Лекція 10. Народжуваність

Репродуктивне поводження - поняття, що позначає систему дій і відносин, опосредующих чи народження відмовлення від народження дитини в чи шлюбі поза шлюбом (В.А.Борисов, 1970). Розрізняють три основних типи репродуктивного поводження - багатодітне (потреба в 5 і більш дітях), среднедетное (потреба в 3-4 дітях) і малодітне (потреба в 1-2 дітях). З двох факторів, що детермінують число дітей у родині: умов і рівня життя і потреби в дітях, що ведуть роль належить останньому. Якщо число дітей у родині відповідає потреби чоловіків у дітях, то ніяке поліпшення умов життя не приведе до підвищення цього числа. Але якщо наявне число дітей менше рівня потреби, тоді поліпшення умов реалізації цієї потреби здатно підвищити число народжень.

Потреба в дітях соціально-психологічний стан індивіда, коли без дітей і належної їхньої кількості і підлоги, людина не може відбутися як особистість. Потреба в дітях, установки на дітей внутрішні регулиторы репродуктивного поводження, тоді каксоциальные норми детности зовнішні детермінанти відносини особистості до дітей. Емпіричні дослідження репродуктивних установок показують, що для потреби в 5 і більш дітях ведучими є економічні мотиви народжуваності, для потреби в 3-4 дітях - соціальні і для потреби в 1-2 дітях - психологічні.

Рівень народжуваності в доиндустриальных суспільствах визначався рівнем природної народжуваності і часткою жінок різного віку, що складаються в шлюбі. Репродуктивне поводження було орієнтовано на максимальне число народжень. Багатодітність заохочувалася соціальною і культурною традиціями, що відбивали економічні умови, вона сприяла кращому функціонуванню родини в аграрному суспільстві. Рівень народжуваності обмежувався тільки станом здоров'я жінок і незадовільних умов родопомочі, що сприяли поширенню безплідності.

Народжуваність як статистичний процес являє собою частоту живорождений у чи населенні якій-небудь частині населення.

Вимір народжуваності виробляється за допомогою систем коефіцієнтів і таблиць народжуваності.

Слід зазначити, що фіксується факт живородіння повного чи виділення витягу з організму матері результату зачаття (плоду, зародка) при терміну вагітності не менш 28 тижнів, що має ріст (довжину) не менш 35 див.,а вага не менш 500 р., що подали ознаку життя (подих). Така медико-біологічна путівка в життя.

Мертворождение закінчення вагітності, що продовжувалася не менш 28 тижнів, якщо після її плід не виявив ознак життя.

Смертю вважається остаточне і безповоротне припинення ознак життя по прошествии будь-якого часу після живородіння. Такі настільки тверді вимоги медицини до кваліфікації демографічних подій у РФ.

Коефіцієнти народжуваності, обумовлені як відношення числа живорожденных дітей до відповідного чисельності населення, класифікуються на загальні, спеціальні (чоловічий і жіночий) і частки (вікові, кумулятивні й ін.).

Найбільш розповсюджений загальний (грубий) коефіцієнт народжуваності (n), що обчислюється як

де

Т - період (років);

Р - чисельність населення на середину періоду (середньорічне населення);

N - число народжених у цей період дітей, розраховується звичайно в промилле ().

По наближеній шкалі оцінки, запропонованої Б.Ц.Урланисом і В.А. Борисовым, загальні коефіцієнти менш 16 вважаються низькими, з 16 до 24 - середніми, з 25 до 29 - вище середніх, з 30 до 39 - високими, а 40 і більш - дуже високими.

Величина загального коефіцієнта народжуваності залежить не тільки від інтенсивності процесу народжуваності, але і від возрастно-половой і шлюбної структур населення, тому він дає лишь наближене представлення про рівень народжуваності.

Спеціальний коефіцієнт народжуваності (Ŧ) - відношення числа народжених (N) до числа жінок репродуктивного віку, звичайно 15-49 років, іноді (у країнах з низьким рівнем народжуваності) 15-44 років ():

Ŧ =

Загальний коефіцієнт зв'язаний зі спеціальним наступним співвідношенням: N=Ŧ*k, де k - частка жінок 15-49 років у всім населенні. Величина спеціального коефіцієнта залежить від вікової структури жінок 15-49 років. Рівень народжуваності в 15 років мінімальний, між 20 і 30 роками досягає максимуму і сходить на немає до 50 років.

Більш точними вимірниками рівня народжуваності служать приватні коефіцієнти. Найчастіше застосовуються вікові коефіцієнти народжуваності Ŧ_x/x+y, тобто числа народжень у матерів від x до x+y-1 років включно (N_x/x+y), віднесені до середнього числа жінок цього віку ( _x/x+y):

Ŧ_x/x+y =

Сума вікових коефіцієнтів народжуваності у всіх вікових інтервалах складає т.зв. сумарний коефіцієнт народжуваності, він характеризує середнє число народжень в однієї жінки в гіпотетичному поколінні за всю її життя при збереженні існуючих рівнів народжуваності в кожнім віці незалежно від смертності і від змін вікового складу. Сумарні коефіцієнти вище 4,0 вважаються високими, менше 2,15 - низькими. Сумарний коефіцієнт, обчислений при 1-літніх інтервалах віку, не залежить від вікової структури населення, але на нього впливає рівень брачности. Тому існують інші коефіцієнти, що елімінують вікові, шлюбні і т.п. впливу різних структурних факторів. Для глибокого вивчення процесу народжуваності застосовується не одна який-небудь, а система взаємозалежних показників.

Повний опис процесу народжуваності незалежно від сформованих демографічних структур дають таблиці народжуваності. Таблиці народжуваності - це числова модель народжуваності в реальній чи гіпотетичній когорті, вона являє собою упорядкований ряд чисел, що показують зміну в часі частоти й інших характеристик процесу дітородіння в деякій сукупності жінок. Таблиці народжуваності дозволяють проводити безпосередні порівняння народжуваності в різних населениях і муніципальних утвореннях.

Загальні таблиці народжуваності будуються без обліку черговості народження, спеціальні - з урахуванням черговості народження. Обидва типи таблиць чи розраховуються для всіх жінок, показуючи зміну народжуваності з віком, чи тільки для замужніх, характеризуючи народжуваність у залежності від тривалості шлюбу. Загальні таблиці народжуваності бувають повні чи короткі, відповідно по однолітнім чи більш великих інтервалах чи віку тривалості шлюбу.

Загальна таблиця народжуваності складається звичайно зі шкали і 6 основних показників, що розраховуються на 10000 чи 100000 чоловік. Шкала чи віку тривалості шлюбу в коротких таблицях народжуваності доповнюється значенням кроку шкали k. Перший показник - віковий коефіцієнт народжуваності f_x/x+k, другий - кумулятивний (накопичений) коефіцієнт народжуваності

Ŧ_x = f_x/x+k * k

його значення в останньому рядку є сумарний коефіцієнт народжуваності, що представляє собою вихідну величину для оцінки брутто-коефіцієнта відтворення населення. Третій показник - середнє число народжень дівчинок в інтервалі віку x/x+k, рівне

φ_x/x+k = f_x/x+k + k δ_x,

де δ_x - частка дівчинок серед народжених у даному віці.

Четвертий показник - середнє число народжень дівчинок до віку :

Φ_x = φ_x/x+k

його значення в останньому рядку таблиці народжуваності - брутто-коэффи-циент відтворення. П'ятий і шостий показники характеризують народжуваність у стаціонарному населенні - середнє число народжень дівчинок у віці x і кумулята цього показника; в останньому рядку вона дає нетто-коефіцієнт відтворення населення.

З додаткових показників загальної таблиці народжуваності найбільший аналітичний інтерес представляє середнє число живих дітей у жінок до віку y:

S_y= f(x) * l(y-x) * dx ≈ f_x/x+k * L_y-x

де L_y-x - чисельність стаціонарного населення обох підлог.

Особливе місце серед вимірників народжуваності займають показники, що характеризують цей процес з боку репродуктивних установок визначених груп населення, що дозволяють зрозуміти диференціацію народжуваності, оцінити її тенденції в часі і перспективи народжуваності молодих когорт. Ці показники одержують не на основі даних про число породжених дітей, а за допомогою кількісних оцінок представлень і намірів, одержуваних при спеціальних опитуваннях про ідеальне, бажане й очікуване число дітей.

Ідеальне число дітей, представлення індивіда про найкраще число дітей у родині взагалі без обліку конкретної життєвої ситуації й особистих переваг.

Таблиця 11

Коротка загальна таблиця народжуваності жінок
(Російська Федерація. 1991)

Возраст (число исполнившихся лет)	Величина возрастного интервала, лет	Среднее годовое число рождений	Среднее число рождений до возраста x	Среднее число рождений девочек в стационарном интервале возраста от x до x+k	Среднее число рождений девочек до возраста x	Среднее число рождений девочек в стационарном нас. в интервале возраста от x до x+k	Среднее число рождений девочек в стационарном нас. к возрасту x	Среднее число живых детей у женщины к данному возрасту
x	k	fx	Fx	φx/x+k	Φx	φxLx/x+k	φxLx/x+k	Sx
15-19			-		-		-	-
20-24
25-29
30-34
35-39
40-44
45-49
	-	-
		Средний возраст матери при рождении 26,05	Суммарный коэффициентрождаемости 1.732		Брутто-коэффициент воспроизводства 0.840		Нетто-коэффициент воспроизводства 0,816	Среднее число живых детей женщины 15-49 лет в стационарном нас. 1.307

Зведення про ідеальне число дітей одержують як відповідь на питання типу: Яке, на Вашу думку, найкраще (ідеальне) число дітей у родині?" чи "Скільки дітей найкраще взагалі мати в родині?". Іноді підкреслюється, що запитання стосується родин того ж чи кола живучих у тих же умовах. Відповіді намагаються одержати у виді кількісної характеристики, вираженої числом, альтернативні відповіді ж виді середнього значення.

Бажане число дітей, число дітей, що індивід зволів би мати у своїй родині, виходячи з власних схильностей; воно зв'язано з ціннісною орієнтацією особистості, з особливостями його соціалізації, сімейного досвіду й інших індивідуальних якостей. Інформацію про бажане число дітей одержують як відповідь на спеціальні питання типу: "Скільки дітей Ви хотіли б мати?" чи "Скільки б Вам хотілося мати дітей, якби для цього минулого всі умови?". Відповідь найчастіше являє собою кількісну характеристику, виражену числом. Непевні відповіді при розробці даних виключаються, а альтернативні (типу "два" чи "три") враховуються по їхньому середньому значенню.

Очікуване число дітей, число дітей, що індивід має намір мати у своїй родині, з огляду на конкретну життєву ситуацію й особисті переваги. Для даного випадку передбачається, що поняття "мати" і в "родити" ідентичні, і дітородіння є єдине джерело дітей у родині, тоді очікуване число дітей може вважатися адекватним відображенням індивідуального плану дітородіння.

Інформацію про очікуване число дітей одержують як відповідь на спеціальні питання при обстеженнях населений. Найбільш розповсюджені формулювання питань: "Скільки дітей Ви збираєтеся мати усього?", "Скільки ще дітей Ви збираєтеся мати?", "Скільки припускаєте мати ще дітей?". Питання, як правило, адресуються замужнім жінкам репродуктивного віку. Відповіді найчастіше носять визначений характер і однозначні, тому статистична розробка їхній не викликає утруднень.

Як характеристика групи очікуване число дітей виміряється розподілом кількісно визначених відповідей. З параметрів статистичного розподілу найбільше часто застосовують середню арифметичну, моду, частку ожидающих те чи інше число дітей, а також середнє квадратическое відхилення як міру розмаїтості відповідей. Інтерпретація групових характеристик очікуваного числа дітей зв'язана з їхнім використанням у прогнозуванні числа народжень у реальній когорті по році чи народження в реальній шлюбній когорті. Досвід показує, що ці наміри виконуються з достатнім ступенем точності.

Викликане демографічним переходом зниження народжуваності в Росії стало особливо помітним з кінця 1920-х років. Проте ще тривалий час її рівень був досить високим. У 1958-59 роках загальний коефіцієнт народжуваності складав близько 24, сумарний коефіцієнт народжуваності - 2,62. Потім почався десятилітній період їхнього швидкого зниження, після чого наступила стабілізація. Із середині 60-х років сумарний коефіцієнт народжуваності коливався навколо оцінки 2. Це - усереднений для всього населення показник, за ним коштують досить значні розходження в у рівні народжуваності міського і сільського населення, але і ті й інші коливаються синхронно (таблиця 12).

До середини 60-х років у Російській Федерації завершився перший етап переходу до нового типу народжуваності, при цьому значення основних параметрів процесу дітородіння впритул наблизилися до аналогічних показників у більшості розвитих країн. Головні з них: стабілізація народжуваності на низькому, як правило, що не забезпечує навіть простого заміщення поколінь рівні; концентрація основної маси народжень у вузькому інтервалі молодих віків; незначні і зменшувані розходження між показниками народжуваності різних соціальних груп, міського і сільського населення; невеликий проміжок часу в рамках життєвого циклу родини, необхідний для формування її потомства. Однак з початком ліберально-буржуазної перебудови народжуваність початку стрімко падати. Якщо протягом трьох десятиліть динаміка рівня народжуваності носила коливальний характер, опускаючи до найнижчого за всі післявоєнні годи рівня - 1,89 у 1979-80 роках, а в 1986-87 році - піднявшись до найвищому послу 1961 року - 2,20, то зниження, що почалося в 1988 році, продовжувалися всі наступні роки: (див. таблицю); у 1995 році сумарний коефіцієнт народжуваності опустився до 1,40, а до 2001 він склав 1,2.

Таблиця 12

Дата добавления: 2014-12-16