II. За засобами задоволеннях

— матеріальні (потреби в матеріальних благах);

— нематеріальні (духовні потреби).

III. За нагальністю задоволення:

— першочергові (предмети першої необхідності);

— другорядні (предмети розкоші).

IV. За можливостями задоволення:

— насичені, вгамовні (мають чітку межу і можливість пов­ного задоволення);

— ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені пов­ністю, не мають меж насичення).

V. За участю у відтворюєальному процесі:

— виробничі (потреби у засобах виробництва);

— невиробничі (потреби у споживчих благах).

VI. За суб’єктами вияву:

— особисті (виникають і розвиваються у процесі життє­діяльності індивіда);

— колективні, групові (потреби групи людей, колективу);

— суспільні (потреби функціонування та розвитку суспіль­ства в цілому).

VII. За кількісною визначеністю та мірою реалізації:

— абсолютні (перспективні потреби, які мають абстракт­ний характер і є орієнтиром економічного розвитку);

— дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня вироб­ництва і є суспільною нормою для певного періоду);

— платоспроможні (визначаються платоспроможним попи­том);

— фактичні (задовольняються наявними товарами та по­слугами).

Система економічних потреб є складною і постійно розви­вається. Структура потреб, їхній обсяг, способи та рівень задо­волення безперервно змінюються: модифікуються, ускладню­ються, вдосконалюються у процесі історичного розвитку люд­ської цивілізації.

Всезагальний економічний закон зростання потреб відображає внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв’язки між виробництвом і споживанням, потребами та існуючи­ми можливостямиїхнього задоволення. Відповідно до цьо­го закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу все нових і нових потреб.

Таким чином, потреби і виробництво перебувають у супереч­ливій залежності взаємовпливу та взаємозумовленості. Потре­би у споживанні породжують стимули до виробництва. Вироб­ництво задовольняє існуючі та породжує нові потреби. Вирі­шальний вплив людської діяльності і виробництва на формуван­ня потреб підкреслював відомий англійський економіст А. Мар- шалл. «Кожний новий крок вперед, — зазначав дослідник, — слід вважати результатом того, що розвиток нових видів діяль­ності породжує нові потреби, а не того, що нові потреби викли­кають нові види діяльності»

2. Економічні інтереси, їх сутність та суб’єкти.

Економічні інтереси є сутнісною характеристикою рушійних сил формування та розвитку економічних суб’єктів.

Економічні інтереси — усвідомлене прагнення суб’єктів господарювання до задоволення економічних потреб, що є об’єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності.

За своєю сутністю економічні інтереси є об’єктивними. Вони відображають місце і роль суб’єктів господарювання у системі суспільного поділу праці та економічних відносин. Водночас економічні інтереси є суб’єктивними і завжди мають своїх носіїв.

Суб’єкти економічних інтересів — окремі індивіди, домо- господарства, колективи (групи) людей, суспільство в цілому.

Об’єкти економічних інтересів — економічні блага (това­ри, послуги, інформація тощо).

Плюралізм економічних потреб породжує багатоманітність економічних інтересів, які утворюють складну та динамічну систему, багатовимірну у фазах відтворення, у просторі та часі, у статиці та динаміці. Економічні інтереси суспільства можуть бути класифіковані за різними критеріями, а саме:

За суб’єктами:

— особисті;

— колективні, групові;

— суспільні.

За нагальністю, важливістю:

— головні, першочергові;

— другорядні.

За часовою ознакою:

— поточні;

— перспективні.

За об’єктами:

— майнові;

— фінансові;

— інтелектуальні тощо.

За ступенем усвідомлення:

— дійсні;

— уявні.

За можливостями реалізації:

— реальні;

— утопічні.

Суб’єкти економічних відносин є виразниками специфічних економічних інтересів. У ринковій економіці:

— економічні інтереси домашніх господарств спрямовані на максимізацію загальної корисності з урахуванням існуючих цін і доходів;

— економічні інтереси підприємців спрямовані на макси­мізацію прибутку, зниження витрат і підвищення конкуренто­спроможності продукції;

— економічні інтереси держави спрямовані на реалізацію потреб суспільства в цілому.

За територіальною ознакою виокремлюють такі економіч­ні інтереси:

— муніципальні;

— регіональні;

— національні;

— об’єднання держав;

— загальнолюдські (глобальні).

Територіальний зріз системи економічних інтересів окремої країни формується на основі розподілу повноважень між орга­нами державної влади та місцевого самоуправління. Муніци­пальні та регіональні інтереси спрямовані на реалізацію еконо­мічного потенціалу окремої території з метою забезпечення по­треб певної територіальної спільноти.

Відстоювання та сприяння реалізації інтересів окремих груп у сучасному суспільстві набуло форми лобізму. Лобізм (від англ. lobby — кулуари) — вплив на законодавців і чиновників, спря­мований на підтримку окремих підприємств, галузей, соціаль­них груп, верств, шляхом особистої зацікавленості посадовців.

На думку відомого західного дослідника М. Олсона, лобістська діяльність є свого роду колективним благом,яке потребує певного рівня організованості групи. При цьому менші за чисельністю та краще організовані групи часто виявляються ефективнішими у відстоюванні власних інтересів. Яскравим прикладом такої діяль­ності є надання податкових пільг окремим фірмам або галузям, на­слідком чого є зростання податкового тиску на інші групи підпри­ємців, на суспільство в цілому. Як зазначаєМ. Олсон: «Організовані та активні інтереси малих груп схильні перемагати неорганізовані і незахищені інтереси великих груп. Часто порівняно мала група або галузь домагається митного тарифу або податкових знижок за ра­хунок мільйонів споживачів або платників податків, незважаючи на нібито домінуюче правило більшості»

Дата добавления: 2014-12-16