КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Земельний фонд України як об'єкт моніторингуТема З ЗО Рік. У поверхневі водні об'єкти скидається 14175 млн.м Поротних вод. Із них: недостатньо очищених - 3740 ИДН. м3, у т.ч. без очистки - 911,8 млн.м3. Джерело забруднення точка викиду речовин; господарський чи природний об'єкт, що виробляє забруднюючу речовину; регіон, звідки надходять забруднюючі речовини. Джерела забруднення природних вод - атмосферні води, місцеві стічні води, промислові стічні во-дк: скид неочищених та не досить очищених комуналь-■О-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації; іадходження до водних об'єктів забруднюючих речо-ВЖН у процесі поверхневого стоку води з забудованих територій та сільгоспугідь; ерозія ґрунтів на водозабір-ІІІ площі. Ерозія ґрунтів - процес руйнування грушового покриву і знесення ґрунтових часток потоками води (водиа ерозія) або вітром (вітрова ерозія, дефляція). **, Забруднені стічні води скидають: житлово-кому-нальне господарство - 50%, із них без очистки 16,6%; промисловість - 45,5%, із них 62% без очистки; сільське господарство - 4,3%, із них без очистки - 21,4%.
Моніторинг земель Для переважної більшості підприємств промисловості та комунального господарства скид забруднюючих речовин істотно перевищує встановлений рівень гранично допустимого скиду (ГДС), що призводить до забруднення водних об'єктів, порушення норм якості води. ГДС це маса речовин у стічних водах, максимально допустима до відведення з установленим режимом перенесення шкідливих речовин. Забруднення водних систем більш небезпечне, ніж забруднення атмосфери. Більшість речовин потрапляє в біологічний кругообіг і в харчовий ланцюг. Порушення норм якості води досягло рівнів, які ведуть до деградації водних екосистем, зниження продуктивності водойм. Значна частина населення України використовує для своїх життєвих потреб недоброякісну воду, що загрожує здоров'ю нації. З метою забезпечення населення та національного господарства необхідною кількістю води в Україні збудовано 1087 водосховищ загальним об'ємом понад 55 млрд. куб. метрів, 7 великих каналів довжиною близько 2000 кілометрів з подачею на них понад 1000 куб. метрів води за секунду, 10 великих водоводів великого діаметра, по яких вода надходить у маловодні регіони України. Забезпечення водою населення України в повному обсязі ускладнюється через незадовільну якість води водних об'єктів. Якість води - це сукупність фізичних, хімічних, біологічних і бактеріальних показників, що зумовлюють придатність води для використання в промисловості, побуті та ін. Якість води за станом хімічного і бактеріального забруднення класифікується як забруднена і брудна (ІУ-У клас якості). Найгостріший екологічний стан спостерігається в басейнах річок Дніпра, Сіверського Дінця, річках Приазов'я, окремих притоках Дністра, Тема 2. Концептуальні основи інноваційного розвитку економіки на засадах моніторингу довкілля ввідного Бугу, де якість води класифікується як дуже (VI клас). Для екосистем більшості водних України властиві елементи екологічного та ме-ого регресу. Д основних забруднюючих речовин належать наф-цовродукти, феноли, азот амонійний, нітрити, органіч-■I Оклад та властивості води при будь-якому типі во-ДЮОбтачання, способі обробки води, особливостях во-доіфовідної мережі повинні забезпечити безпеку її в епідеміологічному відношенні, нешкідливість хімічно-§• «кладу та сприятливі органолептичні властивості. * Якісний стан підземних вод внаслідок господарської діяльності також постійно погіршується. Це пов'язано • Існуванням на території України близько 3 тис. фільтруючих накопичувачів стічних вод, а також з широ-ЮШ використанням мінеральних добрив та пестицидів. Найбільш незадовільний якісний стан підземних вод у Донбасі та Кривбасі. Значну небезпеку в експлуатацій-ИИХ свердловинах Західної України становить наявність фенолів (до 5-10 гранично допустимих концентрацій, далі - ГДК), а також підвищення мінералізації та вростання вмісту важких металів у підземних водах Криму. Проблема екологічного стану водних об'єктів є актуальною для всіх водних басейнів України. Що ж до Дніпра, водні ресурси якого становлять близько 80 від-оотків водних ресурсів України і забезпечують водою 32 млн. населення та 2/3 господарського потенціалу Країни, то це одне з найважливіших завдань економічного і соціального розвитку та природоохоронної політики держави. Це зумовлено складною екологічною ситуацією на території басейну, оскільки 60 відсотків Н розорано, на 35 відсотках земля сильноеродована, на 80 відсотках - трансформовано первинний природний ландшафт. Водосховища на Дніпрі стали акумуляторами забруднюючих речовин. Значної шкоди завдано північній частині басейну внаслідок катастрофи на Чорно-
Моніторинг земель Тяма 2. Концептуальні основи інноваційного розвитку економіки на засадах моніторингу довкілля
бильській АЕС, у критичному стані перебувають малі річки басейну, значна частина яких втратила природну здатність до самоочищення. У катастрофічному стані знаходяться річки Нижнього Дніпра, де щорічно має місце ускладнення санітарно-епідеміологічної ситуації, знижується вилов риби, бідніє біологічне різноманіття. Значної шкоди екосистемі Дніпра поряд із щорічним забрудненням басейну органічними речовинами (40 тис. тонн), нафтопродуктами (745 тонн), хлоридами, сульфатами (по 400 тис. тонн), солями важких металів (65-70 тонн) завдає забруднення біогенними речовинами внаслідок використання недосконалих технологій сільськогосподарського виробництва, низької ефективності комунальних очисних споруд. Екологічне оздоровлення басейну Дніпра є одним з найважливіших пріоритетів державної політики у галузі охорони та відтворення водних ресурсів. У цьому зв'язку 27 лютого 1997 року Верховною Радою України затверджена Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. Основною метою Національної програми є відновлення і забезпечення сталого функціонування Дніпровської екосистеми, якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення та виснаження. Найбільш забрудненими річками вважаються: Сі-верський Донець, Інгулець у районі міста Кривий Ріг, Південний Буг у районі міст Вінниця та Первомайськ, Дніпро, Дунай та ін. Тому мета та стратегічні напрями, визначені Національною програмою для Дніпра, є аналогічними і для інших водних басейнів України. Кількість осередків стійкого забруднення підземних вод за останні 20 років зросла більш ніж у 4 рази і становить понад 200 джерел. Це призвело до забруднення 6% розвіданих запасів підземних вод, а близько 24% виявилося під загрозою якісного виживання.
Овотемний аналіз сучасного екологічного стану ба-річок України та організації управління охоро- ф використанням водних ресурсів дав змогу окрес-найбільш актуальних проблем, які потребу-і'яаання, а саме: надмірне антропогенне навантаження на водні об'єкти Внаслідок екстенсивного способу ведення водного господарства призвело до кризового зменшення самовід-ЖВорюючих можливостей річок та виснаження водно-ресурсного потенціалу; стала тенденція до значного забруднення водних об'єктів внаслідок неуиорядкованого відведення стічних * ВОД від населених пунктів, господарських об'єктів і сільськогосподарських угідь; • широкомасштабне радіаційне забруднення басейнів - кШАЕС; • погіршення якості питної води внаслідок незадовіль • недосконалість економічного механізму водокористу • недостатня ефективність існуючої системи управління • відсутність автоматизованої постійно діючої системи За сутністю та змістом державний моніторинг вод-об'єктів (рис. 2) є нічим іншим, як системою регулярних спостережень за гідрологічними та гідрохімічними показниками їх стану, яка забезпечує збирання, Обробку, передачу, збереження, аналіз екологічної інформації. Державне управління та охорона вод здійснюються Кабінетом Міністрів України та Автономної Республіки
Моніторинг земель Крим, місцевими радами та іншими владними структурами. Спеціально уповноваженими органами державної виконавчої влади у галузі використання та охорону водного фонду є Міністерство охорони навколишнього середовища, Державний комітет України по геології 1 використанню надр, їх органи на місцях.
Державний комітет \ України по земельних; ресурсах
Рис. 2. Державний моніторинг водного фонду Кабінет Міністрів України реалізує державну екологічну політику у галузі використання, охорони та від-творення водних ресурсів; розпоряджається водними об'єктами; здійснює державний контроль; визначає пріоритети водокористування; здійснює розробку державних та інших програм з охорони водних ресурсів; визначає порядок практичної реалізації програм, організовує і координує роботи з ліквідації стихійних лих, керує зовнішніми зв'язками екологічного спрямування. Міністерство охорони навколишнього середовища України здійснює комплексне управління, державний контроль за використанням і охороною вод, організовує і проводить державний моніторинг вод, розробляє і затверджує нормативи і правила, організаційно-економічні заходи щодо охорони і раціонального відтворення водних ресурсів, здійснює, налагоджує міжнародне співробітництво.
1. Концептуальні основи інноваційного розвитку •кояоиіки на засадах моніторингу довкілля комітет України з водних ресурсів здій-іе управління, розробляє і встановлює ре-водосховищ, забезпечення потреб насе-державний облік водокористування та водного Г, попереджає шкідливу дію водних лих і лік-ШЮЛІдки, здійснює контроль за дотриманням роботи водосховищ і водогосподарських сис-'ШШТроль за використанням і охороною вод. Конт-ИИеористанням і охороною вод здійснюють Ка-[кзтрів України, Міністерство охорони навко-середовища України, Державний комітет а водних ресурсів. Громадський контроль здій-громадські інспекції у визначеному порядку, моніторинг вод, облік, спостереження, збір Інформації і аналіз, екологічна експертиза здійснюють- МКОЖ у порядку, який визначає Кабінет Міністрів Крім того, Кабінет Міністрів України визна-1М стимулювання працівників, а чинне законодавство гарантує їм правовий захист. > Державний облік водокористування здійснюється з Метою систематизації даних про забір та користування ц, ефективність роботи водогосподарських систем. Державний облік поверхневих вод здійснюється Дер-ЯШВНИМ комітетом України по гідрометеорології шля-КОМ гідрометричних, гідрохімічних та інших спостережень. Державний облік підземних вод здійснюється Державним комітетом по геології і використанню надр Шляхом спостереження за якісними і кількісними характеристиками підземних вод, що затверджуються МПЦевказаним комітетом з узгодженням із Міністерст-ВОМ охорони навколишнього середовища. Атмосфера Землі (від гроц. аґтоз - пара й крЬаіга -сфера - цс газова оболонка, яка оточує Землю та сягає в космічний простір, за умовними розрахунками, на висоту близько 3 тис. км, непомітно переходячи в міжпланетар; ний цростір. Маса атмосфери складас (5Д5-5,9)х10ь тонн. Атмосфера забезпечує можливість життя на Землі і має великий вплив на різні сторони життя людства.
Моніторинг земель Атмосферне повітря. Забруднення атмосфери - це привнесення у повітря сторонніх речовин або утворень, а також збільшення концентрації звичайних компонентів. Атмосферне повітря зазнає забруднення в результаті процесів, що відбуваються у природі, та внаслідок антропогенного впливу. Джерелами природного забруднення є космічний простір (космічний пил), Світовий І океан (пил розчинених у воді солей), пустелі і напівпустелі, вулканічна діяльність (пил, зола, гази та аерозолі), хімічні та біологічні процеси (сполуки азоту, сірки, аміаку та ін.). Джерелами антропогенного забруднення є промисловість, транспорт, сільське господарство, міське комунальне господарство тощо. Структура промислового виробництва, що склалася в Україні, пов'язана з розвитком енергетичної, гірничо-металургійної, вугледобувної, хімічної та машинобудівної промисловості і характеризується інтенсивним споживанням енергії, сировинних, водних і земельних ресурсів, а також збільшенням навантаження на довкілля. З галузей промисловості найбільше забруднюють атмосферу енергетика (32 відсотки), металургія (27 відсотків), вугільна промисловість (23 відсотки). Україна займає восьме місце в світі як емітер СОг в енергетичній галузі, її частка становить 2,4 відсотка загальносвітових викидів. Відносини щодо охорони та використання атмосферного повітря регулюються Законом України "Про охорону атмосферного повітря". На основі цього закону встановлено нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин і рівнів шкідливих фізичних дій на атмосферу. ГДК є єдиними нормативами! для всієї території країни, які відповідають інтересам збереження здоров'я людей, охороні навколишнього середовища та продуктів харчування від забруднення речовинами. Такі нормативи встановлені КІж на 200 найменувань шкідливих речовин, >чих атмосферне повітря населених пунктів.
ГДК - це кількість шкідливих речовин, в тому чи іншо-I» првродному середовищі (воді, повітрі, ґрунтах тощо) ■иііесені до маси або обсягу її конкретного компонента, ЯКІ при постійному контакті або впливу в певний проміжок часу практично не впливають на здоров'я людини і ■Є викличуть негативних наслідків у нащадків. Кожної речовини, що забруднює атмосферне встановлено два нормативи: максимально ра-і середньодобова ГДК. НіКсимально разова ГДК встановлюється для запо-рефлекторних органів (відчуття неприємних алергічні прояви, світової вразливості очей) короткочасній (до 20 хвилин) дії атмосферних за- (Хредньодобова ГДК встановлюється для попере-загальнотоксичної, канцерогенної, мутагенної 1т ІЖШОЇ прямої чи опосередкованої дії на людину в умовах невизначено довгого цілодобового вдихання. Впродовж останніх років розроблені наступні нор-МДТЖВИ з охорони атмосферного повітря: екологічної Омоеки атмосферного повітря; гранично допустимих ^ШуГЛ*" забруднюючих речовин в атмосферне повітря І^ДШСІдливого впливу фізичних і біологічних факторів шарними джерелами; граничні нормативи утво-забру днюючих речовин, які викидаються в атмо-повітря в результаті виробничої діяльності; ви-гання атмосферного повітря як сировини основ-|. виробничого призначення; вмісту забруднюючих у відпрацьованих газах пересувних джерел. Крім того, існують відповідні вимоги з охорони ат-ІІМфбрного повітря в залежності від різних видів господарської діяльності. Так, у сільському господарстві Перелік засобів, мінеральних добрив та інших препаратів 1 способи їх застосування погоджуються з Міністер-
ством охорони здоров'я України та Міністерством охорони навколишнього середовища України. При розробці нових препаратів обов'язково розробляються нормативи ГДК та ГДВ, методи визначення залишкової кількості в атмосферному повітрі. Підвищені вимоги особливо стосуються транспортування, зберігання та застосування корисних копалин з метою недопущення забруднення атмосферного повітря. Контроль за охороною атмосферного повітря через уповноважені органи здійснюють Кабінет Міністрів України, міністерства охорони навколишнього середовища України, охорони здоров'я України та місцеві органи влади. З метою встановлення норм, правил та вимог охорони атмосферного повітря проводиться екологічна стандартизація та нормування. Державні стандарти з охорони атмосферного повітря розробляються та вводяться у дію вказаними відомчими органами у встановленому порядку. Вони є обов'язковими для виконання й містять поняття, терміни та режим раціонального використання, охорони атмосфери, вимоги щодо запобігання шкідливого впливу на повітря. Видобування корисних копалин проводиться за визначеними правилами з урахуванням відвернення або зниження рівня забрудненості атмосферного повітря способами, які погоджені з Міністерством охорони здоров'я України та Міністерством охорони навколишнього середовища України. У населених пунктах категорично забороняється розміщати терикони та інші джерела забруднення атмосферного повітря. Щодо виробничих, побутових та інших відходів, то в населених пунктах їх складування, зберігання та розміщення без санкції місцевих органів влади також категорично забороняється. Недопустиме спалювання цих відходів на території підприємств та інших організацій і населених пунктів, за виключенням спеціальних установок з обов'язковим додержанням вимог з охорони атмосферного повітря. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами здійснюються „
Тема 2. Концептуальні основи інноваційного розвитку економіки на засадах моніторингу довкілля о з дозволу Міністерства охорони навколиш-середовища України, а обсяги цих викидів ви-ЧАЮТЬСЯ на основі нормативів ГДК та ГДВ. Гранично допустимі викиди - обсяг викидів шкідливих речовин за одиницю часу від одного або сукупності джерел забруднення атмосфери міста чи іншого населеного пункту, що створює приземну концентрацію, яка з урахуванням перспектив промислових підприємств і розсіювання шкідливих речовин в атмосфері не перевищує гранично допустимі концентрації для населення, рослинного і тваринного світу, якщо не існує більш жорстких екологічних вимог і обмежень. Земельні ресурси — інтегральний фактор життєдіяльності людей. Це головний елемент і головний засіб виробництва в сільському господарстві. На землю на об'єкт праці спрямована трудова діяльність лю-в процесі її обробітку. Земля функціонує одночас -■О як предмет і знаряддя праці, набуваючи значення за-ообу виробництва. У сільськогосподарському виробництві використовується лише верхній родючий шар - ґрунт. Земельні ресурси - це земельний фонд, що використовується або може бути використаним у господарській діяльності. Унікальність землі як природного ресурсу полягає в основній властивості - родючості як здатності ґрунту продукувати продукти харчування та сировину для промисловості. Як продукт природи, земля є невідновлю-вальним природним ресурсом, прив'язана до конкретної території, тобто просторово обмежена. Сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових насаджень, що негативно впливає на стійкість агроланд-шафту. Агроландшафт - ландшафт, в якому ириродна рослинність значною мірою замінена посівами і насадженнями сільськогосподарських, садових і лісових культур та охоплює інфраструктуру - дороги, господарські двори, ферми та ін. Розораність земель є найвищою в світі і досягла 56 відсотків території країни та 80 відсотків сільськогосподарських угідь. Екстенсивний спосіб сільськогосподарського використання земель призводить до зниження родючості ґрунтів через їх переущільнення, втрати грудкувато-зернистої структури, водопроникності та аераційної здатності з усіма екологічними наслідками. З ґрунтом щороку виноситься 26 млн. тонн гумусу, 1,2 млн. тонн азоту, 0,9 млн. тонн фосфору і 13,9 млн. тонн калію. Щорічні еколого-економічні збитки від ерозії ґрунтів дорівнюють 9,1 млрд. гривень. Значної екологічної шкоди земельні ресурси зазнають через забруднення ґрунтів викидами промисловості (важкі метали, кислотні дощі тощо) та використання засобів хімізації в аграрному секторі. Понад 40 відсотків органіки, отримуваної в результаті діяльності великих тваринницьких комплексів та птахофабрик, з потенційних органічних добрив перетворюються на джерела забруднення довкілля. Ситуація з забрудненням територій ускладнилася після аварії на Чорнобильській АЕС. Радіонуклідами забруднено понад 6,7 млн. гектарів земель у 12 областях, у тому числі 3,1 млн. гектарів ріллі. Автотранспорт та інші види транспорту (морський, річковий, залізничний, повітряний) - джерело антропогенного забруднення середовища. Негативні наслідки розвитку транспортного комплексу виявляються в підвищенні загазованості атмосфери, вилученні сільськогосподарських земель для розвитку транспортної мережі, в забрудненні ґрунтів та водойм, підвищенні рівня шуму та вібрації, поглинанні кисню. Легковий автомобіль "Волга" забирає з повітря кисню в 100 разів, а вантажна машина ЗИЛ-130 у 200 разів більше, ніж потрібно одній людині. За рік автомобілі "поглинають" у Тема 2. Концептуальні основи інноваційного розвитку економіки на засадах моніторингу довкілля Києві понад мільйон тонн кисню. Цієї кількості вистачило б для дихання ЗО млн. чоловік. Вихлопні гази автомашин виділяють багато свинцю, зношування шин - цинк, дизельні мотори - кадмій. Причому вищезазначені важкі метали відносяться до сильних токсикантів. Промислові підприємства дають багато пилу, окисів азоту, заліза, кальцію, магнію, кремнію. Ці з'єднання зменшують прозорість атмосфери, дають на 50% біль^ ше туманів, на 10% більше опадів, на 30% скорочують сонячну радіацію. У межах міста ґрунт має підвищення рН до 8-9, що пов'язано з надходженням із атмосфери карбонатів калію та магнію. Ґрунт збагачується також органічними речовинами, головним чином сажею - до 5%, замість 2-3%. Вміст важких металів у 4-б разів перевищує фоновий. Слід зазначити, що ґрунти В сучасних містах уже не можуть самоочищуватися, оскільки мають підвищену кислотність, містять мало пощивних речовин, переущільнені та ін. Виходячи з вищенаведеного основним напрямом державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки є розвиток державної системи моніторингу довкілля. Природні ресурси тіла і сили природи, що на даному рівні розвитку продуктивних сил можуть бути використані в соціально-економічній діяльності людей. Для забезпечення моніторингу довкілля розроблено систему нормативно-правового забезпечення (табл. 1), яка відповідає вимогам охорони навколишнього середовища та здоров'я людей від негативного впливу його забруднення, раціонального використання природних ресурсів. Розроблено систему екологічних нормативів, яка включає: нормативи екологічної безпеки (гранично допустимі концентрації забруднених речовин у навколишньому середовищі), гранично допустимі викиди та
X. іблиця 1 Нормативно-правове забезпечення моніторингу довкілля Об'єкт моніторингу Державна система моніторингу довкілля Моніторинг атмосферного повітря Моніторинг вод Нормативно-правовий акт, дата прийняття Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.91 р.; Постанова КМУ "Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля" від 30.03.98 р. №391 Закон України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.92 р.; Постанова КМУ "Про затвердження Порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря" від 09.03.99 р. №343 Водний кодекс України від 06.06.95 р.; Постанова КМУ "Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод" від 20.07.96 р. №815 Стаття (статті) Закону Стаття 22 "Моніторинг навколишні >ого природного середовища" Стаття 43 "Моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря" Розділу УШ "Державний облік та моніторинг у галузі о. хорони атмосферного повітря" Стаття 21 "Державний моніторинг вод'
Моніторинг земель скиди у навколишнє середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів. Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому середовищі та рівні шкідливих фізичних впливів на нього є єдиними для всієї території України. У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть встановлюватися більш жорсткі нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на земельні ресурси. Нормативно-правові акти моніторингу довкілля є основою для використання в процесі організації та проведення моніторингу земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні. Питання для роздуму, самоперевірки, повторення 1. Що таке моніторинг довкілля? 2. Які цілі стоять перед моніторингом довкілля? 3. Що таке екологічний моніторинг? 4. Охарактеризуйте нормативно-правове забезпечення 5. Назвіть основні завдання суб'єктів державної слу 6. Розкрийте зміст принципів державної системи еко 7. Назвіть основні джерела забруднення атмосфери, 8. Визначте сутність нормативу гранично допустимої 9. Що таке гранично допустимі викиди та гранично Земельний фонд України складає 60,36 млн. га угідь. При цьому питома вага земель сільськогосподарського призначення складає 70,1%, або 42337,6 тис. га, • них ріллі 32544,1 тис. га, сіножаті і пасовища, відпо-■ідно, 2410,2 тис. га і 5528,5 тис. га (табл. 2). Таблиця 2
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Ст. 14 Конституції України Територія України найбільша з європейських країн (друге місце за величиною посідає Франція, третє -Іспанія). Площа України вдвічі більша за площу Польщі, у п'ять разів - за площу Греції і в двадцять разів -за площу Бельгії. Площа чорноземних ґрунтів складає 80% світових запасів чорноземів. Зразок цих ґрунтів, увитий із Добровеличківського району Кіровоградської області, як "Еталон чорнозему" знаходиться у Парижі в Лабораторії земельних ресурсів Європи. Моніторинг земель Протяжність території України із заходу на схід складає 1316 км; з півночі на південь - 893 км. При цьому довжина кордону, який є одним із найдовших у Європі, складає 6500 км (приблизно 1/6 довжини земного екватора), з них 1050 км - морські кордони. Крайні пункти: • на півночі с. Грем'яч (Чернігівська обл.), • на півдні - мис Сарич (Автономна Республіка Крим), • на заході - м. Чоп (Закарпатська обл,), • на сході - Червона Зірка Міловського району Маючи багатоцільове використання, земля є головним засобом виробництва у сільському і лісовому господарстві та просторово-територіальним базисом розміщення і розвитку продуктивних сил і місцем розселення людей. Виробництво - це форма бізнесу, що поєднує і перетворює ресурси в матеріальні цінності. Земля разом із трудовими ресурсами і засобами виробництва, створеними людиною, являє собою основу соціально-економічного, культурного, політичного розвитку народу. Земельні ресурси, з використанням яких формується 95% обсягу продовольчого фонду та дві третини фонду товарів споживання, по праву вважаються первинним чинником виробництва, фундаментом економіки України. Земля як об'єкт управління являє собою багатовимірне "тіло". З природно-екологічної точки зору вона є матерією, фізичним тілом. Звернемо увагу, що засобом виробництва вона стає лише після того, коли починає функціонувати в процесі виробництва. Об'єкт (лат. оЬ)есШт - предмет) предмет, явище, факт, що необхідно вивчити, розглянути. Причому земля виступає у сільському господарстві як засіб виробництва тільки тоді, коли вона управля-
Тема 8. Земельний фонд України як об'єкт моніторингу •ться людиною і використовується для задоволення її Життєво необхідних потреб. У географічному контексті поняття "земля" розглядається як уся поверхня планети, що розподілена між державами і є ознакою їх цілісності. Історичний характер розвитку земельних відносин засвідчив, що землю Нв можна розглядати у відриві від екології, яка вивчає властивості землі у взаємодії з іншими компонентами природи як важливими складовими біосфери. Екологія (походить від двох грецьких слів - оікоя, що означає дім, помешкання, місце перебування, та 1о§оя -наука) наука про взаємовідносини людини, тварин, рослин і мікроорганізмів між собою і навколишнім середовищем. З політико-економічної точки зору земля виступає у ролі засобу виробництва, поєднуючи в собі властивості і функції предмета і знаряддя праці. Але її роль в сільському господарстві у порівнянні з іншими галузями виробництва дуже відмінна. Якщо у всіх інших галузях виробництва вона виконує пасивну роль, функціонує як фундамент виробництва, то у сільському господарстві вона виступає і як предмет праці, і як знаряддя праці, за допомогою чого людина вирощує необхідні їй культури. Власне, це дає підстави вважати землю у сільському господарстві головним засобом виробництва. Але предметом і знаряддям праці виступає тільки ґрунт, який у поєднанні із широким спектром природних умов (світла, тепла, вологи, рельєфу та ін.) визначає його основну властивість - родючість. Ґрунт - надзвичайно складне утворення за хімічними та фізичними властивостями, яке забезпечує рослини елементами живлення і водою. Товщина ґрунтового покриву становить від 15-20 см до 2-3 м. В.Вернадський називає ґрунт "біокосним" тілом і "благородною іржею", оскільки він є результатом дії живої і неживої природи. Моніторинг земель Екологічні функції ґрунтів полягають у наступному: • забезпеченні функції життя (акумулюють елементи • забезпеченні взаємодії великого геологічного і малого • регулюванні хімічного складу атмосфери і природних • регулюванні інтенсивності біосферних процесів; • накопиченні гумусу і зв'язаної з ним енергії; • захисті літосфери від інтенсивного руйнування гірсь Найголовніше при цьому те, що ґрунт являє собою незамінний природний ресурс, що забезпечує життя на планеті Земля.
Питання для роздуму, самоперевірки, повторення 1. В чому полягає суть поняття "земля"? 2. Обгрунтуйте сутність функцій землі. 3. Розкрийте значення грунту як предмета і знаряддя 4. Назвіть основні причини втрати ґрунту, 5. Розкрийте сутність специфічних особливостей зем
Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 586; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |