АНФ (антинуклеарний фактор)

Антитіла до двухспіральної ДНК.

Антитіла до РНК-молекул (сплайсосомам): антитіла Sm, антитіла до

малого ядерного рибонуклеопротеїну й т.д.

Антитіла до фосфоліпідів характерні для АФС.

LE-клітини, ЦІКи виявляються в багатьох хворих, але їхнє клінічне значення невелике.

Зниження загальної гемолітичної активності комплементу і його окремих компонентів - спостерігається у хворих з люпус-нефритом і корелює з активністю процесу.

Біопсія нирок - для визначення морфологічного варіанта гломерулонефрита.

Диференційний діагноз проводиться з захворюваннями: синдром Шегрена, первинний АФС, ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура, лікарський вовчак, ЮРА, системні васкуліти; інфекційними захворюваннями (борреліоз, туберкульоз, вторинний сифіліс, інфекційний мононуклеоз, ВІЧ), хронічним активним гепатитом, лімфопролиферативними пухлинами, паранеопластичними синдромами, саркоїдозом, запальними захворюваннями кишечнику.

Лікування

• Глюкокортикоїди
• НПЗП
• Амінохінолінові похідні
• Цитостатики
• Мікофенолата мофетіл

· Внутрішньовенний імуноглобулін

· Екстракорпоральні процедури

Глюкокортикостероїди (ГКС) - препарати першого ряду. Доза ГКС залежить від активності захворювання (від 0,3-0,5 мг/кг при І ступені активності; 0,7 - 1 мг/кг при ІІ ступені активності; 1-1,5, до 5 мг/кг/добу при ІІІ ступені активності). Тривалість прийому високих доз коливається від 4 до 12 тижнів, зниження дози поступове на 2,5 мг кожні 7 – 10 днів, потім по 1,25 мг кожні 2 тижні до підтримуючої дози під ретельним клініко-лабораторним контролем. Підтримуючу дозу одержує постійно, протягом перших 2-3 років - 12,5-15 мг/добу. Пульс-терапія – 1000 мг преднізолону в/в три дні підряд, потім - сеанс дискретного плазмафереза, з наступним застосуванням помірних доз (менш 40 мг/добу).

Цитостатичні препарати -циклофосфамід 0,5 - 1 г/м2[U1], або 1 - 2 мг/кг/добу 1 р/міс 1 рік, азатіоприн 1 - 2 - 4 мг/кг/добу, метотрексат 7,5 - 10 мг/м2 у тиждень, циклоспорин А 4 мг/кг/добу в 2 прийоми. Показаннями до призначення цитостатичних препаратів є: висока активність і швидкий прогресуючий плин СЧВ; недостатня ефективність ГКС; необхідність швидкого зниження дози ГКС; стероїдозалежність (необхідність високої підтримуючої дози); нестійкість ремісії, часті рецидиви; тяжке ураження ЦНС;

Аминохінолінові препарати ( хлоридин 0,125-0,25 г/добу довгостроково): мають протизапальну, імуномодулюючу, гіполіпідемічну, антиагрегантну дію; застосовуються при СЧВ із малим ступенем активності додатково до ГКС; сприяють підтримці ремісії та попередженню рецидивів; найнебезпечніший побічний ефект - ретинопатія, тому в процесі лікування необхідно 1 раз на рік проводити офтальмологічне дослідження.

Дата добавления: 2014-12-16