Тема 2. Інтелектуальні послуги

Додаткова

Основна

1. Пащук О. В. Маркетинг послуг: стратегічний підхід: навч. посіб­ник. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 560 с.

2. Ткаченко Л. В. Маркетинг послуг: підручник. – К.: Центр нав­чальної літератури, 2003. – 192 с.

3. Шканова О. М. Маркетинг послуг: навч. посібник. – К.: Кондор, 2003. – 304 с.

4. Гаркавенко С. С. Маркетинг: підручник. – К.: Лібра, 2002. – 712 с.

5. Маркетинг: підручник / А. О. Старостіна, Н. П. Гончарова, Є. В. Кри­кавський та ін. // За ред. А. О. Старостіної. – К.: Знання, 2009. – 1070 с.

6. Котлер Ф. Маркетинг-менеджмент. СПб.: ПитерКом, 1999. – 896 с.

Мета вивчення: розглянути зміст і важливість інтелектуальних послуг, їх сучасний стан та перспективи розвитку в Україні.

Стрімке зростання і диференціація попиту на всі види інформації, зокрема наукової, технічної та в більшій мірі економічної, а також підвищення вимог до змісту та форм її надання є суттєвими чинника­ми розвитку бізнесу з надання інтелектуальних послуг. Значною частиною інтелектуальних послуг є ділові послуги.

Ділові послуги посідають лідируючі позиції у більшості промисло­во розвинутих країн. Наприклад, у США вже наприкінці 1990-х рр. у ділових послугах було зайнято більше 11 млн працівників, у Японії – близько 3 млн, у Великобританії – 1,5 млн, у Германії – 1,4 млн, Франції – 0,6 млн людей. Причини стрімкого інтегрування ділових послуг у матеріально-речову структуру виробництва є такі:

– загальна тенденція глобалізації бізнесу, що спричиняє необхід­ність вивчення нових ринків для зменшення невизначеності бізнес-се­редовища;

– наявність у системі виробничих сил інфраструктурних елементів, від функціонування яких залежать загальні умови виробництва, і тому вони є вагомим динамічним фактором організації виробничого процесу;

– розвиток об’єктивного процесу зростання взаємозв’язку та вза­ємозалежності в економічній системі, що призводить до зміни функ­цій і відповідальності обслуговуючих виробництв;

– поява та включення в господарський обіг раніше малозначущих або зовсім невідомих ресурсів, які дозволяють значною мірою підви­щити продуктивність підприємства, зокрема такий ресурс як послуга у сфері інформації, знань тощо;

– трансформація галузевої організації виробництва в організацію вироб­ництва за концентричним принципом, коли навколо власного виробничого ядра формується потужна система інфраструктури;

– ускладнення економічного середовища та необхідність присто­сування до нього господарюючих суб’єктів з метою збереження конкурентоспроможності на ринку;

– можливість використання компетенції та таланту консультанта як перевагу в конкурентній боротьбі.

Розглянемо такий вид інтелектуальних послуг як консалтингові послуги.

Існує багато визначень поняття «бізнес-консалтинг». Воно швидко змінюється, наповнюється новим змістом. Донедавна консалтинг виз­на­чався як робота спеціалізованих організацій з економічного, фінан­со­вого, торговельного, правового консультування підприємств, організа­цій, підприємців. Вважалось, що консалтингові підприємства надають послуги щодо організації та ведення підприємницької діяльності, здійснення маркетингових досліджень, розробки маркетингових програм, вивчення ринку. Нині консалтинг розуміють як вид інтелектуальних послуг, який пов’язаний із вирішенням складних питань підприємства у сфері управління та організаційного розвитку. Тобто, з одного боку, консалтинг – це широкий комплекс консультаційних і практичних послуг, з іншого – послуги щодо управління та організації бізнесу.

Таким чином, консалтинг можна визначити як вид інтелектуальної діяльності, послугу, що забезпечує клієнта професійними навичками, досвідом, технікою поведінки, методологією, що допоможуть йому у вирішенні проблем функціонування та розвитку підприємства (орга­нізації) в межах чинної законодавчо-нормативної бази. В процесі консалтингу кваліфікований консультант надає об’єктивні та неза­лежні поради, впровадження яких сприятиме покращенню фінансово-еко­номічної ситуації на підприємстві.

Особливості і зміст діяльності професійного зовнішнього кон­сультанта будується на таких принципах:

– незалежність наданої допомоги. Консультант повинен надавати тільки об’єктивні поради, на які не будуть впливати чотири основних фактори клієнтського середовища – фінансовий, адміністративний, політичний і емоціональний тиск;

– професійна компетентність і високий професійний рівень. Вимо­ги до професійного рівня дуже високі. Комплексна обробка консультан­том власних емпіричних досліджень, останніх досягнень наукової думки з особливостями практичного досвіду конкретної організації, що кон­сультується, забезпечує створення якісного продукту – обґрунто­ваного висновку у вигляді порад, оцінок, рекомендацій, методоло­гічних пропозицій, викладених якомога лаконічніше;

– принцип міжгалузевого підходу є похідним від попереднього. Його сутність полягає у тому, що, використовуючи досягнення науки та передовий досвід зміни різноманітних управлінських ситуацій, консультант допомагає вирішити однотипні проблеми у різних орга­ніза­ціях;

– рекомендаційний характер діяльності. Консультанти позбавлені права приймати рішення, але вони відповідальні за якісний зміст і своєчасність своїх порад. Майстерність консультанта – це вміння «надати не тільки правильну пораду, але й правильним чином, пот­рібній особі і в потрібний час»;

– сприяння підвищенню професійної компетентності працівників організації – клієнта;

– дотримання етичних норм консультування. Цей принцип передбачає надання консультантом тільки тих послуг, у яких він є достатньо компетентним, а також збереження комерційної таємниці клієнта, надання пріоритетності досягненню мети клієнта, а не власної.

У табл. 1 наведені основні причини, які спонукають керівників підприємств співпрацювати із зовнішніми консультантами.

Таблиця 1

Дата добавления: 2014-12-16