Типи композиційної організації художнього твору

Композиційна організація того чи іншого художнього твору може вбирати в себе і «розміщення персонажів (їх „систему"), й зіставлення сюжетних епізодів, і порядок

— 241 —

повідомлення про хід подій, і зміну прийомів оповіді, і взаємоспіввіднесеність деталей зображуваного, і співвідно­шення глав, абзаців, строф і окремих словесних зворотів» [17, 157\. Індивідуальні особливості композиційної побудо­ви конкретних художніх творів великою мірою залежать від їхньої родової та жанрової належності, а у віршових тек­стах ще й від типу строфічної організації, за умови її наяв­ності у творі. В кінцевому підсумку специфіку композиційної організації художнього твору визначає форма художньої реалізації покладеного в його основу конфлікту, оскільки, як справедливо вказує М. Храпченко, «структурну основу творів становить конфлікт в його певному художньому вира­зі» [104, 21]. Це, зокрема, означає, що відображений у художньому творі конфлікт виступає як той центральний його вузловий «нерв», який зумовлює, по-перше, як змістову систему твору (тобто увесь той комплекс ідей, переживань та оцінок, що реалізуються у творі), так, по-друге, і систе­му засобів його художнього вираження (тобто тих зобра­жувальних прийомів — словесних, предметно-образних, композиційних; — які ми відносимо до форми твору). Отже, структурну основу композиційної організації художнього твору, її рушійну силу також становить конфлікт, на зобра­женні якого, власне, і будується, «тримається» твір як ціліс­на смислова побудова. У свою чергу, як слушно зауважує Л. Тимофеев, сам цей конфлікт, відображений у творі, «може виражатися в діях, у поведінці людини, в її вчинках, у подіях, які з нею відбуваються, але в багатьох випадках відображен­ня конфлікту не потребує звернення до системи подій, духовний світ людини може бути і суперечливим, і складним, але не виявляти себе при цьому в тій чи іншій подієвій формі. Відповідно в композиції художнього твору маємо дві основні форми: подієву — сюжет і неподієву, несюжетну, як це насамперед можна побачити на прикладі лірики. Композиція, таким чином, може бути організованою і сю­жетно, й несюжетно» [93, 161]. Відповідно до прийнятої тут термінологічної системи точніше буде визначити ці два типи композиційної побудови твору як подієвий та описовий.

1) Подієвий тип композиційної організації художнього твору у своєму «чистому» вигляді охоплює більшість епіч­них і переважну більшість драматичних творів. Основним чинником оформлення змісту в даних родових модифіка­ціях літературного твору виступає сюжет, а оскільки його форма набирає тут вигляду зображення певної події, яка зв'язує відношенням до неї і участю (прямою чи опо­середкованою) в ній усю сукупність образів твору і до якої привертається основна увага читача (його естетичні очіку-

— 242 —

вання та сподівання), то композиція епічних і драматичних творів виявляє себе в тій чи іншій — часово-просторовій і причинно-наслідковій — формі розміщення та емоційного і смислозначущого співвідношення окремих, відносно за­вершених відрізків описуваної події, сюжетних епізодів. Подієвий тип композиційної організації в конкретних ху­дожніх творах може набирати найрізноманітніших форм, індивідуалізована суть яких, у кінцевому підсумку, умовно може бути зведена до трьох форм: хронологічної, ретро­спективної та вільної або ж монтажної. Суть хронологічної форми подієвої композиції твору, за визначенням В. Лесика, «полягає в тому, що події... йдуть одна за одною в хроно­логічному порядку — так, як вони відбувалися в житті. Між окремими діями або картинами можуть бути часові від­стані, але немає порушення природної послідовності в часі: те, що раніше відбувалося в житті, й у творі подається раніше, а не після наступних подій. Отже, тут немає довіль­ного переміщення подій, немає порушення прямого руху часу» [47, 61]. В даній композиційній формі події немов­би розгортаються по прямій лінії, в якій кожен подальший епізод, відрізок дії зумовлений чітким причинно-наслід-ковим зв'язком з попередніми сюжетними сценами. Суть ретроспективної форми подієвої композиції полягає в тому, що письменник, компонуючи події, зв'язуючи в певному смисловому сполученні сюжетні епізоди, відступає від їхньої хронологічної послідовності, подає їх перед читачем не в тому порядку, в якому вони відбувалися в житті. Про події, які, скажімо, передували якомусь вчинку зображуваного героя й мотивували його, письменник може нам розповісти після того, як буде здійснений цей самий вчинок. Ретроспективна форма композиції характеризується тим, що лінійна послі­довність викладу подій перебивається спогадами героїв про своє минуле або віднесенням назад у часі авторської роз­повіді з метою ознайомлення читача з передісторією того, про що у творі безпосередньо йдеться. Вільна або монтаж­на форма подієвої композиції найчастіше буває пов'язаною із значним або повним порушенням часово-просторових і причинно-наслідкових зв'язків між описуваними подіями. Порядок подій та принципи їх групування в даній компо­зиційній формі не підпорядковані цілком ні часовим від­носинам, ні їх логічній взаємозумовленості, зв'язаність між окремими епізодами сюжетної дії тут скоріше асоціа­тивно-емоційна, аніж логічно-смислова. Монтажна форма композиційної побудови твору використовується не часто і в основному характеризує літературу XX століття.

До особливого різновиду подієвого типу композиційної

організації художнього твору слід віднести таку її побудо­ву, яку умовно можна назвати подієво-розповідною. Даний композиційний різновид властивий деяким епічним і пере­важній більшості ліро-епічних творів. Оскільки предмет зображення в епосі може становити не лише певна, об'єкти­вована від автора життєва подія, що відбувається немов­би сама собою, а й, власне, сам процес розповіді про неї, то, відповідно, можлива композиційна побудова, в якій на перший план висувається не сама подія, а та форма, спосіб, у який про неї розповідають. Таку композиційну побудову можна назвати подієво-розповідною. Суть її визначає те, що описувана у творі подія подається з різних (у світоглядному відношенні) точок зору, представлених різними суб'єктами розповіді (автором, розповідачем, оповідачем, героями-персонажами), від особи яких поперемінне ведеться розпо­відь. Така розповідна структура також має певний порядок, співвідношення окремих її елементів виступає як смисло­ве. Побудова розповіді при цьому може бути певним чином композиційно співвіднесена з формою побудови події, про яку йдеться в цій розповіді. Подієво-розповідна форма композиційної побудови творів, особливо творів ліро-епіч­них, у великій мірі зближується з наступним — описовим типом композиційної організації.

2) Описовий тип композиційної організації художнього твору охоплює в основному ліричні твори, які в переваж­ній своїй більшості характеризуються відсутністю чітко окресленої і зв'язно-розгорнутої події. Оскільки на перший план у таких творах висувається переживання ліричного героя або персонажа, який змальовується у творі, то саме меті його зображення й підпорядковується композиція творів лірики. Як пише В. Лесик, «основу побудови лірич­ного твору становить не система чи розвиток подій.., а організація ліричних компонентів — емоцій і вражень, послідовність викладу думок, порядок переходу від одно­го враження до іншого, від одного почуттєвого образу до іншого» [47, 35]. Даний композиційний тип виявляє себе у формі розповіді, що набирає вигляд опису думок, вра­жень, почуттів, окремих картин, навіяних роздумами та переживаннями особи, від якої ведеться розповідь. Сукуп­ність зв'язків між окремими елементами цього опису й формує описовий тип композиційної організації художнього твору. Композиційна побудова ліричних творів спирається на взаємоспіввіднесеність, упорядкованість прийомів мовлен­нєвої організації тексту, зокрема — синтаксичної (стилістичні фігури), фонетичної (звукові повтори), ритмічної (специфіка метро-ритмічної та строфічної будови вірша). Відповідність

— 244 —

між предметно-зображуваним і формами його мовлен­нєвого вираження у віршових творах може бути дуже значною, у випадках, наприклад, коли вірш розбитий на однотипні строфи, зв'язані словесними повторами на по­чатку або кінці строфічних груп (різновиди паралелізму — анафора, епіфора і т. д.) та однотипністю синтаксичної побудови суміжних віршових рядків.

Дана систематизація типів композиційної побудови не заперечує й наявності в конкретних творах різних зміша­них типів композиційних структур, форма побудови яких може ускладнюватися (і увиразнюватися таким чином) домінантною, підкресленою значущістю одного чи кількох чинників композиції.

---------------------------------------------------------- ЛІТЕРАТУРА

1. Аксаков К. С., Аксаков И. С. Литературная
критика. Москва, 1981.

2. Андреев А. П. Место искусства в познании
мира. Москва, 1980.

3. Античные риторики. Москва, 1978.

4. Аристотель и античная литература.
Москва, 1978.

5. Арнаудов М. Психология литературного
творчества. Москва, 1980.

6. Арутюнова Н. Д. Образ, метафора, символ
в контексте жизни и культуры // Res philo-
logica. Филологические исследования. Па­
мяти академика Г. В. Степанова. Москва;
Ленинград, 1990.

7. Асеев Н. Родословная поэзии. Москва,
1990.

8. Атарова К. Н., Лесскис Г. А. Семантика
и структура повествования от первого
лица в художественной прозе // Известия
АН СССР. Серия литературы и языка.
1976. Т. 35. № 4.

9. Бахмутова Е. А. Выразительные средства
русского языка. Казань, 1967.

10. Беленный А. И. Избранные труды по теории
литературы. Москва, 1964.

11. Белинский В. Г. Взгляд на русскую лите­
ратуру 1847 г. // Полное собрание сочи­
нений. Москва, 1956. Т. 10.

12. Білецький О. Зібрання праць: У 5 т. Київ,
1966. Т. 3.

13. Бондарев Ю. Хранители ценностей. Москва,
1987.

— 245 —

14. Бонецкая Н К «Образ автора» как эстети­
ческая категория // Контекст 1985 Лите­
ратурно-теоретические исследования
Москва, 1986

15. Булаховськии Л А Виникнення І розвиток
літературних мов // Мовознавство 1947
Т IV-V

16. Бунин И А Собрани'е сочинении В 4 т
Москва, 1988 T l

17. Введение в литературоведение / Под ред
Г H Поспелова Москва, 1976

18. Введение в литературоведение Хресто­
матия / Под ред П А Николаева
Москва, 1988

19. Веселовский А Н Историческая поэтика
Москва, 1980

20. Винокур Г О О языке художественной
литературы Москва, 1991

21. Воробьева О П Реализация фактора адресата
в художественном тексте в аспекте лингво-
культурной традиции // Филологические
науки 1992 № 1

22. Галич В M Антропонімія Олеся Гончара
природа, еволюція, стилістика // Авторефе­
рат на здобуття наук ступ канд філол
наук Киш, І993

23. Гегель Г В Эстетика В 4 т Москва, 1968—
1971

24. Гете И В Об искусстве Москва, 1975

25. Гинзбург Л О лирике Москва, Ленинград,
1964

26. Гинзбург Л О старом и новом Москва, 1982

27. Головенченко Ф M Введение в литературо­
ведение Москва, 1964

28. Горский И К Исторический роман Сен-
кевича Москва, 1966

29. Грушевський M Історія української літерату­
ри В 6 т, 9 кн Київ, 1993 T l

30. Гуторов A M Литературный персонаж и
проблемы его анализа // Принципы ана­
лиза литературного произведения Москва,
1984

31. Давыдов Ю Диалектика произведения ис­
кусства // Вопросы литературы 1972 № 5

32. Данте А Новая жизнь Божественная
комедия Москва, 1967

33. Довгалевський M Поетика (Сад Поетич­
ний) Киш, 1973

34. Долгополое Л Личность писателя, герои

— 246 —

литературы и литературный процесс // Вопросы литературы 1974 № 2

35. Домбровський В Українська стилістика І рит­
міка Українська поетика Мюнхен, 1993

36. Дорошенко С І, Дудик П С Вступ до мово­
знавства Київ, 1974

37. Дремов А Художественный образ Москва,
1961

38. Жаккар Ж-Ф Даниил Хармс и конец рус­
ского авангарда Санкт-Петербург, 1995

39. Жирмунский В Теория литературы Поэти­
ка Стилистика Ленинград, 1977

40. Ефремов С Історія українського пись­
менства Київ, 1995

41. Каган M С Лекции по марксистско-ленин­
ской эстетике Ленинград, 1971

42. Ковалев В П Выразительные средства
художественной речи Киев, 1985

43. Комарова А П Метафоры и аллегории в
произведениях Шекспира Ленинград, 1989

44. Котляревський І Енеща Київ, 1989

45. Кошелев В А Гумилев и «Северянщина»
Две «маски» // Русская литература 1993
№ 1

46. Лепкий Б Про життя І твори Тараса Шев­
ченка Київ, 1994

47. Лесик В В Композиція художнього твору
Київ, 1972

48. Лесик В В Про вивчення Ідейно-тема-
тичного змісту літературних творів //
Українська мова І література в школі
1976 № 12

49. Лесин В M, Пулинець О С Словник літе­
ратурознавчих термінів Київ, 1965

50. Левитан Л С, Цилевич Л М Основы изу­
чения сюжета Рига, 1990

51. Левитан Л С, Цилевич Л M Сюжет в
художественной системе литературного
произведения Рига, 1990

52. Литвинов В В начале был читатель // Лите­
ратурная учеба 1987 № 3

53. Литературный энциклопедический сло­
варь Москва, 1987

54. Лосев А Ф Символ и художественное
творчество // Известия АН СССР Серия
литературы и языка 1971 Т 30 № 1

55. Лосев А Ф Эстетика Возрождения Москва,
1978

56. Лотман Ю M О разграничении лингвис-

— 247 —

тического и литературоведческого понятия структуры // Вопросы языкознания 1963 № 5

57. Манн Ю M Автор и повествование //
Известия АН СССР Серия литературы
и языка 1991 Т 50 № 1

58. Маслюк В П Латиномовш поетики І ритори­
ки XVII — першої половини XVIII ст
та їх роль у розвитку теорії літератури на
Україні Київ, 1983

59. Маяковский В Собрание сочинений В 12 т
Москва, 1978 Т 11

60. Мелетинский E M Возникновение и ран­
ние формы искусства слова // История
всемирной литературы В 9 т Москва,
1983 Т 1

61. Мешкова Л А Авторская позиция в совре­
менной прозе (Теоретический аспект) //
Филологические науки 1988 № 3

62. Мирний Панас Твори В 3 т Київ, 1976

63. Набоков В Николай Гоголь // Новый мир
1987 № 4

64. Николаев Д Границы гротеска // Вопросы
литературы 1968 № 4

65. Об ораторском искусстве Москва, 1973

66. Овсянико-Кумковский Д И Литературно-
критические работы В 2 т Москва, 1989
Т 1

67. Панов M В Ритм и метр в русской поэзии
Статья вторая Словесный ярус // Поэтика
и стилистика 1988—1990 Москва, 1991

68. Паперный 3 О художественном образе
Москва, 1961

69 Переверзев В Ф Гоголь Достоевский Ис­следования Москва, 1982

70. Петровский M Что отпирает «Золотой клю­
чик»' // Вопросы литературы 1979 № 4

71. Петросов К Г Теоретические и историко-
литературные аспекты изучения про­
блемы лирического героя // Известия АН
СССР Серия литературы и языка 1989
Т 40 № l

72. Пономарю О Д Стилістика сучасної україн­
ської мови Київ, 1992

73. Поспелов Г Н Целостно-системное пони­
мание литературного произведения //
Принципы анализа литературного произ­
ведения Москва, 1984

74. Потебня А А Теоретическая поэтика
Москва, 1990

— 248 —

75 Поэт и слово Опыт словаря Москва, 1973

76. Поэтические течения в русской литературе
конца XIX — начала XX века Хрестома­
тия Москва, 1988

77. Прозоров В В Художественный текст и
читательское восприятие (К теории вопро­
са) // Филологические науки 1978 № 1

78. Пушкин А С Об искусстве В 2 т Москва,
1990

79. Ревякин А И Проблемы преподавания
литературы Москва, 1972

80. Рыбникова M A Избраннные труды Москва,
1985

81. Сидоренко Г К Як читати І розуміти худож­
ній твір Киш, 1988

82. Словарь античности Москва, 1992

83. Словарь литературоведческих терминов //
Под ред Л И Тимофеева и С В Тураева
Москва, 1974

84. Соловьев В С Философия искусства и
литературная критика Москва, 1991

85. Справочник лингвистических терминов
Москва, 1972

86. Степанов Г В Язык Литература Поэтика
Москва, 1988

87. Степанов Ю С Французская стилистика
Москва, 1965

88. Степун Ф А Литературно-критические
статьи // Русская литература 1989 № 3

89. Сучасна українська літературна мова Лек­
сика І фразеологія // За загальною ред
акад l K Білодіда Київ, 1973

90. Сучасна українська літературна мова Сти­
лістика // За загальною ред акад І К Біло­
діда Київ, 1973

91. Теория литературы основные проблемы в
историческом освещении Образ, метод,
характер Москва, 1962

92. Теория литературы основные проблемы в
историческом освещении Стиль Произ­
ведение Литературное развитие Москва,
1965

93. Тимофеев Л И Основы теории литературы
Москва, 1976

94. Толстой Л H Собрание сочинений В 22 т
Москва, 1983 Т 15

95. Томашевский Б В Теория литературы
Москва, Ленинград, 1927

96. Томашевский Б В Пушкин Работы разных
лет Москва, 1990

— 249 —

97. Томашевский Б. В. Стилистика. Ленинград,
1983.

98. Томашевский Б. Б. Стих и язык. Москва;
Ленинград, 1959.

99. Тынянов Ю. Н. Литературный факт. Москва,
1993.

100. Тынянов Ю. Н. Поэтика. История лите­
ратуры. Кино. Москва, 1977.

101. Український радянський енциклопедич­
ний словник: В 3 т. Київ, 1986. T. 1.

102. Франко І. Зібрання творів: У 50 т. Київ,
1976-1984.

103. Хлебников В. Творения. Москва, 1986.

104. Храпченко М. Б. Типологическое изучение
литературы и его принципы // Проблемы
типологии русского реализма. Москва,
1969.

105. Чернец Л. В. Персонаж // Русская слове­
сность. 1993. № 4.

106. Чижевський g. Історія української літе­
ратури. Тернопіль, 1994.

107. Шевченко Л. Ю., Різун В. В., Лисенко Ю. В.
Сучасна українська мова: Довідник. Київ,
1993.

108. Шекспір В. Твори: В 6 т. Київ, 1986.

109. Шкловский В. Гамбургский счёт. Москва,
1990.

110. Шмелёв Д. Н. Современный русский язык:
Лексика. Москва, 1977.

111. Эко У. Заметки на полях «Имени розы»
// Имя розы. Москва, 1989.

112. Энциклопедический словарь юного лите­
ратуроведа. Москва, 1988.

113. Эсалнек А. Я. Внутрижанровая типология
и пути её изучения. Москва, 1988.

114. Эстетика: Словарь. Москва, 1989.

115. Якобсон Р. Работы по поэтике. Москва,
1987.

116. Якубинский Л. П. История древнерусского
языка. Москва, 1953.

с;

I

Дата добавления: 2014-11-28