Твердих побутових відходів в окремих регіонах України

Організаційні та соціальні аспекти проблеми

На сьогодні в Україні нараховується понад 770 офіційно існуючих та біля тисячі несанкціонованих, безхазяйних та неконтрольованих місць розміщення побутових відходів. Загальна площа, яку вони займають, досягає майже 3 тис. га.

На полігонах та сміттєзвалищах щорічно складується приблизно 10 млн. т ТПВ. Крім того йде постійне зростання їх кількості, приблизно на 10 % щороку, що приводить до необхідності відведення нових земельних ділянок.

Повільно впроваджуються нові методи використання ТПВ як вторинної сировини для отримання додаткових енергоресурсів та товарних продуктів, що мають попит у господарській діяльності і суттєво зменшують екологічний вплив полігонів ТПВ.

В конструкціях сучасних полігонів ТПВ відсутні засоби надійної їх ізоляції від НС, що забезпечили би гарантоване виключення негативного впливу на нього, особливо на підземні й поверхневі води та прилеглі ґрунти.

Економічні показники та економічний аналіз щодо використання полігонів ТПВ мають дуже недосконалу методологічну базу та структуру.

У багатьох населених пунктах немає місцевих програм поводження з ТПВ, не приймаються дійові міри щодо боротьби з порушниками, які здійснюють скидання сміття у несанкціонованих місцях.

З метою виховної роботи населення необхідно організувати широке залучення громадськості, особливо молоді, до конкретних екологічних дій, конкурсів, змагань зі збирання вторинної сировини та благоустрою своїх населених пунктів, спрямованих на захист територій від засмічування побутовими відходами та обмеження шкідливого впливу відходів на НПС та здоров'я людини, постійно проводити інформаційно-виховну роботу серед населення і відповідних осіб різних верств суспільства по більш бережливому ставленню до НС.

Отже, сфера поводження з ТПВ є дуже широкою та багатогранною, і її проблеми не вичерпуються загальнодержавним законодавчим та інструктивним регулюванням стосовно відходів. Необхідним є гармонійне поєднання загальнодержавного та місцевих підходів і виробничого досвіду з вирішення існуючих проблем.

4.7.1 Концепція поводження з ТПВ, розроблена в Одеському державному екологічному університеті

Рішення проблеми накопичення ТПВ в Одеській агломерації має бути організоване на підставі комплексного підходу, який забезпечує запропонована система організаційно-економічних заходів поводження з ТПВ, що базується на принципах сталого розвитку та враховує специфіку розвитку регіону.

Цільовою функцією пропонованої концепції управління і поводження з ТПВ в Одеській агломерації є мінімізація впливу побутових відходів на міське середовище за рахунок зменшення обсягів їх накопичення. Саме тому основним принципом концепції постає принцип диференціації потоків ТПВ.

У рамках логістичного підходу складові ТПВ доцільно розглядати у вигляді наступних потоків відходів:

• органічні речовини, що легко розкладаються (харчові органічні відходи, листя і вуличний змет);

• інертні мінеральні великогабаритні відходи (будівельне сміття);

• потенційні вторинні матеріальні ресурси (ВМР): великогабаритні предмети домашнього споживання (старі меблі, побутова техніка); відходи контейнерного збору (різноманітна тара і упаковка, макулатура, текстиль, метали, скло, шкіра, гума тощо);

• небезпечні відходи (медичні відходи, ртутні лампи, батареї, акумулятори).

На рис. 4.17 наведена схема розподілу потоків ТПВ, відповідно до якої повинен формуватися організаційний механізм зниження накопичення ТПВ в Одеській агломерації.

ТПВ
Органічні відходи (що легко розкладаються)	Інертні мінеральні габаритні відходи	Потенційні ВМР	Небезпечні відходи
Харчові відходи	Садово-паркові відходи та опале листя	Будівельні відходи	(А) Речі домаш-нього вжитку	(В) Відходы контей-нерного збирання	Медичні відходи, батарейки, освітлювальні лампи

Рис. 4.17 – Диференціація потоків твердих побутових відходів.

Принцип диференціації потоків побутових відходів, покладений в основу просторово-часової конфігурації системи організаційних заходів щодо зниження негативного впливу ТПВ на міське середовище, реалізується таким чином:

• на початковому етапі життєвого циклу муніципальних ТПВ від загального потоку відходів відділяється потік, що ідентифікується як органіка, що легко розкладається; потік структурується залежно від місця утворення (тип житлового будинку, об'єкт міської інфраструктури);

• на цій самій стадії поводження з ТПВ із загального потоку муніципальних відходів відводиться потік інертних мінеральних великогабаритних відходів, що утворюються при проведенні будівельних і ремонтних робіт у домашньому господарстві та на об'єктах міського підпорядкування;

• потік потенційних вторинних матеріальних ресурсів, генерований в результаті життєдіяльності міського населення та господарської діяльності об'єктів інфраструктури, розподіляється за складовими:

- старі меблі, побутова техніка тощо направляються в спеціалізовані організації для подетального розбирання з подальшою утилізацією,

- тара та упаковка, макулатура, текстиль, метали, скло, шкіра, гума збираються в пересувні, маркіровані для кожного виду ВМР контейнери і вивозяться для подальшої переробки;

• потік небезпечних відходів, що утворюються в домашньому господарстві та на об'єктах інфраструктури міста, виділяється із загального потоку ТПВ з допомогою організації адресного збору компонентів потоку.

Управління першим потоком (органіка, що легко розкладається) здійснюється на основі принципу альтернативного примушення суб'єктів господарювання до:

• установки діспоузерів (подрібнювачів харчових відходів):

- примусової – в будинках підвищеної комфортності і елітних об'єктах інфраструктури (готелі, туристичні та розважальні комплекси);

- добровільної – в інших об'єктах житлового та нежитлового фонду (лікувальні установи, дрібні кафе та ресторани, їдальні шкіл і вузів);

• роздільного збирання складових органічної фракції в спеціальні контейнери з подальшим їх вивезенням на сміттєпереробний завод, або на майданчики, оснащені системою одержання та накопичення біогазу.

У будинках приватного сектора з присадибними ділянками разом з установкою діспоузерів можлива організація утилізації органіки, що легко розкладається, за допомогою різноманітних технологій (компостування, аеробна переробка, вермікультивування, анаеробне зброджування та ін.)

Мотивація мешканців міста та суб'єктів підприємницької діяльності до добровільного оснащення квартир, приватних будинків, об'єктів міської інфраструктури діспоузером обумовлена наступним:

· скорочується час зберігання харчового сміття в житловому приміщенні, тобто підвищується рівень дотримання санітарно-гігієнічних норм;

· поліпшується психологічний клімат у сім'ях в результаті рішення проблеми «кому виносити відро зі сміттям»;

· забезпечується можливість монтування установки подрібнення в мийці будь-якої конструкції;

· використовується мінімум корисного простору в приміщенні кухні;

· зменшується плата за вивезення сміття за рахунок скорочення обсягу харчових відходів, що раніше розміщуються в сміттєвих контейнерах;

· реалізується право мешканців міста на отримання соціальних кредитів для придбання та встановлення діспоузерів.

До стримуючих факторів, які лімітують використання діспоузерів, можна віднести:

· вартість пристрою (приблизно 100 у.о.);

· збільшення витрат води та електроенергії;

· зміна шумового фону приміщення;

· діаметр зливного отвору мийки (не менше 90 мм).

Однак техніко-експлуатаційні характеристики сучасних подрібнювачів харчових відходів свідчать про незначне перевищення витратних параметрів і рівня шуму при їх роботі. Так, наприклад, при «позбавлення» від сміття, що утворюється в сім'ї з трьох осіб за день, тривалість процесу становить 1-3 хвилини, загальна витрата води збільшується на 2,6 % на добу, місячна витрата електроенергії при експлуатації діспоузера з електродвигуном потужністю 550 Вт тотожна використанню лампочки 100 Вт протягом 1 години. Максимальний шумовий рівень діспоузера не перевищує 50 - 70 дБ, тоді як від роботи пральної машини в режимі віджимання рівень шуму досягає 80 дБ.

Сезонність утворення опалого листя (другої складової даного потоку ТПВ) обумовлює необхідність організації централізованого збору та вивезення субстанції для компостування або анаеробного зброджування на спеціально обладнаних майданчиках. Транспортуванням опалого листя на майданчики компостування або анаеробного зброджування може займатися спеціалізована організація, яка перебуває у підпорядкуванні міського житлово-комунального господарства (наприклад, "Зелентрест"), або комерційна компанія, що матиме вантажний транспорт, перевантажувальне обладнання і яка виграла тендер на право займатися даним видом природоохоронної діяльності.

Суб'єктами відносин у сфері поводження з потоком опалого листя, згідно запропонованої концепції, повинні виступати:

· структура міської ради, що відповідає за вирішення проблеми ТПВ в межах міста;

· суб'єкт господарювання, який на договірній основі покладає на себе обов'язки по видаленню та утилізації опалого листя.

Альтернативним варіантом поводження з цим видом органічних відходів в будинках приватного сектора з присадибними ділянками може служити спільне компостування з харчовими відходами.

Управління потоком інертних мінеральних великогабаритних відходів має бути реалізовано на основі принципу матеріальної зацікавленості сторін, відповідно до якого суб'єкти господарювання, які ініціюють утворення будівельного сміття, повинні безкоштовно передавати його спеціалізованій компанії, що займається доставкою даного виду відходів, наприклад, в райони приватної забудови для засипання і вирівнювання дорожнього покриття в міжквартальних проїздах.

Логічним видається, щоб за транспортування будівельного сміття і наступні операції з ним платили жителі території, на якій утилізується дана складова ТПВ, оскільки саме вони зацікавлені в поліпшенні під'їзних шляхів.

Як альтернативний варіант утилізації будівельного сміття може розглядатися застосування даного виду відходів у дорожньому будівництві. У цьому випадку витрати, пов'язані з діяльністю спеціалізованої компанії, повинні нести комунальні структури, відповідальні за якість дорожнього покриття у місті.

Крім того, необхідно, щоб міська влада в межах своєї організації ініціювала виділення структурного підрозділу, якому були б делеговані функції диспетчеризації і координації діяльності, пов'язаної з управлінням потоком інертних мінеральних великогабаритних відходів.

Управління потоком потенційних вторинних матеріальних ресурсів має будуватися за принципом економічної доцільності в ланцюжку «виробник відходів» → «сортувальник відходів» → «переробник ВМР». Реалізація зазначеного принципу можлива, оскільки діяльність з роздільного збору відходів повинна матеріально стимулювати суб'єктів, що їх генерують, а компанії, які займаються вивезенням, переробкою та утилізацією ВМР безпосередньо зацікавлені в отриманні більшої кількості добре відсортованих відходів.

Суб'єктами економічного стимулювання в цьому випадку виступають жителі, які здають відсортовані фракції ТПВ в пересувні або стаціонарні приймальні пункти, а також двірники, які отримують грошову винагороду від компаній – споживачів ВМР за здійснення контролюючих функцій при роздільному зборі ТПВ в спеціалізовані контейнери, розташовані на території біля будинків.

Остаточне сортування зібраних фракцій здійснюється приймаючими компаніями з метою підвищення якості утилізованих ВМР.

В основу управління потоком небезпечних відходів закладається принцип усвідомленої безпеки, тобто суб'єкт, що виробляє такого роду відходи, маючи інформацію про потенційну небезпеку відходу, свідомо перешкоджає їх безконтрольному надходженню як до НС, так і змішуванню з іншими потоками ТПВ.

Обов'язковим елементом реалізації зазначеного принципу є поінформованість населення про види небезпечних відходів, їх токсичність та можливі наслідки безконтрольного розміщення в НС і змішування з утилізованими фракціями ТПВ.

У засобах масової інформації повинна вестися постійна цілеспрямована кампанія, спрямована на роз'яснення населенню важливості здачі небезпечних відходів у спеціалізовані пункти прийому: акумуляторів - на станціях технічного обслуговування, батарейок - в пункти збору при універсамах, прострочених фармацевтичних препаратів і використаного одноразового медичного інструментарію - в аптеки, ртутних ламп – двірникам для накопичення з подальшою передачею спеціалізованим підприємствам.

Збір небезпечних відходів, які утворюються на об'єктах інфраструктури, повинен бути організований централізовано з використанням малогабаритних сміттєвозів, обладнаних ізольованими ємностями для окремих фракцій.

Питання для самоперевірки:

1. Дайте визначення поняття «тверді побутові відходи»?

2. Які фактори впливають на морфологічний склад ТПВ?

3. Який хімічний склад ТПВ?

4. Які основні фізичні властивості ТПВ?

5. Що таке норми накопичення ТПВ та як їх визначають?

6. Які існують основні схеми роздільного збирання компонентів ТПВ?

7. У чому полягає основне призначення сміттєперевантажувальних станцій?

8. Який вплив на НС справляють сміттєзвалища?

9. Які особливості утворення біогазу на полігонах ТПВ?

10. Які основні методи збору біогазу?

11. У чому полягають основні принципи розміщення полігонів ТПВ?

12. Які існують технології складування ТПВ на полігонах?

13. Як розрахувати ємність полігону ТПВ?

14. Що є перевагами та недоліками сміттєспалювання?

15. Які основні біохімічні методи утилізації ТПВ?

Дата добавления: 2014-12-16