Види структури національної економіки

Залежно від характеру та змісту взаємозв'язаних елементів наці­ональної економічної системи розрізняють такі структури економіки: відтворювальну, галузеву, територіальну, соціальну, функціональну та зовнішньоекономічну.

Відтворювальна структура характеризує:

- використання ВВП (НД) на відтворення основного капіталу,
його нагромадження та споживання;

- співвідношення між виробничим та особистим споживанням.
До основних відтворювальних пропорцій, що визначають розви­
ток економіки, належать співвідношення:

- між виробництвом засобів виробництва й виробленням пред­
метів споживання;

- заміщенням вартості використаних засобів виробництва та но-
воствореною вартістю (чистою продукцією);

- споживанням та нагромадженням.

Структурні зрушення у цих співвідношеннях, що характеризують розвиток економіки на всіх стадіях відтворювального процесу, обу­мовлюються взаємодією факторів (залежать від багатьох факторів), які пов'язані з досягненнями НТП, продуктивністю праці, обмежен­нями природних ресурсів, станом навколишнього середовища і еко­логічними проблемами, зростанням суспільних потреб щодо якості

Структурна перебудова національної економіки____________

товарів і послуг, спеціалізацією виробництва, міжнародним поділом праці, співвідношеннями між попитом і пропозицією, величиною доходів і податків, вартістю факторів виробництва (матеріальних ресурсів, капіталу, робочої сили), обсягами нематеріальних активів (інформації, технології тощо), стабільністю грошового обігу, зако­нодавства, а також політичної ситуації тощо. Свідоме оптимізаційне формування пропорцій відтворення, у свою чергу, є важливим чин­ником економічного розвитку (чинником, що визначає якість еконо­мічного розвитку та впливає на його динаміку) і у зв'язку з цим -пріоритетним напрямком структурної політики держави. При цьому слід враховувати циклічну природу відтворення під час формування оптимальних пропорцій відтворювальної структури економіки.

Галузева структура відображає пропорції розвитку окремих га­лузевих секторів і груп міжгалузевих комплексів, галузей, підгалу-зей, видів діяльності, виробництв, сфер національної економіки.

За традиційним підходом у складі національної економіки Укра­їни виділяють галузі, підгалузі, міжгалузеві комплекси тощо. Кла­сифікаційною (системоформоутворювальною) одиницею галузі є підприємство, яке має самостійний баланс і банківський рахунок. Велике значення з погляду аналізу галузевої структури національної економіки й формування її оптимальних пропорцій має виділення й дослідження співвідношень міжгалузевих комплексів - паливно-енергетичного, АПК, машинобудівного, транспортного, базових ви­робництв та інших.

Особливими галузевими пропорціями, що обумовлюють темпи структурних зрушень в економіці і які певною мірою можна віднести також до відтворювальних пропорцій, є співвідношення між галузями матеріального виробництва й галузями, які забезпечують їхнє функ­ціонування. Забезпечувальні галузі називають інфраструктурою.

Інфраструктура існує двох типів:

* виробнича, що охоплює галузі, які безпосередньо обслуговують матеріальне виробництво (транспорт, зв'язок, шляхове господарство, енерго-,газо-,водопостачання, природоохоронні споруди тощо);

» невиробнича, що охоплює галузі, які опосередковано пов'язані з виробництвом (загальна й професійна освіта, охорона здоров'я тощо).

Слід зауважити, що у розвинутих країнах світу одним з основних напрямків державної структурної політики є динамічний розвиток

Національна економіка

Структурна перебудова національної економіки

власне інфраструктури, оскільки, що підтверджує світовий досвід, розвиток економіки, її соціально-еконрмічна ефективність в інду­стріальному, а тим більше у постіндустріальному суспільстві, пере­дусім, залежить від стану й рівня розвитку інфраструктури. Нероз­виненість інфраструктури негативно впливає на НТП, ефективність виробництва, його інноваційність, якість продукції, зайнятість насе­лення тощо.

Традиційно виділяють галузі сфери матеріального виробництва й невиробничої сфери. До сфери матеріального виробництва нале­жать галузі, які визначаються видами діяльності, що створюють, від­новлюють або знаходять матеріальні блага (продукцію, енергію, при­родні ресурси), а також продовжують виробництво у сфері реалізації шляхом переміщення, зберігання, сортування, пакування продукції. Всі інші види діяльності у своїй сукупності є сферою нематеріаль­ного виробництва (невиробничою сферою). Змінення співвідношень (пропорцій) між масштабами (обсягами створеного ВВП) і темпа­ми розвитку виробничої й невиробничої сфер є індикаторами, які відображають рівень розвитку продуктивних сил, тип національної економічної системи (індустріальний або постіндустріальний) та її соціально-економічну ефективність.

Основу сучасної галузевої структури національної економіки складають макропропорції між галузевими секторами економіки, тобто між групами галузей, що мають однакові економічні характе­ристики. Згідно із запровадженою в Україні системою національного рахівництва економіка поділяється на п'ять секторів:

1) нефінансові корпорації, у складі яких виділяють:

- галузі, пов'язані з видобуванням ресурсів,

- галузі, зайняті переробкою ресурсів і виготовленням готової
продукції;

- сферу послуг (у тому числі інформаційне, науково-технічне,
комунікаційне, фінансове обслуговування виробництва);

2) фінансові корпорації;

3) сектор загального державного управління;

4) домашні господарства;

- некомерційні організації, що обслуговують домашні господар­
ства.

Слід зазначити, що у сучасних постіндустріальних суспільствах під впливом НТП відбуваються структурні зрушення у бік зменшен-168

ня відносної частки першої та другої груп і зростання третьої групи, галузей нефінансового сектора економіки. На галузеві пропорції (тап лузеву структуру національної економіки (НЕ)), окрім НТИ і витрат бізнесу на наукові дослідження та впровадження інновацій у вироб­ництво, відчутно впливають також витрати на утримування робочої. сили, задоволення екологічних факторів, міжнародний поділ щраді в умовах глобалізації економіки тощо..

Функціональна структура національної економіки характеризує динамічну взаємодію та взаємозалежність окремих сегментних рин­ків (ресурсів, продуктів, грошей і валюти, інвестицій, цінних падерів, науково-технічних розробок, нерухомості тощо,) та їхніх елементів (попиту й пропозиції, цін і витрат, доходів і видатків тощо) й фор­мально може бути подана через низку функціональних дроноріцй:

- між платоспроможним попитом і проиозиадєю на стввреаий
ВВПіНД;

- платоспроможним попитом і пропозицією на окремих ринках
ресурсів і продуктів;

- продуктивністю праці й зарплатою;

- доходами й витратами;

- інвестиціями й заощадженнями;

- кредитно-грошовими пропорціями;

- імпортом та експортом продукції тощо.

За своєю суттю це є пропорції відтворювального типу, оскільки вони характеризують закономірності формування, розподілу, пере­розподілу та споживання ВВП і НД,

Територіальна структура національної економіки вдображає розміщення виробництва й інфраструктури й окремих територдаль,-них (регіональних) утвореннях (системах), що характеризуються певними умовами: наявністю корисних копалин І сировинної бази (природними ресурсами), природно-кліматичними умовдми, геограт фічним розташуванням, культурними традиціями, демографічними та іншими умовами.

Розрізняють два підходи до формування територіальних (регіо^ нальних) утворень (територіальних економічних підсистем) у междо* НЕС, а отже, два їхніх типи:

- структуризація національної економіки на економічні райони,
територіальні господарські (виробничі) комплекси Й спеціальні еко­
номічні зони;

Національна економіка

— структуризація національної економіки в адміністративно-територіальному розрізі (для України на господарські комплекси АР Крим, областей і районів).

Соціальна структура характеризує такі співвідношення в націо­нальній економіці:

- між організаційно-правовими формами підприємництва з ура­
хуванням рівнів концентрації й централізації виробництва й
капіталу (між великими, середніми та малими підприємства­
ми) й режиму власності (між приватними, колективними та
державними підприємствами);

- певними верствами населення, диференційованими за рівнем
доходів.

Серед співвідношень, що визначають структуру (вид структури) національної економіки й впливають на стан і динаміку соціально-економічного розвитку, з одного боку, а з другого - самі є залежни­ми від державної економічної політики (структурної), слід виділяти співвідношення між приватним і державним секторами економіки. При цьому секторальне співвідношення НЕС найкраще відображає результати ринкових реформ, рівень розвитку і ефективність ринко­вої економіки, а також масштаби державного втручання в економіч­ний кругообіг ресурсів, доходів, продуктів.

Зовнішньоекономічна структура відображає пропорції між екс­портом та імпортом товарів, послуг, капіталів тощо, які певною мірою є функціональними пропорціями національної економічної системи як відкритої системи, де чистий експорт розглядається як елемент валових національних інвестицій та елемент сукупного суспільного попиту, від чого залежить динаміка ВВП.

Дата добавления: 2014-11-29