Теоретична частина

У теорії права прийнято вважати суб'єктом права того, хто мо­же мати права; того, хто може бути носієм права. Найбільш загаль­ним визначенням суб'єкта права є таке: «Суб'єкт права - це люди­на або організація чи інше соціальне утворення, які законом наділені здатністю мати суб'єктивні права та нести юридичні обов'язки і, отже, бути учасниками правовідносин».

Отже, суб'єктом права може бути будь-яка людина (фізична осо­ба) незалежно від громадянства, постійного місця проживання, ро­ду занять та інших її особистих чинників. Це може бути громадя­нин України, громадянин іншої держави і особа без громадянства. Не має значення і вік фізичної особи — носієм права може бути і щойно народжене немовля, не має значення і психічний стан фізичної особи. Зараз на земній кулі немає людини, яка б не була суб'єктом права. Безправних суб'єктів не буває. Суб'єктами права можуть бути і юридичні особи, і держава в то­му числі.

Проте нас цікавлять суб'єкти цивільних правовідносин, якими можуть бути ті ж самі особи. Право інтелектуальної власності є під-галуззю цивільного права, отже, ті ж самі особи можуть бути і суб'єктами права інтелектуальної власності. Останніх прийнято поділяти на дві основні групи. Перша группа - це передусім творці інтелектуальної власності. Творцями можуть бути тільки фізичні особи - люди, творчою працею яких створюється інтелектуальна власність. Другу групу суб'єктів права інтелектуальної власності складають як фізичні, так і юридичні особи, які самі не створюва­ли об'єктів права інтелектуальної власності, але вони стали суб´єктами цього права згідно з законом або договором. Суб'єктом права інтелектуальної власності може бути також і держава в особі її ор­ганів.

Виходячи з чинного законодавства України про інтелектуальну власність, суб'єктами права інтелектуальної власності можуть бути перш за все автори творів у галузі науки, літератури та мистецтва, а також будь-яких науково-технічних досягнень, заявники, робото­давці та правонаступники.

Автори - творці об'єктів права інтелектуальної власності. Чинне законодавство України про інтелектуальну власність ав­торами визнає лише творців творів у галузі науки, літератури і ми­стецтва, а також творців промислових зразків. У цьому' контексті термін «автори» буде вживатися в широкому значенні цього слова, тобто творці будь-яких об'єктів інтелектуальної власності.

Автором може бути лише людина, що свідомо створює той чи інший об'єкт інтелектуальної власності. Перерахувати авторів у сфері інтелектуальної діяльності просто неможливо, адже кожна людина щось творить. Проте в такому перерахуванні і потреби не­має. Авторська дієздатність не збігається із загальною цивільною правоздатністю. Цивільною дієздатністю визнається здатність фі­зичної особи до вчинення певних юридичних дій. Така здатність у фізичної особи виникає тоді, коли вона здатна правильно розуміти значення своїх дій та може керувати ними. За цивільним законо­давством України така здатність настає з досягненням фізичною особою вісімнадцятирічного віку.

Суб'єктами права інтелектуальної власності безперечно є заяв­ники. У переважній більшості заявники стають суб'єктами права інтелектуальної власності на результат інтелектуальної, творчої діяльності, який ними заявляється як об'єкт інтелектуальної влас­ності. Але вони залишаються суб'єктами правовідносин у сфері ін­телектуальної діяльності і в тих випадках, коли з тих чи інших при­чин суб'єктами права інтелектуальної власності вони не стали.

Суб'єкт права на заявку свого творіння вступає у різні правовід­носини з іншими суб'єктами, у тому числі і в цивільно-правові.

Заявник як суб'єкт творчих відносин також фігура нова у чин­ному законодавстві України про інтелектуальну власність, хоча за­явники як такі існували в усі часи. Проте сучасне законодавство про інтелектуальну власність більш чітко визначило правовий ста­тус заявника, що, безперечно, слід визнати доцільним і справедли­вим.

Заявником може бути фізична і юридична особа. Заявниками за певних умов можуть бути фізичні особи - громадяни України, гро­мадяни зарубіжних країн і особи без громадянства. Але слід мати на увазі, що відповідно до чинного законодавства неповнолітні віком від 14 до 18 років мають право здійснювати свої авторські і Патентні права. З наведеного вище випливає, що зазначені особи Можуть бути заявниками на будь-який результат інтелектуальної, творчої діяльності. Але варто підкреслити й те, що визнання права на будь-який твір у галузі науки, літератури і мистецтва не потреує виконання будь-яких формальних вимог. Отже, фактично заявником може бути будь-яка фізична чи юридична особа, яка має намір одержати правову охорону об'єкта промислової власності за умови, що зазначена особа має право на одержання охоронного документа.

Щодо підприємств, організацій і установ різних форм власності то вони можуть бути заявниками лише за умови, що вони наділені правами юридичної особи.

Суб'єктами права інтелектуальної власності можуть бути також спадкоємці, інші фізичні і юридичні особи, до яких право інтелек­туальної власності переходить згідно із законом чи договором, дер­жава.

Спадкоємці можуть стати суб'єктами права інтелектуальної власності згідно із законом або заповітом. Лише Закон України «Про авторське право і суміжні права» (єдиний) містить статтю про спадкування авторських і суміжних прав у спадщину. Стаття 29 цього Закону «Перехід авторського права у спадщину» проголошує: «Майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторсь­ке право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину осо­бисті немайнові права автора». Разом з тим спадкоємці відповідно до цього Закону наділяються правом захищати авторство на твір, протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а та­кож будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шко­ди честі та репутації автора.

Інші закони про інтелектуальну власність не містять норм про перехід майнових прав суб'єктів права інтелектуальної власності у спадщину, проте це зовсім не означає, що майнові права суб'єктів права інтелектуальної власності не можуть передаватися у спадщи­ну. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моде­лі» містить таку норму: «Власник патенту може передавати на під­ставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником» (п. 6 ст. 28). Така сама норма міститься і в інших патентних законах.

Дата добавления: 2014-12-17