Порівняння якостей старої та сучасної організації

Стара організація	Сучасна організація
Мала кількість великих організацій   Мало керівників   Управління не відокремлено від основної діяльності Право на управління здобувається силою чи успадкуванням   Мала кількість людей, що приймають важливі рішення   Орієнтація на наказ і інтуїцію	Значна кількість великих організацій   Багато керівників середньої ланки   Управління відокремлено   Право на управління делегується на підставі компетентності   Велика кількість людей, що приймають важливі рішення Орієнтація на колективну працю і раціональність

Запитання 6. Сучасні школи управління?

1. наукове управління,

2. адміністративний підхід,

3. процесний підхід з точки зору людських відносин,

4. системний, або ситуаційний підхід.

Запитання 7. Ситуаційний підхід?

Ситуаційний підхід. Враховує ймовірність обставин. Змінність внутрішнього середовища організації, її реакцію на динамізм зовнішніх факторів.

Функціонування організації залежить від рівня визначеності множини внутрішніх та зовнішніх змінних, які істотно впливають на її стан. Ці змінні визначають ситуацію.

Запитання 8. Цілі організації?

Цілі підрозділів різні відповідно до їх різної ваги. Цілі організації, визначаються такою схемою

Рис. 1.10. Цілі організації

Запитання 9. Внутрішнє середовище організації?

Організація - це множина людей з визначеними цілями. Вона є засобом досягнення мети і складається з підрозділів.

Внутрішнє середовище організації схематично можна подати, як показано на рис. 1.9.

Рис. 1.9. Внутрішнє середовище організації

Запитання 10. Зовнішнє середовище організації?

Сучасні організації мають пристосовуватися до змін зовнішнього середовища шляхом зміни своїх внутрішніх змінних. Сучасне управління більшою мірою стикається із зовнішнім середовищем, його проблемами, ніж з внутрішніми (рис. 1.15).

Організації подібні до біологічних організмів, які в шляху еволюції змогли пристосуватись до змін властивостей зовнішнього середовища.

Рис. 1.15. Структура організації та зовнішнє середовище

Запитання 11. Комунікації?

Комунікації - це обмін інформацією у процесі функціонування та управління організацією.

Від 60 до 90% свого часу керівник витрачає на спілкування, тобто на комунікацію.

Комунікації - це зв’язуючий процес обміну інформацією між двома людьми і головна перешкода успіху діяльності організації.

1. Комунікації організації з зовнішнім середовищем містять:

а) рекламу, побудову "іміджу", образу організації;

б) вплив на державні постанови (лобізм).

2. Комунікації на різних рівнях організації.

Міжрівневі комунікації мають різні форми: вертикальні, наприклад, керівник – підлеглі, та горизонтальні – між відділами.

3. Неформальні комунікації, або канал поширення чуток. Чутки мають велику швидкість передачі і з'являються там, де збираються люди.

Запитання 12. Процес комунікацій?

Комунікаційний процес має чотири головних етапи (Рис. 2.2).

Рис. 2.2. Схема процесу комунікації

Головна частина комунікаційного процесу - це виникнення ідеї, не починайте розмовляти не почавши думати, інакше обмін інформацією буде невдалим. Ідея повинна набрати доступної форми, бути мотивованою і зрозумілою.

Канал інформації може бути не один, а два. Найкраще, якщо вони діють паралельно - письмово і усно.

Запитання 13. Організація комунікацій?

На якість комунікацій впливають такі дії.

3. Спотворення повідомлень (навмисне, наприклад: від підлеглого до керівника чи завдяки кількості).

4. Інформаційні перевантаження (велика кількість інформації не дає змоги прийняти правильні рішення).

Вдосконалення комунікацій в організацій полягає у використанні таких дій:

1. Регулювання інформаційних потоків управлінськими діями.

2. Створення системи зворотного зв'язку, опитування робітників.

3. Створення системи збору пропозицій, інформаційні бюлетені.

Запитання 14. Складові частини управління?

Управління має дві головні частини: обмін інформацією (комунікації) і вибір (прийняття рішень). Рішення - це вибір альтернативи, виникає як реалізація процесу порівнянь. Менеджер приймає рішення за багатьох людей, які віддали йому це право. Відповідальність при цьому набагато більша.

Керівник як особистість, яка має приймати рішення, виконує чотири функції:

1) підприємця, здатність до свідомого ризику;

2) спеціаліста з виправлення порушень;

3) розподілювача ресурсів;

4) спеціаліст з досягнення угод.

Запитання 15. Організаційні рішення. Підходи до прийняття рішень?

Організаційні рішення - це рішення, які спрямовані на досягнення цілей функціону-вання організації, тобто досягнення максимуму. Вони визначаються схемою, показаною на рис. 2.5.

Рис 2.5. Структура організаційних рішень

Підходи до прийняття рішень базуються на двох обставинах: логіці і почуттях, тому прийняття рішень - це повною мірою психологічний процес.

1. Інтуїтивні рішення ґрунтуються на відчуттях "за" і "проти".

2. Рішення, засновані на знаннях, міркуваннях та довірі (знання, досвід), подібних обставинах. Інтуїтивність рішень зростає з рівнем керівництва (рис. 2.7). Ці залежності бувають лінійні та нелінійні.

Запитання 16. Наукове управління?

Наука управління, системний аналіз, або дослідженняоперацій - синоніми для визначення сучасного підходу до постановки та вирішення головних питань управління.

Наукове управління базується на трьох підходах:

1. Використання наукового методу.

2. Системна орієнтація.

3. Моделювання.

Складність реального світу потребує визначення найістотніших змінних внутрішніх чи зовнішніх, вдалого вибору типу моделі.

Науковий метод побудований на алгоритмі, зображеному на рис. 2.12.

Рис. 2.12. Процедура наукового методу

Запитання 17. Процес побудови моделі?

Процес побудови моделі складається з таких головних частин:

6. Постановка задачі (формулювання цілі).

7. Вибір або побудова моделі.

Успіх побудови моделі значною мірою залежить від вдалої декомпозиції або розділення організації як цілісної системи на окремі частини.

Другою важливою частиною моделювання є вибір мови для формулювання уявлень. Мови моделювання повинні мати можливість забезпечити потреби декомпозиції та диакоптики.

Запитання 18. Методи управління?

Кількісні методи:

1. Аналіз трендів чи часових рядів, які дають можливість прогнозувати майбутні події на підставі минулих подій.

2. Казуальне (причинно-наслідкове) моделювання на базі статистичних даних, коли моделі мають вигляд ступеневих поліномів.

Дійсні методи моделювання:

1. Оцінка журі.

2. Оцінка збуту.

3. Потреби споживачів.

4. Експертні оцінки (бажано забезпечення анонімності експертів).

Неформальні методи:

1. Збір вербальної, усної інформації (чуток, оцінок).

2. Збір та аналіз письмової інформації.

Запитання 19. Організація, групова динаміка?

Організація - це соціальна категорія і водночас засіб досягнення цілей. Це місце, де люди будують відносини, взаємодіють ресурси між собою та із зовнішнім середовищем. У кожній організації створюються групи формальні і неформальні, що частково об'єднують інтереси людей. Взаємодія між цими групами і керівництвом істотно впливає на успіх організації з груповою динамікою.

Запитання 20. Неформальні та формальні групи?

Група - це поєднання не менше ніж двох осіб, які взаємодіють між собою та впливають на зовнішнє середовище. Групи поділяються на формальні і неформальні (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Груповий склад організації

Формальні групи створюються за ініціативи керівництва організації. Існує три головних типи таких груп (рис. 4.2):

Рис. 4.2. Формальні групи

Неформальні групи виникають стихійно, спонтанно, завдяки виникненню потреб.

Комітети створюються для виконання консультативних функцій, прийняття не популярних рішень, обмеження влади.

Неформальні групи мають свої характеристики: соціальний контроль - здійснюється за членами неформальної групи згідно з виниклими в цих групах нормами. Інструмент контролю відчуження особи від неформальної організації - має сильний і ефективний вплив, особливо коли людина соціальне захищена від неформальної групи.

Запитання 21. Середовище виникнення неформальних груп?

Неформальні групи - середовище виникнення групових емоцій. Модель Хоманса визначає появу групових емоцій як слідство взаємовпливу при діяльності між членами спільноти.

Модель Хоманса (групові емоції)

Запитання 22. Фактори, які впливають на ефективність роботи групи?

Існує множина факторів, які впливають на ефективність роботи групи:

1) розмір - оптимальна кількість (3-9) чол.; наявність 5 чол, максимум взаємодії;

2) склад - можливості врахування різних поглядів членів групи; групові норми- система цінностей, які корегують діяльність групи, наприклад: гордість за організацію: досягнення цілей; прибутковість; колективна праця; планування; контроль; професійна підготовка кадрів; інновації або нововведення; відносини із замовником; захист гідності особи;

3) одностайність - групове єдиномислення (тяготіння до однієї думки);

4) колективність - розподіл статусу та ролі членів групи. Значення особи у групі поділяється на цільові ролі та підтримуючі ролі. Кожна група має життєво необхідну меншість і тривіальну більшість.

Запитання 23. Форми влади?

Влада має такі форми:

● влада заснована на примушенні, вплив через страх обмеження задоволення потреб;

● влада, основана на винагороді (змога задоволення потреб), експертна влада (виконавець вірить, що влада має доступ до спеціальної інформації чи знань, вплив через свідому віру);

● еталонна влада (влада прикладу, підлеглому подобаються якості керівника і він наслідує його приклад, тобто вплив прикладом, харизмою);

● законна влада (підлеглий вірить, що керівник має право давати розпоряд-ження, в його обов'язок підкорятися, вплив за традицією);

Запитання 24. Що включає в себе харизма?

Харизма - множина особистих якостей лідера: обмін енергією; впливова зовнішність, незалежність характеру; добрі риторичні якості, потреба у захопленні особистістю; впевненість. Для сучасного керування характерна ознака, за якої здібності виконавця поступово піднімаються до рівня здібностей керівника. Завдяки цим обставинам виникає потреба у відвертому співробіт-ництві керівника та виконавця.

Запитання 25. Дві форми впливу?

Існують дві форми впливу, які можуть стимулювати до активного співробітництва: переконання та участь в управлінні.

Переконання - одна з ефективних засобів впливу і формування точки зору. На відміну від традиційних засобів влади переконання забезпечує зворотний зв'язок між керівником і підлеглим. Вплив засобом переконання має демократичніший відтінок, ніж авторитарний, характерний для традиційних засобів впливу.

Вплив засобами участі в управлінні базується на визначенні влади і здібностей виконавця. Керівник не переконує виконавця, а допомагає ("не заважає") виконавцю у досягненні спільної мети організації, наприклад, підвищення рівня прибутку, іміджу або впливу.

Запитання 26. Стилі лідерства?

Лідерство визначається як здібність виливу на осіб та групи людей для стимулювання до праці.

Стилі лідерства (рис. 4.7) визначають, у якій галузі більша здібність впливу керівника на роботу або на підлеглих людей.

Рис. 4. 7. Стилі керівництва і лідерства

У досліджені Лайкарта визначені чотири головних системи лідерства:

▬ експлуататорсько-авторитарна;

▬ доброзичливо-авторитарна;

▬ консультативно-демократична;

▬ психологічно-співчувальна.

Запитання 27. Ситуаційний підхід до лідерства?

Ситуаційна модель керівництва Херсі, Бланшара базована на врахуванні "життєвого циклу", як здібності осіб і груп нести відповідальність за поведінку, прийняття рішень, прагнути досягнення цілі, здобуття освіти і досвіду.

Ситуаційний підхід до лідерства, відзначений у цій моделі, має яскравий коливальний образ. Таким чином, в умовах швидкої зміни ситуації, поведінка лідера має коливатись між переважним значенням: делегування, участі, продажу, наказу.

Ситуаційний підхід до лідерства виявляє декілька засобів підвищення ефективності керівництва:

▬ переформування груп для досягнення психологічної сумісності з особистістю керівника;

▬ зміна: перепроектування задач;

▬ модифікація посадових повноважень.

Запитання 28. Типи конфліктів?

Конфлікт - це такий стан відносин, коли відсутня або навіть неможлива згода між сторонами. Конфлікти можуть бути функціональними і дисфункціональними, вести до підвищення або зниження групового співробітництва і таким чином вести до зниження особистого задоволення і ефективності організації. Вплив конфлікту залежить від того наскільки він керований.

Внутрішній або особистий конфлікт пов'язаний з протиріччями між вимогами обставин і бажанням особистості (рис. 4.11).

Рис. 4.11. Типи конфліктів

Запитання 29. Управління конфліктною ситуацією?

Управління конфліктною ситуацією. Існують два види керування конфліктною ситуацією: структурні та міжособистісні.

В основу структурних методів покладено:

● роз'яснення вимог до роботи;

впровадження координаційних та інтеграційних механізмів;

● загально організаційні, комплексні цілі;

● поліпшення структури системи винагород;

Запитання 30. Стрес. Управління стресовими ситуаціями?

Стрес - стан особи з фізіологічним і психологічним перенавантаженням, що ведуть до зниження працездатності, можливості приймати рішення.

Управління стресовими ситуаціями містить такі дії:

● чітке визначення пріоритетів і тривалості виконання завдань (насамперед головне), гармонійні стосунки з керівництвом;

● контроль і запобігання невизначеності ситуації, збудження зацікавленості до праці, відпочинок, неперіодична зміна робити і обставин.

Запитання 31. Управління трудовими ресурсами?

Управління трудовими ресурсами складається:

1. Формування, тобто планування ресурсів, врахування юридичних норм, аналіз змісту роботи;

2. Розвиток трудових ресурсів. Забезпечує підвищення продуктивності праці шляхом цілеспрямованого впливу на розвиток трудових якостей людей;

3. Підвищення якості трудового життя. Спрямовано на забезпечення задоволення наслідками праці.

Запитання 32. Формування трудових ресурсів?

Формування трудових ресурсів. Формування трудових ресурсів вміщує такі етапи:

● планування ресурсів (оцінка наявних ресурсів, визначення потреб, розробка програми майбутніх потреб);

● врахування юридичних норм (узгодження з вимогами існуючого законо-давства);

● аналіз змісту роботи. На підставі такого аналізу визначаються дії і навики, потрібні в роботі. Відповідно до них складається посадова інструкція - перелік головних обов’язків, потрібних знань, навиків та прав робітників.

Запитання 33. Розвиток трудових ресурсів?

Розвиток трудових ресурсів. Він забезпечує підвищення продуктивності праці шляхом цілеспрямованого впливу на розвиток трудових якостей людей. Він складається з професійної орієнтації, адаптації в колективі, оцінки виробничої діяльності, системи винагород, професійної підготовки, освіти, просування по службі. Оцінка наслідків виробничої діяльності спрямована на досягнення трьох цілей: адміністративної, інформаційної, мотиваційної.

Запитання 34. Підвищення якості трудового життя?

Підвищення якості трудового життя. Воно спрямоване на забезпечення задоволення наслідками праці. Високий рівень якості трудового життя характеризується такими ознаками:

● робота має бути цікавою;

● робітники отримують справедливу винагороду і визнання своєї праці;

● робоче середовище має бути чистим, якісним освітленням і з низьким рівнем шуму;

● нагляд керівництва - мінімальним, але здійснюється завжди, коли це потрібно;

● робітники беруть участь у прийнятті рішень стосовно їх праці;

● забезпечується гарантія роботи, розвиток дружніх взаємовідносин з колегами;

● гарантовані засоби побутового і медичного обслуговування

Запитання 35. Операційна функція або виробнича функція?

Операційна функція або виробнича функція містить множину дій, які приводять до випуску товарів або послуг у зовнішнє середовище. Різниця між організаціями полягає насамперед у складі операційної функції.

Операційна система складається з трьох підсистем планування, контролю, переробної та забезпечення.

Запитання 36. Обов'язки менеджерів по операційному керуванню?

Обов'язки менеджерів щодо операційного управління може поділити на три основні групи.

4. Розробка і організація загальної стратегії і напрямку операційних дій
організації.

5. Розробка і впровадження операційної системи, що вміщує розробку виробничого процесу - розташування виробничих потужностей, проектування якості продукції підприємства, введення стандартів і норм на виконання робіт.

6. Планування і контроль поточного функціонування системи.

Запитання 37. Класифікація операційних систем?

Запитання 38. Маркетинг?

Маркетинг забезпечує надійний прогноз попиту і реальні замовлення. Термін "маркетинг" утворений поєднанням двох англійських слів і визначається як "оволодіння ринком".

Запитання 39. Конкурентоспроможність продукції.

Конкурентоспроможність продукції забезпечується вираженням компетентності.

Існує множина засов забезпечення конкурентноздатності продукції: лідерство за мінімум затрат; технічна характеристика продукції; надійність виробу; міцність виробу; швидкість доставки; гарантований час доставки; індивідуалізація виробів за вимогами замовника; впровадження продукції на ринок; гнучка зміна об'єму продукції.

Запитання 40. Проектування операційної системи?

Етапи проектування операційної системи: проектування виробів; проектування процесів виробництва; визначення виробничих потужностей; місце розташування (безперервна або поточна структура); проектування підприємства: лінійної, безперервної або поточної структури, з фіксованим позиційним плануванням; проектування операцій.

Запитання 41. Проектування виробів?

Проектування виробів вміщує відносне визначення важливості множини критеріїв: вартість; економічність експлуатації; якість; елементи розкоші; надійність; простота обслуговування; універсальність використання; розміри; потужність; міцність; безпечність експлуатації.

Запитання 42. Характеристики проектування процесів виробництва?

Проектування процесів виробництва вміщує такі характеристики: виробнича потужність; економічна ефективність; гнучкість; продуктивність; надійність; ремонтоздатність; стандартизація; безпека; екологічні вимоги; задоволення життєвих потреб.

Запитання 43. Принципи управління із зворотнім зв'язком?

Принципи управління зі зворотним зв'язком реалізуються на підставі таких умов:

1. Керований процес має ретельно визначений головний параметр, що істотно впливає на конкретну ситуацію.

2. Зворотний зв'язок (контроль попиту товарів).

3. Порівняння.

4. Корегуючий фактор - засоби впливу на використання ресурсів у випадку
потреби.

Запитання 44. Плануюча система?

Плануюча система здійснює узгодження з умовами стратегічного планування на підставі порівняння з нормами продуктивності і ефективності контрольованого процесу.

Запитання 45. Планування випуску продукції?

Планування випуску продукції спрямоване на прийняття рішень про експлуатацію операційної системи з урахуванням динамічної зміни загального попиту. Агрегований план випуску продукції розроблюється на окремий період і визначає: потрібний обсяг виробництва у даний період; кількість використаних ресурсів (матеріалів, робітників).

Головні стратегії планування обсягу виробництва:

4. Постійний обсяг виробництва з постійною кількістю працівників.

5. Змінний обсяг виробництва при постійній кількості виробників.

6. Змінний обсяг виробництва при змінній кількості виробників.

Запитання 46. Запаси. Попит на запаси?

Утворення запасів потрібно для досягнення стабільності виробництва при змінюваному забезпеченні ресурсами. Існують три головних типи запасів - це запаси: первинних матеріалів, сировини, комплектуючих деталей і виробів; незакінченого виробництва; готової продукції.

Попит на запаси буває залежним і незалежним. Залежний попит виникає, якщо ресурси потрібні безпосередньо для випуску виробів, використовує матеріали та комплектуючи. Незалежний попит виникає на більшості готових виробів, він не пов'язаний з їх виробництвом.

Запитання 47. Управління запасами?

Рис. 5.6. Управління запасами

Управління запасами з незалежним попитом здійснюється за ознаками: фіксованої кількості та фіксованого часу. Зменшення витрат на розміщення запасів привело до системи "точно" і "своєчасно", яка характерна для японського стилю виробництва, великої вартості виробничих площ.

Запитання 48. Оперативне управління виробництвом?

Оперативне управління виробництвом вміщує:

▬ календарне планування;

▬ диспетчеризацію виробництва;

▬ рознарядку робіт і контроль строків виконання.

В оперативному управлінні визначається обсяг партії виготовленої продукції, видача нарядів на виконання робіт, розміщення замовлень на матеріали, контроль термінів виконання та завершення робіт.

Запитання 49. Управління проектами?

Проект - це множина задач, пов'язаних з досягненням планової, але унікальної мети. Управління проектом має три аспекти: строки, витрати, якість результату. Загальний принцип управління проектами полягає в тому, що головним показником є управління строками, тривалістю виконання робіт. Успіх у цьому показнику забезпечує успіх стосовно інших показників. Тому головні методи управління проектами базовані на календарному плануванні та контролі за дотриманням календарного графіку.

Запитання 50. Планування робіт по методу критичного шляху?

Планування робіт за методом критичного шляху має чотири головних етапи. Визначення цілей і обмежень проекту. Вони пов'язані з тривалістю, якістю, наявністю виробничих ресурсів:

● тривалість операцій;

● сітьовий графік робіт;

● календарний сітьовий графік;

● критичний шлях проекту - це найтриваліша послідовність операцій. Для зменшення тривалості проекту потрібно зменшити довжини критичного шляху.

Запитання 51. Сітьовий графік?

Сітьовий графік робіт поєднує визначення черговості операцій і можливості проведення деяких операцій паралельно або послідовно. Сітьовий графік показано на рис. 5.7.;

Рис. 5.7. Сітьове планування

Календарний сітьовий графік будується на підставі визначення тривалості операцій.

Запитання 52. Резерв часу?

Резерв часу - це різниця між максимально і мінімально можливою тривалістю операцій. Резерв часу має зміст лише у тих операціях, що не лежать на критичному шляху, забезпечує гнучкість календарного планування.

Запитання 53. Забезпечення якості?

Якість - це відносний термін, але має три аспекти: якість відповідності технічним умовам; якість конструкції; функціональна якість, вимоги

(рис. 5.8.).

Рис. 5.8. Ланцюг якості

Запитання 54. Дві тенденції контролю якості.

Існують дві тенденції контролю якості - американська і японська. У першому разі контроль якості забезпечується окремою службою, відділом технічного контролю, а у другому - самими працівниками (рис. 5.9).

Рис. 5.9. Зв'язок праці і якості

Запитання 55. Види контролю якості.

Два види контролю якості, базовані на різних психологічних аспектах відношення до праці. У першому разі відповідальність обмежена засобами технічного контролю, а в інших - кваліфікаційними вимогами безпосереднього виконавця. Контроль якості базується на аналізі статистичних даних для вилучення ймовірної зміни якості продукції. Найпоширенішим є вибірковий контроль:

● контроль якості на базі статистики (метод Демінга);

● гуртки якості забезпечують оперативну підтримку якості (Японія);

● "за якість не сплачують" - концепція Кросбі, яка базується на психології виробника. Кошти витрачаються за відсутність або недостатність якості. Якість має глибокий зв'язок з мотивацією, тому оптимальні засоби контролю якості визначається історичними та національними традиціями, наприклад "німецька якість.

Запитання 56. Управління продуктивністю.

Продуктивність та ефективність визначають, як оператори зв'язку між входом і виходом.

Запитання 57. Системна модель процесу переробки?

Рис. 5.10. Системна модель процесу переробки

Запитання 58. Системний підхід до управління організацією?

Необхідність загального системного підходу до управління організацією пов'язана з концепцією якості, яка впливає на продуктивність. Традиційно продуктивність пов'язується з кількістю продукції та вартості, але досвід сучасного виробництва демонструє, що критерій якості має ще більше значення. Забезпечення якості залежить не лише від входу і виходу організації, але і від існуючого в ній стану перетворення ресурсів. Нехтуючи якістю, можна збільшити об'єм продукції, але це майже завжди знижує цінність продукції. Цінність визначається як функція експлуатаційних характеристик і вартості. Стосовно якості цінність є відносним показником. Вона визначається шляхом порівняння. Якість продукції несе певний інформаційний заряд, елемент реклами у середовищі споживачів.

Запитання 59. Продуктивність?

На продуктивність впливають фактори внутрішнього і зовнішнього середовища.

Внутрішні фактори: технологія (впливає найбільше), структура організації; розподіл праці та повноважень.

Зовнішні фактори: висока вартість енергії; жорстке урядове регулювання; економічні цикли; податкова політика; зростання ваги сфери послуг; соціальні фактори; накопичення капіталу; характер власності в економіці; міжнародна конкуренція.

Продуктивність є мірою того, як розпоряджаються конкретними ресурсами для своєчасного виконання цілей, виражених через кількість і якість.

Запитання 60. Управління за критерієм продуктивності?

Управління за критерієм продуктивності базується на таких факторах.

1. Зв'язок планування і продуктивності:

▬ цілі, орієнтовані на продуктивність;

▬ перспективне планування росту продуктивності;

▬ комплексне та стратегічне планування росту продуктивності.

2. Зв'язок організації і продуктивності:

▬ вибір технологій найбільш впливає на продуктивність;

▬ проектування робіт;

▬ відповідальність та делегування повноважень.

3. Зв'язок мотивації і продуктивності:

▬ мотивація, якість трудового життя, оплата праці та підвищення посади.

7. Комунікації, прийняття рішень і керівництво впливають на забезпечення продуктивності(рис. 5.11)

Рис. 5.11. Організація управління продуктивністю

Дата добавления: 2014-12-17