Характеристика органоїдів рослинної клітини

Мал. 2. Основні компоненти рослинної клітини

А – каріоплазма, Б – ядро, В – хлоропласт, Г – гранулярний ендоплазматичний ретикулум, Д – мітохондрія, Е – комплекс Гольджі, Ж – вакуоля, З – плазмодесми, І – клітинна оболонка, Ї – гранулярний ендоплазматичний ретикулум, Й - вільно розміщені рибосоми, К – міжклітинний простір, Л - полірибосоми, М - лізосоми, Н - мікротрубочки, О – ядерна оболонка, П – пори ядерної оболонки, Р – плазмалема (17), С - гіалоплазма, Т – тонопласт, У - ядерце, Ф – пластиди (6).

Завдання 2. Доповнити інформацію, надану в таблиці 2, відповідними назвами органоїдів.

Структурно-функціональні особливості органоїдів	Назва органоїда
1. Цитоплазматична мембрана, вибірково – проникний бар’єр, що прилягає до оболонки та регулює обмін речовин між клітинами.
2. Найбільша органела. Має двомембранну оболонку з порами, нуклеоплазму і ядерце, де утворюються рибосоми. Містить у інтерфазі хроматин – розкручені хромосоми з ДНК – речовиною спадковості. ДНК складається з генів, що регулюють всі види клітинної активності, поділ і відтворення клітин.
3. Система спрощених мембранних структур у вигляді мішечків, цистерн, трубок, платівок. Утворює єдине ціле з зовнішньою мембраною ядерної оболонки. Поверхня гранулярного ЕПР вкрита рибосомами, які синтезують білок, що транспортується по цистернах ЕПР. Гладенький ЕПР (без рибосом) – місце синтезу ліпідів і стероїдів.	Ендоплаз-матичний ретикулум (ЕПР)
4. Дуже дрібні органели. Синтезують білок. Складаються з великої та малої субчастин, містять майже в рівних частках білок і РНК. Містяться в цитоплазмі, знаходяться в ядерці, мітохондріях, хлоропластах, на поверхні шорсткуватого ЕПР.
5. Рибосоми, що нанизані на єдину нитку матричної РНК.
6. Глибка сплющених мембранних мішечків-цистерн, які на одному кінці беззупинно утворюються, а на іншому – відшнуровуються у вигляді бульбашок. У цистернах відбуваються хімічні перетворення клітинних продуктів, у бульбашках – транспорт речовин. Приймають участь у процесах секреції, в утворенні лізосом, клітинної оболонки.
7. Великі, напівавтономні, зелені пластиди з подвійною мембраною. Заповнені студенистою стромою, в якій знаходяться зібрані в грани мембранні тилакоїди, що містять хлорофіли, також є рибосоми, кільцева молекула ДНК, зерна крохмалю і краплинки олії. В процесі фотосинтезу світлова енергія поглинається хлорофілами і перетворюється в хімічну: із СО₂ і води синтезуються цукри та інші речовини, а в атмосферу виділяється кисень.
8. Велика напівавтономна органела, що оточена оболонкою з двох мембран. Внутрішня мембрана утворює складки – кристи. Матрикс містить рибосоми, кільцеву молекулу ДНК і фосфатні гранули. При аеробному диханні в кристах відбувається окисне фосфорилювання і перенесення електронів, а в матриксі є ферменти, що беруть участь у циклі Кребса та в окислюванні жирних кислот.
9. Прості сферичні одномембранні мішечки з гомогенним вміс-том, багатим гідролітичними ферментами. Беруть участь у розпо-ділі структур і молекул, в аутофагії, автолізі, ендо- і екзоцитозі.
10. Одномембранні органели неправильної сферичної форми. Зернистий вміст іноді з кристалоїдом або скупченням ниток. Забезпечують реакції окислення, гліоксилатний цикл. Містять каталазу, що розщеплює пероксид водню.
11. Дуже тонкі (24 нм), порожнисті, видовжено-циліндричні органели, що збільшуються завдяки додаванню білка тубуліна. Беруть участь у переміщенні клітинних органел, входять до складу опорної системи клітини.
12. Дуже тонкі (5-7 нм) нитки білка актина. Формують цитоскелет, беруть участь у ендо- і екзоцитозі.
13. Жорстка клітинна стінка, що оточує клітину. Складається з целюлозних мікрофібрил, занурених у матрикс, що є сумішшю геміцелюлоз і пектинових речовин. У деяких клітин стінка здатна до вторинного потовщення і хімічних змін (лігніфікація, суберенізація, кутинізація, мінералізація тощо) і забезпечує виконання спеціалізованих функцій. Здійснює механічну опору і захист, створює тургорний тиск, який посилює опорну функцію та запобігає осмотичному розриву клітини. Приймає участь у транспорті води і мінеральних розчинів.
14. Тонкий шар пектинових речовин (пектатів Са та Мg), що з’єднує між собою оболонки сусідніх клітин.
15. Тонкі цитоплазматичні нитки, що проходять крізь вузьку пору в клітинній стінці, вистлану плазматичною мембраною – десмотубулою, яка з’єднана на обох кінцях з ЕПР. Об’єднують протопласти сусідніх клітин у симпласт – єдину беззупинну систему, завдяки якій здійснюється транспорт речовин між усіма клітинами.
16. Мішок, утворений одношаровою мембраною – тонопластом, і заповнений клітинним соком – водним розчином різних речовин: мінеральних солей, цукрів, пігментів, органічних кислот, ферментів тощо. Тут запасається вода, зберігаються різноманітні речовини, у тому числі і поживні, кінцеві продукти обміну. Від вмісту вакуолі залежать осмотичні властивості клітини. Іноді вакуоля виконує функції лізосом. Зрілі клітини мають зазвичай одну велику центральну вакуолю.	Вакуоля

Завдання 3. Доповнити запропоновані фрази:

А. За формою розрізняють дві категорії клітин: …

Б. Рослинна клітина складається з таких основних частин: …

В. За допомогою світлового мікроскопа можна побачити наступні компоненти клітини: …

Г. Загальне збільшення мікроскопа дорівнює ….