Вторинний імунодефіцит у жінки як один із факторів ризику бездітності в родині

Вторинний імунодефіцит може бути причиною безплідності II, що виявляється звичним невиношуванням плоду (викидні в 1-му триместрі вагітності) або безплідності І — відсутності зачаття.

Для виявлення ВІД у жінки як єдиної причини безплідності в шлюбі необхідно провести обстеження обох чоловіків, щоб виключити запальні процеси в органах репродуктивної системи. Звичайно клінічний імунолог орієнтується на наданий чоловіками висновок від андролога (уролога, сексопатолога) і акушера — гінеколога.

У випадку відсутності запальних захворювань статевої сфери проводиться імунологічне обстеження чоловіків, що включає:

1. Визначення імунограми в жінки. Якщо жінка дітородного віку, визначати імунограму рекомендуєтьсяабов середині першої фази менструального циклу, або не менш ніж за 4-5 днів до початку чергової менструації;

2. Визначення групи крові і фактор-резус-фактора;

3. Визначення антиспермальних антитіл;

4. Типування по антигенах системи HLA.

У процесі збору анамнезу й аналізу результатів досліджень клінічний імунолог ще до результатів імунограми може скласти досить чітку уяву про те, чи є в безплідної жінки вторинний імунодефіцит у результаті запального процесу, не зв'язаного з дітородними органами.

Результати імунограми поряд із даними анамнезу (наявність клінічнихознак імунодефіциту, скарги, обумовлені синдромом підвищеної стомлюваності, хронічна стресова ситуація) дозволяють остаточно вирішити, чи можна даній жінці, що страждає звичним невиношуванням плоду (рівною мірою — відсутністю зачаття), поставити діагноз вторинного імунодефіциту.

Основні зміни в імунограмі в таких випадках характерні для хронічної рецидивуючої інфекції і зводяться до наступному: 1)істотного зниження числа Т-хелперів (до 400 у 1 мл); 2)значному зменшенню імунорегуляторного індексу (1,5 і менше); 3) достовірному підвищенню (іноді — зниженню) кількості В-лімфоцитів.

У таких випадках змінам у імунограмі, як правило, супроводжує дисфункція яєчників із зміною співвідношення естрогени/гестагени внаслідок порушення ендокринно-імунних взаємозв'язків.

ВИД як причина жіночої безплідності може супроводжувати запальні захворювання цілого ряду органів і систем (бронхів і легенів, шлунка і кишок, нервової системи, опорно-рухового апарату), а також протікати на тлі різних синдромів, наприклад, вегетосудинної дистонії, синдрому підвищеної стомлюваності, ендокринопатії і т.д. Виражена імунна недостатність, як правило, супроводжує також хронічну інтоксікацію, невротичні стани, порушення обміну речовин. При ВІД на тлі загострення запальних процесів, зокрема вірусної етіології, у зв'язку з дисбалансом у ланці імунорегуляторних клітин можлива активація прозапальних цитокінів, у тому числі інтерферонів, що сприяє активації клітинного імунітету з індукцією Т-кілерів і цитотоксичних антитіл, здатних ушкодити плід на ранніх етапах розвитку. Зазначені механізми можуть мати місце при безплідності II — звичних спонтанних абортах.

Безплідність у зв'язку з ВІД може бути також результатом недостатнкої ізосенсибілізації жінки до антигену ТLХ через неповноцінність механізму імунологічного розпізнавання внаслідок зниження експресії молекул HLA II класу й інших рецепторів. Причиною може бути зниження експресії рецептора на яйцеклітині до антигену МА-1, поданому на сперматозоїді. Відомо, що рецептор до МА-1 дуже чутливий до різного роду впливам (стресу, токсичним речовинам, і, мабуть, до медіаторів із супресорною активністю при ВІД). Вищенаведені механізми можуть бути характерні для безплідності І — відсутності зачаття.

Корекція ВІД приводить до відновлення взаєморегулюючих механізмів між ендокринною й імунною системою, внаслідок чого зменшується число так званих "яєчникових" викиднів у ранні терміни вагітності (у перші 12 тижнів).

Застосовуються імуномодулятори рослинного походження (адаптогени), особливо препарати кореня солодки, неспецифічні імуностимулятори і синтетичні імуномодулятори. При хронічних вірусних інфекціях показані препарати групи інтерферонів та індукторів інтерферону. Для відновлення регуляторних механізмів між ендокринною й імунною системою як основи нормального функціонування всіх ланок імунітету, призначають епиталамін (група цитомединів), що ефективно регулює показники імунограми. У деяких випадках рекомендується проводити замісну терапію препаратами імуноглобулінів — Биовен- моно, КІП (комплексний імуноглобулінівий препарат) і ін. Специфічні імуностимулятори — препарати тимусу, а також мієлопід (В-активін) призначаються лише при наявності в хворий виражених клінічних і лабораторних ознак ВІД.

Існує декілька рекомендацій для клінічного імунолога при обстеженні і лікуванні безплідної жінки з ВІД:

1. Імунограму жінці дітородного віку бажано не визначати в період овуляції і менструації;

2. Контрольне визначення імунограми варто проводити не раніше, ніж через 2 місяці після лікування, тому що клінічне поліпшення випереджає корекцію імунітету;

3. Повторне імунологічне обстеження жінки потрібно здійснювати кожні півроку. Вагітній жінці з обтяженим анамнезом необхідно визначати Імунограму декілька разів протягом триместру. При цьому варто враховувати, що в неї показники імунорегуляторних клітин Т-хелперів і Т-супресорів відрізняються від показників у здорової невагітної жінки. Так, якщо в нормі в людини Т-хелперів у 2—3 разу більше, ніж Т-супресорів, а імунорегуляторний індекс складає 2,0—3,0, то при нормальному плині вагітності кількість Т-хелперів зменшується вже наприкінці 1-го триместру, і імунорегуляторний індекс не повинен перевищувати 1,5. Підвищення імунорегуляторного індексу є фактором ризику спонтанного викидня.

Дата добавления: 2014-12-17