Стаття 2. Визначення термінів

Стаття 1. Предмет та мета Закону

РОЗДІЛІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

ЗАКОН УКРАЇНИ Про банки і банківську діяльність

Додаток 27

НОРМАТИВНА ЛІТЕРАТУРА

Із змінами і доповненнями, внесеними

Законами України від 20 вересня 2001 року № 2740-Ш, від 28 листопада 2002 року № 249-IV, від 6 лютого 2003 року № 485-IV, від 22 травня 2003 року Х° 835-IV, від 5 червня 2003 року № 914-IV

ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організа­ційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і ді­яльності банків в Україні і створення належного конкурентного середови­ща на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вклад­ників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

андеррайтинг — купівля на первинному ринку цінних паперів з насту­пним їх перепродажем інвесторам; укладання договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепро­дажем або про накладання на покупця обов'язку робити все можливе, щоб продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов'язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані;

афілійована особа банку — будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку;

банк— юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залу­чення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення

зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

банк з іноземним капіталом — банк, у якому частка капіталу, що на­лежить хоча б одному нерезиденту, перевищує 10 відсотків;

банківська діяльність— залучення у вклади грошових коштів фізич­них і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських ра­хунків фізичних та юридичних осіб;

банківський кредит— будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату відсотків та інших зборів з такої суми;

банківська ліцензія — документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність;

банківський платіжний інструмент — засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використову­ється, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмен­та. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відпо­відні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів;

банківські рахунки — рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів;

державний реєстр банків — реєстр, що ведеться Національним банком України і містить відомості про державну реєстрацію усіх банків;

вклад (депозит) — це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк збе­рігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору;

державна реєстрація банку — надання банку статусу юридичної особи відповідно до вимог глави 3 цього Закону;

ділова репутація — сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону;

економічні нормативи — показники, що встановлюються Національ­ним банком України і дотримання яких є обов'язковим для банків;

визначення терміну статті 2 виключено (згідно із Законом України від 06.02.2003 p. № 485-IV)

іноземний— пов'язаний з громадянином або юридичною особою будь-якої країни, крім України;

істотна участь — пряме або опосередковане, самостійно або спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками статутного капіталу або

права голосу придбаних акцій (наїв) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи;

капітал банку — залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань;

капітал підписний — величина капіталу, на яку отримано письмові зо­бов'язання акціонерів (пайовиків) банку на внесення коштів за підпискою на акції (паї);

капітал статутний — сплачений та зареєстрований підписний капітал;

капітал регулятивний (власні кошти) — складається з основного та до­даткового капіталу, зваженого на ризики, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України;

клієнт банку — будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку;

контроль — безпосереднє або опосередковане володіння часткою в юридичній особі, одноосібне або разом з іншими особами, що презентує еквівалент 50 чи більше відсотків статутного капіталу або голосів юриди­чної особи, або можливість справляти вирішальний вплив на управлін­ня, або діяльність юридичної особи на основі угоди або будь-яким іншим чином;

кошти — гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент;

кредитор банку — юридична або фізична особа, яка має документаль­но підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань;

ліквідація банку — процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону;

ліквідатор — юридична або фізична особа, яка здійснює функції щодо припинення діяльності банку та задоволення вимог кредиторів;

ліквідаційна маса — усі види майнових активів (майно та майнові пра­ва) банку, які належать йому на праві власності на день відкриття ліквіда­ційної процедури та виявлені в ході ліквідації;

мораторій — зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зо­бов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

неплатоспроможність банку — неспроможність банку своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність ко­штів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше однієї третини мінімального розміру регулятивного капіталу банку;

нормативно-правові акти Національного банку України — норматив­но-правові акти, що видаються Національним банком України у межах йо­го повноважень на виконання цього та інших законів України;

підрозділ банку — структурна одиниця банку, що не має статусу юри­дичної особи і виконує функції, визначені банком;

представництво банку — територіально відокремлений структурний підрозділ банку, що не здійснює банківську діяльність;.

реорганізація банку — злиття, приєднання, виділення, поділ банку, пе­ретворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є переда­ча, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам;

розрахункові банківські операції — рух грошей на банківських рахун­ках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи;

споріднена особа — юридична особа, яка має спільних з банком влас­ників істотної участі;

системоутворюючий банк — банк, зобов'язання якого становлять не менше 10 відсотків від загальних зобов'язань банківської системи;

тимчасова адміністрація — процедура, що застосовується Національ­ним банком України при здійсненні банківського нагляду за обставин, пе­редбачених цим Законом;

тимчасовий адміністратор — фізична або юридична особа, що призна­чається Національним банком України для здійснення тимчасової адмініс­трації;

уповноважена особа банку — особа, яка на підставі статуту чи угоди мас повноваження представляти банк та вчиняти від його імені певні дії, що мають юридичне значення;

учасники банку — засновники банку, акціонери банку, який є акціоне­рним товариством, учасники банку, який є товариством з обмеженою від­повідальністю, і пайовики кооперативного банку;

філія банку — відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку;

фінансова холдингова група — фінансова установа, яка відповідає ви­могам статті 12 цього Закону.

Дата добавления: 2014-12-16