Встановіть відповідність між поняттями та їх значеннями

Поняття	Значення
1.Фінансова система США	А) Фінанси федерації, які включають федеральний бюджет, бюджет округу Колумбія (столичний), спеціальні фонди федерального рівня, фінанси державних підприємств; фінанси 50 штатів, кожен з яких має власний бюджет, спеціальні фонди та фінанси підприємств, що знаходяться у власності штату; місцеві фінанси, до яких входять місцеві бюджети (графств та інших місцевих адміністративних одиниць, серед яких – округи, муніципалітети, міста), фінанси комунального господарства, різноманітні фонди
2.Фінансова система Федеративної Республіки Німеччини	Б)Фінанси федерації (федеральний бюджет, спеціальні фонди, фінанси державних підприємств); фінанси земель у складі відповідного бюджету, спеціальних фондів, фінансів підприємств; місцеві фінанси (місцеві бюджети та фінанси комунальних підприємств)
3.Фінансова система Великої Британії	В)Складається з державного бюджету; місцевих бюджетів; спеціальних позабюджетних фондів; фінансів державних підприємств та корпорацій
4.Фінансова система Франції	Г)До складу входять центральний (державний) бюджет, місцеві бюджети, спеціальні фонди та фінанси державних підприємств
5.Фінансова система Японії	Д)Складається з бюджету центрального уряду, місцевих бюджетів, спеціальних фондів і фінансів підприємств, корпорацій, що належать центральним і місцевим органам влади
6.Загальна характеристика фінансів Скандинавських країн	Е)Сформовано модель загального добробуту із найвищими соціальними стандартами та гарантіями з боку держави

Змістовий модуль 19. Фінанси Європейського Союзу

Мета вивчення теми: визначити, що являють собою фінанси Європейського Союзу, його характер та тенденції функціонування; ознайомитися з бюджетною, податковою, валютною та фінансовою системою Європейського Союзу.

Таблиця 19.1

Установчі документи Європейського Союзу

Назва договору	Рік підписання	До чого призвів
Паризький	1951 р.	Створення Європейського співтовариства вугілля та сталі (ЄСВС), метою якого було об'єднання європейських ресурсів з виробництва сталі й вугілля. Підписала «Європейська шістка»: Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина і Франція.
Римський	1957 р.	1. Заснування Європейського економічного співтовариства або Спільного ринку, метою якого була ліквідація всіх перешкод на шляху вільного пересування робочої сили, товарів та капіталу. 2. Заснування Європейського Співтовариства з атомної енергії, метою якого був розвиток мирного використання ядерної енергетики державами-членам, формування спільної енергетичної політики, зниження цін на енергоносії. Підписала «Європейська шістка».
Єдиний європейський акт	1986 р.	Поставив завдання створити до 1 січня 1993 р. єдиний внутрішній ринок, запровадив спільну політику в соціальній сфері й галузі науково-технологічного розвитку, щодо охорони навколишнього середовища. Підписали 9 країн
Маастрихтський	1992 р.	Створення Європейського Союзу.

Продовження табл. 19.1

Амстердамський	1997 р.	Розширення сфери об'єднання суверенності держав-членів, включивши питання цивільних прав і тісну взаємодію з питань соціальної політики й політики зайнятості.
Шенгенська угода	1997 р.	Про вільне пересування громадян у межах Євросоюзу.
Ниццький	2000 р.	Вніс, додаткові зміни в інші договори, зробивши систему інститутів ЄС більш діючою, для того щоб вона залишалася ефективною й після вступу в ЄС нових членів.

Таблиця 19.2

Етапи економічної інтеграції Європейського Союзу

Форма економічної інтеграції	Скасування тарифів і квот між учасниками	Єдина торгівельна політика щодо третіх країн	Скасування обмежень на рух факторів виробництва (послуги, робоча сила, капітал)	Гармонізація економічної політики та інституцій	Єдина валюта, єдина валютна політика
Зона вільної торгівлі (з 1959 до 1968 р.)	+	-	-	-	-
Митний союз (з 1968 до 1976 р.)	+	+	-	-	-
Спільний ринок (з 1977 до кінця 1984 р.)	+	+	+	-	-
Єдиний внутрішній ринок (з 1985 до кінця 1992 р.)	+	+	+	+	-
Економічний та валютний союз (з 1993 р.)	+	+	+	+	+

Таблиця 19.3

Етапи розширення Європейського союзу

Рік	Кількість країн-членів	Країни, що приєдналися до ЄС
1951 р.		Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Франція
1973 р.		Велика Британія, Данія, Ірландія
1981 р.		Греція
1986 р.		Іспанія, Португалія
1995 р.		Австрія, Фінляндія, Швеція
2004 р.		Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія
2007 р.		Болгарія, Румунія

Рис. 19.1. Керівні органи Європейського Союзу

Таблиця 19.4

Інституції Європейського Союзу та їх повноваження

Інституції ЄС	Повноваження
Європейська Рада	Після кожного засідання Європейська Рада надає Європейському Парламенту звіт своїх слухань і щорічний письмовий звіт про досягнутий Союзом прогрес.
Рада ЄС (Європейська Рада міністрів)	Переважно політичний орган ухвалення рішень у ЄС, що затверджує або коригує пропозиції Європейської Комісії, якій доручено виконання рішень Ради міністрів.
Європейська Комісія (Комісія ЄС)	Виконавчий орган ЄС, який має досить обмежені повноваження та можливості втілювати політику ЄС. Відповідно до своїх повноважень Комісія повинна: - розробляти й пропонувати законодавчі акти; - керувати запровадженням політики ЄС; - розпоряджатися бюджетом; - підтримувати зовнішні відносини; - забезпечувати нагляд та контроль за дотриманням законів ЄС; - вказувати шляхи та перспективи розвитку.
Європейський Парламент	Повноваження Європейського Парламенту: - участь у законодавчому процесі, - бюджетні процедури, - участь у виборах Комісії і в процесі вироблення й ухвалення рішень, зокрема й надання згоди на асоціацію чи приєднання нових держав.
Суд Європейського Союзу	Забезпечує дотримання права в ЄС. Повноваження Суду: - розглядає суперечки між державами-членами, між Союзом і країнами ЄС, між інститутами, фізичними особами або спільними органами і Союзом; - готує експертні висновки і відповідає за попередні рішення (за клопотанням національного суду); - висловлює свою думку щодо міжнародних угод.
Рахункова палата (Палата аудиторів)	Колегіальний орган, який забезпечує зовнішній контроль спільних європейських фінансів і консультативний розгляд бюджетних проектів ЄС.
Європейський економічний і соціальний комітет	Інституція, що представляє інтереси держав - членів ЄС в економічній і соціальній сферах і здійснює дорадчі функції.

Продовження табл.19.4

Комітет регіонів	Консультативний орган, який забезпечує представництво регіональних та місцевих спільнот у процесі прийняття рішень ЄС.
Європейський інвестиційний банк	Основне завдання Банку полягає у сприянні за допомогою своїх власних ресурсів і доступу на ринок капіталу збалансованому та стійкому розвитку спільного ринку. Це означає, що Банк переважно має діяти як джерело інвестиційних ресурсів для проектів, які сприяють досягненню певних цілей ЄС. Банк працює на некомерційній основі, уповноважений давати позики та гарантії для полегшення фінансування трьох типів проектів у всіх секторах економіки.
Європейський інвестиційний фонд	Надає довгострокові гарантії для фінансування транс’європейських транспортних та комунікаційних і енергетичних сіток, а також для розвитку малих і середніх підприємств.
Європейський центральний банк	Його основним завданням є розроблення основних напрямів грошово-кредитної політики Європейського економічного і валютного союзу.

Рис. 19.2. Критерії валютно-фінансової конвергенції

Рис. 19.3. Особливості організації фінансів Європейського Союзу

Рис. 19.4. Принципи бюджету Європейського союзу

Рис. 19.5. Етапи бюджетного процесу у Європейського Союзі

Рис. 19.6. Особливості податкової політики ЄС

Рис. 19.7. Принципи системи оподаткування і податкової бази ЄС

Рис. 19.8. Склад доходів та видатків бюджету Європейського Союзу

Таблиця 19.5

Принципи та цілі податкової гармонізації

ПРИНЦИПИ

ЦІЛІ

- забезпечення нейтральності податків з позицій умов конкуренції на єдиному ринку (недискримінаційний податковий режим для всіх його учасників);   - усунення податкового (митного) контролю на внутрішніх кордонах співтовариства;   - виключення можливості подвійного оподаткування прибутку компаній, які здійснюють діяльність у двох або більше країнах ЄС;   - зведення до мінімуму можливості ухилення від сплати податків;   - існування гарантії надходження відповідних доходів у бюджети країн-учасниць;   - узгодження правового регулювання;   - синхронність прийняття гармонізованих законодавчих актів;   - послідовність етапів гармонізації;   - пріоритетність міжнародних угод над національним законодавством.

- усунення податкових кордонів з метою забезпечення рівних конкурентних умов для суб'єктів господарювання;   - об'єднання й уніфікація внутрішнього ринку ЄС як основної рушійної сили інтеграційних процесів у регіоні;   - приведення у відповідність структури податкових систем, порядку стягнення основних видів податків у всіх країнах - членах ЄС.

Рис.19.9. Напрями гармонізації національних податкових систем

Рис. 19.10. Складові валютного союзу між двома і більше країнами

Рис. 19.11. Етапи переходу країн Європейського союзу на єдину європейську валюту – євро

Рис. 19.12. Склад країн-учасниць Європейського Союзу та зони євро

Рис. 19.13.Структура інституційної системи Європейського Союзу

Дата добавления: 2014-11-28