Системи оперативно-календарного планування

Календарне планування - це деталізація річної виробничої програми підприємства за строками запуску-випуску кожного виду продукції і за виконавцями - в основних виробничих підрозділах першого рівня (заводах виробничого об’єднання або цехах), а всередині – на виробничих дільницях та робочих місцях.

Календарне планування містить розробку:

· календарно-планових нормативів;

· планів-графіків руху предметів праці в часі та просторі у процесі виробництва;

· розрахунків завантаження та площ;

· доведення виробничих завдань на основі розроблених планів-графіків до підрозділів, виробничих дільниць і робочих місць.

Основними елементами системи календарного планування є:

· планово-облікова одиниця, що являє собою сукупність робіт, яку розглядають як єдине ціле при плануванні, обліку, аналізі та оперативному регулюванні виробництва;

· планово-обліковий період, що являє собою відрізок часу (зміна, доба, місяць, декада тощо), на який формуються планові завдання;

· календарно-планові нормативи, які визначаються типом виробництва, розраховують на тривалий період і коригують щороку відповідно до розвитку техніки, технології й організації виробництва.

Основними розрахунковими календарно-плановими нормативами на підприємстві є:

· такт (ритм) роботи лінії, робочого місця, хв./шт.;

· темп виробництва - кількість виробів, виготовлених за одиницю часу;

· серія - кількість однакових виробів, що запускаються у виробництво;

· партія – кількість заготовок, деталей, що виробляються з однієї наладки;

· періоди запуску-випуску серій, партій, що вимірюються в днях або місяцях;

· тривалість виробничого циклу виробу, партії, деталі або замовлення в робочих днях;

· розмір заділів (незавершене виробництво) на різних стадіях виробництва у штуках;

· випередження – це відрізок часу у робочих днях, на який кожний попередній частковий процес має випереджати наступний.

Диспетчерське регулювання - це процес, який забезпечує оперативне регулювання процесу виробництва шляхом систематичного обліку та контролю за виконанням змінно-добових завдань, поточної підготовки виробництва, оперативного усунення недоліків і відхилень, що виникають.

Оперативно-календарне планування виконують у масштабі підприємства за цехами, в масштабі окремих цехів – за дільницями й робочими місцями.

У зв’язку з різними об’єктами планування розрізняють міжцехове і внутрішньоцехове оперативно-календарне планування.

Міжцехове планування охоплює встановлення цехам взаємозв’язаних виробничих завдань в залежності від виробничої програми підприємства. Виробничі програми підприємства розробляють на рік з розподілом за кварталами. Цехові виробничі програми складають на квартал з розподілом за місяцями. встановлюється планове завдання – програма випуску продукції для кожного цеху з обґрунтуванням відповідними об’ємними розрахунками.

Внутрішньоцехове планування спрямоване на розподіл робіт цеху між дільницями і доведення планових завдань до кожної виробничої дільниці та робочого місця.

Ціль планування роботи дільниць – це формування плану виготовлення планово-облікових одиниць даного рівня для кожної виробничої дільниці на кожний планово-обліковий період.

Планово-облікова одиниця – це сукупність робіт, яку розглядають як єдине ціле при плануванні, обліку, аналізі та оперативному регулюванні виробництва.

Планово-обліковий період – це відрізок часу (зміна, доба, місяць, декада тощо), на який формуються планові завдання.

У сучасному виробництві використовуються різні системи оперативного планування що залежать від типу виробництва на підприємстві, складу і характеру продукції тощо, а також від зовнішніх ринкових умов.

Системи оперативно-календарного планування – це сукупність різних методик та технологій планової роботи, що характеризується:

· ступенем централізації;

· об’єктом регулювання, складом календарно-планових показників;

· порядком обліку та руху продукції;

· оформленням облікової документації.

Найбільшого розповсюдження в сучасних умовах набули:

1. Подетальна система планування призначена для умов високоорганізованого та стабільного виробництва. В її основі лежить точне планування такту, ритму роботи поточних ліній і виробничих ділянок, правильне визначення нормальних технологічних, транспортних, страхових, між операційних і циклових запасів та постійна їх підтримка на суворому розрахунковому рівні. Цю систему доцільно застосовувати при обмеженій та стійкій номенклатурі продукції, яка випускається в умовах багатосерійного і масового виробництва.

2. Позамовна система оперативного планування застосовується в одиничному і дрібносерійному виробництві з різноманітною номенклатурою і невеликим обсягом робіт. Об’єктом планування є окреме замовлення, що містить декілька однотипних робіт.

3. Покомплектна система оперативного планування застосовується в серійному і масовому виробництві. Основною планово-обліковою одиницею являються різні деталі, що входять до збірного вузла або загального комплекту. Календарні завдання підрозділам розробляються за укрупненими групами, комплектними деталями, що сприяє скороченню трудомісткості планово-розрахункових робіт і організаційно-управлінської діяльності персоналу, при цьому значно підвищується гнучкість планування, контролю і регулювання ходу виробництва.

Окрім цих систем на вітчизняних підприємствах застосовують їх підсистеми:

4 Планування за тактом випуску виробів, яке передбачає вирівнювання продуктивності всіх виробничих ланок до єдиного такту випуску виробів.

5. Планування по запасах полягає в тому, що передбачається створення певних запасів напівфабрикатів, вузлів, деталей на кожній стадії виробничого процесу і чітке дотримання встановленого рівня запасів по кожному найменуванню деталей, заготовок, вузлів. За призначенням запаси бувають технологічні, транспортні, страхові, між операційні або між циклові. Розмір запасу може бути у деталях або днях.

6 Планування на склад або ринок - при цій системі визначається необхідна кількість готових виробів, які повинні постійно знаходитись у проміжних або кінцевих стадіях виробництва і продажу продукції. Запаси продукції повинні підтримуватись на такому рівні, який забезпечував би безперервний хід виробництва і збуту продукції, для цього необхідно розраховувати «точку замовлення» запасів, а також їх мінімальну і максимальну величину.

Дата добавления: 2014-11-28