Порівняння якостей старої та сучасної організації. Еволюція методів управління

Еволюція методів управління

Методи управління як самостійна дисципліна отримують значний розвиток лише у наш час. Але управління існувало з давніх часів. Чому ці методи мають таке важливе значення зараз? Відповідь полягає у порівнянні якостей організації.

Отже, розвиток виробництва, техніки, науки зумовлює необхідність відокремлення управління як самостійного виду діяльності та створення нової кваліфікації.

У наш час утворилися чотири школи управління, які характеризують цей процес з різних точок зору: наукове управління, адміністративний підхід, процесний підхід з точки зору людських відносин, системний, або ситуаційний підхід.

Стара організація	Сучасна організація
Мала кількість великих організацій   Мало керівників   Управління не відокремлено від основної діяльності Право на управління здобувається силою чи успадкуванням   Мала кількість людей, що приймають важливі рішення   Орієнтація на наказ і інтуїцію	Значна кількість великих організацій   Багато керівників середньої ланки   Управління відокремлено   Право на управління делегується на підставі компетентності   Велика кількість людей, що приймають важливі рішення Орієнтація на колективну працю і раціональність

Послідовно розглянемо розвиток цих напрямків.

Взагалі організація розглядається як множина взаємозалежних елементів.

Кількісно визначаються складові частини відносин, на цій базі формулюються головні ознаки різних шкіл управління.

Наукове управління пов'язано з аналізом виробничої діяльності та пошуком раціональних прийомів праці (Ф. Тейлор, 1885-1920 рр.). Методи та підходи, використовувані у техніці, можуть бути застосовані для досягнення цілей організації. Адміністративне управління пов'язано з аналізом структури організації, пошуком раціональних структур і методів (А. Файоль, 1920-1950 рр.).

Принципи управління А. Файоля: 1) розподіл праці; 2) повноваження і відпові- дальність; 3) дисципліна; 4) єдиноначальність; 5) однонаправленість; 6) особисті інтереси, підпорядковані загальним; 7) винагорода персоналу; 8) централізація; 9) підпорядкованість нижчих керівників вищим; 10) порядок; 11) справедливість; 12) постійність робочого місця; 13) ініціатива; 14) корпоративний дух (сила в союзі).

Психологічне управління пов'язано з урахуванням людських відносин (М. Паркер, 1950).

Процесний підхід. Процесне управління набуває найбільшого поширення в наш час.

Управління розглядають як процес взаємопов'язаних дій. Виникає потреба в інформації та своєчасному контролю управлінських дій: локальне і глобальне планування дій управління; розширення мотивації; врахування нелінійних зв'язків між якістю праці і винагородою; розвиток арсеналу винагород; соціальна зацікавленість; контроль уведення стандартів та вимірювання і порівняння досягнень (рис. 1.7).

Рис. 1.7. Структура прийняття рішень

Системний підхід. Урахування зовнішніх факторів, що впливають на функціонування системи. Організація є не замкненою, а відкритою системою (рис. 1.8).

Рис. 1.8. Системне управління організації

Ситуаційний підхід. Враховує ймовірність обставин. Змінність внутрішнього середовища організації, її реакцію на динамізм зовнішніх факторів.

Функціонування організації залежить від рівня визначеності множини внутрішніх та зовнішніх змінних, які істотно впливають на її стан. Ці змінні визначають ситуацію.

Методологія ситуаційного підходу полягає у застосуванні таких положень:

1. Освоєння керівником системних підходів і методів управління.

2. Відчуття корисних і зайвих, шкідливих наслідків керівних дій (контроль).

3. Правильна інтерпретація ситуації, виділення найважливіших змінних (інформація).

4. Зв'язок конкретних прийомів з конкретною ситуацією для мінімізації від'ємно-го ефекту (гнучкість).

Дата добавления: 2014-12-17