КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
II. За засобами задоволеннях
— матеріальні (потреби в матеріальних благах); — нематеріальні (духовні потреби). III. За нагальністю задоволення: — першочергові (предмети першої необхідності); — другорядні (предмети розкоші). IV. За можливостями задоволення: — насичені, вгамовні (мають чітку межу і можливість повного задоволення); — ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення). V. За участю у відтворюєальному процесі: — виробничі (потреби у засобах виробництва); — невиробничі (потреби у споживчих благах). VI. За суб’єктами вияву: — особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда); — колективні, групові (потреби групи людей, колективу); — суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому). VII. За кількісною визначеністю та мірою реалізації: — абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку); — дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду); — платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом); — фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами). Система економічних потреб є складною і постійно розвивається. Структура потреб, їхній обсяг, способи та рівень задоволення безперервно змінюються: модифікуються, ускладнюються, вдосконалюються у процесі історичного розвитку людської цивілізації. Всезагальний економічний закон зростання потреб відображає внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв’язки між виробництвом і споживанням, потребами та існуючими можливостямиїхнього задоволення. Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу все нових і нових потреб.
Таким чином, потреби і виробництво перебувають у суперечливій залежності взаємовпливу та взаємозумовленості. Потреби у споживанні породжують стимули до виробництва. Виробництво задовольняє існуючі та породжує нові потреби. Вирішальний вплив людської діяльності і виробництва на формування потреб підкреслював відомий англійський економіст А. Мар- шалл. «Кожний новий крок вперед, — зазначав дослідник, — слід вважати результатом того, що розвиток нових видів діяльності породжує нові потреби, а не того, що нові потреби викликають нові види діяльності»
2. Економічні інтереси, їх сутність та суб’єкти.
Економічні інтереси є сутнісною характеристикою рушійних сил формування та розвитку економічних суб’єктів. Економічні інтереси — усвідомлене прагнення суб’єктів господарювання до задоволення економічних потреб, що є об’єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності. За своєю сутністю економічні інтереси є об’єктивними. Вони відображають місце і роль суб’єктів господарювання у системі суспільного поділу праці та економічних відносин. Водночас економічні інтереси є суб’єктивними і завжди мають своїх носіїв. Суб’єкти економічних інтересів — окремі індивіди, домо- господарства, колективи (групи) людей, суспільство в цілому. Об’єкти економічних інтересів — економічні блага (товари, послуги, інформація тощо). Плюралізм економічних потреб породжує багатоманітність економічних інтересів, які утворюють складну та динамічну систему, багатовимірну у фазах відтворення, у просторі та часі, у статиці та динаміці. Економічні інтереси суспільства можуть бути класифіковані за різними критеріями, а саме: За суб’єктами: — особисті;
— колективні, групові; — суспільні. За нагальністю, важливістю: — головні, першочергові; — другорядні. За часовою ознакою: — поточні; — перспективні. За об’єктами: — майнові; — фінансові; — інтелектуальні тощо. За ступенем усвідомлення: — дійсні; — уявні. За можливостями реалізації: — реальні; — утопічні. Суб’єкти економічних відносин є виразниками специфічних економічних інтересів. У ринковій економіці: — економічні інтереси домашніх господарств спрямовані на максимізацію загальної корисності з урахуванням існуючих цін і доходів; — економічні інтереси підприємців спрямовані на максимізацію прибутку, зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції; — економічні інтереси держави спрямовані на реалізацію потреб суспільства в цілому. За територіальною ознакою виокремлюють такі економічні інтереси: — муніципальні; — регіональні; — національні; — об’єднання держав; — загальнолюдські (глобальні). Територіальний зріз системи економічних інтересів окремої країни формується на основі розподілу повноважень між органами державної влади та місцевого самоуправління. Муніципальні та регіональні інтереси спрямовані на реалізацію економічного потенціалу окремої території з метою забезпечення потреб певної територіальної спільноти. Відстоювання та сприяння реалізації інтересів окремих груп у сучасному суспільстві набуло форми лобізму. Лобізм (від англ. lobby — кулуари) — вплив на законодавців і чиновників, спрямований на підтримку окремих підприємств, галузей, соціальних груп, верств, шляхом особистої зацікавленості посадовців. На думку відомого західного дослідника М. Олсона, лобістська діяльність є свого роду колективним благом,яке потребує певного рівня організованості групи. При цьому менші за чисельністю та краще організовані групи часто виявляються ефективнішими у відстоюванні власних інтересів. Яскравим прикладом такої діяльності є надання податкових пільг окремим фірмам або галузям, наслідком чого є зростання податкового тиску на інші групи підприємців, на суспільство в цілому. Як зазначаєМ. Олсон: «Організовані та активні інтереси малих груп схильні перемагати неорганізовані і незахищені інтереси великих груп. Часто порівняно мала група або галузь домагається митного тарифу або податкових знижок за рахунок мільйонів споживачів або платників податків, незважаючи на нібито домінуюче правило більшості»
Дата добавления: 2014-12-16; Просмотров: 508; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |