Види виробництв сільськогосподарських підприємств та основні положення організації їх бухгалтерського обліку 2 страница

Для відображення в обліку сортових якостей продукції разом із документами на оприбуткування урожаю складають сортове свідоцтво. Дані первинних документів про кількість одержаного урожаю в розрізі культур, сортів і виробничих підрозділів узагальнюють у зведених документах (відомостях руху, журналах вагаря, звітах про рух матеріальних цінностей тощо), які є підставою для записів до регістрів аналітичного обліку.

Синтетичний облік витрат і виходу продукції рослинництва ведеться на субрахунку 231 “Рослинництво”.

За дебетом субрахунка відображаються:

– витрати минулого року під урожай поточного року (незавершене виробництво на початок звітного року);

– витрати поточного року під урожай поточного року;

– витрати поточного року під урожай майбутнього року (незавершене виробництво на кінець звітного року).

За кредитом – обліковується сільськогосподарська продукція рослинництва (зерно, насіння, коренеплоди, картопля, плоди тощо) та додаткові біологічні активи (розсада, саджанці, міцелій грибів, живці квітникарства тощо) за їх справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу або за виробничою собівартістю (чи собівартістю за прямими витратами) відповідно до П(С)БО 16 “Витрати”.

Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку витрат на біологічні перетворення біологічних активів у рослинництві наведено в табл. 4.2.

Таблиця 4.2. Облік витрат і виходу продукції рослинництва

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
дебет	кредит
1	2	3	4
	Списано матеріальні цінності на виробництво (біологічні перетворення) продукції рослинництва
	Витрати минулого року (незавершене виробництво) віднесено на культури під урожай поточного року
	Списано витрати на вирощування сільськогосподарських культур, які приорані на зелене добриво під інші культури
	Списано частину витрат бджільництва на запилення сільськогосподарських культур
	Виконано роботи і надано послуги для рослинництва власними допоміжними виробництвами
	Списано загальновиробничі витрати на рослинництво після розподілу

Продовження табл. 4.2.

1	2	3	4
	Нараховано єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
	Нараховано оплату праці працівникам за виконання робіт у рослинництві
	Нараховано знос (амортизацію) по основних засобах, що використовуються в рослинництві
	Списано поточні біологічні активи рослинництва на дату початку збирання врожаю
	Оприбутковано з виробництва сільськогосподарську продукцію
	Оприбутковано поточні біологічні активи рослинництва
	Списано вартість зеленого корму, згодованого продуктивним тварин на випасі
	Списано витрати по загиблих посівах сільськогосподарських культур
	Визнано дохід від первісного визнання сільськогосподарської продукції і додаткових біологічних активів
	Визнано витрати від первісного визнання сільськогосподарської продукції і додаткових біологічних активів

Аналітичний облік витрат і виходу продукції рослинництва ведеться у Звіті про витрати та вихід продукції основного виробництва (ф. № 5.5 с.-г.), який складається за місяць і наростаючим підсумком з початку року в розрізі об’єктів аналітичного обліку за відповідними статтями витрат. Дані звіту за кредитом аналітичних рахунків виробництва у межах структурних підрозділів переносяться до Зведеної відомості (ф. № 5.10 с.-г.). Підсумки зведеної відомості з деталізацією сум за синтетичними рахунками (субрахунками) переносяться до Журналу-ордера № 5 В с.-г., а кредитові обороти з Журналу-ордера – до Головної книги.

Важливою особливістю галузі рослинництво є те, що виробничий процес з вирощування сільськогосподарських культур не обмежується календарним роком. Тому в рослинництві одночасно можуть бути три групи витрат: минулих років під урожай поточного року; поточного року під урожай поточного року; поточного року під урожай наступних років.

Перші дві групи витрат з початком календарного року практично об’єднуються – витрати минулих років списуються на відповідні аналітичні рахунки витрат під урожай поточного року. Тому постійно в обліку виділяють витрати під урожай поточного року і витрати під урожай майбутніх років.

Витрати під урожай майбутніх років обліковують на окремих аналітичних рахунках за видами робіт, оскільки під час здійснення таких витрат невідомо, на вирощування якої культури вони відносяться. Ці витрати переходять на наступний рік як залишок незавершеного виробництва. Наступного року витрати на посів озимих культур відносять постатейно на відповідні аналітичні рахунки озимих культур урожаю поточного року.

Витрати минулого року на виконання сільськогосподарських робіт розподіляють у поточному році після визначення фактичних площ посіву під культури. Розподіл здійснюють постатейно, пропорційно до площ посіву. Для цього роблять окремий розрахунок (табл. 4.3.), у якому обчислюють суму витрат на 1 га і множать її на площу, фактично зайняту відповідною культурою.

Таблиця 4.3. Розподіл витрат минулого року, грн.

№ з/п	Статті витрат	Підняття зябу, 450 га	Внесення органічних добрив, 300 га
всього витрат	витрати на 1 га	ячмінь, 200 га	гречка, 250 га	всього витрат	витрати на 1 га	цукрові буряки, 200 га	жито, 100 га
	Витрати на оплату праці	3200,00	7,11	1422,22	1777,78	850,00	2,83	566,67	283,33
	Відрахування на соціальні заходи	1190,00	2,64	528,89	661,11	316,00	1,05	210,67	105,33
	Добрива					12100,00	40,33	8066,67	4033,33
	Роботи та послуги	1980,00	4,40	880,00	1100,00	494,00	1,65	329,33	164,67
	Витрати на утримання основних засобів	9260,00	20,58	4115,56	5144,44	2500,00	8,33	1666,67	833,33
5.1	в тому числі: пальне та мастильні матеріали	8240,00	18,31	3662,22	4577,78	2100,00	7,00	1400,00	700,00
5.2	амортизація основних засобів	1020,00	2,27	453,33	566,67	400,00	1,33	266,67	133,33
	Інші витрати	1050,00	2,33	466,67	583,33	380,00	1,27	253,33	126,67
	Витрати на управління та обслуговування виробництва	2500,00	5,56	1111,11	1388,89	560,00	1,87	373,33	186,67
Разом	19180,00	42,62	8524,44	10655,56	17200,00	57,33	11466,67	5733,33

Таким способом розподіляють витрати минулого року на підняття зябу, лущення стерні, внесення органічних і мінеральних добрив, догляд за парами, снігозатримання, зрошення, осушення тощо.

Витрати, пов’язані з підготовкою ґрунту, посівом багаторічних трав, вартістю їх насіння, та інші разові витрати, що обліковувалися у складі незавершеного виробництва, рівномірно розподіляють за роками залежно від строку експлуатації посівів.

Витрати на поліпшення природних сіножатей, на створення культурних пасовищ (дискування, підсів трав, внесення добрив, вартість насіння) розглядаються як витрати на незавершене виробництво, які розподіляються між продукцією, одержаною протягом 3-4 років.

Витрати на утримання основних засобів (амортизація, вартість ремонтів) відносять на собівартість продукції окремих культур і видів незавершеного виробництва: пропорційно до обсягу виконаних ними для окремих культур (груп культур) механізованих робіт (в умовних еталонних гектарах).

Якщо у підприємства є зрошувані землі, тоді витрати та вихід продукції рослинництва обліковують окремо на богарних і зрошуваних землях (регулярно та умовно зрошуваних). Прямі витрати на зрошування списують на відповідні культури.

Частину витрат на зрошування не можна прямо віднести на сільськогосподарські культури (непрямі витрати на зрошування). Тому такі витрати обліковують на окремому аналітичному рахунку і розподіляють постатейно між об’єктами обліку рослинництва пропорційно до поливогектарів. Для цього складають окремий розрахунок (табл. 4.4).

Таблиця 4.4. Розподіл витрат зі зрошення, грн.

Показники	Кількість поливаних гектарів	Витрати на оплату праці	Відрахування на соціальні заходи	Роботи та послуги	Витрати на утримання основних засобів	Інші витрати	Разом
Витрати на зрошення всього:		3300,00	1228,00	2700,00	2150,00	1890,00	11268,00
на 1 поливний гектар	×	9,43	3,51	7,71	6,14	5,40	32,19
Розподіл витрат по культурах: – овочі відкритого ґрунту – картопля		1885,71   1414,29	701,71   526,29	1542,86   1157,14	1228,57   921,43	1080,00   810,00	6438,86   4829,14

Витрати на осушення земель обліковують і розподіляють на об’єкти обліку рослинництва аналогічно до витрат на зрошування.

Сільськогосподарське виробництво – один з найризикованіших видів бізнесу. Аграрії можуть зазнати збитків через різні ризики (виробничі, ринкові, фінансові, юридичні тощо), проте вплив несприятливих погодних умов можна мінімізувати за допомогою страхування сільськогосподарського виробництва. Сучасні технології дозволяють знизити вплив погодних ризиків, але не можуть повністю гарантувати отримання запланованого урожаю. Страхування проводиться з метою забезпечення економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників.

Страхування витрат на виробництво культури дозволяє виробникам захистити кошти, вкладені у виробництво. Цей вид страхування особливо рекомендований для страхування озимих культур від ризиків зимівлі (вимерзання, крижана кірка, випрівання, видування тощо). Страхові відшкодування дозволять товаровиробникам культури, які загинули взимку, пересіяти іншою культурою.

Розмір прямих збитків у разі загибелі посівів визначається у Страховому акті, який складається страховиком за встановленою формою.

В бухгалтерському обліку страхові платежі відноситься у витрати виробництва продукції рослинництва: в дебет субрахунку 231 “Рослинництво” з кредиту 655 “Розрахунки за страхуванням майна”.

Витрати за загиблими посівами, які не повторюються під культуру, якою будуть пересівати площу (внесення добрив, підготовка ґрунту тощо) списують на нову культуру в дебет рахунку 231 “Рослинництво”, а витрати які повторюються (вартість насіння, витрати на посів тощо) списують в дебет субрахунку 991 “Витрати від стихійного лиха” з кредита рахунку 231 “Рослинництво”. Відшкодування від страховика за страховим випадком обліковується на субрахунку 751 “Відшкодування збитків від надзвичайних подій” (табл. 4.5).

Таблиця 4.5. Облік страхових платежів і страхових відшкодувань по загиблих посівах

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
дебет	кредит
	Нараховано страхові платежі з обов’язкового страхування посівів зернових культур
	Сплачено страхові платежі
	Списано втрати від загибелі посівів
	– витрати, які не повторюються на пересів нової культури
– витрати, які повторюються при пересіві нової культури
	Нараховано відшкодування від страховика за загиблі посіви
	Одержано гроші від страховика

При визначенні собівартості продукції рослинництва необхідно керуватись Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств № 132.

У рослинництві, за винятком основної продукції, яку одержують від сільськогосподарських культур, об’єктами калькулювання є сільськогосподарські роботи, виконані у поточному році під урожай наступного року, тобто роботи, які належать до незавершеного виробництва, а також роботи, які спрямовані на поліпшення земель і виконуються за рахунок власних оборотних коштів підприємства; витрати, що плануються за статтями виробничих витрат (без адміністративних) як витрати майбутніх періодів.

Перед розрахунком собівартості продукції необхідно:

– перевірити правильність записів по дебету і кредиту аналітичних рахунків;

– уточнити, чи повністю включені до витрат під урожай звітного року витрати минулих років за кожним видом незавершеного виробництва;

– перевірити повноту оприбуткування продукції.

Згідно з Методичними рекомендаціями № 132 виробнича собівартість продукції за видами сільськогосподарських культур визначається:

– зерна, насіння соняшнику – франко-тік (франко-місце зберігання);

– соломи, сіна – франко-місце зберігання;

– цукрових буряків, картоплі, баштанних культур, овочів, маточників цукрових буряків, коренеплодів – франко-поле (франко-місце зберігання);

– плодів, ягід, винограду, листя тютюну, продукції лікарських та ефіроолійних культур і квітництва, овочів закритого ґрунту – франко-пункт приймання (зберігання);

– соломки і трести льону, конопель – франко-пункт зберігання чи переробки (у підприємстві);

– насіння трав, льону, конопель, овочевих та інших культур – франко-пункт зберігання;

– зеленої маси на корм – франко-місце споживання;

– зеленої маси на силос, трав’яного борошна, сінажу, гранул — франко-місце силосування, сінажування, виробництва борошна, гранул.

Наступні витрати на виконання операцій з підготовки продукції до реалізації та її проведення відносяться на витрати на збут.

У рослинництві необхідно дотримуватися встановленої послідовності обчислення собівартості відповідних видів продукції:

– розподіляються між окремими об’єктами обліку витрати на утримання основних засобів;

– розподіляються загальні витрати на зрошення та осушення земель, включаючи витрати на утримання меліоративних споруд, на вапнування та гіпсування ґрунтів і на утримання полезахисних смуг;

– списується частина витрат бджільництва на сільськогосподарські культури, що запилювалися;

– розподіляються загальновиробничі витрати;

– визначається загальна сума виробничих витрат за об’єктами обліку;

– визначається собівартість продукції рослинництва.

Собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капустяного листя та іншої побічної продукції рослинництва визначається виходячи із розрахунково-нормативних витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов’язані із заготівлею побічної продукції.

При калькулюванні основної продукції вартість побічної продукції виключається із загальної суми витрат.

По культурах, від яких одержують один вид продукції (без побічної), собівартість визначають діленням витрат з вирощування культури на валовий вихід (кількість) продукції. У цьому випадку об’єкт обліку витрат співпадає з об’єктом обчислення собівартості.

В кінці року субрахунок 231 “Рослиництво” по тих видах виробництв де відсутнє незавершене виробництво закривається при цьому відбуваються такі коригування:

а) на суму перевищення фактичних витрат, визначених наприкінці року, над сумою витрат, віднесених протягом року – дебет субрахунку 940 “Витрати від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю” і кредит субрахунку 231 “Рослинництво”;

б) на суму перевищення фактичних доходів, визначених наприкінці року, над сумою доходів, віднесених протягом року – дебет субрахунку 231 “Рослинництво” і кредит субрахунку 710 “Дохід від первісного визнання та зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю”.

Об’єктами калькулювання продукції зернових культур (крім кукурудзи) є основна продукція. Витрати на вирощування і збирання зернових культур (включаючи вартість доробки зерна на току, що проводиться в межах календарного року) формують собівартість зерна, зерновідходів і соломи.

Загальна сума витрат (без вартості соломи – побічна продукція) розподіляється між зерном і зерновідходами. Для розподілу витрат між ними 1 ц зерна приймається за одиницю, а зернові відходи прирівнюються до нього за коефіцієнтом, який розраховується за вмістом у них повноцінного зерна відповідно до даних лабораторного аналізу.

Приклад 4.1. Умова: Витрати на вирощування озимої пшениці становлять 294000 грн. Від урожаю отримано: 4590 ц повноцінного зерна озимої пшениці, 95 ц зерновідходів з вмістом в них 40 % зерна і 1100 ц соломи. За нормативами витрати на збирання, транспортування й скиртування солома оцінена у сумі 2120 грн.

Необхідно визначити фактичну собівартість зерна озимої пшениці.

Розв’язок:

1) витрати на вирощування (без вартості соломи):

294000 – 2120 = 291880 (грн.);

2) кількість повноцінного зерна в зерновідходах:

95 ц × 40 %: 100 % = 38 (ц);

3) загальна кількість повноцінного зерна з урахуванням зерновідходів:

4590 ц + 38 ц = 4628 (ц);

4) фактична собівартість 1 ц зерна:

291880 грн.: 4628 ц = 63,07 (грн.);

5) сума витрат, що припадають на зерновідходи:

38 ц × 63,07 грн. = 2396,66 (грн.);

6) фактична собівартість 1 ц зерновідходів:

2396,66 грн.: 95 ц = 25,23 (грн.).

Об’єктом калькулювання є зерно кукурудзи (в перерахунку на сухе). Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості на сухе зерно проводять після одержання даних про фактичний вихід зерна з качанів, які визначає хлібоприймальний пункт шляхом обмолоту середньодобових зразків з урахуванням базисної вологості зерна в качанах (базисна вологість зерна в качанах кукурудзи приймається на рівні 22 %). При цьому у разі підвищеної вологості понад базисну на кожен відсоток перевищення вологості, проводиться зменшення маси зерна на 1 %. Відповідно при меншій вологості зерна проводять коригування в бік збільшення маси зерна.

Вихід сухого зерна із качанів кукурудзи повної стиглості, що залишається в підприємстві, визначається за середнім відсотком виходу зерна базової вологості качанів кукурудзи, який встановлюється за даними реєстрів накладних на прийняте хлібоприймальним пунктом зерно.

Собівартість 1 ц зерна кукурудзи визначають діленням витрат на вирощування і збирання продукції (без вартості стебел кукурудзи – побічна продукція) на масу сухого зерна.

Оскільки в обліку відображають рух кукурудзи в качанах, то додатково розраховують фактичну собівартість 1 ц кукурудзи в качанах.

Приклад 4.2. Умова: Витрати на вирощування кукурудзи на зерно становлять 251713 грн. За звітний рік оприбутковано 7810 ц стебел кукурудзи (оціненого виходячи з розрахунково-нормативних витрат на заготівлю у сумі 13620 грн.) і 9320 ц качанів кукурудзи, з яких реалізовано державі 1900 ц. Залікова маса зерна – 1250 ц. Вологість зерна кукурудзи – 18 %.

Необхідно визначити фактичну собівартість зерна та качанів кукурудзи.

Розв’язок:

1) Середній відсоток виходу зерна базової вологості:

1250 ц: 1900 ц) × 100 % = 66 (%);

2) Маса кукурудзи, що залишилася у підприємстві, у перерахунку на зерно:

(9320 ц – 1900 ц) × 66 % = 4897,2 (ц);

3) Маса зерна кукурудзи відкоригована з урахуванням вологості:

(4897,2 ц × (22 % – 18 %) + 4897,2 ц = 5093,1 (ц);

4) Фактична собівартість 1 ц зерна кукурудзи:

(251713 грн. – 13620 грн): (5093,1 ц + 1250 ц) = 37,54 (грн./ц);

5) Фактична собівартість 1 ц качанів кукурудзи:

(251713 грн. – 13620 грн): 9320 ц = 25,55 (грн./ц).

Об’єктом калькулювання є коренеплоди. Виробнича собівартість 1 ц цукрових буряків визначається діленням загальної суми витрат на їх вирощування і збирання (без вартості гички, оціненої за нормативно-розрахунковими витратами) на фізичну масу буряків, визначену шляхом зважування.

Приклад 4.3. Умова: Витрати на вирощування цукрових буряків (фабричних) становлять 433689 грн. Валовий збір коренеплодів цукрових буряків (фабричних) становив 18585 ц коренеплодів та 4110 ц гички на суму 7425 грн.

Розв’язок:

1) Витрати, що відносяться на коренеплоди:

433689 грн. – 7425 грн. = 426264 (грн.);

2) Собівартість 1 ц коренеплодів:

426264 грн.: 18585 ц = 22,94 (грн./ц).

Від вирощування цукрових буряків маточних отримують ділові коренеплоди, а також коренеплоди, непридатні для подальшої висадки, та гичку.

Об’єктом калькулювання є ділові коренеплоди.

Кількість коренеплодів, закладених у траншеї, та їх вагу здебільшого встановлюється розрахунковим шляхом, оскільки в польових умовах відсутня можливість зважування коренеплодів під час доставки їх до місця кагатування. Для цього у траншеї щитами відгороджується один метр, а потім коренеплоди перераховуються і зважуються. Це фіксується у Акті кагатування маточного цукрового буряка. Потім по кожній траншеї виводиться середня кількість і вага коренеплодів на погонний метр та в цілому по траншеї. На підставі актів закагатовані маточні коренеплоди оприбутковуються із зазначенням їх ваги, справедливої вартості та кількості забезпечення запланованої площі висадки.

Браковані коренеплоди оприбутковуються на підставі Накладних (внутрішньогосподарського призначення) (ф. № ВЗСГ-8) та актів і здаються на цукровий завод або використовуються на корм тваринам. Витрати на доочищення, укладання в кагати, копання траншей, укриття і догляд за кагатами відносяться лише на ділові коренеплоди маточного цукрового буряку.

Для обліку зазначених витрат відкривається окремий аналітичний рахунок. Обчислення фактичної собівартості коренеплодів (без витрат на доочищення, укладання в кагати тощо) проводиться у такому ж порядку, що й по фабричному цукровому буряку.

Для розрахунку собівартості продукції буряків-маточників необхідно від витрат, віднесених на всю одержану продукцію, відняти вартість гички та забракованих буряків і додати витрати на доочищення буряків, кагатування та догляд за кагатами у звітному році. Діленням цієї суми на кількість центнерів буряків, закладених у кагати, визначається собівартість одного центнера.

Облік витрат на догляд за кагатами та витрат на розкриття кагатів, вибирання коренів, їх сортування та інші роботи ведеться на окремому аналітичному рахунку, на який списується після розкриття кагатів собівартість закладених на зберігання буряків. У результаті сортування одержують буряки, придатні для висадки та забраковані, які оцінюються за середньою собівартістю кормових буряків з урахуванням їх якості, та визначається собівартість центнера буряків-висадків діленням витрат (без вартості забракованих буряків) на фізичну масу одержаних буряків-висадків.

Приклад 4.4. Умова: Витрати на вирощування і збір маточних цукрових буряків складають 217000 грн., у тому числі на кагатування – 28000 грн. Від урожаю отримано ділових коренеплодів 21300 ц у кількості 5900 тис. шт., бракованих – 590 ц та гички – 3410 ц в оцінці за розрахунково-нормативними витратами на її заготівлю на суму 13000 грн.

Необхідно визначити фактичну собівартість маточних цукрових буряків.

Розв’язок:

1) Витрати на вирощування цукрових буряків:

217000 грн. – 13000 грн. – 28000 грн. = 176000 (грн.);

2) Фізична маса отриманих коренеплодів:

(21300 ц + 590 ц) = 21890 (ц);

3) Собівартість 1 ц бракованих коренеплодів:

(176000 грн.: 21890 ц) = 8,04 (грн.);

4) Собівартість всіх бракованих коренеплодів:

(590 ц × 8,04 грн.) = 4743,60 (грн.);

5) Всього витрат на ділові коренеплоди:

(217000 грн. – 13000 грн. – 4743,60 грн.) = 199256,40 (грн.);

6) Собівартість 1 ц ділових коренеплодів:

(199256,40 грн.: 21300 ц) = 9,36 (грн.);

7) Собівартість 1 тис. шт. коренеплодів:

(199256,40 грн.: 5900 ц) = 33,77 (грн.).

У спеціалізованих господарствах витрати на вирощування насіння цукрового буряку обліковуються на окремому аналітичному рахунку “Виробництво насіння цукрових буряків”. На цей рахунок відносять також усі витрати, пов’язані з виробництвом насіння, включаючи витрати на очистку і сушку, яка проводиться разом зі збиранням чи після нього в поточному році.

Насіння буряка оприбутковують у бункерній вазі. Після його доробки, очищення, сушки отримують насіння та полову.

При обчисленні фактичної собівартості насіння цукрового буряку із загальної суми витрат, зібраних на аналітичному рахунку “Насіння цукрового буряку”, віднімають вартість полови за ціною можливого використання (за умови, що полова буде використана). Сума, що залишилась, і становитиме вартість насіння цукрового буряка. Для обчислення собівартості 1 ц їх вартість ділять на вагу насіння (після очищення).

Об’єктом калькулювання продукції льону та конопель є одержане насіння і соломка. Для визначення собівартості продукції льону та конопель одержане насіння оцінюється за нормативно-розрахунковою вартістю виходячи із витрат на підготовку та обмолот стебел, транспортування та обробку насіння. Решта загальної суми витрат на вирощування льону чи конопель (без вартості насіння) відносяться на соломку. Собівартість соломки визначається діленням витрат на фізичну масу. Собівартість трести льону-довгунця чи конопель включає вартість соломки і витрати на її розстилання, перегортання, підняття із стелищ тощо.

Об’єктом калькулювання є насіння соняшнику. Собівартість 1 ц насіння соняшнику визначається діленням загальної суми витрат на вирощування та збирання продукції (без вартості соняшничиння та кошиків у оцінці за нормативно-розрахунковими цінами) на фізичну масу насіння після його доробки.

Дата добавления: 2014-11-29