Народна освіта – 9.2.00

Транспорт - 5.1.00

а) автомобільний транспорт, будівництво і експлуатація автошляхів 5.1.12

3. Суспільні організації та об’єднання (партії, профспілки та ін.) – 9.8.00

а) підготовка кадрів з вищою і середньою спеціальною освітою – 9.2.10

б) загальна освіта – 9.2.30

Види державних нормативних актів про охорону праці (в уніфікованій формі для однакового застосу­вання) мають таке цифрове позначення:

1 - Правила

2 - ОСТи

3 – норми;

4- положення, статути;

5 - інструкції;

6 - керівництва, вказівки, рекомендації, вимоги;

7 - технічні умови безпеки;

8 - переліки, інші.

Порядковий номер нормативного акту визначається згідно з даними Реєстру державних актів про охорону праці.

Наприклад: ДНАОП 0.00-4.12-94 «Типове положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці» розшифровується так:

0.00–означає, що ДНАОП затверджено Держнаглядохоронпраці;

4 – що це «Положення»;

12 – порядковий номер у групі «Положення, статути»;

94 – рік затвердження.

Постановою Верхновної Ради України від 12.09.91 № 1545-ХІІ встановлено, що до прийняття відповід­них актів Законодавства на її території застосовуються акти Законодавства Союзу РСР з питань, які не вре­гульовані Законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і Законам України.

При розробці і проведенні технологічних процесів слід враховувати вимоги стандартів «Системы стандартов безопасности труда» (ССБТ), які мають наступні п’ять підсистем:

а) стандарти підсистеми 1 встановлюють вимоги по видам шкідливих і небезпечних виробничих факторів і гранично допустимі значення цих параметрів;

б) стандарти підсистеми 2 встановлюють загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання; вимоги безпеки до окремих груп виробни-чого обладнання; методи контролю виконання вимог безпеки;

в) стандарти підсистеми 3 встановлюють загальні вимоги безпеки до виробничих процесів; вимоги безпеки до окремих груп технологічних процесів; мето­ди контролю виконання вимог безпеки;

г) стандарти підсистеми 4 встановлюють класифі­кацію засобів захисту, методи контролю і оцінки забів захисту;

д) стандарти підсистеми 5 встановлюють вимоги безпеки до будов і приміщень.

Питання охорони праці повинні вирішуватись ком­плексно з питаннями захисту навколишнього середо­вища. При проектуванні технологічних процесів по­винні враховуватись вимоги законодавства з охорони природи, нормативно-технічної документації по охо­роні навколишнього середовища.

Організаційними заходами безпеки виробничих про­цесів є:

а) правильна навченість працівників, чітке та своєчасне проведення інструктажів та контролю знань з охорони праці;

б) наявність розробленого у відповідності з умовами охорони праці проведення робіт та технологічних карт;

в) правильне планування робочих місць;

г) правильне утримання проходів та проїздів;

д) дотримання правил проведення робіт та допуску до роботи;

е)правильний нагляд за працівниками;

є) правильна організація праці (тобто):

1) зручна робоча поза;

2) чергування роботи і відпочинку;

3) відсутність фізичного перенапруження;

4) застосування безпечних способів праці;

5) дотримання встановленого ходу технологічного процесу;

6) справний стан засобів колективного та індивідуального захисту;

7) наявність відповідних знань безпеки. Технологічними (інженерними) заходами та засобами безпеки виробничих процесів є:

а) застосування технічно досконалого та справно­го обладнання, інструментів і пристроїв, транспорт­них засобів та засобів колективного захисту (огород­жень, запобіжних пристроїв, блокування, сигналі­зації, систем дистанційного управління, спеціальних засобів — заземлення, занулення);

б) використання за призначенням досконалих за­собів індивідуального захисту (ізолюючих костюмів, спецодягу, спецвзуття, засобів захисту органів ди­хання, рук, голови, обличчя, очей, органів слуху, засобів захисту від падіння з висоти та інш.)

Профспілки нашої країни здійснюють державний нагляд і суспільний контроль за охороною праці і розпоряджаються фондами соціального страхування. У кожному господарстві при місцевих комітетах профспілок організовані постійно діючі комісії з охорони праці.

Технічна інспекція праці Центральних комітетів профспілки разом з місцевими комітетами профспілки здійснюють нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю, правил і норм охорони праці, ДСТ і стандартів по безпеці праці. Профспілки контролюють виконання номенклатурних заходів, передбачених колективними договорами по поліпшенню умов і безпеки праці, зниженню виробничого травматизму і захворювань.

4. Державний нагляд і контроль

Вищий нагляд за неухильним дотриманням законів про працю міністерствами і відомствами, підприємствами, установами, громадянами і посадовими особами покладений на Генерального Прокурора України, прокурорів областей, районів.

Нагляд і контроль за дотриманням законів, правил і норм з охорони праці в сільському господарстві здійснюють: державні інспекції; інженери з охорони праці вищестоячих керівних органів (відомчий нагляд); адміністрація підприємств і громадських інспекторів місцевих, органів профспілки (адміністративний і громадський контроль).

Такими інспекціями є:

1. Держсельенергонагляд Міністерства енергетики і електрифікації України, що здійснює нагляд за дотриманням правил безпечності експлуатації електроустановок, парових котлів, судин, що працюють під тиском понад 0,07 МПа, і вантажопідйомних машин, керованих з кабіни.

2. Держсаннагляд — санітарно-епідеміологічна служба, що здійснює нагляд за дотриманням санітарно-гігієнічних норм і протиепідемічних правил, охорони атмосфери, ґрунту і повітря від забруднень відходами, стічними водами і викидами.

3. Державна пожежна інспекція, що здійснює конт­роль за дотриманням пожежної безпеки і правил на виробничих ділянках.

4. Технічні інспекції праці ВЦСПС, ЦК профспілок і рад профспілок, що здійснюють нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю, ДСТ ССБП, правил техніки без­пеки і норм виробничої санітарії у виробничих об’єднаннях, на підприємствах, в установах, організаціях.

Технічні інспектори праці здійснюють контроль за відповідністю вимогам безпеки праці і виробничої санітарії техніки і технологічних процесів, виробничих приміщень, виробничого й енергетичного устаткування, транспортних засобів і санітарно-побутових приміщень, за безпекою збереження, транспортування і застосування отрутних, вогненебезпечних і вибухонебезпечних речовин. Технічний інспектор праці зобов'язаний: регулярно відвідувати господарства, перевіряти стан роботи з охорони праці, вимагати усунення виявлених недоліків, брати участь у комісіях із приймання нових або реконструйованих будинків, а також по випробуванню машин, давати висновки про можливість експлуатації підприємств, цехів або машин, здійснювати розслідування важких і смертельних нещасних випадків, здійснювати допомогу профспілковим організаціям господарств у проведенні контролю за виконанням заходів щодо охорони праці, передбачених у колективних договорах. Технічний інспектор праці має право вимагати необхідні пояснення з питань охорони праці; припиняти роботу на окремих ділянках, машинах, устаткуванні, якщо останні загрожують безпеці працюючих; залучати до адміністративної, матеріальної або юридичної відповідальності винних осіб.

5. Відомчий контроль за дотриманням правил і норм з охорони праці, здійснюється працівниками служби охорони праці на під­леглих їм підприємствах, в установах, організаціях.

6. Громадський контроль за дотриманням трудового законодавства, правил і норм по охороні праці, здійснюється комісією охорони праці підприємства. Головою комісії охорони праці є член комітету профспілки. У комісію включають громадських інспекторів з охорони праці, що обираються в кожній профспілковій групі.

З метою підвищення відповідальності керівників і фахівців господарств широко впроваджений оперативний контроль, у здійсненні якого розрізняють чотири ступіні:

I ступінь — керівник виробничої ділянки і громадський інспектор з охорони праці щозмінно перевіряють виконання вимог техніки безпеки на робочих місцях і вживають заходів по усуненню виявлених недоліків. Щодня доповідають про виконану роботу головному спеціалісту і старшому інспектору з охорони праці.

II ступінь — головні спеціалісти і старший громадський інспектор періодично перевіряють стан охорони праці й щомісячно доповідають про це голові підприємства і голові міському на спеціальній нараді, які, у свою чергу, щомісяця звітують перед начальником районного управління сільського господарства і головою райкому профспілки про проведену роботу.

III ступінь — начальник районного управління і голова райкому профспілки один раз у квартал звітують перед начальником обласного управління сільського господарства, головою і технічним інспектором обкому профспілки сільського господарства.

IV ступінь — заступник міністра сільського господарства і голова центрального комітету профспілки разом із головним технічним інспектором розглядають наприкінці кожного півріччя звіти обласних управлінь сільсько-го господарства й обкомів профспілок.

На кожній виробничій ділянці повинний бути журнал реєстрації контролюючими органами стану охорони праці.

Дата добавления: 2014-11-29