Особливості оволодіння навчальним матеріалом

Проблема оволодіння навчальним матеріалом починає виходити на перший план трохи пізніше, у період, коли поведінка дитини стає більш упорядкованою. Труднощі, що виявляються при цьому, немож­ливо пов'язати з недостатністю якоїсь однієї психічної функції, звичай­но виникає комплекс проблем.

Найбільш явно спочатку виявляються моторні і мовні труднощі. Учителів також надзвичайно турбує, що навіть засвоюючи програму, дитина важко переносить засвоєні навички в іншу ситуацію, не може вільно використовувати отримані уміння. Тривожить тенденція до від­творення того, що вивчено, стереотипно - у формі, яку дав учитель. Існує небезпека механічного запам'ятовування навчального матеріалу без осмислення. Насторожує також характерна для таких дітей фраг­ментарність у сприйнятті навколишнього, утруднення в розумінні підте­ксту, можлива буквальність або прямолінійність.

Усі ці труднощі виявляються поступово, коли дитина звикає до но­вої обстановки і дійсно починає вчитися на уроці (не тільки використо­вувати виучене нею раніше у процесі індивідуальних занять, а засвою­вати нові знання). І часто це відбувається зненацька для вчителя, який може не знати, що за негативізмом, незібраністю дитини стоять інші, не менш серйозні проблеми. Саме в цей час часто виникають припу­щення про зниження розумового розвитку дитини, сумніви в її можли­востях засвоїти шкільну програму. Разом з тим і тут терпіння й адеква­тний підхід психолога і вчителя приносять свої плоди.

Сильною стороною такої дитини поступово стає її позитивне став­лення до виробленого порядку, старанність, спрямованість на навчан­ня, велика відповідальність, відмінна пам'ять, можливі вибіркові інте­лектуальні інтереси. Для цих дітей характерні абсолютна грамотність,

музичні здібності, можливі здібності до мов, точних наук, серед них зустрічаються обдаровані математики. Вони здатні засвоювати великі обсяги інформації, освоєні ними навички, як правило, міцні, вони мо­жуть бути фундаментом подальшого навчання.

Як правило, такі діти прагнуть відповідати стисло, використовують короткі і змістовні формулювання, аргументи глибокі і логічні.

Спеціальна робота може допомогти дитині покращити становище навіть у найскладніших для неї напрямках: міжособистісна комунікація, здатність неоднозначно сприймати зміст того, що відбувається.

Зупинимося на труднощах докладніше, намагаючись, де можливо, уточнити причини їхнього виникнення.

Організація уваги. Невміння зосереджуватися вже розглядалося нами вище як труднощі організації адекватної навчальної поведінки дітей. Однак треба зазначити, що навіть при сформованій адекватній навчальній поведінці залишаються схильність до перенасичення, не­уважність і часті відволікання дитини. Це усе виявляється найчастіше вже на рівні індивідуальних розходжень, але все-таки вимагає від учи­теля дозування навантаження, додаткового контролю і допомоги в зосередженні на роботі. Підтримкою може бути продумана організація наочного матеріалу, що сприяє утриманню і переключенню уваги.

Моторна незручність може виникати з різних причин.

По-перше, через недостатність розвитку тонкої моторики при на­вчанні письму. Діти можуть важко орієнтуватися на листі зошита, не­правильно тримати ручку, стискати її занадто в'яло або занадто на­пружено. Часто їм важко відтворити елемент букви за вчителем, зібра­ти разом уже відпрацьовані елементи.

На цьому тлі виникає небезпека формування негативізму до на­вчання письму: дитина може відмовлятися брати в руки ручку і намага­тися робити щось інше. Підтримка руки дитини, спрямування її руху зви­чайно допомагають поступово закріпити потрібну позу і послідовність дій, однак при цьому може сформуватися і залежність від допомоги до­рослого, страх перед її втратою. У той же час відомо, що, з великими або меншими труднощами, навички письма засвоюють усі діти, з якими працюють. Більш того, багато хто з них пізніше пише каліграфічно.

Таким чином, при організації навчання доцільно розраховувати, що на це піде часу більше, ніж при навчанні звичайних дітей. Необхідно індивідуальне дозування допомоги, її використання в такому ступені, щоб не придушити власну активність дитини.

По-друге, через загальну некоординованість, неузгодженість у ру­хах, що збільшуються через неуважність і збудливість. Діти можуть бігти, не дивлячись куди, натикатися на предмети, що теж потребує постійної додаткової уваги дорослих.

Нам здається, що при індивідуалізації програми навчання дітей з

аутизмом особлива увага повинна бути приділена організації спеціа­льних занять ритмікою, фізкультурою і включенню їхніх елементів у стереотипи інших уроків. Адже це не тільки розвиток координації рухів, рухових навичок, але і тренування здатності утримувати увагу на вчи­телі, діяти за зразком або за інструкцією. Звичний музичний, ритмічний мовленнєвий супровід - адекватна форма допомоги в організації таких занять.

Дата добавления: 2014-11-28