Жестикуляція

Жести поділяються на механічні, ілюстративні та емоційні. Механічні жести - це жести, що супроводжують промову без зв'язку з її змістом, тоб­то робляться автоматично. Оратор, навіть не замислюючись над цим, ро­бить одноманітні рухи рукою, поправляє зачіску, тре перенісся іт. п.

Ілюст­ративні жести - це жести, які зображують те, про що йде мова. Наприклад: поїзд рушив, і при цьому лектор робить рух рукою уперед і т. п. Ані меха­нічних, ані ілюстративних жестів допускати не слід. Вони тільки відволіка­ють від промови, а іноді і взагалі створюють комічне враження.

Оратор повинен користуватися емоційними жестами. Емоційні жести -це жести, що підсилюють виразність промови, прикрашають її, допомага­ють у виділенні основних думок. Головне, щоб ці жести у промовця були природними. Трохи повертайте голову й корпус, робіть жести руками лише в найважливіших місцях промови. Не тупцюйте на місці, а непомітно переносьте центр ваги тіла з однієї ноги на другу. Ноги треба тримати трохи розставленими, одну ногу виставити дещо вперед. Коліна мають почува­тися гнучкими. Груди й руки треба тримати без напруги.

Якщо від нервозності ви не знаєте, "куди подіти руки", використовуй­те старовинний акторський прийом: між середнім та великим пальцями кожної з рук утримується малесенький, непомітний уламок сірника.

У найвиразніших місцях промови робіть корпусом легкий рух уперед, спираючись на носок, або й цілий крок уперед. Живіт має бути підтягнений.

Якщо вас "заціплює", знайдіть куток, аби кілька разів зігнути коліна, крутнути головою й плечима, змахнути руками. Якщо перехоплює дихан­ня, кілька разів енергійно зігніться. Усе це знімає напругу. Мета таких за­собів - набути спокійної постави (розслабитися).

Не розглядайте свої руки чи нігті. Подумки проаналізуйте вираз об­личчя: чи не насуплені у вас брови, чи не зібралося у зморшки чоло, чи не роззявлено рот. Буває, що від хвилювання обличчя начебто завмирає. У такому випадку перед тим, як виступати, два-три рази з усієї сили напруж­те м'язи обличчя. Посміхніться, "до вух" розтягнувши губи. Піднесіть бро­ви "аж до зачіски". Спробуйте порухати вухами. Звичайно, це треба роби­ти, щоб ніхто не бачив. Наведені вправи займуть кілька секунд, але в результаті м'язи обличчя повністю розслабляться, воно набуде спокійного виразу.

Якщо ви легко червонієте, знічуєтеся - наберіть повні груди повітря й не видихайте, скільки можете утриматися. Зробіть таку затримку раз, дру­гий, третій. Дихання автоматично почне саморегулюватися. Загалом воно має бути цілком вільне, спокійне. А відтак легені ритмізують роботу сер­ця, кровообіг стане нормальним.

Дата добавления: 2014-12-17