Ідеомоторне тренування

Керування тонусом м’язів.

Кожна негативна емоція має своє представництво у м’язах тіла. Постійне переживання негативних емоцій призводить до перенапруги м’язів і виникнення м’язкових зажимів. Оскільки між психікою і тілом існує тісний взаємозв’язок, то як психічна напруга викликає підвищення м’язкового тонусу, так і м’язкове розслаблення призводить до зниження нервово-психічної збудливості. Понижувати м’язковий тонус можна за допомогою самомасажу, самонавіювання, за допомогою спеціальних розтяжок. Найбільш простий спосіб – самомасаж. Навчитись робити його можна вдвох, коли один виконує прийоми, а другий контролює правильність їх виконання та надає допомогу. Спочатку військовослужбовцям пропонується перейти на вже засвоєне черевне дихання й домогтися спокійного стану, при цьому якнайбільше постаратися розслабити м’язи. Партнер контролює які групи м’язів обличчя, шиї, плечей, рук залишились напруженими та вказує на них. В подальшому цим місцям той хто навчається повинен приділяти постійну увагу, тому що це його індивідуальні зажими м’язів. Потім він приступає до самомасажу м’язів обличчя – подушечками пальців проводить спіралеподібні, поласкуючі рухи від центру до периферії, послідовно проходячи м’язи лобу, щік, потилиці, шиї, плечей, рук і т. д.

Після самомасажу він декілька хвилин перебуває у розслабленому стані, намагаючись запам’ятати свої відчуття, а потім переходить на ключичне дихання і, проказуючи про себе формули самонавіювання “Я бадьорий, добре відпочив, готовий для подальшої праці”, повертається до активного стану. При масажі плечової зони можна звернутися за допомогою до товариша по службі. Уміння розслаблювати м’язи є підготовчою вправою для навчання входженню в змінені стана свідомості та використання самонавіювання.

Оскільки будь-який уявний рух супроводжується мікрорухами м’язів, то є можливість удосконалення навичок дій без реального виконання. По своїй сутності ідеомоторне тренування це уявне програвання майбутньої діяльності. При всій своїй виграшності (економія сил, матеріальних витрат, часу) цей метод вимагає від військовослужбовця, який ним займається, серйозного відношення, здібностей до зосередження, мобілізації уявлення, вміння не відволікатися на протязі всього тренування.

На початку тренування можна порекомендувати тим хто навчається розслабити м’язи, використати нижнє дихання та погрузитися у спокійний, неначебто дрімотний стан. Після цього керівник приступає до опису завдання. При проведенні ідеомоторного тренування рекомендується дотримуватися наступних принципів: воїни, які навчаються, повинні створювати максимально точний образ рухів, котрі відпрацьовуються; уявний образ руху повинен бути обов’язково пов’язаний з його м’язково-супробним почуттям, тільки тоді це буде ідеомоторне уявлення; уявний рух потрібно супроводжувати словесним описом слідом за керівником заняття, висловлюючи пошепки або у думці; приступаючи до тренування нового руху, потрібно подумки його бачити в уповільненому темпі, котрий потрібно прискорювати в процесі подальших тренувань; якщо під час тренування тіло само починає робити якісь рухи, цьому не слід перешкоджувати; безпосередньо перед виконанням реальної дії не слід думати про її результат, тому що результат витісняє із свідомості уявлення про те, як потрібно виконувати дію.

Ідеомоторне тренування буде сприяти понищенню впливу фактора новизни, що приводить до більш швидкого опанування новими навичками, формування образу майбутніх дій та підвищує рівень психологічної готовності до них.

Дата добавления: 2014-12-17