Подарсь-кий

А

І?

Тема 4

ЗМІСТ І СТРУКТУРА СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ ЗЕМЕЛЬ

Зміст моніторингу земель випливає із завдань, ЯКІ поставлені перед Держкомземом України в "По­ложенні про моніторинг земель", затвердженому поста­новою Кабінету Міністрів України від 20 серпня І993 р. №661 (зі змінами, внесеними згідно з постано­вою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 р. №2041) та в "Положенні про державний моніторинг навколишнього природного середовища", затверджено­му постановою Кабінету Міністрів України від 23 вере­сня 1993 р. №785 (рис. 3).

ЗМІСТ МОНІТОРИНГУ ЗЕМЕЛЬ
Збір інформації про структуру землекористування і землеволодіння, трансформація угідь, стан та якість ґрунтів і дотримання режиму використання земель водоохоронних зон тощо			Зміни у стані земель на конкретних територіях
		Виявлення забруднювачів, їх характеристика і
Виявлення процесів деградації земель і діагностика їх стану
Прийняття адекватних заходів (антидеградаційних, агрохімічних тощо)	Передбачення соціальних та економічних наслідків
Управлінські рішення щодо поліпшення стану земель, їх захисту, запобігання і ліквідації наслідків негативних процесів

Рис. 3. Зміст моніторингу земель

Моніторинг земель

Моніторинг земель є складовою частиною моніто­рингу стану екологічної мережі для своєчасного вияв­лення негативних тенденцій у її стані, оцінки можли­вих наслідків таких змін, прогнозування, запобігання негативним процесам, ліквідації їх наслідків.

Довкілля лепня.

середовище життя, трудової діяльності насе-

Структура моніторингу земель (рис. 4) складається із систематичних спостережень за станом земель, вияв­лення змін та оцінки стану використання угідь, проце­сів, пов'язаних зі змінами родючості ґрунтів (розвиток водної і вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення

МОНІТОРИНГ ЗЕМЕЛЬ

І

Стан земель у часі і просторі

Система спостере­жень

Обробка інформації

Передача інформації

Збір інформації

Аналіз інформації

Збереження інформації

Типи екологічної ситуації

Діагноз стану земель

Прогнозування змін

Негативні процеси

У часі

На площі

Рекомендації

За економічними показниками

За фізичними обсягами

За строками

За економічними показниками

Рис.4. Структура моніторингу земель

*•

Тема 4. Зміст і структура системи моніторингу земель

структури ґрунту, заболочення і засолення тощо), заро-ОТання сільськогосподарських угідь, забруднення зе­мель пестицидами, важкими металами, радіонукліда­ми та іншими токсичними речовинами. Моніторинг •емель передбачає оцінку стану берегових ліній річок, озер, морів, заток, лиманів, водосховищ, гідротехніч­них споруд, процесів, пов'язаних з утворенням ярів, зсувів, сельовими потоками, землетрусами, карстови­ми, кріогенними та іншими явищами, стану земель жаселених пунктів, територій, зайнятих нафтогазодобу­вними об'єктами, очисними спорудами, гноєсховища­ми, складами паливно-мастильних матеріалів та доб­рив, стоянками автотранспорту, захороненням токсичних промислових відходів і радіоактивних матеріалів та ін.

Забруднення земель - процес надмірної концен­трації в ґрунті й на його поверхні шкідливих речо­вин і сполук для життєдіяльності рослин і живих організмів.

Структура моніторингу земель згідно з адміні­стративно-територіальним поділом має такі рівні: моні­торинг земель України; моніторинг земель Автономної Республіки Крим; моніторинг земель областей; моніто­ринг земель районів і міст; моніторинг землеволодінь і землекористу вань.

Моніторинг земель є умовою, що забезпечує приро­доохоронний та відтворювальний характер раціональ­ного використання земельних ресурсів, передбачаючи збереження ґрунтів і обмеження негативного впливу на них.

До завдань моніторингу земель належать:

• довгострокові систематичні спостереження за станом
земель;

• аналіз екологічного стану земель з метою своєчасного
виявлення змін стану земель;

• оцінка цих змін, прогноз і вироблення рекомендацій
щодо запобігання негативним процесам та усунення їх
наслідків;

Моніторинг земель

• інформаційне забезпечення ведення державного земе­льного кадастру, землеустрою, державного контролю за використанням та охороною земель та ін.

Землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земель­них відносин та раціональної організації території адміні­стративно-територіальних утворень, суб'єктів господарю­вання, що здійснюються під виливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Інформація про стан земельних ресурсів та їх вико­ристання, яку отримано у процесі моніторингу, нагро­маджується в архівах і банках даних автоматизованої інформаційної системи- На основі зібраної інформації і результатів оцінки стану земель складаються оператив­ні зведення, наукові прогнози і рекомендації, які на­правляються до місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та інших дер­жавних органів для вжиття заходів щодо запобігання негативним процесам і ліквідації їх наслідків. Отрима­ні матеріали об'єктивно характеризують фізичні, хімі­чні, біологічні процеси у навколишньому середовищі, рівень забруднення ґрунтів, що дає можливість орга­нам державного управління пред'являти до власників земель і землекористувачів вимоги щодо усунення пра­вопорушень у сфері використання та охорони земель.

Для виконання функції моніторингу в структурі центрального апарату Держкомзему створено Управ­ління моніторингу земель. На місцях контроль покла­дений на обласні, Київське і Севастопольське міські управління земельних ресурсів та районні відділи зе­мельних ресурсів. Голова Держкомзему, начальники обласних, Київського, Севастопольського міських управлінь земельних ресурсів є головними держінспек-торами по використанню та охороні земель, а їх засту­пники - заступниками відповідних держінспекторів. Начальники райвідділів є інспекторами по використан­ню земель районів, а їх заступники - заступниками

________ Тема 4. Зміст і структура системи моніторингу земель

ЩржІнспекторів по використанню та охороні земель районів.

На сучасному етапі спостереження за ґрунтами по-кдадаються на Державний комітет України по земель-■МЖ ресурсах за участю Міністерства аграрної політики України, Комітетів по водному і лісовому господарст­вах. Української академії аграрних наук і її мережі Інститутів _та обласних дослідних станцій, Міністерства • жадзвичайних ситуацій, Державної гідрометеорологі-ЧНОЇ служби, Міністерства охорони здоров'я, Міністерс-Па охорони навколишнього середовища України, Наці-ОВального космічного агентства України та інших заці-ІЦВЛених міністерств та відомств.

Держкомзем України здійснює спостереження: за структурою землекористування і землеволодіння; трансформацією земель залежно від цільового призна­чення;

• станом та якістю ґрунтів і забрудненням ландшафтів;

• станом зрошуваних і осушених земель, а також земель
з ознаками вторинного підтоплення і засолення;

• станом берегових ліній річок, морів, озер, водосховищ,
лиманів, заток.

Органи Держкомзему надають усім заінтересованим еуб'єктам системи моніторингу інформацію про стан земельного фонду, структуру землекористування, транс­формацію земель, заходи щодо запобігання негативним процесам і ліквідації їх наслідків.

Міністерство аграрної політики охоплює спо­стереженнями всі площі сільськогосподарських угідь. Періодичність спостережень - один раз у п'ять років. За період, починаючи з 1966 року, проведено сім турів аа показниками: кислотність ґрунту, гумус, рухомі фо-рми азоту, фосфору і калію. В останні роки вибірково досліджували вміст важких металів у ґрунті і рослин-■ш продукції. При цьому зразки відбиралися з глибин 0-20 і 20-40 см. До 1990 р. щорічні плани спостере­жень виконувалися повністю, а в наступні - частково.

Моніторинг земель

У статті 8 Закону "Про державний контроль за ви­користанням та охороною земель" визначена компетен­ція спеціально уповноваженого органу виконавчої вла­ди з питань аграрної політики під час проведення мо­ніторингу родючості ґрунтів. До компетенції цього ор­гану Законом віднесені:

1) організація розробки та впровадження загальнодержа­
вних і регіональних програм із збереження, відтворен­
ня та охорони родючості грунтів;

2) розробка та впровадження ґрунтозахисних та еколого-
безпечних технологій виробництва сільськогосподарсь­
кої продукції;

3) спостереження за зміною показників якісного стану
ґрунтів у результаті здійснення господарської діяльно­
сті на землях сільськогосподарського призначення;

4) проведення моніторингу родючості грунтів та агрохімі­
чної паспортизації земель сільськогосподарського при­
значення;

5) формування національного, регіонального та місцевих
інформаційних банків даних про стан грунтів земель
сільськогосподарського призначення;

6) ведення балансу потреби і надходження пестицидів та
агрохімікатів в Україну, погодження технічних умов та
питань щодо їх ввезення;

7) розробка і сприяння впровадженню механізму еконо­
мічного стимулювання застосування ґрунтозахисних
технологій та підвищення родючості грунтів;

8) подання органам виконавчої влади або органам місце­
вого самоврядування клопотань про обмеження чи
припинення робіт, які ведуться з порушенням агротех­
нічних та ґрунтозахисних технологій;

9) підготовка експертних висновків і участь у розгляді
справ щодо порушень законодавства України про пес­
тициди та агрохімікати у сфері охорони і відтворення
родючості ґрунтів та ін.

Тема і. Зміст і структура системи моніторингу земель

Державний контроль за використанням зе-
»'■■ мель - забезпечення дотримання всіма державними

й громадськими органами, а також підприємствами, установами, організаціями і громадянами вимог зе­мельного законодавства з метою ефективного вико­ристання та охорони земель.

Комітет по водному господарству (гідрогеолого-Ііеліоративні експедиції на зрошуваних і осушуваних територіях) спостерігає за рівнем і мінералізацією Ґрунтових вод, сольовим складом, забрудненням вод і Ґрунтів та іншими фізико-хімічними показниками. Пе­ріодичність вимірів для більшості показників - щоріч- ^/ША або декілька разів на рік.

Комітет лісового господарства приєднався до євро­пейської системи, що передбачає реалізацію широкої і * Програми спостережень (рН, валові і рухомі форми азо-| *У» фосфору, калію, кальцію, магнію, інших елементів, Обмінна ємність) у регулярній мережі 16x16 км.

Українська академія аграрних наук і її мережа ін­ститутів та обласних дослідних станцій підтримує, го­ловним чином, тривалі польові досліди з вивчення ■пливу на ґрунт добрив, обробітку, меліорації. Деякі з дослідів мають унікальний за тривалістю (понад 100 років) і змістом характер. Більшість з них входить до ЕІШОЗОМИЕТ (європейської мережі). Характерною рисою багатьох дослідів є широка програма спостере­жень, включаючи фізичні, біологічні властивості, що практично ігнорувалися в інших мережах.

Міністерство з надзвичайних ситуацій здійснює ра­діологічний моніторинг на територіях, що зазнали впливу під час Чорнобильської аварії, та ін.

Державна гідрометеорологічна служба, Міністерст­во охорони здоров'я та інші проводять обмежену кіль­кість спостережень за ґрунтом.

Контроль, який здійснює Міністерство охорони на­вколишнього середовища, є надвідомчим. Для здійс­нення контрольної функції в структурі Міністерства

Моніторинг земель

створено Державну екологічну інспекцію, до складу якої входять Головна екологічна інспекція, інспекція охо­рони Чорного і Азовського морів та екологічна інспек­ція відповідних територіальних органів Автономної республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Контрольні повноваження надвідомчого характеру в сфері земельних відносин мають також органи інших міністерств, зокрема органи державного санітарного нагляду Міністерства охорони здоров'я України (в час­тині дотримання санітарного законодавства при вико­ристанні земельних ділянок), органи Держбуду (в час­тині контролю за забудовою територій міст) та інші.

Вибір параметрів контролю для всіх вищевказаних установ та організацій проводиться залежно від необ­хідності:

• встановлення критеріїв оцінки стану грунтів І визна­
чення допустимих меж, після яких грунт переходить у
критичний стан;

• глибокого вивчення основних функцій ґрунтового по­
криву;

• вивчення еволюції сучасних ґрунтоутворювальних

процесів;

• вивчення інтенсивності процесів руйнування грунтів;

• дослідження основних режимів у грунтах;

• вивчення зміни структури ґрунтового покриву;

• встановлення кількісних величин трансформації земе­
льних угідь;

• оцінки темпів деградації ґрунтового покриву,

• встановлення кількісних величин зміни основних вла­
стивостей ґрунтів;

• встановлення інтенсивності площинного змиву і гли­
бинного розмиву;

• визначення сучасного стану меліорованих територій і
оцінки темпів зміни основних показників осушених
земель за різної інтенсивності осушення;

цінки ефективності родючості грунтів.

Тема 4. Зміст і структура системи моніторингу земель

Так, наприклад, зміни в стані ґрунтів фіксуються наступними показниками:

• зміна запасів гумусу;

• зміна рН грунту (кислотність, лужність);

• зміна утримання мікроелементів у грунті;

• розвиток водної і вітрової ерозії;

• деградація ґрунту на пасовищах (збитість і закупинен-
ня);

• підтоплення земельних угідь, заболочення і псрсзволо-
ження земель, засолення грунтів, заростання угідь ча­
гарником;

• забруднення грунту пестицидами, важкими металами,
хімічними і радіоактивними елементами та іншими
токсикантами;

• зміна стану меліорованих земель.
Періодичність контролю залежить від динаміки по-

і у природних і антропогенних об'єктах.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Визначте основні складові змісту моніторингу зе­
мель.

2. В чому полягає завдання моніторингу земель?

3. Розкрийте зміст спостережень Держкомзему Украї­
ни за станом земель.

4. Особливості спостереження за станом грунту Міні­
стерством аграрної політики.

5. В чому полягає суть моніторингу Комітетом водно­
го господарства?

6. Назвіть основні параметри контролю за станом
грунту.

7. Які установи надають інформацію для проведення
оцінки екологічного стану земель?

Деградація ґрунту

якостей ґрунту.

- поступове погіршення, втрата

Тема 5 ВИДИ МОНІТОРИНГУ ЗЕМЕЛЬ

Залежно від призначення моніторинг поділяється на: загальний, оперативний, фоновий.

Загальний (базовий, стандартний) моніторинг зе­мель - це оптимальні за кількістю параметрів спосте­реження за використанням і охороною земель, об'єдна­них в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу, на основі оцінки і прогнозування стану земельних ресурсів, розробляти необхідні управлінські рішення.

Оперативний (кризовий) моніторинг земель - це спостереження за спеціальними показниками на цільо­вій мережі пунктів-стаціонарів за окремими об'єктами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які визначені як зони надзвичайної екологічної ситуа­ції, а також у районах аварій зі шкідливими екологіч­ними наслідками з метою забезпечення оперативного реагування на кризові ситуації та прийняття рішень щодо їх ліквідації, створення безпечних умов для насе­лення.

Фоновий (еталонний) моніторинг земель - це спеці­альні спостереження за всіма складовими екосистеми "Земля", а також за характером зміни складу угідь, процесами, пов'язаними зі змінами родючості ґрунтів (розвиток ерозії, втрата гумусу, погіршення структури ґрунту, заболочення і засолення тощо), міграцією за­бруднювальних речовин і ін. З його допомогою встано­влюються джерела чи причини, які зумовлюють дегра­дацію ґрунтів.

Екосистема - взаємопов'язана система живих організ­мів і оточуючого їх фізико-географічного середовища.

Тема 5. Види моніторингу земель

Фоновий моніторинг - вихідна оцінка, умовно при­йнята за нульову позначку, стосовно якої порівнюють-■ СЯ ' одержані дані у рамках поточних спостережень. Оскільки для ґрунту, який тривалий час використову-•ться у виробництві, одержати такого роду оцінку практично неможливо, за нульову позначку беруть ха­рактеристики ґрунтів на цілині, заповідній ділянці, у лісі. За неможливості одержати зазначену оцінку через Відсутність об'єкта (наприклад, суцільну розораність) ДО фонового можна віднести початковий цикл спостере­жень, що умовно вважають нульовою оцінкою. Напри­клад, усі порівняння в агрохімічному обстеженні (їх було в Україні вже 7 турів кожні 5 років) здійснюють стосовно першого туру.

Фоновий моніторинг земель здійснюється на станці-ЖХ-стаціонарах, кількість яких залежить від екологіч-ЖОГо стану території, складності ґрунтового покриву, Наявності регіонів з кризовою ситуацією. Він базується На спеціальних польових дослідах, балансових і лізи-Метричних дослідженнях з використанням аналітич­них методів (радіометричних, мінералогічних, спектро­скопічних та ін.).

Треба сказати, що нині фоновий моніторинг факти­чно не проводиться, оскільки через високу розораність Територій для багатьох ґрунтів відсутні еталони взага­лі. З цієї причини як фонові доцільніше використову­вати матеріали великомасштабного ґрунтового обсте­ження 1957-1961 рр., які дають цілком надійне уяв­лення про еталони розораних ґрунтів.

У цьому зв'язку ще Указом Президента України "Про основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки" наголошувалось, що з метою своєчас­ного визначення оцінки і прогнозу стану земель потрі­бно розробити та затвердити в установленому законо­давством порядку нормативно-правові акти з питань удосконалення організації і здійснення моніторингу земель та розпочати роботи щодо фонового моніторингу земельних ресурсів.

Тема 5. Види моніторингу земель

Система організації і ведення моніторингу земель

Рівні моніторингу земель

національний

регіональний

локальний

Структура моніторингу земель

загальний

оперативний

фоновий

Принципи ведення моніторингу земель

системний підхід

об'єктив­ність

комплекс­ність

Напрями моніторингу земель за антропогенними навантаженнями

Моніторинг земель

Особливий наголос зроблено на удосконалення сис­теми оцінки земель, яка б передбачала завершення створення нормативно-правової бази оцінки земель та землеоціночної діяльності, а також поліпшення дер­жавного регулювання діяльності юридичних осіб, які виконують роботи з експертної грошової оцінки земе­льних ділянок.

Технічне забезпечення моніторингу земель здійсню­ється автоматизованою інформаційною системою даних про земельний фонд.

При цьому система організації і ведення моніторин­гу земель створюється на трьох рівнях (рис. 5):

• локальному на території окремих землеволодінь,
землекористувань, ділянках ландшафтів;

Ландшафт це конкретна територія, однорідна за своїм походженням, єдиним геологічним фундаментом та одно­рідним рельєфом, подібним кліматом, а також певним набором дрібніших природних комплексів (місцевостей, урочищ, (рацій).

• регіональному у межах адміністративно-
територіальних одиниць, на територіях економічних і
природних регіонів;

Територія - частина земної поверхні у визначених ме­жах (кордонах) з властивими їй географічними положен­нями, природними та створеними діяльністю людей умо­вами і ресурсами, а також з повітряним простором та роз­ташованими під нею надрами.

• національному - на території країни, відповідно до
міжнародної геосферно-біосферної програми
"Глобальні зміни".

Організація і ведення моніторингу земель на рівні області полягає у:

• розробці (визначенні) переліку показників для діагно­
стики стану земельних ресурсів;

• визначенні мережі пунктів контролю (ПК) й точок
спостереження (ТС) за раціональним використанням і
охороною земель;

^відьсько-

лісогоспо­дарський

промисло­вий

рекреа­ційний

житловий

гос-

Рис. 5. Система організації і ведення моніторингу земель

проведенні ерозійного та зе.мельно-кадастрового райо­нування території області з виділенням районів розпо­всюдження основних негативних процесів за видами і ступенями їх впливу на стан земель; визначенні територій, які потребують ведення операти­вного (кризового) моніторингу земель; проведенні картографування стану земельних ресурсів за показниками моніторингу;

Тема 5. Вида моніторингу земель

Моніторинг земель

• розробці техніко-економічного обгрунтування витрат
на організацію і ведення моніторингу земель;

• узагальненні інформації служб спостережень і локаль­
них центрів про стан використання та охорони земель,
поданні її Держкомзему та прийнятті ефективних
управлінських рішень щодо запобігання негативним
процесам та усунення їх наслідків.

Ця робота покладається на: обласні управління зе­мельних ресурсів; обласні науково-дослідні та проектні інститути землеустрою; станції хімізації сільського го­сподарства; інші організації. Мережа пунктів контро­лю та точок спостереження організовується залежно від характеру розповсюдження видів і підвидів антро­погенного навантаження.

На кожному рівні визначають ступінь кожного з видів антропогенного навантаження. Для цього потріб­но мати систему інтегральних показників дії антропо­генного навантаження всіх підвидів і використовувати індекси інтегральної оцінки. Попередньо території (в регіоні) присвоюють ранг антропогенної зміни (г). Кількість рангів відповідає кількості виділених терито­рій. Ранжування території проведено на прикладі Ту-рійського району Волинської області (табл. 3).

Індекс антропогенної зміни території (іди) визнача­ється як добуток рангу виду земельних угідь на пито­му вагу угідь у загальній площі регіону (§) і визнача­ється за формулою:

Регіональний індекс антропогенної зміни (і_ар) дорів­нює сумі індексів антропогенної зміни території, які виділені в регіоні:

тах сап ■

„тіп

Іар ~ 2., Іат • Значення і_ар лежать у межах:

> І_т <

Тема 5. Види моніторингу земель

. тах

Д^е ~ ^гат' * '"ага" ~ відповідно, мінімальні та максимальні значення рангів антропогенної перетворюваності виділених територій.

Застосування бальної системи та використання ста­тистичних матеріалів і є складовою частиною оцінки еколого-господарського стану території.

За відношенням земель з різним антропогенним на­вантаженням встановлюється напруженість еколого-господарського стану території, що дозволяє правильно планувати і розміщати народногосподарські об'єкти з урахуванням охорони навколишнього середовища.

Класифікація видів антропогенного навантаження повинна відображати не тільки видові відмінності, але й ступінь (рівень) навантаження, оскільки перед моні­торингом стоїть мета встановити критерії допустимого рівня і визначити межу, перевищення якої призводить до негативних наслідків у стані земель і ландшафтів. Наприклад, при розорюванні схилів крутизною більше 7° інтенсивність змиву ґрунту різко зростає, що спри­чиняє порушення ґрунтової структури і втрату гумусу. Найбільшу негативну дію на ландшафти мають: во­дна ерозія; токсичні викиди промислових підприємств; радіоактивне забруднення в результаті аварії на Чорно­бильській АЕС; порушення земель гірничими розроб­ками і при рубці лісу; безсистемне випасання тварин на гірських схилах тощо.

На кожному рівні адміністративно-територіального поділу структура моніторингу земель передбачає підси­стеми, які відповідають основним категоріям земель, а саме: моніторинг земель сільськогосподарського при­значення; моніторинг земель житлової та громадської забудови; моніторинг земель природоохоронного, оздо­ровчого, рекреаційного та історико-культурного при­значення; моніторинг земель лісового фонду; моніто­ринг земель водного фонду; моніторинг земель промис­ловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого при­значення.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. В чому полягає сутність загального моніторингу
земель?

2. Охарактеризуйте зміст оперативного (кризового)
моніторингу земель.

3. Визначте особливості фонового (еталонного) моні­
торингу земель.

4. На які види поділяють земельний моніторинг зале­
жно від його призначення?

5. Назвіть рівні моніторингу земель.

6. Розкрийте логічний зміст визначення індексу ан­
тропогенної зміни території.

Тема 6

Дата добавления: 2014-11-29