Незалежні гарантії достовірності 2 страница

Діючі на території Італії національні й іноземні компанії подають у міністерство фінансів декларації про доходи, самостійно розраховують належні платежі та вносять їх у бюджет. У цей процес «самообслуговування» податкоплатників фіскальні органи втручаються лише з метою внесення в декларації поправок, зумовлених невмисними помилками чи некомпетентністю платників, роблять порівняння з деклараціями минулих років для виявлення розбіжностей та умовчань. Ці рутинні деталі процедури можуть мати те значення, що у разі переплати податку, допущеної з вини фіскальної служби, згідно з італійським цивільним кодексом на користь платника буде здійснено нарахування процента (9 %) як за кредитування держави з боку «потерпілого».

В Італії широко практикуються нерегулярні, раптові перевірки. Можливе внесення змін у декларації особисто податковим інспектором, але в присутності представника корпорації, що перевіряється. Об’єкти для перевірки відбираються за принципом випадковості, а також у разі підозри у фіскальних правопорушен­нях або за ознакою незалежності до певного сектору економіки.

Перевірки виконання податкових зобов’язань здійснюються службовцями відомства прямих податків, а в окремих випадках — спецпідрозділом фіскальної поліції. Контролери мають широкий доступ до джерел інформації (бухгалтерська звітність зберігається десять років), у тому числі право вилучення необхідної документації безпосередньо з офісу корпорації.

Слід особливо підкреслити, що в Італії санкції за порушення податкового законодавства мають не лише фінансовий і адміністративний характер стосовно корпорацій як юридичних осіб, а й передбачають кримінальну відповідальність посадових осіб. У разі неподання або несвоєчасного подання декларації про доходи за підсумками року податок стягується в дво- чотирикратному розмірі. Якщо в декларації показано нижчий дохід, ніж виявлено під час перевірки, штраф сягає одного або двох податкових окладів залежно від репутації платника, розміру шкоди, завданої фіску, та ін.

Відповідальний за податки менеджер корпорації, з вини якого допущені недоплати або зловживання, підлягає ув’язненню на строк до двох років. Позбавлення волі може бути замінене штрафом 5 млн лір, якщо декларація подана пізніше, ніж через три місяці після установленого терміну, або непродекларований дохід перевищує 50 млн лір. Приховування прибутку компанії на суму вищу 100 млн лір призводить до тюремного ув’язнення на строк від трьох місяців до двох років або штрафується сумою від 10 до 20 млн лір.

За названими дещо екстраординарними за своєю суворістю покараннями проявляється посилена боротьба італійської держави проти поширеної у країні корупції, мафії, тіньової економіки.

При Міністерстві фінансів Італії діє Податкова комісія, куди попередньо направляються всі претензії щодо сплати податків. Поза юрисдикцією фіскальних властей функціонує чотирирівнева судова система (Податковий суд першої інстанції — Податковий суд другої інстанції — Головна податкова комісія — Верховний суд), кожна з ланок якої розглядає позови або апеляції обох сто­рін податкового процесу.

Для Канади характерний класичний податок на прибуток корпорацій, що справляється в режимі самооподаткування. Департаментом державних зборів Канади мобілізуються доходи від імені федерального уряду, а також більшості провінцій і територій за винятком Альберти, Онтаріо, Квебеку, які справляють провінційні податки на корпорації самостійно.

Податкова служба Канади на стадії приймання декларацій перевіряє повноту їх реквізитів і арифметичну правильність. Декларовані дані перевіряються також на відповідність показникам інших документів та джерел інформації про фінансовий стан корпорацій. На підставі зібраних матеріалів відбираються податкоплатники для більш детальної перевірки. Великі корпорації, як правило, перевіряються щорічно.

Податкові органи Канади вправі контролювати звітність, затребувати необхідні документи, у тому числі з-за кордону, опитувати з санкції судді будь-яку особу, обізнану з бізнесом і фінансовим станом відповідної компанії. На підтвердження даних декларацій податкові інспектори мають право обстежувати власність корпорацій-платників. Бухгалтерська документація та фінансова звітність, що стосуються нарахування й сплати податків, визначення пільг та скидок, повинна зберігатися протягом шести років у офісі корпорації за місцем її основної фінансової і господарсько-комерційної діяльності.

У Канаді прийнята звичайна процентно-штрафна система сан­кцій за порушення податкової дисципліни. У найбільш серйозних випадках корпорація, спіймана на ухиленні від сплати податків, штрафується в розмірі від 50 до 200 % недоплаченої суми податку на прибуток. Відповідно процент за простроченими платежами стягується на рівні поточного процента плюс 2 %, а в противному разі (у випадку переплат) відшкодовується за рахунок бюджету.

Якщо платник не згоден з перерахунком податку, запропонованим податковою інспекцією, на першому етапі конфліктна справа розглядається у відділі апеляцій регіонального податкового упра­вління, а потім — у федеральних податкових органах. Якщо на рівні платник — податкова служба конфлікт з приводу розміру й виконання податкових зобов’язань не розв’язується, справа в апеляційному порядку слухається в судових інстанціях у такій послідовності: Податковий суд Канади — Федеральний апеляційний суд — Верховний суд.

Фіскальні системи провідних економічно розвинутих країн досить ефективно функціонують завдяки максимізації податко­вих надходжень за поміркованого рівня оподаткування. Рівень податків, структура податкової системи завжди також є результа­том політичного торгу й соціального компромісу, що можуть прямо і не стосуватися ні економіки, ні фінансів. Крім фіскаль­них імперативів, економічних міркувань і матеріальних інтересів, у сфері оподаткування оперують також у принципі неекономічними і неправовими категоріями соціальної справедливості, рівності, закликами ділитися та бути чесними. Тобто аргументація переноситься в етичну площину, де взаємодіють між собою податкова етика сукупності конкретних платників і фіскальна мораль державного керівництва за даного соціального стану суспільства і співвідношення політичних сил.

Фінансові взаємовідносини корпорацій з фіском спираються на налагоджений порядок самооподаткування та платіжної дисципліни під дієвим державним контролем. У правових демократичних країнах давно відкриті і реалізовані істини, що ухилення від сплати податків тим сильніше, чим складніше податкове за конодавство та чим вищі норми оподаткування. Ці ж причини породжують і адміністративні проблеми управління податковими системами, ускладнюють контроль, створюють додаткові труднощі для податкового менеджменту.

Неабияке значення має також громадське ставлення до податкових порушень. Нетерпимість громадської думки до кримінального приховування доходів як до аморального, антидержавного за своєю сутністю явища помітно зменшує масштаби ухилення від податків. І навпаки, суспільне співчуття до порушників, котре може спонукатись надто високими, непопулярними, ірраціональними податками, підбурює до ухилення. З цього погляду на Заході впадає в очі виважений баланс прав і обов’язків обох сторін фіскального процесу, ретельно підібраний компроміс між держа­вницьким й індивідуалістичним принципами в оподаткуванні.

Коли податки не мають конфіскаційного характеру, немає потреби в інквізиторських контрольних заходах. Правова держава захищає платників від незаконних чи помилкових податкових зобов’язань через багатоступінчасту апеляційно-судову систему. Існуючі в країнах з розвинутою ринковою економікою правові вимоги податкової дисципліни, фіскальний раціоналізм державної влади, етично зумовлене ставлення до податків як до непорушного громадянського обов’язку значно полегшують місію податкового контролю. Податкова культура західного підприємництва сформо­вана самою логікою конкуренції, оскільки фірма, яка ухиляється від податків, ставить себе в завідомо виграшне становище. Ось чому порушення податкових зобов’язань сприймаються як аморальність, кримінал, замах на устої ринкової економіки і правової держави.

На початку XXI ст. стало особливо помітно, що у світовому ма­сштабі оподаткуванню властиві міждержавні процеси синхронізації проведення податкових реформ, уніфікації та гармонізації національних податкових систем, а також форм контролю і методів аудиторської роботи. Так, згідно зі «Світовим довідником з корпоративного податку», в якому відображено 145 держав і територій, у більшості країн, за винятком «податкових оазисів», ставки податку на прибуток корпорацій перебувають у діапазоні 24 —36 %. У кожній країні є свої особливості, які, проте, не виходять за межі звичай­них процедур сучасного податкового процесу, що має космополіти­чний характер. Тут уся справа в деталях, яких — безліч.

Наприклад, у рубриці «адміністрування» названого «Довідника» у статті про США зазначено, що щорічну податкову декларацію корпорація (компанія) має подати до 15-го числа третього мі­сяця після закінчення фіскального року. На прохання корпорації подання декларації може бути відстрочене на термін до шести місяців. Як правило, 100% податкових зобов’язань мають бути сплачені поквартальне частковими авансовими платежами протягом того року, в якому одержано прибуток. Дані платежі вносяться 15-го числа четвертого, шостого, дев’ятого і дванадцятого місяців упродовж фіскального року.

У Великій Британії компанії визначають розрахунковий (звітний) період на свій вибір; декларації, звіти і розрахунки мають бути подані в податкову службу протягом 12 місяців після закінчення звітного періоду. Великі компанії на основі річного розрахунку податкових зобов’язань вносять щоквартальні авансові платежі на 13-й день шостого, дев’ятого, дванадцятого і п’ятнадцятого місяців від початку звітного періоду. Усі інші британські компанії визначають свої зобов’язання за корпораційним податком у межах дев’яти місяців після закінчення звітного періоду. Компанії, які невчасно подали декларації або не розрахувалися з бюджетом, підлягають штрафним санкціям. Останнім часом повноваження податкової служби щодо посилення контролю і розслідування податкових правопорушень значно розширені.

У Федеративній Республіці Німеччини умовами податкового адміністрування передбачено, що фіскальний рік збігається з календарним. Якщо компанія приймає звітний період, відмінний від календарного року, податок на прибуток справляється на основі визначення оподатковуваного доходу в звітному періоді, який має закінчуватися в межах календарного року. Щорічна податкова декларація має бути подана 31 травня року, наступного після податкового. Допускається відстрочення за умови клопотання самої компанії або заповнення й подання декларації ліцензованим податковим консультантом.

Поточні податкові платежі на прибуток німецьких корпорацій визначаються в розмірі однієї четвертої податкового зобов’язання за попередній рік і вносяться в бюджет 10-го числа березня, червня, вересня і грудня. На прострочені платежі нараховується пеня в розмірі 6 % річних, яку починають стягувати через 15 мі­сяців. У разі несвоєчасного подання декларації накладається штраф у розмірі до 10 % від величини податкового зобов’язання. Ще більша схожість щодо норм оподаткування, організації податкового процесу та проведення аудиторської роботи властива податку на додану вартість, особливо в межах Європейського Союзу, а також країн Центральної і Східної Європи.

Питання для самоконтролю:

1. Сутність організації бюджетного контролю на демократичних засадах

2. Охарактеризуйте поняття «транспарентність» у контексті фінансового державного контролю.

3. Окресліть основні напрями регулювання доходів корпорацій в розвинутих країнах світу.

ГЛОСАРІЙ

А

Акциз - різновид непрямого податку. Розрізняють індивідуальні акцизи (по окремих видах і групам товарів) і універсальні (наприклад, податок на додану вартість).

Акція - вид цінного папера; буває іменний або на предьявителя Акції підрозділяються на звичайні й привілейовані. Останні відрізняються тим, що їхній власник, по-перше, має право на першочергове одержання доходу у вигляді фіксованого відсотка на вкладений капітал, по-друге, має кумулятивне право на одержання дивідендів, по-третє, при ліквідації підприємства користується перевагою в порівнянні з іншими кредиторами в задоволенні своїх майнових прав.

Акціонерне товариство відкритого типу - одна з організаційно-правових форм господарювання, орієнтована на велику кількість членів у зв’язку з випуском у відкритий продаж акцій. Діє на підставі уставу і є юридичною особою. Випускаються суспільством акції виступають інструментом мобілізації фінансових ресурсів, ефективним методом швидкого переливу коштів з одних галузей в інші.

Амортизаційний фонд - щорічно формується на підприємствах за рахунок амортизаційних відрахувань, що включаються в собівартість продукції. Його величина розраховується шляхом множення балансової вартості основних фондів на норму амортизації. В умовах гіперінфляції може індексуватися.

Б

Банкрутство - визнання підприємства (суб’єкта господарювання) неплатоспроможним з наступною його ліквідацією.

Бюджетна система - заснована на економічних відносинах і юридичних нормах сукупність всіх видів бюджетів країни, що мають між собою встановлені законом взаємини.

Бюджетне право - сукупність установлюваних державою дических норм, що визначають основи бюджетного устрою країни й порядок складання, розгляду, затвердження й виконання бюджетів, що входять у бюджетну систему держави.

Бюджетне регулювання - система перерозподілу коштів між бюджетами, що складається в передачі частини ресурсів у ящих бюджетів нижчестоящим з метою збалансування останніх.

Бюджетний устрій - організація й принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв’язок між окремими ланками. Засновано на юридичних нормах, що визначають компетенцію центральних, територіальних і місцевих органів влади по складанню, розгляду й виконанню бюджету. Бюджетний устрій включає розподіл доходів і видатків між окремими видами бюджетів.

Бюджетне фінансування - подання юридичним особам у безповоротному порядку коштів з бюджетних і позабюджетних фондів.

Бюджетні асигнування - коштів державного й місцевого бюджетів, виділені на розвиток народного господарства, фінансування соціально-культурних заходів, оборону країни й утримування органів державної влади й керування.

Бюджетні резерви - частина, що відокремлюється заздалегідь, бюджетних коштів, призначені на фінансування різних непередбачених

видатків держави.

Бюджетні стимули - різновид економічних стимулів зростання суспільного виробництва й підвищення його ефективності. Представлені конкретними видами податкових платежів і системою бюджетного фінансування, націленими на одержання високих народнохсоянственных результатів.

Бюджетний рік - час (12 місяців), протягом якого здійснюється виконання затвердженого бюджету. У Російській Федерації бюджетний рік збігається з календарним: починається 1 січня й закінчується 31 грудня.

Бюджетний дефіцит - величина перевищення видатків бюджету над його

доходами.

Бюджетний механізм - сукупність конкретних форм бюджетних відносин, специфічних методів (способів) мобілізації й використання

бюджетних коштів.

Бюджетний процес - регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження й виконання державного й місцевого бюджетів.

В

Видатки бюджету - економічні відносини, що виникають у зв’язку з розподілом фонду коштів держави і його використанням по галузевому, цільовому й територіальному призначенню. Формами прояву даної категорії є види бюджетних видатків, що утворять у сукупності систему видатків бюджету

Г

Грошовий фонд - частина, що відокремилася, коштів, що одержала цільове призначення й відносну самостійність функціонування. Утворяться у всіх ланках фінансової системи; обумовлені необхідністю виділення й відносного відокремлення цільових частин у складі суспільного продукту.

Д

Державне фінансування - метод безповоротного надання фінансових ресурсів суб’єктам господарювання за рахунок коштів бюджетних і позабюджетних фондів. За допомогою державного фінансування відбувається цілеспрямований перерозподіл фінансових ресурсів між суб’єктами господарювання.

Державні доходи - грошові відносини по мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження державних структур. Застосовуються три основних методи мобілізації державних доходів: податки, державні позики, емісія (паперово-грошова й кредитна).

Державні видатки - грошові відносини, пов’язані з використанням централізованих і децентралізованих державних коштів на різні потреби держави. Фінансуються державні видатки в трьох формах: самофінансування, бюджетного фінансування, кредитного забезпечення

Державні фінанси - сфера грошових відносин із приводу розподілу й перерозподілу вартості суспільного продукту й частини національного багатства, пов’язана з формуванням фінансових ресурсів у розпорядження держави і його підприємств і використанням державних коштів на витрати по розширенню виробництва, задоволенню зростаючих соціально-культурних потреб членів суспільства, потреб оборони країни й державного керування. Державні фінанси функціонують на федеральному, регіональному й місцевому рівнях і включають бюджет, позабюджетні фонди, державний кредит, фінанси державних і муніципальних підприємств.

Державний бюджет - термін, уживаний для позначення різних по своїй суті понять: а) економічної категорії, наданої грошовими відносинами, що виникають у держави з юридичними й фізичними особами із приводу перерозподілу національного доходячи (частково - і національного багатства) у зв’язку з утворенням і використанням бюджетного фонду країни, призначеного на фінансування народного господарства, соціально-культурних заходів, потреб оборони й державного керування; б) фінансової бази діяльності держави, що характеризується фондом коштів, що забезпечують виконання державою його функцій; в) фінансового документа - кошторису доходів і видатків держави.

Державний борг - величина заборгованості (внутрішньої й зовнішньої) держави своїм кредиторам; підрозділяється на капітальний і поточний. До першого ставиться вся сума випущених і непогашених боргових зобов’язань держави; до другого - видатки держави по виплаті доходів кредиторам і погашенню зобов’язань, строк оплати яких наступив.

Державний кредит - грошові відносини, що виникають у держави з юридичними й фізичними особами у зв’язку з мобілізацією тимчасово вільних коштів у розпорядження органів державної влади і їхнім використанням на фінансування державних видатків. Основними формами державного кредиту є позики й казначейські позички.

Е

Економічна категорія - сукупність однорідних економічних відносин, виражена в узагальненому абстрактному виді одну зі сторін суспільного буття. Характеризується реальним утримуванням, об’єктивним характером і специфічним суспільним призначенням.

Економічний інструмент (важіль) - економічна категорія, свідомо, цілеспрямовано використовувана в інтересах суб’єктів господарювання й держави. Може робити на суспільне виробництво кількісний і якісний вплив.

Економічний стимул - такий економічний важіль, за допомогою якого вдається впливати на матеріальні інтереси суб’єктів господарювання. Вплив на матеріальні інтереси відбувається через форми організації фінансових відносин.

Земельний кадастр - реєстр земель по класах залежно від родючості, близькості до ринків збуту, виду культур, що засіваються, і т.д. Оскільки земельний кадастр є основою оцінки середньої прибутковості 1 га землі кожного класу, він використовується для визначення ставок податку за землю.

И

Інвестиційний податковий кредит - кошти, що залишаються податковими інспекціями підприємствам за рахунок зменшення податку на прибуток і податок на майно, якщо прибуток у розмірі зниженого податку реинвестируется у виробництво, а кошти від зменшення податку на майно направляються на викуп майна в процесі приватизації підприємства. Повернення інвестиційного кредиту здійснюється у відповідності зі строками й умовами, застереженими в кредитній угоді, укладеній між платником податків і податковою інспекцією.

Інвестор - юридична особа, що вкладає фінансові ресурси в будівництво нових об’єктів, розвиток діючих підприємств, розширення сфери послуг і т.п.

К

Комерційний розрахунок - метод ведення господарства, що укладається в порівнянні в грошовій формі витрат і результатів діяльності; його метою є одержання максимуму прибутку при мінімумі витрат. Комерційний розрахунок припускає обов’язкове одержання прибутку й достатнього для продовження господарювання рівня рентабельності.

Конверсія позики - зміна рівня прибутковості по ньому.

Консолідація позики - зміна умов його обігу, зв’язана

з терміном дії.

Котирування - визначення ринкового курсу цінного папера; здійснюються на біржах спеціальними котирувальними комісіями.

Кошторис видатків і доходів - фінансовий план установи (організації), що здійснює некомерційну діяльність.

Кошторисне фінансування - метод покриття витрат установ і організацій відповідно до затвердженого кошторису.

Кредитування - одна з форм фінансового забезпечення відтворювальних витрат, при якій видатки суб’єкта господарювання покриваються за рахунок банківських позичок, надаваних на засадах платності, терміновості й зворотності-

М

Медичне страхування - форма соціального захисту інтересів населення в охороні здоров’я; пов’язане з компенсацією видатків громадян по медичному обслуговуванню й іншим видаткам по підтримці здоров’я.

Н

Податок - обов’язковий внесок платника в бюджет і позабюджетні фонди в певних законом розмірах і у встановлений термін. Виражає грошові відносини, що складаються в держави з юридичними й фізичними особами у зв’язку з перерозподілом національного доходу й мобілізацією фінансових ресурсів у бюджетні й позабюджетні фонди держави.

Податкова система - сукупність різних видів податків, у побудові й методах обчислення яких реалізуються певні принципи. Складається із прямих і непрямих податків; перші встановлюються безпосередньо на дохід або майно платника податків, другі включаються у вигляді надбавки в ціну товару (тарифу на послугу) і оплачуються споживачем. У складі непрямих податків виділяють акцизи, фіскальні монополії, мита.

Податкові канікули - певний період часу, протягом якого платникові надається пільга у вигляді звільнення від сплати податку.

Податковий кредит - одна з податкових пільг, що складалася у відстрочці стягнення податку.

О

Облігація - вид цінного папера боргового характеру.

Оборотність оборотних коштів - показник эерфективности використання оборотних коштів. Визначається часом, протягом якого кошти роблять повний оборот, починаючи від придбання виробничих запасів і кінчаючи надходженням грошей на рахунки підприємства. Тривалість одного обороту виражається в днях.

Оборотні кошти - кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди й фонди обігу. Оборотні виробничі фонди представлені такими активами, як сировина, матеріали, паливо, незавершене виробництво, видатки майбутніх періодів і ін.; фонди щения - товарами (на складі й у відвантаженні) і коштами (у підприємства, на його розрахунковому рахунку й інших рахунках, у розрахунках).

Основні кошти - кошти, інвестовані в основні фонди виробничого й невиробничого призначення.

П

Пенсія - гарантована щомісячна грошова виплата, надавана громадянам при досягненні певного віку, при настанні інвалідності, у випадку втрати годувальника, а також за вислугу років у певних сферах трудової діяльності.

Перестрахування - особлива форма страхування, що дозволяє розподілити великі ризики між багатьма страховими організаціями.

Платоспроможність підприємства - це властивість суб’єкта господарювання вчасно й повно виконувати свої платіжні зобов’язання, що випливають із торговельних, кредитних і інших операцій грошового характеру.

Позабюджетні фонди - специфічна форма перерозподілу й використання фінансових ресурсів, приваблюваних для фінансування деяких суспільних потреб і комплексно використовуваних на основі організаційної самостійності фондів. Головне призначення складається у фінансуванні цільових заходів за рахунок спеціальних цільових відрахувань і інших джерел.

Прибуток - фінансовий результат діяльності підприємств, що функціонують на засадах комерційного розрахунку; розрізняють балансовий прибуток, валовим, оподатковуваним податком і т.д.

Приватизаційний чек (ваучер) - державний цінний папір цільового призначення, що має номінальну вартість у рублях. Будучи документом на предьявителя, видається кожному громадянинові Російської Федерації. Може купуватися й продаватися без обмежень. Використовується на всій території Росії як платіжні кошти при придбанні об’єктів приватизації. Приватизаційний чек має певний термін дії, установлюваний при його випуску Урядом Російської Федерації й вказли на самому чеку. Термін дії чека не може бути менш 1 року й більше 2 років.

Р

Роздержавлення - переклад державної власності в інші її форми. Якщо роздержавлення виражається в придбанні громадянами в приватну власність державних і муніципальних підприємств, а також у створенні акціонерного товариства, то це -приватизація.

Розподіл вартості суспільного продукту в грошовій формі -це процес руху грошових коштів по суб’єктах господарювання, а в рамках кожного з них - по цільовому призначенню. Розрізняють первинний розподіл, коли дробиться вартість реалізованої продукції (робіт, послуг) і вычленяются в її складі первинні доходи, відрахування й нагромадження, що відповідають елементам ціни товару (заробітна плата, прибуток, відрахування на соціальне страхування, амортизаційні відрахування), і перерозподіл, пов’язане з подальшим розподілом уже розподіленого. Розподіл вартості відбувається за допомогою різних економічних інструментів - ціни, фінансів, заробітної плати й ін. На відміну від інших фінансовий метод розподілу характеризується тим, що кошти надходять у розпорядження суб’єктів господарювання й держави й приймають форму фінансових ресурсів.

Регулювання економіки - це цілеспрямована зміна темпів розвитку народного господарства й окремих його структурних підрозділів на основі перерозподілу фінансових ресурсів. Регулювання економіки здійснюється у двох формах - саморегулювання й державного регулювання. Перша характеризується такими методами формування фінансової бази в різних ланках суспільного виробництва, які виробляють і використовують самі суб’єкти господарювання. Друга форма відображає втручання держави в процес розвитку суспільного виробництва через різні економічні інструменти, у тому числі через фінансові важелі. У державному регулюванні економіки беруть участь всі сфери й ланки фінансової системи, причому регулюючий вплив кожної ланки фінансової системи характеризується специфікою, зв’язаної, зокрема, з тим, що регулюються різні види народногосподарських пропорцій (відтворювальних, галузевих, територіальних і т.д.).

С

Самофінансування - один з методів фінансового забезпечення відтворювальних витрат, заснований на використанні суб’єктами господарювання власних фінансових ресурсів. При недостатності власних коштів підприємства використовують фінансові ресурси, приваблювані на основі випуску цінних паперів.

Сберегатель - юридична або фізична особа, що нагромадила кошти, які можна інвестувати в цінні папери.

Секвестр - пропорційне зниження державних видатків по всіх статтях бюджету (крім захищених) протягом часу, що залишився до кінця поточного бюджетного року.

Соціальне страхування - система економічних відносин, за допомогою яких формуються й витрачаються фонди коштів, призначених для матеріального забезпечення непрацездатних.

Страхування - система особливих, перерозподільних відносин, що виникають між учасниками страхового фонду у зв’язку з його утворенням за рахунок цільових грошових внесків і використанням на відшкодування збитку суб’єкта господарювання й надання допомоги громадянам (або їхнім родинам) при настанні страхових випадків у їхньому житті (досягнення певного віку, втрата працездатності, смерть і т.д.). Розрізняють: майнове страхування, об’єктом якого виступають різні матеріальні цінності; особисте страхування, основою якого є події в житті фізичних осіб; страхування відповідальності, предметом якого служать можливі зобов’язання страхувальника по відшкодуванню збитку (шкоди) третім особам; страхування підприємницьких ризиків, де об’єктом уважається ризик неотримання прибутку або утворення збитку.

Страхувальник - фізична або юридична особа, що страхує майно або, що укладає зі страховою організацією договір особистого страхування, що сплачує страхові внески.

Страховий захист - економічні відносини, пов’язані з попередженням, подоланням, локалізацією руйнівних наслідків стихійних і інших нещасть, а також з безумовним відшкодуванням нанесеного збитку.

Страхова медицина - система фінансування медичних установ за рахунок страхових фондів, формованих на основі медичного страхування, проведеного в обов’язковій і добровільній формах.

Страхова відповідальність - обов’язок страховика виплатити страхове відшкодування або страхову суму при застережених наслідках страхових випадків, що происшли.

Страхова оцінка - вартість майна, прийнята для цілей страхування.

Страхова сума - величина коштів, на яку фактично застраховане майно, життя й здоров’я громадян.

Дата добавления: 2014-11-29