Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Земельний фонд України як об'єкт моніторингу




Тема З

ЗО

Рік.

У поверхневі водні об'єкти скидається 14175 млн.м Поротних вод. Із них: недостатньо очищених - 3740 ИДН. м3, у т.ч. без очистки - 911,8 млн.м3.

Джерело забруднення точка викиду речовин; гос­подарський чи природний об'єкт, що виробляє забрудню­ючу речовину; регіон, звідки надходять забруднюючі ре­човини.

Джерела забруднення природних вод - атмос­ферні води, місцеві стічні води, промислові стічні во-дк: скид неочищених та не досить очищених комуналь-■О-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об'єкти та через систему міської каналізації; іадходження до водних об'єктів забруднюючих речо-ВЖН у процесі поверхневого стоку води з забудованих територій та сільгоспугідь; ерозія ґрунтів на водозабір-ІІІ площі.

Ерозія ґрунтів - процес руйнування грушового по­криву і знесення ґрунтових часток потоками води (водиа ерозія) або вітром (вітрова ерозія, дефляція).

**, Забруднені стічні води скидають: житлово-кому-нальне господарство - 50%, із них без очистки 16,6%; промисловість - 45,5%, із них 62% без очистки; сіль­ське господарство - 4,3%, із них без очистки - 21,4%.


 




Моніторинг земель

Для переважної більшості підприємств промислово­сті та комунального господарства скид забруднюючих речовин істотно перевищує встановлений рівень грани­чно допустимого скиду (ГДС), що призводить до забру­днення водних об'єктів, порушення норм якості води.

ГДС це маса речовин у стічних водах, максимально допустима до відведення з установленим режимом пере­несення шкідливих речовин.

Забруднення водних систем більш небезпечне, ніж забруднення атмосфери. Більшість речовин потрапляє в біологічний кругообіг і в харчовий ланцюг.

Порушення норм якості води досягло рівнів, які ведуть до деградації водних екосистем, зниження про­дуктивності водойм. Значна частина населення Украї­ни використовує для своїх життєвих потреб недобро­якісну воду, що загрожує здоров'ю нації.

З метою забезпечення населення та національного господарства необхідною кількістю води в Україні збу­довано 1087 водосховищ загальним об'ємом понад 55 млрд. куб. метрів, 7 великих каналів довжиною близь­ко 2000 кілометрів з подачею на них понад 1000 куб. метрів води за секунду, 10 великих водоводів великого діаметра, по яких вода надходить у маловодні регіони України.

Забезпечення водою населення України в повному обсязі ускладнюється через незадовільну якість води водних об'єктів.

Якість води - це сукупність фізичних, хімічних, біоло­гічних і бактеріальних показників, що зумовлюють прида­тність води для використання в промисловості, побуті та ін.

Якість води за станом хімічного і бактеріального забруднення класифікується як забруднена і брудна (ІУ-У клас якості). Найгостріший екологічний стан спостерігається в басейнах річок Дніпра, Сіверського Дінця, річках Приазов'я, окремих притоках Дністра,


Тема 2. Концептуальні основи інноваційного розвитку економіки на засадах моніторингу довкілля

ввідного Бугу, де якість води класифікується як дуже (VI клас). Для екосистем більшості водних України властиві елементи екологічного та ме-ого регресу.

Д основних забруднюючих речовин належать наф-цовродукти, феноли, азот амонійний, нітрити, органіч-■I речовини, важкі метали тощо.

Оклад та властивості води при будь-якому типі во-ДЮОбтачання, способі обробки води, особливостях во-доіфовідної мережі повинні забезпечити безпеку її в епідеміологічному відношенні, нешкідливість хімічно-§• «кладу та сприятливі органолептичні властивості. * Якісний стан підземних вод внаслідок господарської діяльності також постійно погіршується. Це пов'язано • Існуванням на території України близько 3 тис. філь­труючих накопичувачів стічних вод, а також з широ-ЮШ використанням мінеральних добрив та пестицидів. Найбільш незадовільний якісний стан підземних вод у Донбасі та Кривбасі. Значну небезпеку в експлуатацій-ИИХ свердловинах Західної України становить наяв­ність фенолів (до 5-10 гранично допустимих концентра­цій, далі - ГДК), а також підвищення мінералізації та вростання вмісту важких металів у підземних водах Криму.

Проблема екологічного стану водних об'єктів є ак­туальною для всіх водних басейнів України. Що ж до Дніпра, водні ресурси якого становлять близько 80 від-оотків водних ресурсів України і забезпечують водою 32 млн. населення та 2/3 господарського потенціалу Країни, то це одне з найважливіших завдань економіч­ного і соціального розвитку та природоохоронної полі­тики держави. Це зумовлено складною екологічною ситуацією на території басейну, оскільки 60 відсотків Н розорано, на 35 відсотках земля сильноеродована, на 80 відсотках - трансформовано первинний природний ландшафт. Водосховища на Дніпрі стали акумулятора­ми забруднюючих речовин. Значної шкоди завдано пів­нічній частині басейну внаслідок катастрофи на Чорно-


 




Моніторинг земель


Тяма 2. Концептуальні основи інноваційного розвитку економіки на засадах моніторингу довкілля


 


бильській АЕС, у критичному стані перебувають малі річки басейну, значна частина яких втратила природну здатність до самоочищення. У катастрофічному стані знаходяться річки Нижнього Дніпра, де щорічно має місце ускладнення санітарно-епідеміологічної ситуації, знижується вилов риби, бідніє біологічне різноманіття.

Значної шкоди екосистемі Дніпра поряд із щоріч­ним забрудненням басейну органічними речовинами (40 тис. тонн), нафтопродуктами (745 тонн), хлорида­ми, сульфатами (по 400 тис. тонн), солями важких ме­талів (65-70 тонн) завдає забруднення біогенними речо­винами внаслідок використання недосконалих техноло­гій сільськогосподарського виробництва, низької ефек­тивності комунальних очисних споруд.

Екологічне оздоровлення басейну Дніпра є одним з найважливіших пріоритетів державної політики у га­лузі охорони та відтворення водних ресурсів. У цьому зв'язку 27 лютого 1997 року Верховною Радою Украї­ни затверджена Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості пи­тної води. Основною метою Національної програми є відновлення і забезпечення сталого функціонування Дніпровської екосистеми, якісного водопостачання, екологічно безпечних умов життєдіяльності населення і господарської діяльності та захисту водних ресурсів від забруднення та виснаження.

Найбільш забрудненими річками вважаються: Сі-верський Донець, Інгулець у районі міста Кривий Ріг, Південний Буг у районі міст Вінниця та Первомайськ, Дніпро, Дунай та ін. Тому мета та стратегічні напря­ми, визначені Національною програмою для Дніпра, є аналогічними і для інших водних басейнів України.

Кількість осередків стійкого забруднення підземних вод за останні 20 років зросла більш ніж у 4 рази і ста­новить понад 200 джерел. Це призвело до забруднення 6% розвіданих запасів підземних вод, а близько 24% виявилося під загрозою якісного виживання.


 

Овотемний аналіз сучасного екологічного стану ба-річок України та організації управління охоро- ф використанням водних ресурсів дав змогу окрес-найбільш актуальних проблем, які потребу-і'яаання, а саме:

 

надмірне антропогенне навантаження на водні об'єкти Внаслідок екстенсивного способу ведення водного гос­подарства призвело до кризового зменшення самовід-ЖВорюючих можливостей річок та виснаження водно-ресурсного потенціалу;

стала тенденція до значного забруднення водних об'єк­тів внаслідок неуиорядкованого відведення стічних * ВОД від населених пунктів, господарських об'єктів і сільськогосподарських угідь;

• широкомасштабне радіаційне забруднення басейнів
багатьох річок внаслідок катастрофи на Чорнобильсь-

- кШАЕС;

• погіршення якості питної води внаслідок незадовіль­
ного екологічного стану джерел питного водопостачан­
ня;

• недосконалість економічного механізму водокористу­
вання і реалізації водоохоронних заходів;

• недостатня ефективність існуючої системи управління
охороною та використанням водних ресурсів внаслідок
недосконалості нормативно-правової бази і організа­
ційної структури управління;

• відсутність автоматизованої постійно діючої системи
моніторингу екологічного стану водних басейнів аква­
торії Чорного та Азовського морів, якості питної води
і стічних вод у системах водопостачання і водовідве-
дення населених пунктів і господарських об'єктів.

За сутністю та змістом державний моніторинг вод-об'єктів (рис. 2) є нічим іншим, як системою регу­лярних спостережень за гідрологічними та гідрохіміч­ними показниками їх стану, яка забезпечує збирання, Обробку, передачу, збереження, аналіз екологічної ін­формації.

Державне управління та охорона вод здійснюються Кабінетом Міністрів України та Автономної Республіки


 




Моніторинг земель

Крим, місцевими радами та іншими владними структу­рами. Спеціально уповноваженими органами державної виконавчої влади у галузі використання та охорону водного фонду є Міністерство охорони навколишнього середовища, Державний комітет України по геології 1 використанню надр, їх органи на місцях.

Міністерство охорони навколишнього середовища
Держгідромет

Державний комітет \ України по земельних; ресурсах

 

       
ДЕРЖАВНИЙ МОНІТОРИНГ ВОДНИХ РЕСУРСІВ
       
Державний комітет водного господарства України   Органи управління житлово-комунальним господарством Держкомгеології
             

Рис. 2. Державний моніторинг водного фонду

Кабінет Міністрів України реалізує державну еколо­гічну політику у галузі використання, охорони та від-творення водних ресурсів; розпоряджається водними об'єктами; здійснює державний контроль; визначає пріоритети водокористування; здійснює розробку дер­жавних та інших програм з охорони водних ресурсів; визначає порядок практичної реалізації програм, орга­нізовує і координує роботи з ліквідації стихійних лих, керує зовнішніми зв'язками екологічного спрямування.

Міністерство охорони навколишнього середовища України здійснює комплексне управління, державний контроль за використанням і охороною вод, організо­вує і проводить державний моніторинг вод, розробляє і затверджує нормативи і правила, організаційно-економічні заходи щодо охорони і раціонального від­творення водних ресурсів, здійснює, налагоджує між­народне співробітництво.


 

1. Концептуальні основи інноваційного розвитку •кояоиіки на засадах моніторингу довкілля

комітет України з водних ресурсів здій-іе управління, розробляє і встановлює ре-водосховищ, забезпечення потреб насе-державний облік водокористування та водного Г, попереджає шкідливу дію водних лих і лік-ШЮЛІдки, здійснює контроль за дотриманням роботи водосховищ і водогосподарських сис-'ШШТроль за використанням і охороною вод. Конт-ИИеористанням і охороною вод здійснюють Ка-[кзтрів України, Міністерство охорони навко-середовища України, Державний комітет а водних ресурсів. Громадський контроль здій-громадські інспекції у визначеному порядку, моніторинг вод, облік, спостереження, збір Інформації і аналіз, екологічна експертиза здійснюють- МКОЖ у порядку, який визначає Кабінет Міністрів Крім того, Кабінет Міністрів України визна-1М стимулювання працівників, а чинне законодавство гарантує їм правовий захист.

> Державний облік водокористування здійснюється з Метою систематизації даних про забір та користування ц, ефективність роботи водогосподарських систем. Державний облік поверхневих вод здійснюється Дер-ЯШВНИМ комітетом України по гідрометеорології шля-КОМ гідрометричних, гідрохімічних та інших спостере­жень. Державний облік підземних вод здійснюється Державним комітетом по геології і використанню надр Шляхом спостереження за якісними і кількісними ха­рактеристиками підземних вод, що затверджуються МПЦевказаним комітетом з узгодженням із Міністерст-ВОМ охорони навколишнього середовища.

Атмосфера Землі (від гроц. аґтоз - пара й крЬаіга -сфера - цс газова оболонка, яка оточує Землю та сягає в космічний простір, за умовними розрахунками, на висоту близько 3 тис. км, непомітно переходячи в міжпланетар; ний цростір. Маса атмосфери складас (5Д5-5,9)х10ь тонн. Атмосфера забезпечує можливість життя на Землі і має великий вплив на різні сторони життя людства.


Тема 2. Концептуальні основи інноваційного розвитку економіки на засадах моніторингу довкілля

Моніторинг земель

Атмосферне повітря. Забруднення атмосфери - це привнесення у повітря сторонніх речовин або утворень, а також збільшення концентрації звичайних компонен­тів.

Атмосферне повітря зазнає забруднення в результа­ті процесів, що відбуваються у природі, та внаслідок антропогенного впливу. Джерелами природного забруд­нення є космічний простір (космічний пил), Світовий І океан (пил розчинених у воді солей), пустелі і напівпу­стелі, вулканічна діяльність (пил, зола, гази та аерозо­лі), хімічні та біологічні процеси (сполуки азоту, сір­ки, аміаку та ін.).

Джерелами антропогенного забруднення є промис­ловість, транспорт, сільське господарство, міське кому­нальне господарство тощо.

Структура промислового виробництва, що склалася в Україні, пов'язана з розвитком енергетичної, гірни­чо-металургійної, вугледобувної, хімічної та машинобу­дівної промисловості і характеризується інтенсивним споживанням енергії, сировинних, водних і земельних ресурсів, а також збільшенням навантаження на до­вкілля.

З галузей промисловості найбільше забруднюють атмосферу енергетика (32 відсотки), металургія (27 від­сотків), вугільна промисловість (23 відсотки).

Україна займає восьме місце в світі як емітер СОг в енергетичній галузі, її частка становить 2,4 відсотка загальносвітових викидів.

Відносини щодо охорони та використання атмосфер­ного повітря регулюються Законом України "Про охо­рону атмосферного повітря". На основі цього закону встановлено нормативи гранично допустимих концент­рацій забруднюючих речовин і рівнів шкідливих фізи­чних дій на атмосферу. ГДК є єдиними нормативами! для всієї території країни, які відповідають інтересам збереження здоров'я людей, охороні навколишнього середовища та продуктів харчування від забруднення


речовинами. Такі нормативи встановлені КІж на 200 найменувань шкідливих речовин, >чих атмосферне повітря населених пунктів.

* І»

ГДК - це кількість шкідливих речовин, в тому чи іншо-I» првродному середовищі (воді, повітрі, ґрунтах тощо) ■иііесені до маси або обсягу її конкретного компонента, ЯКІ при постійному контакті або впливу в певний промі­жок часу практично не впливають на здоров'я людини і ■Є викличуть негативних наслідків у нащадків.

Кожної речовини, що забруднює атмосферне встановлено два нормативи: максимально ра-і середньодобова ГДК. НіКсимально разова ГДК встановлюється для запо-рефлекторних органів (відчуття неприємних алергічні прояви, світової вразливості очей) короткочасній (до 20 хвилин) дії атмосферних за-

(Хредньодобова ГДК встановлюється для попере-загальнотоксичної, канцерогенної, мутагенної 1т ІЖШОЇ прямої чи опосередкованої дії на людину в умовах невизначено довгого цілодобового вдихання.

Впродовж останніх років розроблені наступні нор-МДТЖВИ з охорони атмосферного повітря: екологічної Омоеки атмосферного повітря; гранично допустимих ^ШуГЛ*" забруднюючих речовин в атмосферне повітря І^ДШСІдливого впливу фізичних і біологічних факторів шарними джерелами; граничні нормативи утво-забру днюючих речовин, які викидаються в атмо-повітря в результаті виробничої діяльності; ви-гання атмосферного повітря як сировини основ-|. виробничого призначення; вмісту забруднюючих

у відпрацьованих газах пересувних джерел. Крім того, існують відповідні вимоги з охорони ат-ІІМфбрного повітря в залежності від різних видів гос­подарської діяльності. Так, у сільському господарстві Перелік засобів, мінеральних добрив та інших препара­тів 1 способи їх застосування погоджуються з Міністер-


 




ством охорони здоров'я України та Міністерством охо­рони навколишнього середовища України. При розроб­ці нових препаратів обов'язково розробляються норма­тиви ГДК та ГДВ, методи визначення залишкової кіль­кості в атмосферному повітрі. Підвищені вимоги особ­ливо стосуються транспортування, зберігання та засто­сування корисних копалин з метою недопущення за­бруднення атмосферного повітря.

Контроль за охороною атмосферного повітря через уповноважені органи здійснюють Кабінет Міністрів України, міністерства охорони навколишнього середо­вища України, охорони здоров'я України та місцеві органи влади. З метою встановлення норм, правил та вимог охорони атмосферного повітря проводиться еко­логічна стандартизація та нормування. Державні стан­дарти з охорони атмосферного повітря розробляються та вводяться у дію вказаними відомчими органами у встановленому порядку. Вони є обов'язковими для ви­конання й містять поняття, терміни та режим раціона­льного використання, охорони атмосфери, вимоги що­до запобігання шкідливого впливу на повітря.

Видобування корисних копалин проводиться за ви­значеними правилами з урахуванням відвернення або зниження рівня забрудненості атмосферного повітря способами, які погоджені з Міністерством охорони здо­ров'я України та Міністерством охорони навколишньо­го середовища України. У населених пунктах катего­рично забороняється розміщати терикони та інші дже­рела забруднення атмосферного повітря. Щодо вироб­ничих, побутових та інших відходів, то в населених пунктах їх складування, зберігання та розміщення без санкції місцевих органів влади також категорично за­бороняється. Недопустиме спалювання цих відходів на території підприємств та інших організацій і населе­них пунктів, за виключенням спеціальних установок з обов'язковим додержанням вимог з охорони атмосфер­ного повітря. Викиди забруднюючих речовин в атмос­ферне повітря стаціонарними джерелами здійснюються



 

Тема 2. Концептуальні основи інноваційного розвитку економіки на засадах моніторингу довкілля

о з дозволу Міністерства охорони навколиш-середовища України, а обсяги цих викидів ви-ЧАЮТЬСЯ на основі нормативів ГДК та ГДВ.

Гранично допустимі викиди - обсяг викидів шкід­ливих речовин за одиницю часу від одного або сукупності джерел забруднення атмосфери міста чи іншого населено­го пункту, що створює приземну концентрацію, яка з ура­хуванням перспектив промислових підприємств і розсію­вання шкідливих речовин в атмосфері не перевищує гра­нично допустимі концентрації для населення, рослинного і тваринного світу, якщо не існує більш жорстких еколо­гічних вимог і обмежень.

Земельні ресурси — інтегральний фактор життє­діяльності людей. Це головний елемент і головний за­сіб виробництва в сільському господарстві. На землю

на об'єкт праці спрямована трудова діяльність лю-в процесі її обробітку. Земля функціонує одночас -■О як предмет і знаряддя праці, набуваючи значення за-ообу виробництва. У сільськогосподарському виробництві використовується лише верхній родючий шар - ґрунт.

Земельні ресурси - це земельний фонд, що викорис­товується або може бути використаним у господарській діяльності.

Унікальність землі як природного ресурсу полягає в основній властивості - родючості як здатності ґрунту продукувати продукти харчування та сировину для про­мисловості. Як продукт природи, земля є невідновлю-вальним природним ресурсом, прив'язана до конкретної території, тобто просторово обмежена.

Сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам раціонального природокористу­вання. Порушено екологічно допустиме співвідношен­ня площ ріллі, природних кормових угідь, лісових на­саджень, що негативно впливає на стійкість агроланд-шафту.

Агроландшафт - ландшафт, в якому ириродна рослин­ність значною мірою замінена посівами і насадженнями


сільськогосподарських, садових і лісових культур та охоп­лює інфраструктуру - дороги, господарські двори, ферми та ін.

Розораність земель є найвищою в світі і досягла 56 відсотків території країни та 80 відсотків сільськогос­подарських угідь. Екстенсивний спосіб сільськогоспо­дарського використання земель призводить до знижен­ня родючості ґрунтів через їх переущільнення, втрати грудкувато-зернистої структури, водопроникності та аераційної здатності з усіма екологічними наслідками. З ґрунтом щороку виноситься 26 млн. тонн гумусу, 1,2 млн. тонн азоту, 0,9 млн. тонн фосфору і 13,9 млн. тонн калію. Щорічні еколого-економічні збитки від ерозії ґрунтів дорівнюють 9,1 млрд. гривень. Значної екологічної шкоди земельні ресурси зазнають через за­бруднення ґрунтів викидами промисловості (важкі ме­тали, кислотні дощі тощо) та використання засобів хі­мізації в аграрному секторі. Понад 40 відсотків органі­ки, отримуваної в результаті діяльності великих тва­ринницьких комплексів та птахофабрик, з потенцій­них органічних добрив перетворюються на джерела за­бруднення довкілля.

Ситуація з забрудненням територій ускладнилася після аварії на Чорнобильській АЕС. Радіонуклідами забруднено понад 6,7 млн. гектарів земель у 12 облас­тях, у тому числі 3,1 млн. гектарів ріллі.

Автотранспорт та інші види транспорту (морський, річковий, залізничний, повітряний) - джерело антро­погенного забруднення середовища. Негативні наслідки розвитку транспортного комплексу виявляються в під­вищенні загазованості атмосфери, вилученні сільсько­господарських земель для розвитку транспортної мере­жі, в забрудненні ґрунтів та водойм, підвищенні рівня шуму та вібрації, поглинанні кисню. Легковий автомо­біль "Волга" забирає з повітря кисню в 100 разів, а вантажна машина ЗИЛ-130 у 200 разів більше, ніж по­трібно одній людині. За рік автомобілі "поглинають" у


Тема 2. Концептуальні основи інноваційного розвитку економіки на засадах моніторингу довкілля

Києві понад мільйон тонн кисню. Цієї кількості виста­чило б для дихання ЗО млн. чоловік.

Вихлопні гази автомашин виділяють багато свинцю, зношування шин - цинк, дизельні мотори - кадмій. Причому вищезазначені важкі метали відносяться до сильних токсикантів.

Промислові підприємства дають багато пилу, окисів азоту, заліза, кальцію, магнію, кремнію. Ці з'єднання зменшують прозорість атмосфери, дають на 50% біль^ ше туманів, на 10% більше опадів, на 30% скорочують сонячну радіацію. У межах міста ґрунт має підвищен­ня рН до 8-9, що пов'язано з надходженням із атмос­фери карбонатів калію та магнію. Ґрунт збагачується також органічними речовинами, головним чином са­жею - до 5%, замість 2-3%. Вміст важких металів у 4-б разів перевищує фоновий. Слід зазначити, що ґрунти В сучасних містах уже не можуть самоочищуватися, оскільки мають підвищену кислотність, містять мало пощивних речовин, переущільнені та ін.

Виходячи з вищенаведеного основним напрямом державної політики України у галузі охорони довкіл­ля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки є розвиток державної системи мо­ніторингу довкілля.

Природні ресурси тіла і сили природи, що на дано­му рівні розвитку продуктивних сил можуть бути вико­ристані в соціально-економічній діяльності людей.

Для забезпечення моніторингу довкілля розроблено систему нормативно-правового забезпечення (табл. 1), яка відповідає вимогам охорони навколишнього середо­вища та здоров'я людей від негативного впливу його забруднення, раціонального використання природних ресурсів.

Розроблено систему екологічних нормативів, яка включає: нормативи екологічної безпеки (гранично до­пустимі концентрації забруднених речовин у навколи­шньому середовищі), гранично допустимі викиди та


 



 

 

X. іблиця 1

Нормативно-правове забезпечення моніторингу довкілля


Об'єкт моніторингу

Державна система моніторингу довкілля

Моніторинг

атмосферного

повітря

Моніторинг вод


Нормативно-правовий акт, дата прийняття

Закон України "Про охорону навколиш­нього природного середовища" від 25.06.91 р.;

Постанова КМУ "Про затвердження По­ложення про державну систему моніто­рингу довкілля" від 30.03.98 р. №391

Закон України "Про охорону атмосфер­ного повітря" від 16.10.92 р.; Постанова КМУ "Про затвердження По­рядку організації та проведення моніто­рингу в галузі охорони атмосферного повітря" від 09.03.99 р. №343

Водний кодекс України від 06.06.95 р.; Постанова КМУ "Про затвердження По­рядку здійснення державного моніто­рингу вод" від 20.07.96 р. №815


Стаття (статті) Закону

Стаття 22 "Моніторинг навколишні >ого природного середовища"

Стаття 43 "Моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря" Розділу УШ "Державний облік та моніторинг у галузі о. хорони атмосферного повітря"

Стаття 21 "Державний моніторинг вод'


 
 


Моніторинг грунтів • Земельний кодекс України від25.10.2001 р.; • Постанова КМУ "Про затвердження По­ложення про моніторинг земель" від 20.08.93 р. №661 Стаття 191 "Моніторинг земель" РозділуУП "Управління в галузі використання і охорони земель"
Моніторинг біологічних об'єктів • Закон України "Про тваринний світ" від 03.03.93 р.; • Закон України "Про рослинний світ" від 09.04.99 р.; • Закон України "Про ратифікацію Кон­венції про охорону біологічного різнома­ніття від 05.06.92 р." від 29.11.94 р. Стаття 50 "Моніторинг тваринного світу" Стаття 39 "Моніторинг рослинного світу" Розділу УП "Державний облік, кадастр і моніторинг рослинного світу" Стаття 7 Конвенції "Визначення і моніто­ринг"
Моніторинг відходів • Закон України "Про відходи" від 05.03.98 р. Стаття 29 "Моніторинг місць утворення, зберігання та видалення відходів" Розділу V "Державний облік, моніторинг та ін. формування у сфері поводження з відхо­дами"
Моніторинг небезпечних природних явищ ся • Закон України "Про гідрометеорологіч­ну діяльність" від 18.02.99 р. Стаття 4 "Напрями гідрометеорологічної діяльності" Стаття 12 "Державна система гідрометео-рологічвих спостережень"

Моніторинг земель


скиди у навколишнє середовище забруднюючих хіміч­них речовин, рівні шкідливого впливу фізичних та біо­логічних факторів. Нормативи гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому середовищі та рівні шкідливих фізичних впливів на нього є єдиними для всієї території України. У разі необхідності для курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших окремих районів можуть вста­новлюватися більш жорсткі нормативи гранично допу­стимих концентрацій забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на земельні ресурси. Нормативно-правові акти моніторингу довкілля є основою для ви­користання в процесі організації та проведення моніто­рингу земель, надр, поверхневих і підземних вод, ат­мосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тва­ринного світу, морського середовища та природних ре­сурсів територіальних вод, континентального шельфу, природних територій та об'єктів, що підлягають особ­ливій охороні.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Що таке моніторинг довкілля?

2. Які цілі стоять перед моніторингом довкілля?

3. Що таке екологічний моніторинг?

4. Охарактеризуйте нормативно-правове забезпечення
моніторингу довкілля.

5. Назвіть основні завдання суб'єктів державної слу­
жби моніторингу довкілля.

6. Розкрийте зміст принципів державної системи еко­
логічного моніторингу довкілля.

7. Назвіть основні джерела забруднення атмосфери,
гідросфери, земельних ресурсів.

8. Визначте сутність нормативу гранично допустимої
концентрації забруднюючих речовин.

9. Що таке гранично допустимі викиди та гранично
допустимі скиди?


Земельний фонд України складає 60,36 млн. га угідь. При цьому питома вага земель сільськогосподар­ського призначення складає 70,1%, або 42337,6 тис. га, • них ріллі 32544,1 тис. га, сіножаті і пасовища, відпо-■ідно, 2410,2 тис. га і 5528,5 тис. га (табл. 2).

Таблиця 2

Земельний фонд України  
Угіддя Площа, га %
РІЛЛЯ 32857,5 54,7
Бшоторічні насадження 963,0 1,7
Сіножаті та пасовища 7789,5 12,9
Діревно-чагарникові насадження 322,0 1,6
Лісові площі 10075,6 15,6
Болота 944,1 1,6
ПІД водою 2428,1 4,0
Інші землі 4975,0 7,9
Загальна площа 60,36  

Земля є основним національним багатством, що пе­ребуває під особливою охороною держави.

Ст. 14 Конституції України

Територія України найбільша з європейських країн (друге місце за величиною посідає Франція, третє -Іспанія). Площа України вдвічі більша за площу Поль­щі, у п'ять разів - за площу Греції і в двадцять разів -за площу Бельгії. Площа чорноземних ґрунтів складає 80% світових запасів чорноземів. Зразок цих ґрунтів, увитий із Добровеличківського району Кіровоградської області, як "Еталон чорнозему" знаходиться у Парижі в Лабораторії земельних ресурсів Європи.


 
 


Моніторинг земель

Протяжність території України із заходу на схід складає 1316 км; з півночі на південь - 893 км. При цьому довжина кордону, який є одним із найдовших у Європі, складає 6500 км (приблизно 1/6 довжини зем­ного екватора), з них 1050 км - морські кордони.

Крайні пункти:

• на півночі с. Грем'яч (Чернігівська обл.),

• на півдні - мис Сарич (Автономна Республіка Крим),

• на заході - м. Чоп (Закарпатська обл,),

• на сході - Червона Зірка Міловського району
(Луганська обл.).

Маючи багатоцільове використання, земля є голо­вним засобом виробництва у сільському і лісовому гос­подарстві та просторово-територіальним базисом розмі­щення і розвитку продуктивних сил і місцем розселен­ня людей.

Виробництво - це форма бізнесу, що поєднує і пере­творює ресурси в матеріальні цінності.

Земля разом із трудовими ресурсами і засобами ви­робництва, створеними людиною, являє собою основу соціально-економічного, культурного, політичного роз­витку народу.

Земельні ресурси, з використанням яких формуєть­ся 95% обсягу продовольчого фонду та дві третини фо­нду товарів споживання, по праву вважаються первин­ним чинником виробництва, фундаментом економіки України.

Земля як об'єкт управління являє собою багатови­мірне "тіло". З природно-екологічної точки зору вона є матерією, фізичним тілом. Звернемо увагу, що засобом виробництва вона стає лише після того, коли починає функціонувати в процесі виробництва.

Об'єкт (лат. оЬ)есШт - предмет) предмет, явище, факт, що необхідно вивчити, розглянути.

Причому земля виступає у сільському господарстві як засіб виробництва тільки тоді, коли вона управля-


 

Тема 8. Земельний фонд України як об'єкт моніторингу

•ться людиною і використовується для задоволення її Життєво необхідних потреб.

У географічному контексті поняття "земля" розгля­дається як уся поверхня планети, що розподілена між державами і є ознакою їх цілісності. Історичний харак­тер розвитку земельних відносин засвідчив, що землю Нв можна розглядати у відриві від екології, яка вивчає властивості землі у взаємодії з іншими компонентами природи як важливими складовими біосфери.

Екологія (походить від двох грецьких слів - оікоя, що означає дім, помешкання, місце перебування, та 1о§оя -наука) наука про взаємовідносини людини, тварин, рос­лин і мікроорганізмів між собою і навколишнім середови­щем.

З політико-економічної точки зору земля виступає у ролі засобу виробництва, поєднуючи в собі властивості і функції предмета і знаряддя праці. Але її роль в сільському господарстві у порівнянні з іншими галузя­ми виробництва дуже відмінна. Якщо у всіх інших га­лузях виробництва вона виконує пасивну роль, функці­онує як фундамент виробництва, то у сільському госпо­дарстві вона виступає і як предмет праці, і як знаряд­дя праці, за допомогою чого людина вирощує необхідні їй культури. Власне, це дає підстави вважати землю у сільському господарстві головним засобом виробництва.

Але предметом і знаряддям праці виступає тільки ґрунт, який у поєднанні із широким спектром природ­них умов (світла, тепла, вологи, рельєфу та ін.) визна­чає його основну властивість - родючість.

Ґрунт - надзвичайно складне утворення за хімічними та фізичними властивостями, яке забезпечує рослини еле­ментами живлення і водою.

Товщина ґрунтового покриву становить від 15-20 см до 2-3 м. В.Вернадський називає ґрунт "біокосним" ті­лом і "благородною іржею", оскільки він є результатом дії живої і неживої природи.


Моніторинг земель


Екологічні функції ґрунтів полягають у наступному:

• забезпеченні функції життя (акумулюють елементи
живлення, воду, створюють умови для вкорінення рос­
лин, життя тварин);

• забезпеченні взаємодії великого геологічного і малого
біотичного колообігів речовин;

• регулюванні хімічного складу атмосфери і природних
вод;

• регулюванні інтенсивності біосферних процесів;

• накопиченні гумусу і зв'язаної з ним енергії;

• захисті літосфери від інтенсивного руйнування гірсь­
ких порід під дією екзогенних чинників.

Найголовніше при цьому те, що ґрунт являє собою незамінний природний ресурс, що забезпечує життя на планеті Земля.

©

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. В чому полягає суть поняття "земля"?

2. Обгрунтуйте сутність функцій землі.

3. Розкрийте значення грунту як предмета і знаряддя
праці.

4. Назвіть основні причини втрати ґрунту,

5. Розкрийте сутність специфічних особливостей зем­
лі як засобу виробництва у сільському і лісовому
господарстві, які суггєво відрізняють її від інших
засобів виробництва





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 586; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.