Норми внесення мікроелементів при вирощуванні ріпаку

Грам на 1 т основної і побічної продукції

В	Мn	Мо	Zn	Cu
бор	марганець	молібден	цинк	мідь
		1-2	60-150	10-40

Бор в рослинах ріпаку регулює синтез вуглеводів, нуклеїнових кислот, впливає на диференціацію, ріст і поділ клітин, оскільки є складовим елементом стінок клітин. Поліпшує переміщення в ро­слині продуктів фотосинтезу, збільшує морозостійкість, підвищує насіннєву продуктивність та вміст олії. Нестача бору призводить до зменшення кількості стручків і насіння в стручках, гальмування росту рослин, хлорозу наймолодших листків На слабо за­безпечених цим елементом ґрунтах урожайність після внесення бору зростає на 2-5 ц/га. Бор вносять, коли його менше 0,30 мг/кг сухого ґрунту. Обов'язковий до застосування на кислих ґрунтах. Вносять при позакореневому підживленні навесні перед змиканням рослин у рядках у фазі бутоні­зації - до фази цвітіння, коли добре розвинута листкова поверхня. Ріпак потребує 300-600 г бору на 1 га.

Марганець найбільш ефективний на ґрунтах з нейтральною або лужною реакцією, оскільки при рН більше ніж 6,5 стає практично недоступним для рослин Забезпечує приріст урожаю 2,5-5,0 ц/га. Зменшує ураження борошнистою росою. Існує підтвердження того факту, що за достатнього забезпечення марганцем рослини легше переносять посуху, а також зниження температури. Нестача марганцю призводить до сповільнення росту, хлорозу молодих листків, сповільнення утворення білка та вуглеводів Найкраще вносити у період найбільшого розвитку листкової поверхні і у фазі бутонізації. Це другий за своїм значенням мікроелемент для ріпаку. Ріпак потребує 200-500 г марганцю на 1 га.

Молібден. Дефіцит молібдену мають кислі ґрунти. Вносять його, коли вміст менше 0,15 мг/кг сухого ґрунту На нестачу молібдену ріпак реагує помітним зменшенням урожайності.

Мікроелемент	Норма внесення,	Назва добрива
г/га	г/т
Бор (В) Марганець (Мп) Молібден (Мо)	300-600 200-500	200-500 500-900 600-900	Борна кислота Сульфат марганцю Молібденово-кислий амоній

Достатнє забезпечення макро- і мікроелементами в осінній пе­ріод росту сприяє оптимальному формуванню розмірів кореневої шийки (удобрення лише азотом буде сприяти її витягуванню). Підвищується концентрація клітинного соку, з міжклітинного просто­ру тканини відтягується вода, що є важливою умовою зменшення ризику вимерзання рослин. Правильно удобрена рослина нагро­маджує в кореневій шийці запасні речовини, які буде використовувати під час весняного пробудження та відновлення вегетації. В такому стані ріпак може витримувати зниження температури до - 15° С у безсніжні зими, а при достатньому сніговому покриві - до -25° С, навіть -30° С.

Використання регуляторів росту. Регулятори росту можна використовувати для обробки насіння і обприскування посівів під час вегетації. Обробку насіння доцільно поєднувати з інкрустаці­єю та протруєнням перед сівбою. Найвищу ефективність забезпечує обприскування посівів регуляторами у фазі бутонізації. їх можна вносити одночасно з фунгіцидами чи інсектицидами.

Підготовка насіння, сорти. Для сівби відбирають очищене, відкаліброване якісне насіння з високою схожістю. Щоб захисти­ти від ураження хворобами і пошкодження шкідниками на почат­кових фазах росту, насіння обов'язково протруюють на машинах ПС-10А, ПК-20, ПСШ-5, ПНШ-5, ПНШ-3 та ін. Протруювання - найбільш ефективний, екологічно безпечний спосіб застосування засобів захисту рослин.

До реєстру сортів України занесено достатньо сор­тів ріпаку озимого. Це в переважній більшості двонульові "00" безерукові та низькоглюкозинолатні сорти, олія яких придатна на ха­рчові цілі, а макуха без обмежень згодовується різним видам худоби і птиці.

Сівба. Способи сівби. Спосіб сівби залежить від типу використову­ваної сівалки. Ріпак можна сіяти різними сівалками: зернотрав'яними (СЗТ-3,6), лляною (C3Л-3,6), бурячною (ССТ-12Б). Краще використовувати спеціальні ріпакові (СПР-6) сівалки, добре заре­комендували себе на сівбі ріпаку сівалки "Містраль 6000", СПУ- 6Д, ACCORD, "Клен 6", Кляйне.

Залежно від типу сівалки відстань між рядками може становити 7,5 см; 12 см; 15 см; 30 см; 45 см. За даними Інституту хрестоцвітих культур вищі врожаї забезпечують способи сівби з міжряддями 7,5 см; 12 см і 15 см. Широкорядні посіви (45 см) застосовують для насінницьких цілей, тут необхідно проводити міжрядні розпушування.

Використання сівалок з анкерними сошниками на вирівняних, високоякісно підготовлених до сівби площах, забезпечує високу польову схожість, одночасність сходів і вирівняність рослин за те­мпами розвитку, збільшує врожайність насіння.

Глибина сівби. Глибина загортання насіння залежить від типу ґрунту, якості його підготовки, наявності вологи та ін. На легких ґрунтах насіння загортають на глибину 2,5-3,0 см, на важких - 1,5-2,0 см. Ріпак потребує твердого ложа для насіння, яке якісно формують анкерні сошники. При збільшенні глибини сівби понад 3,0 см, схожість насіння зменшується на 25-30%. У випадку за­пізнення зі строками сівби, глибина загортання насіння має бути мілкою, не більше 2 см.

Норма висіву. Густота стояння рослин впливає на винесення рослинами точки росту над поверхнею ґрунту в осінній період і розвиток кореневої системи, що має пряме відношення до зимо­стійкості та продуктивності рослин. Чим більша густота, тим гір­ша зимостійкість і нижча продуктивність. Оптимальна густота рос­лин, яка забезпечує добрий біологічний розвиток культури в осінній період, її перезимівлю та продуктивність, становить 80-100 рослин/м².

Для створення такої густоти рослин норма висіву по­винна бути в межах
0,9-1,2 млн. схожих насінин на 1 га або 4-6 кг/га.

Строки сівби теж змінюють норму висіву. При сівбі в оптималь­ні строки норму висіву можна зменшити до 2,5-3,0 кг/га.

Дата добавления: 2014-12-17