Елементи інтенсивної технології вирощування ячменю озимого

Завдання:

1. Ознайомитися з основними елементами інтенсивної технології вирощування ячменю.

2. Законспектувати головні положення технології вирощування ячменю озимого.

3. Дати відповіді на питання для самоконтролю та розв’язати задачі.

Попередники. У зв'язку з тим, що ячмінь озимий має порівняно слаборозвинену кореневу систему й невисоку здатність засвоювати поживні речовини з важкодоступних сполук, його розміщують на родючих і чистих від бур'янів полях. Кращими попередниками є зернові бобові культури, картопля, багаторічні бобові трави. Розміщують ячмінь озимий після кукурудзи на зелений корм та силос, зайнятих парів. Можна висівати після пшениці озимої і ярої, вівса. Гіршим попередником є жито.

Підготовка ґрунту. Основний обробіток ґрунту залежить від попередника і природних умов. Доцільно поєднувати декілька операцій, виконуючи їх одним агрегатом. Це виключає зайве вико­ристання важкої техніки, яка сильно руйнує структуру ґрунту.

Після просапних культур, що якісно зібрані, застосовують поверхневий обробіток. На полях, де була кукурудза, поле дискують (БДТ-3), а потім орють. Після вико-вівсяних або інших сумішок поле дискують, орють. До сівби встигають провести 2-3 поверхневих обробітки для знищення бур'янів і вирівнювання ґрунту.

Після основного обробітку поле доглядають з метою знищення сходів бур'янів і вирівнювання ґрунту. Серед заходів передпосівного обробітку ґрунту заслуговує уваги культивація з використанням агрегатів з голчастими боронами (БИГ-3) у пасивному режимі. Особливо на площах з великою кількістю післязбиральних решток у поверхневому шарі ґрунту. Голчасті борони за таких умов є єдиним знаряддям, яке не висмикує їх на поверхню і практично не забивається. Характерною особливістю передпосівної підготовки ґрунту під ячмінь озимий є пізніші строки її проведення. За іншими параметрами вона не відрізняється від підготовки під інші озимі зернові культури. Ячмінь озимий негативно реагує на переущільнення ґрунту, перезволоження і нестачу кисню.

Підготовка насіння, сорти. Для сівби використовують очищене, високоякісне, кондиційне за всіма параметрами насіння із силою росту не менше як 80 %. Насіння озимого ячменю має довший, ніж інші зернові культури, післязбиральний період достигання, тому перед сівбою його слід обов'язково прогріти на сонці. Перед сівбою його протруюють або інкрустують, використовуючи ті ж препарати, що й для обробки насіння ярого ячменю.

Система удобрення. При урожайності 60 ц/га зерна озимий ячмінь виносить 120-180 кг/га азоту; 42-90 кг/га фосфору та 120-180 кг/га калію. Повне забезпечення ячменю озимого основними елементами живлення є основною передумовою одержання високих та стабільних урожаїв.

Ячмінь озимий добре реагує на внесення азотних добрив. Серед озимих зернових він має найкоротший вегетаційний період, оскільки сіють його після жита і пшениці, а влітку він достигає приблизно на два тижні швидше. Короткий період активного засвоєння поживних речовин з грунту та інтенсивне кущіння і наростання вегетативної маси, вимагають високого рівня забезпечення азотом. Ячмінь озимий характеризується раннім весняним відростанням, має підвищену потребу в цей період в азоті, тому забезпечує високі прирости врожаю від весняного підживлення.

Фосфорні добрива особливо потрібні в перші 4-5 тижнів вегетації. Вони стимулюють розвиток кореневої системи, формування колосу, озерненість.

Калій інтенсивно надходить у рослини з перших днів росту і до цвітіння. Він зміцнює стебла, знижує ураження хворобами, підви­щує виповненість зерна.

Мінеральні добрива, залежно від зони вирощування і попередників, вносять у нормі: в Степу після кукурудзи, озимих культур на південних чорноземах 60-90 кг/га азоту та 60 кг/га фосфору і 30-45 кг/га калію; після зернобобових культур - по 30 кг/га азоту і 45-60 кг/га фосфору й калію; на солонцюватих ґрунтах калій не застосовують.

Норми добрив зменшують після кращих попередників і підвищують після стерньових і кукурудзи. Для досягнення високих урожаїв норму добрив збільшують до
N_80-120Р_60-90К_60-90.

Фосфорні та калійні добрива використовують під основний обробіток ґрунту. Близько 10 % фосфору (Р_10-15) вносять у рядки при сівбі. Азотні добрива при вирощуванні після гірших попередників доцільно вносити у два прийоми - половину норми під культивацію і половину для підживлення навесні у фазі кущіння. Після кращих попередників азот застосовується в одне чи два піджив­лення на II-III та IV етапах органогенезу.

Одностороннє підвищення норми азотних добрив сприяє роз­витку хвороб у ячменю. Ураження листкової поверхні борошнистою росою зростає з 2,6 % при внесенні до 17,9 % на фоні N₁₂₀ і 36,8 % при збільшенні норми азоту до 180 кг/га д.р. Значне ураження листкової площі ослаблює роботу фотосинтетичного апарату і зменшує урожайність озимого ячменю та ефективність азотних добрив.

Загальновідомо, що пізнє (VIII етап) внесення азоту підвищує урожайність пшениці озимої менше, але значно впливає на якість зерна. Збільшення норми азоту на ячмені озимому з N₃₀ до N₆₀ для третього підживлення (VIII етап) підвищило урожайність на
3,2 ц/га. Вміст протеїну зріс з 11,0 % до 12,2 %. Покращується перетравність протеїну. Отже, пізнє внесення азотних добрив дуже вигідне і для виробництва кормового зерна.

Озимий ячмінь добре реагує на внесення мікроелементів: молібден, бор, кобальт та ін., залежно від типу ґрунту.

Сівба. Спосіб сівби. Найпоширеніший спосіб сівби - рядковий з міжряддями 15 см. Вузькорядний спосіб має перевагу в тому, що рівномірніше розміщує насіння в рядку. Сівалки нового типу СПУ-6Д, Містраль та ін. формують міжряддя на 12 см.

Глибина сівби. Глибоке і нерівномірне загортання насіння - основна причина зниження польової схожості і формування малопродуктивних посівів ячменю озимого. При інтенсивній технології, з дотриманням усіх технологічних вимог сівби, глибина загортання не повинна перевищувати 2-3 см. Насінню для проростання необхідне тепло, волога і кисень. Ячмінь через плівчастість зерна вимагає кращих умов зволоження. При заглибленні насіння підвищується його постачання водою, але погіршується доступ кисню. Ячмінь озимий сіють відносно пізніше, при менших середньодобових температурах, тому при глибокому загортанні зростає тривалість періоду сівба - сходи.

Норма висіву. Впродовж десятиріч рекомендувалось сіяти ячмінь з нормою висіву орієнтовно 4,5 млн/га схожих насінин. В останні роки, у зв'язку із створенням сортів інтенсивного типу та впровадження інтенсивних технологій, спостерігається тенденція до зменшення норм висіву. Загущення призводить до вилягання, поширення хвороб, зниження виповненості та озерненості колоса. Важливо дотриматись оптимального співвідношення між густотою продуктивного стеблостою (орієнтовно 650 шт./м²) і масою зерна з колоса (0,8-1,0 г).

При встановленні норми висіву необхідно дотримуватись диференційованого підходу. На родючих і добре підготовлених ґрунтах з достатньою кількістю вологи норма висіву може встановлюватись нарівні 3,0 млн/га. Необхідно відповідними агротехнічними заходами (сорт, добрива, регулятори росту) забезпечити високу кущистість рослини. Найвищі результати одержують при висіві 3,5 млн/га схожих насінин. І тільки при запізненні з сівбою і погіршенні умов вирощування норму висіву необхідно збільшувати до 4,0 млн/га (400 насінин/м²).

На полях з низькою культурою землеробства необхідно засто­совувати традиційно рекомендовані високі норми висіву (4,5-5,0 млн/га схожих насінин, або 450-500 насінин/м²).

Строки сівби. При ранній сівбі ячмінь восени переростає. В умовах теплої осені до часу припинення осінньої вегетації може досягти фази виходу в трубку, що набагато знижує його зимостійкість та призводить до вимерзання. Запізнення з сівбою дає слаборозвинені посіви, які розвиваються в гірших гідротермічних умовах.

Оптимальні строки сівби ячменю настають у другій половині або в кінці сівби пшениці озимої.

Дата добавления: 2014-12-17