Звіт про наближення терміну ТО

28.

Звіт по залишкам та оборотам шин і акумуляторів на складі.

Аналітичний облік ведеться:

• шин – облік ведеться у картці до п. 7.1 Експлуатаційних норм середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджених наказом Мінтрансу та зв'язку від 20.05.06 р. N 488, яка оформляється окремо на кожну шину для обліку її пробігу до повного зносу та списання;

• акумуляторів - у відомостях або картках довільної форми.

Податковий облік. Вартість окремо придбаних шин (акумуляторів) та послуг з їх монтажу включається до складу валових витрат на підставі пп. 5.2.1 або 5.4.10 Закону про прибуток - залежно від основного виду діяльності платника податку. Залишки таких шин (акумуляторів) на складі на кінець звітного періоду беруть участь у перерахунку приросту (убутку) запасів за п. 5.9 Закону про прибуток.

27. Звіт по наближення терміну зносу шин.

Замовлення на ремонт реєструються документами "Попереднє замовлення на ремонт", в яких вказується автомобіль, причина звернення, перелік несправностей і запасних частин. У разі проведення ремонту в сторонньому автосервісі, попереднє замовлення на ремонт може бути роздрукований у вигляді наступного вигляді:

На підставі попередніх замовлень програма формує ремонтні листи - документи, що реєструють виконаний ремонт, технічне обслуговування, заміну шин і акумуляторів. У разі проведення ремонту на власній ремонтній зоні, документ "Ремонтний лист" виконує списання запасних частин зі складу підприємства, а у разі проведення ремонту на сторонньому автосервісі в документі зазначаються кількість та вартість виконаних робіт. Якщо в ремонті беруть участь водії, то час, витрачений на роботу, потрапить у табель обліку робочого часу водіїв.

№29 Аналіз показників виробітку.

У практиці економічної діяльності для планування, обліку, аналізу результативності й ефективності праці використовується система показників, яка дозволяє визначити продуктивність праці у масштабі окремого працівника, виробничої дільниці, підприємства, організації, галузі і суспільства в цілому.
Показники продуктивності праці мають бути наскрізними, зведеними, порівняльними, мати високий ступінь узагальнення, бути універсальними у застосуванні.
Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або оберненого відношення існують два показники: виробіток і трудомісткість.
Виробіток — це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до величини робочого часу, затраченого на його виробництво:

Де В — виробіток;

Q—обсяг виробленої продукції;

Т — затрати робочого часу.

Чим більший виробіток продукції за одиницю часу або чим менші затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці.

Розрізняють показники виробітку залежно від одиниці виміру робочого часу (знаменник показника – затрати праці на виробництво продукції – Т).

Вони можуть бути виміряні:

у відпрацьованих людино-годинах;

у відпрацьованих людино-днях;

у людино-місяцях, людино-роках (ці одиниці часу еквівалентні середній чисельності працівників за відповідний період).

У промисловості виробіток розраховується як відношення обсягу продукції, що виготовляються, до середньоспискової чисельності промислово-виробничого персоналу за той самий період часу.

На транспорті виробіток розраховується як відношення обсягу перевезень (т/км) до чисельності працівників, які зайняті цими перевезеннями.

У сфері послуг показник виробітку визначається відношенням вартості послуг без вартості матеріальних витрат на їх надання за певний період до середньооблікової чисельності персоналу сфери послуг за цей самий період.

У масштабі економіки рівень продуктивності праці (виробітку) у сфері матеріального виробництва визначається відношенням величини новоствореної вартості — національного доходу — за певний період (рік) до середньооблікової чисельності персоналу, зайнятого у сфері матеріального виробництва протягом цього періоду.

№ 30 Ціни та цінова політика на світовому ринку транспортних послуг.

Ціни і цінова політика - найважливіші елементи зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Саме від рівня цін на товари залежать комерційні результати діяльності підприємства, а обрана ним цінова політика справляє вплив на ефективність роботи суб'єктів ЗЕД на світовому ринку.

Цінова політика - це визначення рівня цін і можливих варіантів їх зміни залежно від цілей та завдань, що стоять перед підприємством у короткотерміновому та в довгостроковому періодах.

Основна мета цінової політики підприємства полягає у тому, щоб установити на свій товар таку ціну і змінювати її залежно від ситуації на ринку так, щоб опанувати певним його сегментом, досягти бажаного обсягу прибутку, тобто вирішити завдання, пов'язане з реалізацією товару в певній фазі його життєвого циклу, відреагувати на діяльність конкурентів тощо. Визначення рівня ціни в ЗЕД відбувається на основі двох видів цін: тих, що публікуються, і розрахункових.

Дата добавления: 2014-12-16