Вроджена м’язова кривошия

Кривошия — деформація шиї, яка характеризується неправи­льним положенням голови — її нахилом убік та поверненням у протилежний бік.

За даними С.Т. Зацепіна, вона складає 12,4 %серед інших вроджених захворювань опорно-рухового апарату. Патологія займає ІІ-ІІІ місце після вродженого вивиху стегна та вродженої клишоногості, зустрічається переважно у дівчаток і частіше буває правобічною (М.О. Фридлянд, С. Т. Зацепін).

Мал. 16. Вроджена лівобічна м’язова кривошия

Приведені в літературі теорії виникнення деформації не мо­жуть пояснити походження цієї вади. Клініко-експериментальні дослідження не відкидають категорично, але й повністю не під­тверджують припущення авторів про можливість виникнення м’язової кривошиї через неправильне розташування зародка в порожнині матки та пошкодження груднинно-ключично-соскоподібного м’яза під час пологів. Не підтверджується теорія ви­никнення м’язової кривошиї через запальний процес, а також як наслідок ішемії груднинно-ключично-соскоподібного м’яза. Найпереконливішим є припущення С.Т. Зацепіна (1960), М. В. Волкова і В.Д. Дєдової (1980), що вроджена м’язова кривошия є наслідком вродженої вади розвитку груднинно-ключично-соскоподібного м’яза.

Клініка вродженої м’язової кривошиї залежить від віку дитини. У перші 7—10 днів життя під час уважного огляду новонародженої дитини відмічають припухлість щільної консистенції, не спаяну з підлеглими тканинами, і натягнення груднинно-ключично-соскоподібного м’яза, що в подальшому при­зводить до помітного нахилу голови і повернення її в протилеж­ний бік.

На першому році життя зміни груднинно-ключично-соскоподібного м’яза прогресують, він зменшується в об’ємі, стає менш еластичним, відстає в рості від однойменного м’яза з протилежного боку шиї і стає подібним до сухожилкового тяжа. Збільшується нахил голови у бік ураженого м’яза та повернення обличчя в здоровий бік, обсяг рухів голови зменшується,з’являється аси­метрія черепа й обличчя. У подальшому деформація прогресує, що, як правило, призводить до викривлення шийного та інших відділів хребта. Відзначають більш високе стояння надпліччя та лопатки на боці ураження, змінюються форма ключиці і соско­подібного відростка, напрямок слухового ходу. Половина голови на ураженому боці стає щільнішою і ширшою, очі та брови розташовані нижче, ніж на здоровому, спостерігається неправильний розвиток верхньої і нижньої щелепи, приносових порожнин носа, носової перегородки, твердого піднебіння. Виражені озна­ки обмеження поля зору.

Дуже рідко спостерігається вкорочення обох груднинно-ключично-соскоподібних м’язів. При цьому голова дитини нахилена назад таким чином, що потилиця наближається до спини, а лице обернене догори або вперед. Як правило, у таких хворих рухи голови різко обмежені, переважно в сагітальній площині, ший­ний відділ хребта вкорочений.

Рентгенологічне дослідження дітей недостатньо інформа­тивне.

Диференціювати природжену м’язову кривошию необхідно із синдромом Кліппель—Фейля, який характеризуєтьсязначним синостозуваннямшийних або верхньогруднинних хребців. Клі­нічно виявляється укороченням шиї; обмеженням рухів голови, низьким розташуванням межі росту волосся. Діагноз підтвер­джують під час рентгенологічного дослідження.

М’язову кривошию слід також диференціювати з крилоподіб­ною шиєю, наявністю додаткових клиноподібних хребців, які клінічно характеризуються асиметрією обличчя і черепа, знач­ним обмеженням активних рухів у шийному відділі хребта.

Набута кривошия може бути наслідком перенесених запальних процесів у ділянці шиї: міозиту, лімфаденіту, флегмон, висипно­го тифу, малярії, скарлатини, хронічного запального процесу у зіві, хвороби Гризеля, патологічного процесу в тілі шийних хребців — остеомієліту, туберкульозу, актиномікозу, новоутво­рень, а також черепно-мозкової травми (спастичний геміпарез) або енцефаліту.

Анамнез, клініка, додаткові методи дослідження, як правило, дають можливість зорієнтуватись в установленні діагнозу.

Лікування м’язової кривошиї слід починати з двотижневого віку дитини. Воно спрямоване на розтягнення укороченого груднинно-ключично-соскоподібного м’яза. Для цього дитину вкладають на спину, голову захоплюють обома руками, нахиляють у здоровий бік та повертають обличчя у бік ураженого м’яза. Коригувальні гімнастичні вправи проводять 3—4 рази на день по 5—20 хв. Одночасно призначають масаж здорового груднинно-ключично-соскоподібного м’яза та розминання ураженого; курс фізіотерапевтичних процедур (УВЧ), а дітям віком понад 1 місяць можна проводити електрофорез калію йодиду, лідази та парафінові аплікації.

Для утримання голови дитини в коригованомуположенні рекомендується застосовувати картонно-ватний комірець Шанца, у положенні лежачи голову дитини фіксують між валиками з піском. Ліжко дитини повинно бути встановлене таким чином, щоб до стіни була повернута здорова частина шиї. При цьому дитина повинна повертати голову в бік ураженого м’яза і таким чином поступово надавати йому правильного положення. Кон­сервативне лікування, особливо у випадку значного недорозви­нення груднинно-ключично-соскоподібного м’яза, проводять до трирічного віку і лише за відсутності ефекту та прогресування асиметрії обличчя й черепа проводять оперативне лікування.

Мал 17. Схема оперативного лікування.

Операцію виконують під загальним знеболюванням. Однією із методик оперативних втручань є пересічення і часткова резек­ція ділянки груднинно-ключично-соскоподібного м’яза довжиною 3 см у нижній частині за Мікулічем—Зацепіним. На операційно­му столі хворий лежить на спині, під лопатками знаходиться ко­ригувальний валик завтовшки 7—10 см для закидання голови назад та збільшення напруження вкороченого груднинно-ключично-соскоподібпого м’яза. Розріз завдовжки до 5 см роблять на 2 см вище від верхнього краю ключиці і паралельно йому. Виді­ляють і поетапно резектують протягом 2—3 см рубцево-змінену груднинну й ключичну ніжки м’яза. На обидва кінці кожної ніж­ки м’яза накладають кетгутові лігатури. Після цього анестезіолог повертає голову дитини в протилежний бік. Якщо виявляється натягнення зовнішнього та глибокого листків поверхневої фас­ції шиї, для запобігання рецидиву С.Т. Зацепін пропонує їх пе­рерізати. Рану пошарово ушивають наглухо, накладають асептич­ну пов’язку. З метою утримання голови в положенні корекції або гіперкорекції у післяопераційний період проводять витягнен­ня петлею Гліссона на нахиленій площині; під лопатки хворого підкладають валик. Голову дитини нахиляють у здоровий бік і повертають до післяопераційного рубця. Через 10—12 днів після зняття швів, залежно від ступеня важкості м’язової кривошиї і проведеної операції, для збереження діастазу між кіпцями ре­зектованого м’яза, розтягнення укорочених м’яких тканин, петлю Гліссона знімають, накладають зйомний комірець Шанца або торакокраніальний гіпсовий корсет. Через 1 місяць після операції, якщо дитина була в гіпсовому корсеті, його знімають, надягають комірець Шанца і призначають лікувальну гімнастику, масаж м’язів шиї, фізіотерапевтичні процедури. З метою запобігання рецидиву деформації зйомний комірець Шанца рекомендують носити не менше, ніж 5-6 місяців після операції.

Крім операції за Мікулічем—Зацепіним з приводу м’язової кривошиї, яка здобула широкого визнання і застосування в медицині, відомі й інші види оперативних втручань — прос­те розрізання ніжок груднинно-ключично-соскоподібного м’я­за; перерізання, часткове висічення м’яза, заміщення дефек­ту алосухожилковим трансплантатом; драбинчасте подовження сухожилка, а також відрізання груднинно-ключично-соскоподібного м’яза від соскоподібного відростка. Ці методи або менш надійні, або більш травматичні, тому не мають широкого засто­сування.

Прогноз вродженої м’язової кривошиї за умови раннього початку лікування, як правило, сприятливий.

У дітей старшого віку, коли з’явилися зміни обличчя й шиї, оперативне лікування сприяє зменшенню косметичних дефектів. Після лікування дитина повинна знаходитися під диспансерним наглядом протягом усього періоду росту.

Дата добавления: 2014-12-17