різні заходи юридичної відповідальності.

Загальними ознаками заходів державного примусу, які застосову­ють до суб' єктів фінансового права уразі скоєння ними правопорушень, є такі:

1) їх юридичним змістом є обов'язок правопорушника нести покарання - це новий обов'язок, якого не існувало до скоєння правопорушення за його протиправну поведінку;

2) їх застосування спричиняє для правопорушника певні негативні наслідки (матеріальні, фізичні, моральні): втрату конкретних благ особистого (позбавлення волі, посади), організаційного (позбавлення ліцензії на здійснення банківських операцій) та майнового характеру (конфіскація валютних цінностей, штраф, припинення бюджетного фінансування). О. Іоффе вважав, що потрібно розрізняти три можливих види таких позбавлень: позбавлення права (наприклад, позбавлення права прожи­вання у певній місцевості); покладення обов'язку (наприклад, покладення обов'язку сплатити пеню); позбавлення права, поєднаного з покладанням обов'язку (наприклад, позбавлення волі як захід кримінального покарання).²⁴¹

3) такі заходи є формою негативної реакції держави на правопору­шення і суб'єкта, винного у його скоєнні;

4) вони застосовуються, як правило, під час правозастосовчої діяльності шляхом дотримання визначеного процедурно-процесуального порядку та форм, установлених законом.

²⁴¹ Иоффе О. С. Вина й ответственность по советскому праву // Советсткое государства й право. — 1972. - №9. - С. 39.

— 345 —

Специфічні ознаки зумовлені особливостями фінансово-правового регулювання і полягають у тому, що заходи державного примусу у фі­нансовому праві:

1) спрямовані на охорону фінансових правовідносин;

2) застосовуються за правопорушення у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування;

3) встановлюються державою, їх мають право застосовувати і окремі суб'єкти фінансового права (Державна податкова адміністрація України, Державне казначейство України, Державна митна служба України, Національний банк України тощо).

4) у результаті застосування таких заходів суб'єкти фінансового права, які скоїли правопорушення, зазнають певних покарань, які, зазвичай, мають майновий характер і спрямовані на відшкодування державі, органам місцевого самоврядування завданої правопорушенням шкоди та покарання правопорушника у формі, властивій сфері фінансо-во-правового регулювання, - грошовій.

5) застосування таких заходів передбачене як санкціями фінансово-правових норм, так і санкціями правових норм інших галузей права.

Заходи державного примусу у фінансовому праві виконують такі

функції:

- правоохоронну, тобто забезпечення нормального функціону­вання фінансової системи держави, недопущення неправомірної поведінки учасників фінансових відносин; припинення протиправних дій суб'єктів фінансового права та створення умов для притягнення правопорушників до юридичної відповідальності;

- виховну - використовуючи примус, держава впливає на матеріа­льний та моральний стан правопорушника, який зазнає різних обмежень;

- превентивну - використовуючи примус, держава здійснює за­ходи, спрямовані на запобігання правопорушенням.

Крім того, зазначені заходи, які застосовують до правопорушників, суттєво впливають на їх правовий статус. По-перше, суб'єктфінансово-го права у зв'язку з притягненням до відповідальності має виконувати передбачені законом обов'язки - зазнати стягнення, відшкодувати за-

— 346 —

вдані збитки. По-друге, у результаті застосування заходів державного примусу права суб'єктів фінансового права можуть бути обмежені шляхом конфіскації майна, позбавлення спеціального права тощо.

Таким чином, державний примус у фінансовому праві це нормати-вно закріплений вплив держави в особі уповноважених державних орга-нів на суб'єктів фінансового права у разі скоєння ними правопорушень шляхом застосування встановлених законодавством заходів запобіжного, припиняючого та відновлювального характеру з метою охорони фінансових правовідносин, покарання правопорушників тазабезпечення дотримування їхналежної поведінки у сфері мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів.

Суб'єкти, до яких застосовані заходи державного примусу, мають право на захист своїх прав і законних інтересів - оскаржити дії відповідних державних органів в адміністративному та судовому порядку.

Адміністративний порядок діє головним чином у разі застосування заходів примусу, безпосередньо пов'язаних із захистом прав у сфері фінансової діяльності, до державних органів, органів місцевого само­врядування, а також до підприємств, установ, організацій. Наприклад, Національний банк України у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, відповідно до підпункту "є" пункту 4 ст. 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» адекватно вчиненому порушенню має видати розпорядження щодо накладення штрафів на керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на банки відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду.

Судовий порядок застосовується для захисту фінансових інтересів і прав як представницьких і виконавчих органів держави, місцевого са­моврядування, так і юридичних та фізичних осіб. Так, відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

— 347 —

Судовий порядок застосовується як під час захисту фінансових прав держави, органів місцевого самоврядування, у взаємовідносинах юридичними та фізичними особами так і навпаки.

Важливою стороною захисту прав суб'єктів фінансового права є конституційна гарантія на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56).

Особливе місце у судовому порядку захисту прав і законних інте­ресів суб'єктів фінансового права належить актам Конституційного Суду України. Досить згадати такі рішення: справа 1-15/2002 за консти-туційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» і підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій); справа № 1-17/2002 за конституційним поданням Кабінету Міністрів щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 5 Закону України «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження» та частини першої статті 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (справа про оподаткування підприємств з іноземними інвестиціями); справа 1-9/2005 за Конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (Конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України "Пропорядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (справа про податкову заставу) тощо.

Установлений порядок захисту фінансових прав сприяє дотриман­ню вимог фінансового законодавства усіма учасниками фінансових правовідносин.

— 348

Питання для самоконтролю

1. Якими ознаками характеризується поведінка суб 'сктін фііиі/ісоно.'о права?

2. Які види правової поведінки суб'єктів фінансового права ви знаєте?

3. Яка поведінка суб'єктів фінансового права є правомірною, а яка — прот иправною?

4. У яких аспектах розглядають юридичну відповідальність?

5. Визначте поняття: «позитивна юридична відповідальність», «негативна юридична відповідальність».

6. Назвіть загальні ознаки юридичної відповідальності.

7. Визначте специфічні ознаки юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права.

8. Як можна визначити юридичну відповідальність суб'єктів фінансового права?

9. Які виділяють принципи юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права?

10. Визначте мету юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права?

11. Назвіть функції юридичної відповідальності суб 'єктів фінансового права.

12. Яке призначення правоохоронної та виховної функцій юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права?

13. Визначте систему видів юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права.

14. Порівняйте поняття «підстави притягнення до юридичної відпо­відальності» і «підстави настання юридичної відповідальності».

15. Дайте визначення правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права.

16. Якими ознаками характеризується правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права?

17. Що розуміють під складом правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права?

18. Визначте об'єкт правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права.

— 349 —

Целью явилось переосмысление истории казахского народа с древнейших времен до наших дней, концентрация внимания на её узловых проблемах, способствующих формированию цельного исторического сознания.Исходя из этого, были определены следующие исторические задачи: раскрыть роль и место казахского народа, казахской государственности в общетюркской общности, в системе кочевой цивилизации, в развитии историко-культурной общности народов Евразийского мира;проследить основные этапы возникновения, формирования казахского этноса, его хозяйство, быт, социальный строй и политическую систему на длительном историческом отрезке времени;переосмыслить ключевые проблемы истории народов (этногенез, государственность, отношения с соседними этносами, государствами, колониальные войны и национально-освободительные движения); охарактеризовать социально-классовые отношения в казахском обществе, раскрыть роль различных сословий населения – султанов, биев, батыров, представителей культа и шаруа;показать эволюцию духовного мира и их вклад в мировую цивилизацию, взаимосвязь и взаимовлияние культур степной кочевой с земледельческо-оседлой, с культурой соседних народов – России, Китая, Центральной Азии.

Методология. «Английская история, - писал известный британский ученный А. Дж. Тойнби, - не прояснится до тех пор, пока не будет рассмотрена в соответствии с историями других национальных государств, входивших в более широкое сообщество, каждый из членов которого реагировал специфическим образом на происходящее» («Постижение истории», Москва 1991, с.26). Это утверждение можно отнести и к казахской истории К.История Казахстана с древнейших времен и до наших дней представляет собой важнейшую часть всемирной истории, потому изучение её занимает важное место в формировании исторического сознания молодёжи. На протяжении длительного времени до обретения Казахстаном независимости его история подвергалась искажениям, поэтому одной из важнейших задам суверенного государства является возрождения национальной истории. Курс истории Казахстана является самостоятельной дисциплиной и введен в учебные планы всех специальностей высших учебных заведений.Курс охватывает историю Казахстана с древнейших времен до наших дней. Она рассматривается как самобытная история казахского народа и в то же время как органичная часть истории Евразии, кочевых и степных цивилизаций, тюркских пародов, как часть мировой

Цель курса - дать полное представление об основных этапах и особенностях исторического процесса па территории Казахстана с древнейших времен до наших дней, обратив особое внимание на проблемы формирования казахской народности и государственности, традиционного хозяйства, самобытной (кочевой) материальной и духовной культуры. Ознакомить студентов с основным кругом актуальных и приоритетных проблем истории; обучить студентов использовать научный метод познание и сформировать у них научное мир; Задачи курса: сформировать представление о роли истории и исторической науки, ее отраслей и направлений, социальных и политических проблем на определенных периодах истории. связанных с развитием и использованием достижений науки, техники и технологии;изучить и освоить богатый фактический материал;формировать творческое мышление у студентов путем применения методики проблемных лекций, семинарских занятии:определить место истории Казахстана в системе гуманитарных дисциплин, специфики ее

объекта и предмета, наиболее актуальных проблем:

Ранний палеолит – Южный Казахстан: Бориказган, Танирказган, Шабакты – в р-не хребта Каратау найдено 5 тыс. орудий из кремния; Казангап – на правом берег Чу найдено 300 орудий; Карасу – найдено 15 тыс. каменных изделий.Центральный Казахстан: Семизбугы – в Северном Прибалхашье найдено 1611 каменных орудий труда; Кудайколь, Жаманайбат, Космола.

Восточный Казахстан: Канай – в верховьях Иртыша; Козыбай.Западный Казахстан: Шабактысай, Сарытас.

Средний палеолит -Ю.К.: Токалы- в районе хребта Каратау,Кызылрысбек-южнее озера Акколь; стоянка имени Чокана Уалиханова-на берегу реки Арыстанды; Ушбулак-стоянка охотников.Ц.К.: Обалысай- в районе Жезказган; Музбель –в среднем течении реки Сарысу; Батпак-верховье реки Ишим, севернее Караганды;В.К.: Канай, Бодене,КЫзылсу.

З.К.: Онижек,Аккыр,Кумакаш;

Поздний палеолит. Ю.К.: Ачисайская стоянка, Усектас, Соркуль.Ц.К.: Батпак 8- найдены крупные пластины,наконечник дротика,скребло;

Карабас3- собрано 172 порфиритовых изделий;Агренсор2;З.К.:- Акыр,Шакпаката,Онижек;В.К.: Шульбинка- найдено 5000 оруудий труда;Свинчатка, Пещеры; Новоникольский, Канай;

Мезолит – С.К.: Мичурин, Боголюбово, Ямленко,Тельман,Виноградовка,Дачная, Евгеньевка, Дузбай,Селетин,Ерейментау,Екибастуз.Ц.К.: Акимбек, Караганда.

Неолит – Ю.К.: Саксаульская - в Приаралье - найдены кварцитовые наконечники стрел, мелкие каменные изделия, керамические сосуды;Караунгур-на южных клонах Каратау; Каракудык,ушбулак. Ц.К.: Каратургай-стоянка охотников, Коскудык, Ыргыз,Батпак. В.К.: Нарын,Кызылсу,Сатшыкыз.С.К.: Ботай,Каратомар,Иман-Бурлык,Дамсы.

З.К.: Токсанбай, Сам, Коктобек, Жагалбулак, Темир, Шатпакколь, Кульсары, Шандыауыл, Сарыкамыс.Северо-западный Казахстан: Явленко, Карлуга, Боголюбово, Виноградовка, Тельман, Маканджар, Туздыколь.

3. Бронзовый век на территории Казахстана. Хозяйственные изменения, наметившиеся еще в неолитическую эпоху, привели во II-ом тысячелетии до н.э. к сложению скотоводческо – земледельческой экономики и высокоразвитой металлургии. Переход к экономике производящего типа коренным образом изменил всю обстановку в Казахстане. Одним из факторов. Определяющим новую эпоху, было производственное освоение палеометаллов. В середине II-го тысячелетия до н.э. племена Казахстана овладели производством бронзовых изделий. Бронза представляет собой сплав меди и олова. Бронза становится основным сырьем для изготовления орпудий труда и оружия. На территории Казахстана с древних времен были известны богатые месторождения меди(Жезказган, Зыряновск, Джалтыр) олова(Атасу,Калбинский и нарыский хребты), золота(Степняк, Казанчункур, Баладжал, Дайбай).В середине II-го тысячелетия до н.э. у степных племен Казахстана наблюдается подъем первобытного производства, интенсивно развивается скотоводство. В конце II-го начале I-го тыс. до н.э. большинство населения переходит к новой специализированной форме хозяйства – кочевому скотоводству. Существенные изменения происходят в общественном строе и семейно брачные отношениях населения. Быстрое развитие скотоводства и металлургии, привело к росту производительных сил, к крупным изменениям в общественной жизни. Происходит обособление отдельных семей, расширение семейной собственности, растет имущественное неравенство внутри родовой общины. (Вопрос 4 продолжение)

4. Андроновская культура на территории Казахстана: характеристика и памятники. 18-8 вв. до н. э. Андроновцы – индоиранцы, основное население Казахстанских степей в эпоху бронзы. Переселение индоевропейцев началось в III в. до н. э. Быстро разрастающееся стадо и демографический взрыв требовали большей территории. Культура получила название Андроновской, существовала около 8-10 веков. Они жили в оседлых поселениях по берегам небольших речек. Поселок принадлежал одному роду (10-12 больших полуземлянок). Главным источником средств существования является скотоводство, особенно кони. Начальная оседлость постепенно переходит в кочевничество из-за недостатка корма для скота. Уменьшение опасности нападений привела к отгонному скотоводству. Разделение общества на социальные слои. Градация захоронений по размерам и богатству. Рядовые общинники (пастухи, Землепашцы), военная аристократия. Конь – главное жертвенное животное. Возникают храмовые комплексы. Распространение каменной скульптуры, изображавшей древних богов.Из бронзы изго­товлялись различные орудия труда-мотыги, укра­шения. Развитая металлургия в сочетании с развитым комплексным земледельческо-скотоводческим хоз-вом. Андроновская культура получила свое название по месту первых находок и разделяется на два этапа - ранней и средней бронзы. Эпоха ранней бронзы носит для Сев. К. название Федоровского, а для Центрального - нуринского периода (ХУШ-ХУ! вв. до н.э.). Средняя бронза в Сев. К. носит название алакульского, в Центрального - атасуского периода (ХУ-ХП вв. до н.э.). Начиная с XII в. до н.э. андроновская культура сменяется кочевыми культурными общностями поздней бронзы: срубной - в Западном Казахстане и бегазы-дандыбаевской - в Центральном (ХП-УШ вв. до н.э.). Для андроновской культуры характерно комплексное скотоводческо-земледельческое хозяйство. Андроновцы жили в жилищах типа полуземлянки. Ско­товодство было оседлым, пастушеским. Особой отраслью хоз-ва андроновских племен было горное дело и металлургия. Отличительной чертой этой культуры - использование керамики. Применялся геометрический орнамент. В эпоху ранней бронзы в северо-западном К. появляются крупные укрепленные поселения городского типа. Наиболее исследованным из них являет­ся Аркаим. Это был своеобразный город с четкой планировкой. Хоронили умерших в каменных ящиках. Встречаются случаи трупосожжения. С аридизацией климата на территории К. начинает зарождаться новый тип хозяйства - кочевое скотоводство. Поселения постепенно стали превращаться в зи­мовки, земледелие стало приобретать подсобный характер. Это ведет к тому, что в Цент. К. комплексная земледельческо-скотоводческая андроновская культура ХП-Х вв. до н.э. сменяется кочевой бегазы-дандыбаевской культурой. Использование металлов и колесного транспорта позволило андроновцам освоить степные просторы К. и перейти от оседлого скотоводства к отгонному, что привело к увеличению стада овец и коней. Среди андроновцев начинается имуществен­ная дифференциация. К началу I тыс. до н.э. родовая община андроновцев разложилась, из ее среды выделились три иерархически соподчиненные группы: военная аристократия, жрецы и рядовые общинники. Андроновцы жили родовыми общинами, состоявшими из нес­кольких больших патриархальных семей. Несколько родственных общин составляли племя.

5.Саки: источники, материальная и духовная культура, общественное устройсво.

Религия. А)Главными были культ вождя и царя. Царь считался избранником Бога, посредником между небом и землёй, центром мира. Он проводил первую борозду на весенней пахоте. Царей и вождей отождествляли солнечным божеством.Б) саки поклонялись Солнцу,ветру, грозе, грому. По из представлениям, боги перевоплощались в различных животных и птиц.

В) святилища, где находились алтари и жертвенники, приносили жертвы Богам, соблюдали культ предков и культ огня. Археологами обнаружено, что у саков Семиречья существовал храм Огня. Искусство. С 7 века у саков возник в искусстве «звериный стиль». Главная тема- изображение зверей и мифологических чудовищ в движении. Сюжетная основа – мифы о происхождении людей от различных животных. В начале нашей эры этот стиль исчезает.Саки говорили на восточноиранском языке. На развитие скаской культуры большое влияние оказала культура ахеменидского Ирана. Яркий представитель сакской духовной культуры- мыслитель Анахарсис.(6 век до н.э.) Археологические памятники: иссыкский курган 1969-70 г.г.найдены экспедицией Акишева. Курган состоит из 45 могильников. В кургане обнаружены останки молодого сакского вождя. Особое значение имеет надпись на серебряной чаше из 26 руноподобных знаков. В кургане найдено чсвыше 4000 золотых предметов.Бесшатырский- 31 могильник (5-4 век до нашей эры) найдено деревянная постройка из массивных стволов елей. Находки из кургана свидетельствуют, что сакская знать стремилась увековечить свое господствующее положение и после смерти сооружали громадные памятники. Городище Чирик-Рабат, мавзолеи Бабиш мулла, Баланды – памятники Приаралья. Столица саков апасиаков. Цитадель Чирик Рабата служила местом захоронения знатных особ. В погребении найдено обломки глиняных кувшинов, железный меч, бронзовый наконечник.Шиликтинский. В 1947 г. Черников. Курган состоит из 17 могильников, останки сакского царя-Третий золотой человек. Берельский курган-Восточный Казахстан. 1999 г. Самашев. Обнаружено 16 жертвенных лошадей, ювелирные украшения, керамическая посуда.

6. Историко – культурное значение Великого Шелкового пути.

В середине II – века до нашей эры начинает функционировать Шелковый путь. Во II – V вв., Шелковый путь, если начинать с востока, начинался в древней столице Китая и шел в районы Ланчжоу, далее вдоль Нань – Шаня, к западной окраине Великой Китайской стены, к заставе Яшмовых ворот. Здесь единая дорога разделялась на «Северный путь» и «Южный путь».

В середине VI – VII веков, наиболее оживлённым становится, проходивший из Китая на запад через Семиречье и Южный Казахстан. Такое перемещение можно объяснить несколькими причинами: В Семиречье находилась ставка тюркских каганов, которые контролировали торговые пути через Среднюю Азию, во – вторых, дорога через Фергану стала опасной из – за междоусобиц, в – третьих, богатые тюркские каганы и их окружение стали крупными потребителями заморских товаров. Через Шелковый путь шло основное число посольских и торговых караванов. В течение столетия он перетерпел изменения: одни участки приобретали особое значение, другие, напротив, отмирали, а города и торговые станции приходили в упадок. Так в VI – VIII веке основное была трасса Сирия – Иран – Средняя Азия – Южный Казахстан – Таласская долина – Чуйская долина – Восточный Туркестан.

Во время существования государства саков, усуней, кангюев во II – веке до нашей эры, когда Шелковый путь активно функционировал, в Казахстан проникает римское стекло, китайский шелк, зеркала и лаковые посуды. В этот период в долине Чу, Таласа и Сырдарьи, формируются городские центры который укрепляются стенами с башнями.Во второй половине VI – века. Семиречье, Южный Казахстан вошли в состав Тюркского каганата. В конце VI – века происходило оживление Шелкового пути на участке Семиречья и Южного Казахстана. В Семиречье он стимулировал возникновения ряда городских центров, а на юге быстрому росту городов

Дата добавления: 2014-12-16