Структура персоналу - це співвідношення між окремими категоріями та групами працівників

Планування персоналу покликано забезпечувати оптимальне співвідношення між ними, тобто належну структуру.

При плануванні потреби в кадрах розрізняють:

· Загальну (повну) потребу під якою розуміють весь склад кадрів кожної категорії працівників, потрібних підприємству в поточному або перспективному періоді для виконання запланованих завдань з найвищою ефективністю та якістю.

· Додаткова потреби передбачає кількість працівників, потрібних для розвитку підприємства, покриття вибуття кадрів згідно з чинним законодавством.

Планування та управління трудовими ресурсами передбачає виокремлювати такі види чисельності:

· Явочна чисельність - загальна чисельність усіх працівників підприємства, що з’явилися на роботу для заміщення наявних робочих місць.

· Облікова чисельність охоплює загальну кількість усіх працівників підприємства (постійних, сезонних, тимчасових), котрих прийнято на роботу терміном на один і більше днів незалежно від того, перебувають вони на роботі, знаходяться у відрядженні, у відпусках, хворіють, виконують державні обов’язки, відсутні на роботі з дозволу адміністрації тощо.

Різниця між обліковою та явочною чисельністю характеризує резерв (переважно робітників), що має використовуватись для заміни тих, хто не виходить на роботу з поважних причин.

· Середньооблікову чисельність працівників підприємств розраховують діленням облікової чисельності за всі календарні дні періоду на кількість календарних днів у періоді.

Ч_со = Ч_я * К_ос, (8.1)

де Ч_со - середньооблікова чисельність,

Ч_я - явочна чисельність,

К_ос - коефіцієнт облікового складу, який розраховується за формулою:

, (8.2)

де Д_н - номінальний фонд робочого часу в плановому періоді, дні;

Д_п - кількість робочих днів 1-го робітника в періоді що планується, дні.

Для визначення поточної потреби в працівниках використовують два методичних підходи: метод корегування базової чисельності та метод прямого розрахунку.

Метод корегування базової чисельності використовується для визначення загальної чисельності промислово-виробничого персоналу на діючих підприємствах за формулою:

, (8.3)

, (8.4)

де Ч_баз - базова середньооблікова чисельність працюючих, осіб;

К^пл_о - індекс зростання обсягу продукції у плановому періоді;

К^пл_пп. - індекс зростання продуктивності праці на одного середньооблікового працюючого у плановому періоді;

SЕ^пл_і - зміна чисельності працівників за по факторними розрахунками, осіб.

Точнішою є група методів прямого розрахунку, які використовуються при розрахунках потреби в робітниках для новостворених підприємств.До цієї групи належать такі методи.

1. Метод норм часу -це метод визначення планової потреби в основних робітниках, що ґрунтується на трудомісткості виробничої програми:

, (8.5)

де Ч^пл - планова чисельність основних робітників, осіб;

Т_нор - плановий обсяг робіт, нормо-год.;

К_вн - коефіцієнт виконання норм часу.

Ф_пл - реальний (ефективний) фонд робочого часу одного середньооблікового робітника, год.

При плануванні потреби в персоналі прийнято розрізняти:

· календарний фонд часу - це весь календарний час даного періоду (переважно року),

· номінальний фонд часу - це календарний час, зменшений на кількість вихідних та святкових днів,

· ефективний фонд робочого часу - це різниця між номінальним фондом і сумою втрат часу на протязі робочого дня.

2. Метод норм виробітку - це метод розрахунку чисельності окремих груп основних робітників, зайнятих на одних і тих же роботах:

, (8.6)

де ОВ^пл - плановий обсяг робіт у натуральних одиницях виміру;

Н_в - планова норма виробітку в тих самих одиницях за 1 годину.

3. Метод норм обслуговування - це метод розрахунку потреби в робітниках основного виробництва, на апаратурних і агрегатних роботах які здійснюють функцію обслуговування обладнання (в хімічній, нафтопереробній, металургійній промисловості та ін.):

, (8.7)

де М - кількість одиниць устаткування;

З - кількість змін;

К_об - коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової (в перервних виробництвах визначається відношенням номінального часу до явочного, в безперервних — відношенням календарного до явочного);

Н_о - норма обслуговування, тобто кількість одиниць устаткування, яке має обслуговуватися одним робітником або бригадою робітників.

, (8.8)

де Ф - фонд робочого часу (за зміну, місяць);

Т_но - норма часу обслуговування.

4. Метод норм чисельності - це метод розрахунку потреби в робітниках основного виробництва, коли для обслуговування агрегатів потрібна певна кількість робітників (виробнича бригада):

, (8.9)

де Н_чис - норма чисельності, тобто кількість робітників, яка потрібна для обслуговування одиниці обладнання.

Метою планування чисельності допоміжних робітників є установлення найраціональніших співвідношень між основними і допоміжними робітниками, розроблення заходів щодо зниження чисельності допоміжних робітників.

Нормативи чисельності визначаються через норми обслуговування або норми часу обслуговування.

, (8.10, 8.11)

де Р - обсяг робіт;

Н_о - норма обслуговування, виражена в таких самих одиницях, що й обсяг роботи;

Ф - фонд робочого часу (за зміну, місяць);

Т_но - норма часу обслуговування для відповідного періоду.

Чисельність допоміжних робітників, для яких не можна установити обсяг робіт, норму обслуговування, розраховується за робочими місцями. Сюди можна віднести: кранівників, комірників, комплектувальників та ін.

Розрахунок можна зробити за формулою:

, (8.12)

де О - кількість робочих місць;

З - число змін;

К_об - коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової.

Для розрахунку чисельності спеціалістів найчастіше використовують нормативний метод, який ґрунтується на застосуванні нормативів навантаження, обслуговування, керованості і чисельності спеціалістів.

Нормативи навантаження й обслуговування можуть застосовуватися в галузях невиробничої сфери (наприклад, в охороні здоров'я, освіті, побутовому обслуговуванні та ін.). Нормативи чисельності спеціалістів доцільно застосовувати на підприємствах галузей матеріального виробництва. Вони передбачають установлення залежності між кількісними і якісними показниками діяльності кадрів спеціалістів і основними техніко-економічними показниками діяльності підприємства, такими як номенклатура або асортимент продукції, продуктивність праці, вартість основних виробничих фондів та ін.

, (8.13)

де Н_ч - норматив чисельності спеціалістів з вищою або середньою спеціальною освітою;

Ч_с - чисельність спеціалістів;

І - значення вибраного техніко-економічного показника діяльності підприємства.

На підприємствах дедалі більшого поширення набуває використання штатно-номенклатурного методу, який ґрунтується на планових показниках розвитку виробництва, типових структурах і штатах, а також номенклатурі посад, що підлягають заміщенню спеціалістами з вищою і середньою спеціальною освітою. За допомогою цього методу можна визначити як кількісну потребу в спеціалістах на основі штатних розкладів, так і якісну - на основі типової номенклатури посад, що визначає рівень класифікації і профіль підготовки спеціалістів.

Типова номенклатура посад розробляється на всіх рівнях управління - від підприємства до міністерства і є вихідною базою нормативів насиченості спеціалістами і потреби в них у розрізі спеціальностей.

Нормативний коефіцієнт насиченості в кожному плановому періоді розраховується відношенням нормативної чисельності спеціалістів до середньооблікової чисельності працівників. Загальна потреба визначається множенням нормативного коефіцієнта насиченості спеціалістами (К_н) на планову чисельність працівників у даному році (Ч_пп):

. (8.14)

Після визначення планової чисельності та структури персоналу необхідно скласти баланс робочої сили і визначити додаткову потребу з кожної категорії персоналу, яка визначається у вигляді облікового складу за формулою:

, (8.15)

де Ч_д - додаткова потреба у персоналі, осіб;

Ч_к, Ч_п - облікова чисельність працівників на початок і кінець планового періоду, осіб;

Ч^пл - середньооблікова чисельність працівників у плановому періоді, осіб;

ПВ - планові втрати працівників, %.

Загальну потребу в спеціалістах (Ч_с) можна розрахувати як суму (або різницю) чисельності спеціалістів на підприємстві на початок планового періоду (Ч_с.п) і величини додаткової потреби (або зменшення) спеціалістів (Ч_с.д):

(8.16)

Важливим показником використання робочої сили є нормування робочого часу визначенням планового бюджету робочого часу одного середньооблікового працівника (робітника). Для його розрахунку:

· складають звітний бюджет,

· проводять його аналіз,

· розробляють заходи щодо скорочення втрат робочого часу,

· визначають плановий бюджет робочого часу 1-го працівника.

Бюджет розраховують у три етапи.

1. Обчислення середньої кількості робочих днів. Для цього розраховують:

· кількість календарних днів у плановому періоді (календарний фонд);

· кількість календарних робочих днів (номінальний фонд робочого часу);

· кількість робочих днів (різниця між календарним фондом і кількістю невиходів на роботу).

2. Визначення середньої тривалості робочого дня, яку обчислюють корегуванням номінальної тривалості робочого дня (встановлюється законодавством) на скорочення робочого дня в передсвяткові дні, для підлітків, жінок, які годують немовлят, для зайнятих у шкідливих умовах.

3. Розрахунок корисного (ефективного) фонду робочого часу, як добуток кількості робочих днів на середню тривалість робочого дня.

Методика розрахунку бюджету робочого часу буде розглядатися на конкретних вихідних даних розрахункової роботи.

Дата добавления: 2014-11-28