Укриття в захисних спорудах

Укриттю в захисних спорудах підля­гає все населення, відповідно до його належності до груп (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпеч­них зонах, тощо).

Захист населення потребує здійснення низки інженерних заходів заздалегідь та при загрозі НС. До них можна віднести такі заходи:

- будівництво і накопичення захисних споруд в мирний час;

- швидке будівництво додаткових укриттів у воєнний час;

- переобладнання під укриття різних споруд;

- комплектування захисних споруд системами життєзабезпечення та необхідним обладнанням;

- створення надійної системи повідомлення про загрозу аварій, катастроф, стихійних лих (АКСЛ) та нападу агресора;

- захист запасів продуктів, води, сільськогосподарських тварин, рослин;

- накопичення ЗІЗ для всього населення держави.

Укриття в захисних спорудах є одним з основних способів захисту населення. Захисні споруди – це інженерні конструкції, спеціально призначені для захисту населення при АКСЛ від впливу ядерної, хімічної, бактеріологічної зброї, НХР та звичайних засобів ураження.

Накопичення фонду захисних споруд є надзвичайно важливим державним завданням. Основними шляхами накопичення фонду захисних споруд в мирний час є:

а) для сховищ: будівництво споруд відповідно до господарчих планів з подвійним призначенням (в мирний час для господарчої діяльності, у воєнний час та при НС – під сховища); посилення захисних властивостей раніше побудованих споруд; пристосування під сховища підвальних приміщень; використання шахт, гірничих виробіток, природних порожнин; використання метрополітенів, підземних пішохідних переходів та інших підземних споруд.

б) для ПРУ (з урахуванням можливої евакуації населення): будівництво підвалів у новобудах; пристосування існуючих підвалів, льохів, цокольних та перших поверхів споруд; використання гірничих виробіток, печер та інших природних порожнин; використання кооперативних гаражів, овочесховищ та інших заглиблених тривких споруд.

При недостатньому фонді захисних споруд сховищами в першу чергу забезпечуються: найбільша працююча зміна ОГД; робітники зміни чергового та лінійного персоналу об'єктів, що забезпечують життєдіяльність категорованих міст; хворі, яких не можна транспортувати, та медичний персонал, що їх обслуговує. Усе інше населення повинно бути забезпечене ПРУ. Захисні споруди повинні завжди знаходитися в стані готовності до прийому людей.

Усі захисні споруди класифікуються за такими основними властивостями:

За призначенням:

· для захисту населення та виробничого персоналу ОГД;

· для розташування органів управління.

За місцем влаштування:

· вбудовані у підвальних частинах будівель;

· ті, що стоять окремо (мал. 2.19);

· у гірничих виробітках, метро та ін.

За терміном зведення:

· відбудовані заздалегідь (подвійного призначення);

· швидкозвідні захисні споруди (ШЗС).

За захисними властивостями:

· сховища;

· ПРУ.

Сховища класифікуються за такими ознаками:

1. За забезпеченням фільтровентиляційним обладнанням (ФВО) – сховища з індексом “А” – які містять ФВО промислового виготовлення, а із спрощеним обладнанням з різних матеріалів – сховища з індексом “АУ”.

2. За місткістю – малі – до 150 чол.; середні – на 150-450 чол.; великі – більш ніж 450 чол.

3. За захисними властивостями від впливу ударної хвилі та проникаючої радіації – сховища розподіляються на 5 класів – А1; А2; А3; А4; А5. Основним класом сховищ, які будуються для захисту населення заздалегідь, є сховища класу А4.

Розглянемо докладніше основні вимоги до проектування новобудов або реконструювання сховищ.

Сховища повинні надійно захищати людей, що там знаходяться, відповідно їх класу, для чого повинні мати: надійну герметизацію з зовнішнього контуру; захищені входи-тамбури або тамбур-шлюзи та аварійний вихід; вільні підходи та під’їзди поза районами сильних пожеж або задимлень; системи життєзабезпечення; можливість забезпечити безперервне перебування в них людей протягом двох діб.

Сховища повинні бути заглибленими в грунт та мати надійну систему гідроізоляції від грунтових та поверхневих вод. Вони повинні розташовуватися поблизу від знаходження населення, що буде там перебувати, при цьому відстань до сховищ, що стоять окремо, повинна бути не більше 500 м; вбудовані сховища розміщуються під середньою частиною будівель невеликої поверховості, І та ІІ ступеня вогнестійкості (2,5-3 години) з виробництвом категорій Г і Д за пожежною небезпекою. В сховищі повинні підтримуватися всі необхідні сангігієнічні умови: вміст О₂ – 18%, min – 15%; СО₂ – не більш як 2% (max – 3%); температура повітря – 21-24^оС (max 30^оC).

В кожному сховищі є основні та допоміжні приміщення (мал.2.19). До основнихприміщень належать: відсіки для тих, хто укривається; пункти управління (ПУ); медичні пункти. До допоміжних приміщень належать: фільтровентиляційне приміщення; санітарні вузли; приміщення для захищеної дизель-електростанції (ДЕС); тамбур-шлюзи та тамбури; електрощитова; балонна; комора для продуктів; станція перекачування стічних вод. Всі ці приміщення знаходяться в зоні герметизації сховища. Приміщення основного призначення визначають основні розміри, об’єм та місткість сховища.

Найбільш велике за площиною – це приміщення або відсіки для тих, хто укривається. Вони обладнуються лавками-нарами, щоб сидіти або лежати в два або три яруси залежно від висоти сховища. Місткість відсіків сховища визначається на підставі норм площі на людину, що укривається. Так норма площі складає: 0,5 м²/1людину при 2-ярусних нарах або 0,4 м²/1людину при 3-ярусних нарах. За нормою внутрішній об’єм сховища на 1 людину повинен бути не менш ніж 1,5 м³. В цю норму не входять приміщення ДЕС, розширюючі камери, тамбури. Лавки-нари розраховуються за нормою площі для сидіння однієї людини – 0,45 х 0,45, а для лежання – 0,55 х 1,8 м. Таким чином, на нижній лавці розміститься сидіти – 4 людини; на верхній лежати – 1 людина при 2-ярусних нарах, або 2 людини при 3-ярусних нарах, що в цілому визначає місце лежання як 20% або 30% відповідно від загального числа людей, що переховуються. Для встановлення 2-ярусних нар висота сховища повинна бути від 2,15 до 2,90 м, а для 3-ярусних нар – 2,9...3,5 м. Висота нар повинна бути від підлоги до нижньої лавки – 0,45 м, до другого ярусу – 1,4 м, до 3-го ярусу – 2,15 м.

Пункти управління розташовуються поблизу від входу в сховище і, як правило, при наявності в ньому ДЕС. ПУ підприємства створюється на ОГД. На одного працюючого в ПУ норма площі складає 2,0 м².

Медичний пункт розташовується на відстані від знаходження фільтровентиляційного приміщення (ФВП) і ДЕС в сховищах місткістю від 900..1200 чоловік на площі, яка дорівнює 9 м². На кожні 100 чоловік, що переховуються у сховищах місткістю понад 1200 чол., площа МП збільшується на 1 м². Крім того, в кожному сховищі повинні бути санітарні пости з розрахунку 1 пост на 500 чол., що розміщуються на площі в 2 м², але не менш одного санпоста на сховище при меншій кількості переховуваних.

Площа допоміжних приміщень розраховується в залежності від кількості переховуваних, наявності ДЕС та іншого обладнання. При цьому необхідні норми площі визначаються за БНіП. Наприклад, в сховищах без ДЕС та регенерації повітря з кількістю переховуваних від 150...450 чол. ця норма площі відповідає 0,12 м²/1чол., а при наявності регенерації повітря – 0,15 м²/1чол. і т. і.

Для зберігання продуктів передбачена комора площею, яка дорівнює 5 м² на 150 чол. переховуваних. На кожні 150 чол. понад цієї кількості переховуваних площа комори збільшується на 3 м². Кількість комор в сховищі повинна бути з розрахунку 1 приміщення на 600 чол. переховуваних.

Якщо сховище розраховано на 300 чол. та більше, тоді біля одного з входів передбачається тамбур-шлюз площею 8 м² при ширині дверей 0,8 м, або 10 м² – при ширині дверей 1,2 м. Тамбури влаштовують при всіх входах в сховище, окрім обладнаних тамбур-шлюзом. Кількість входів визначається за шириною дверей з розрахунку 1 вхід при 0,8 м – на 200 чол., при 1,2 м – на 300 чол.

В сховищах, що стоять окремо, один вхід можна використовувати як аварійний вихід, якщо він розташований поза зоною завалів. З інших сховищ – один з виходів може бути аварійним виходом у вигляді похилого тунелю або вертикальної шахти з оголовком.

Санітарні вузли обладнуються чашами на підлозі або унітазами з розрахунку: для жінок – 1 на 75 чол., а для чоловіків – 1 на 150 чол. та умивальниками – 1 на 200 чол. ФВП і ДЕС розміщують біля зовнішнього виходу із сховища. Площа приміщень залежить від встановленого обладнання.

Сховища обладнуються низкою систем життєзабезпечення, а саме вентиляції, водопостачання, каналізації, електропостачання, опалення та зв’язку.

Система вентиляції (повітропостачання) є однією з найважливіших систем. Вона призначена для:

- вентиляції приміщень та підтримки в них потрібного складу повітря з кисню, вуглекислого газу та температури;

- очищення зовнішнього повітря від пилу, отруйних речовин, радіоактивних речовин, бактеріологічних засобів і НХР;

- регенерації повітря усередині сховища та створення підпору повітря.

Особливу увагу слід звернути на використання режимів системи повітропостачання сховищ, котрі мають суттєве значення для захисту в різноманітних НС техногенного характеру мирного часу, оскільки системи фільтровентиляції існуючих сховищ призначалися для захисту населення від зброї масового ураження і не в усьому відповідають вимогам захисту населення у НС мирного часу.

Визначення необхідного обладнання системи повітропостачання здійснюється, як правило, для двох режимів роботи: чистої вентиляції (режим І) і фільтровентиляції (режим ІІ). За режимом чистої вентиляції у сховище повинно подаватися зовнішнє повітря, яке очищене від пилу (у тому числі і радіоактивного). Режим чистої вентиляції забезпечує очищення повітря від радіоактивного пилу, що утворюється під час ядерного вибуху (грунтовий пил з розміром частинок 60-80 мкм і більше) і дуже слабко захищає від дрібнодисперсних радіоактивних аерозолів і газів, що вміщуються у викидах при аваріях на ядерно небезпечних об'єктах (зниження внутрішнього опромінювання всього у 10-15 разів). За режимом фільтровентиляції зовнішнє повітря, що подається у сховище, повинно очищатися від радіоактивного пилу, парів та аерозолів ОР і БЗ. На ОГД, де можливі наземні пожежі, сильна загазованість приземного повітря шкідливими речовинами і продуктами горіння, повинен передбачатися режим ізоляції і регенерації внутрішнього повітря (режим ІІІ). Режим фільтровентиляції, призначений для очищення повітря від бойових ОР, не завжди дає ефект при зараженні повітря НХР (не захищає від аміаку, окису вуглецю, двоокису азоту, окису етилену і деяких інших хімічних з'єднань), тому використовувати його можливо лише тоді, коли точно відомо, що від цього НХР і у наявних концентраціях надійний захист забезпечується. При радіоактивному забрудненні режим фільтровентиляції знижує внутрішнє опромінення до 30-40 разів, однак при тривалому використанні цього режиму у сховище може проходити значна кількість радіонуклідів. Крім того, при безперервній роботі протягом 6-8 годин фільтр "забивається" радіонуклідами і сам стає випромінювачем. Тому в умовах радіоактивного забруднення цей режим можна використовувати лише для регулярних "провітрювань" сховищ шляхом включення фільтровентиляційного обладнання на 15-20 хвилин через проміжки часу, які визначаються випрацьовуванням потрібного для дихання повітря.

Він буде ефективним при забрудненні (зараженні) зовнішнього повітря будь-якими небезпечними речовинами, у будь-яких концентраціях.

Герметизація приміщень і фільтри сховищ не захищають від бойових ОР і НХР і дуже слабко протидіють проникненню радіоактивних аерозолів, що виникають під час аварії на АЕС (внутрішнє опромінення зменшується усього в 3-10 разів). Тому при їх використанні за умов радіоактивного (хімічного) зараження (забруднення) ті, кого захищають, повинні знаходитись у сховищах у засобах захисту.

Кількість зовнішнього повітря, що подається у сховище, залежить від кліматичної зони і приймається:

– за режимом І на одного чоловіка:

- в першій зоні, де середня температура зовнішнього повітря самого жаркого місяця – до 20°С – 8 м³ на чол.;

- в другій зоні – де 20...25°С – 10 м³ на чол.;

- в третій зоні – де 25...30°С – 11 м³ на чол.;

- в четвертій зоні – де понад 30°С – 13 м³ на чол.

– за режимом ІІ на 1 чол.:

- 2 м³/год для 1 переховуваного;

- 5 м³/год на 1 чол., працюючого в ПУ;

- 10 м³/год на 1 чол., що працює на електроручному вентиляторі (ЕРВ). На одному ЕРВ працює 2 чол.

Якщо повітроохолоджувачі у сховищах відсутні, для режиму ІІ в 3-й та 4-й зонах необхідно збільшити подання повітря до 10 м³ на 1 чол. Як джерело холоду тут використовується вода, яка зберігається у заглиблених резервуарах або отримується із свердловин.

Для забезпечення повітрям сховищ місткістю до 600 чол., які розташовані у І та ІІ кліматичних зонах, а також сховищ, де відсутні повітроохолоджувачі, місткістю до 450 та 300 чол., що знаходяться відповідно у ІІІ та ІV кліматичних зонах, застосовуються фільтровентиляційні комплекти ФВК-1 та ФВК-2.

Фільтровентиляційний комплект ФВК-1 забезпечує перший і другий режими вентиляції. До складу комплекту входять: 2 протипилових фільтри ПФП-1000; 3 фільтри-поглиначі ФПУ-200 (подання кожного 100 м³/годину); 2 електроручних вентилятори ЕРВ-600/300 м³/годину; трубопроводи з запірною арматурою.

Фільтровентиляційний комплект ФВК-2 забезпечує І, ІІ та ІІІ режими вентиляції. До складу комплекту додатково до обсягу ФВК-1 входять: регенеративна установка РУ-150/6, (забезпечує 150 чол.); фільтр ФГ-70 для очищення чадного газу (СО) зовнішнього повітря, що подається в сховище для створення підпору більш ніж 50 Па; повітроохолоджувачі на виході з РУ-150/6 та ФГ-70 і електронагрівачі перед ФГ-70.

В режимі І – чистої вентиляції – подання повітря 1 ФВК складає 1200 м³/чол. при роботі 2-х ЕРВ-600/300, а в режимі ІІ – фільтровентиляції – 300 м³/год при роботі будь-якої кількості ЕРВ.

Система водопостачання та каналізації сховища здійснюється на базі спільних водопровідних та каналізаційних мереж ОГД.

Система водопостачання забезпечує переховуваних питною водою та водою для гігієнічних потреб. Передбачається запас питної води в ємкостях з розрахунку 5 л на добу на кожного переховуваного.

Система каналізації сховища підключається відокремлено до загальнозаводської (міської) та зливної мереж. В приміщенні санітарного вузла для збирання стоків передбачається аварійний резервуар з розрахунку прийому 2 л стічних вод на добу на кожного переховуваного.

Електропостачання сховищ передбачається від мережі ОГД (міста), а аварійне – від власної захищеної ДЕС або групової, яка встановлюється для декількох малих сховищ, що знаходяться поблизу. Кабельні лінії заглиблюються не менш ніж на 0,7 м. Освітленість приміщень повинна бути – для ПУ – 50 лк, для відсіків з переховуваними – 50 лк, в санвузлах та тамбур-шлюзах – 30 лк. Аварійне освітлення забезпечується від пересувних електричних ліхтарів, від акумуляторних освітлювачів тощо.

Кожне сховище повинно мати телефонний зв’язок з ПУ ОГД та гучномовці, що підключені до міської та місцевої радіотрансляційних мереж.

Для будівництва швидкозвідних сховищ при загрозі НС використовують збірний залізобетон, елементи колекторів інженерних споруд міського підземного господарства. Прольоти у ШЗС пропонується приймати від 1,2 до 3,6 м. При 2-ярусних нарах висота ШЗС повинна бути не менш 1,9 м, а при одноярусних – 1,7 м. Площа підлоги на одного переховуваного повинна бути не менш 0,5 м². ШЗС містять приміщення для переховуваних, санвузол, місця для найпростіших фільтрів, вентиляторів та ємкостей з водою. ШЗС витримуватимуть тиск в ударний хвилі порядку 100...200 кПа.

Протирадіаційні укриття – захисні споруди, за допомогою яких можна запобігти впливу на переховуваних проникаючої радіації від радіоактивного зараження місцевості, світлового випромінювання, ОР та БЗ і частково від впливу ударної хвилі (мал. 2.20, 2.21). Всі ПРУ за захисними властивостями розподіляються на 5 груп. Захисні властивості ПРУ повинні відповідати нормам, вказаним у таблиці 2.20.

ПРУ повинні розміщуватись в підвальних та цокольних поверхах споруд І та ІІ ступеня вогнестійкості, в підвалах та підпіллях, в льосі і таке інше.

Місткість ПРУ слід передбачати: в існуючих будівлях або спорудах – на 5 чол. та більше; в новобудовах та новоспорудах – на 50 чол. та більше. Основні типові проекти ПРУ передбачають укриття 75, 100, 150, 200 та 300 чол.

Об’ємно-планувальні рішення ПРУ передбачають: приміщення для переховуваних, фільтровентиляційного обладнання, зберігання забрудненого одягу, санвузли.

Норми площі в приміщеннях для переховуваних на 1 чол.:

· 0,5 м² при 2-ярусних нарах;

· 0,4 м² при 3-ярусних нарах;

· 0,6 м² при 1-ярусних нарах.

Висота приміщень ПРУ повинна бути:

· 1,7...1,9 м – для встановлення 1-ярусних нар;

· 2,2...2,4 м – для 2-ярусних нар;

· 2,8...3,0 м – для 3-ярусних нар.

Санвузли в ПРУ обладнуються за нормами сховища при наявності системи каналізації. При відсутності каналізації встановлюють резервуар-вигріб з розрахунку 2 л фекалій на добу на 1 переховуваного або виносну тару, якщо місткість ПРУ менш ніж 20 чол.

Вентиляція ПРУ повинна забезпечувати подання повітря в режимі І – чистої вентиляції з примусовим або природним притоком повітря. Примусова вентиляція – в ПРУ на 50 чол. і більше від ЕРВ-72 з нормою подання за аналогією зі сховищем. Природна – в ПРУ до 50 чол., за рахунок теплового напору через повітрозабірні та витяжні шахти.

Водопостачання ПРУ – від мережі ОГД, а при її відсутності з пересувних баків з розрахунку 5 л води на добу на 1 чол.

Електропостачання ПРУ – від електромережі ОГД чи міста або місцевого джерела освітлення (акумуляторні батареї, ліхтарі). В ПРУ для керівництва ОГД повинен бути телефонний зв’язок з управлінням ЦО та гучномовець, що підключений до міської та місцевої радіотранс-ляції. В інших ПРУ – тільки гучномовці.

Приміщення для верхнього забрудненого одягу при одному з входів у ПРУ з розрахунку 0,07м² підлоги на 1 чол. В ПРУ місткості до 50 чол. встановлюють на входах вішалки. ПРУ повинні мати не менше двох входів, а в ПРУ до 50 чол. – 1 вхід та люк аварійного виходу.

У разі потреби необхідно побудувати швидкоспоруджувані ПРУ з місцевих матеріалів (ліс, камінь, очерет тощо).

Найпростіші укриття (мал. 2.23) будуються або пристосовуються при загрозі нападу на об’єкти, що не забезпечені захисними спорудами. При цьому протягом перших 12 годин повинні обладнатися відкриті щілини, траншеї, а потім вони перекриваються залізобетонними плитами, колодами та іншими матеріалами. При дообладнанні найпростіші укриття можна перетворити на ПРУ.

Місткість таких укриттів 10...40 чол. Перекрита щілина з товщиною грунтової обсипки 60 см послаблює дозу радіації в 50 разів і в 2 рази зменшує вплив ударної хвилі на людину у порівнянні з відкритою місцевістю. Найпростіші укриття будують поза зонами можливих завалів. Глибина щілини 200 см, ширина – 120 см зверху та 80 см на дні. По довжині щілину роблять зламаною, з прямими ділянками по 10...15 м. Норма на 1 чол. – 0,5...0,6 м довжини щілини.

Як найпростіші укриття можуть використовуватись цокольні та перші поверхи будівель, підвали та інші заглиблені приміщення.

Згідно з "Нормами проектування ІТЗ ЦО" захисні споруди розташовуються таким чином (мал. 2.18). В зоні можливих сильних руйнувань на території категорованих міст, а також на ОГД особливої важливості, що розташовані окремо і в зоні можливих сильних руйнувань навколо цих об'єктів, для захисту виробничого персоналу і населення будуються сховища класу А-ІV (Р_ф=100 кПа; К_з=1000).

В зонах можливих слабких руйнувань навколо категорованих міст та об'єктів особливої важливості, що розташовані окремо, будуються ПРУ для захисту: виробничого персоналу – групи П-1 (К_з=200; Р_ф=20 кПа), населення – групи П-3 (К_з=100; Р_ф=20 кПа). Для захисту населення та персоналу некатегорованих міст і ОГД будуються ПРУ групи П-1.

В зонах можливого небезпечного та сильного радіоактивного зараження навколо категорованих міст та об'єктів особливої важливості, що розташовані окремо, будуються ПРУ для захисту: виробничого персоналу відповідно до груп П-2 (К_з=200) і П-4 (К_з=100), а для захисту населення, що мешкає на цій території, відповідно груп П-4 (К_з=100) і П-5 (К_з=50). На іншій частині території заміської зони будуються ПРУ: для захисту виробничого персоналу ОГД з К_з=20, для населення – з К_з=10.

Для диференційованого вирішення питання захисту персоналу АЕС і навколо неї, а також населення, що мешкає на території АЕС і навколо неї, будуються спеціальні захисні споруди, які мають захисні властивості, що відрізняються від розглянутої класифікації.

На промисловому майданчику АЕС будуються сховища з такими характеристиками: Р_ф=100 кПа, К_з=5000. В зоні можливих сильних руйнувань навколо АЕС будуються сховища з Р_ф=100 кПа, К_з=3000. В зоні можливих слабких руйнувань – ПРУ з К_з=1000 та Р_ф=20 кПа. В зоні можливого небезпечного радіаційного зараження – ПРУ з К_з=500. В зоні можливого сильного радіаційного зараження в 30-кілометровій смузі – ПРУ з К_з=200, 70-кілометровій смузі для виробничого персоналу ОГД – ПРУ з К_з=100, а для населення, що там мешкає – з К_з=50.

Дата добавления: 2014-11-29