Методика контролю розрахункових операцій

Наявність дебіторської та кредиторської заборгованості є фактором негативним і свідчить про порушення фінансової та розрахункової дисципліни. Для перевірки такої заборгованості ревізор використовує бухгалтерський баланс, регістри бухгалтерського обліку по рахунках 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 64 «Розрахунки за податками й платежами», 65 «Розрахунки за страхування», 66 «Розрахунки з оплати праці», 67 «Розрахунки з учасниками», 68 «Розрахунки за іншими операціями», первинні документи по розрахунках з дебіторами і кредиторами, акти звірок.

Джерелами контролю розрахунків з покупцями та замовниками є: первинні документи (накладні, товаротранспортні накладні, рахунки, виписки банку, договори, акти викона­них робіт, наданих послуг тощо), облікові реєстри по рахунках 30, 31, 36 – 38, акти та аудиторські висновки попередніх перевірок, Головна книга, звітність підприємства.

З метою перевірки виконання укладених договорів, повноти і своєчасності розрахунків з покупцями здійснюють інвентаризацію розрахунків шляхом висилання покупцям та замовникам актів взаємозвірки, в яких вказуються суми та терміни виникнення заборгованості та проведених розрахунків. Підприємство-дебітор повертає акт протягом 10 днів із дня одержання. За результатами інвентаризації розрахунків встановлюються розходження та причини їх виникнення, суми нагромадженої і простроченої дебіторської заборгованості та безнадійних боргів. Після чого складається довідка із зазначенням суми заборгованості, підставою виникнення заборгованості та вказуються первинні документи. Також встановлюються особи, винні у недотриманні платіжної дисципліни і невиконання договірних зобов’язань. Отримані результати порівнюють за кожним рахунком та періодом послідовно, тобто кожен аналітичний запис звіряють із документами та записами в Головній Книзі за відповідними рахунками.

Наступним етапом є: перевірка правильності підсумків по дебету і кредиту облікового реєстру на перше число кожного наступного місяця. Виведені підсумки і оборот звіряють із підсумками реєстрів синтетичного і аналітичного обліку. Також необхідно встановити, чи є в наявності всі договори і чи вони відповідним чином оформленні і зареєстровані.

При перевірці (суцільній або вибірковій) первинних документів вивчають виставлені покупцям рахунки, своєчасність та повноту їх оплати (порівнюють із виписками банку), своєчасність відвантаження та правильність виписки накладних та, якщо необхідно, податкових накладних.

Важливим напрямком ревізії є: перевірка причини несплати за відвантажену продукцію, окремо по розрахункових документах, термін сплати яких не настав; по неоплачених вчасно документах; по продукції, від якої покупці з певних причин відмовилися.

Далі ревізор встановлює правильність прийому, оформлення, реалізації замовлення; сплати за товари, роботи, послуги відповідно до прийому, виявляє товар, який був відвантажений та оплачений, але по документах не проведений. Поряд із порівнянням відвантаження із оплатою по виписках банку перевіряють реалізацію за готівку. При цьому співставляються накладні, товарні чеки із касовими звітами, а особливо звітами по реєстраторах розрахункових операцій. Перевіряючи розрахунки з покупцями і замовниками із використанням векселів з’ясовують причини відтермінування платежів, а також правильність та своєчасність отримання та відображення в обліку отриманих відсотків.

У ході ревізії належить вияснити правильність відображення по статтях балансу відповідних залишків заборгованості. Для цього слід порівняти залишки по кожному виду розрахунків на початок ревізованого періоду, що відображені в регістрах аналітичного обліку і призначені для обліку таких розрахунків із залишками відповідних статей балансу, перевіряючи при цьому кожний вид розрахунків. Ревізор зобов’язаний з’ясувати:

1) причини утворення такої заборгованості і з чиєї вини вона утворена;

2) реальність її одержання (наявність листів, актів звірки, розрахунків, де дебітори визнають свою заборгованість);

3) дотримання строків позовної давності;

4) заходи, що вживалися до її погашення;

5) дотримання вимог проведення інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами.

Ревізію розрахунків з постачальниками слід розпочинати із визначення переважного порядку розрахунків з постачальниками і підрядниками. З цією метою ревізор вивчає список постачальників із зазначенням суми заборгованості перед ними на кінець року, проводить вибіркову перевірку найбільш вагомих сум, вивчає наявні відповідні договори та первинні документи, інвентаризацію даних щодо стану розрахунків по зобов’язаннях на певну дату, кредиторську заборгованість. Інвентаризація полягає у вивченні залишків заборгованості та детальній перевірці сум, що обліковуються по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», термінів виникнення зобов’язань, їх достовірність.

Для підтвердження реального існування кредиторської заборгованості ревізор надсилає всім кредиторам акти звірки, які останні повинні повернути за 10 днів і підтвердити свою згоду (незгоду) із даними ревізії. При виявленні прострочених сум (більше 3-х років) кредиторської заборгованості необхідно списати її з балансу. При інвентаризації також з’ясовують правильність і повноту оприбуткування майна, випадки неповного отримання та переплат. Отримані підсумки звіряються із записами по рахунках у Головній книзі.

Потім ревізор повинен перевірити попередньо проведені інвентаризації кредиторської заборгованості, тобто ознайомитися та проаналізувати матеріали інвентаризацій. Якщо такі дані відсутні, то ревізор має право вимагати проведення інвентеризацій і відповідно законність проведених операцій згідно з ними.

Після цього ревізор вивчає записи по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», що передбачає:

1) перевірку достовірності оприбуткування запасів, виконаних робіт і послуг. На цьому етапі перевіряється повнота оприбуткування, виконання договірних зобов’язань, порівняння даних оприбуткування зі складськими даними, оплату із виставленими рахунками;

2) перевірку своєчасності оприбуткування товарів, робіт, послуг. Ревізору необхідно встановити розбіжності та їх причини між термінами отримання ТМЦ і термінами їх реєстрації в обліку, перевірити дотримання графіку документообороту;

3) перевірку законності документування операцій із постачальниками. Ревізору вибірково (а якщо є виявлені суттєві помилки, то суцільно) необхідно перевірити дотримання правил оформлення документів, відповідність їх чинному законодавству та укладеним договорам і виставленим рахункам;

4) перевірку повної і точної реєстрації в облікових реєстрах. Необхідно перевірити правильність і повноту реєстрації здійснених операцій у зведених облікових реєстрах. Особлива увага приділяється операціям, в яких відсутні або неправильно оформленні первинні документи.

5) перевірку забезпеченості збереження первинних документів протягом встановленого терміну, виявлення фактів несанкціонованого доступу, використання та передчасного знищення первинних документів та облікових реєстрів;

6) перевірку повноти та достовірності кредиторської заборгованості, що має на меті звірити достовірність отриманих ТМЦ із документами про їх оплату. Власне, на цій ділянці обліку найчастіше виникають відхилення чи зловживання;

7) перевірку здійснення розрахунків за допомогою безготівкових розрахунків, готівки, векселів, взаємозаліків на умовах комерційного кредиту.

Як показує практика контрольно-ревізійної роботи, однією із причин порушення розрахункової дисципліни, виникнення незаконної і нереальної заборгованості, а також несвоєчасного повернення (погашення) сум кредиторської заборгованості є запущеність бухгалтерського обліку по розрахункових операціях. Для цього потрібно перевірити своєчасність та правильність відображення операцій по розрахунках з дебіторами і кредиторами та наявності на інших синтетичних рахунках.

Всі виявлені факти простроченої заборгованості та порушення розрахункової дисципліни щодо синтетичних рахунків необхідно узагальнити у спеціальній відомості, що додається до акта за такою формою:

Назва рахунку	Найменування дебіторської або кредиторської заборгованості	Дата виник-нення	Причини утворення	Сума	Вжиті заходи	Висновок ревізора щодо реальності погашення

З метою визначення ступеня порушення фінансово-розрахункової дисципліни доцільно згрупувати дебіторську та кредиторську заборгованість за строками її утворення: до 1 місяця; від 1 до 3; від 3 і більше місяців.

Ревізія розрахунків із підзвітними особами має на меті встановити цільове використання підзвітних сум і виявити незаконні і господарсько недоцільні витрати. Основними завданнями ревізії рахунків з підзвітними особами є:

1) перевірка дотримання правил видачі та використання авансів;

2) перевірка за своєчасністю та правильністю здавання авансових звітів;

3) перевірка правильності оформлення документів, що додаються до авансового звіту;

4) перевірка своєчасності повернення невитрачених сум;

5) перевірка правильності віднесення сум, що сплачені за авансовими звітами на витрати підприємства.

Розрахунки з підзвітними особами перевіряють, як правило, суцільними способом.

Ревізію слід розпочинати із перевірки підзвітних сум, під час якої перевіряють звіти про використання коштів, наданих на відрядження або підзвіт (форма № 440) з урахуванням цільового призначення виданих сум, сум авансів щодо кожної підзвітної особи, дати їх видачі і цільове призначення. Також слід перевірити такі моменти:

- чи не видається готівка на витрати, що можуть бути оплачені з каси або через банк;

- чи є наказ на осіб, яким видаються кошти під звіт;

- укладення з підзвітними особами договору про повну матеріальну відповідальність;

- порядок оформлення відряджень і реєстрацію їх у бухгалтерії;

- забезпечення підзвітних осіб авансом на здійснення господарських витрат і відрядження;

- видача авансів підзвітним особам за наявності заборгованості за попереднім авансом;

- витрата коштів за цільовим призначенням;

- дотримання законодавчих обмежень щодо використання готівки між суб’єктами господарювання.

При безпосередній перевірці звітів про використання коштів, наданих на відрядження або підзвіт ревізор має дослідити:

1) наявність всіх обов’язкових реквізитів (підписи, печатки, дата, підстава тощо) на первинних документах, що додаються до звітів про використання коштів, наданих на відрядження або підзвіт. Також ретельно треба перевірити посвідчення на відрядження із проїзними і документами, що засвідчують перебування в готелі. На посвідченні має бути дозвіл керівника, відмітки з датами про від’їзд та прибуття в пункт призначення, тривалість відрядження. Також необхідно перевірити правильність нарахування добових. При цьому слід керуватися чинними нормативними актами, що регулюють порядок здійснення відряджень;

2) наявність документів про здійснені витрати;

3) при відрядженні за кордон – наявність закордонних паспортів підзвітних осіб, правильність нарахування добових з урахуванням країни, куди направлена підзвітна особа, правильність застосування курсів валют та відображення курсових різниць;

4) звіт про виконання завдання підзвітною особою;

5) правильність кореспонденції рахунків за звітом про використання коштів, наданих на відрядження або підзвіт та віднесення на витрати;

6) правильність відшкодування витрачених коштів підзвітній особі;

7) перевірка достовірності всіх даних звіту про використання коштів, наданих на відрядження або підзвіт.

Після такої перевірки необхідно пересвідчитись, що цінності, придбані підзвітною особою, дійсно оприбутковані в повному обсязі і правильно відображені в обліку їх придбання. В сумнівних випадках придбання необхідно зробити зустрічну перевірку із організацією, де куплено ТМЦ.

Бухгалтерські записи в облікових реєстрах звіряють із даними Головної книги та звітності.

Перевіряючи звіти про використання коштів, наданих на відрядження або підзвіт із використання підзвітних сум на операційні і господарські витрати, потрібно визначити законність і доцільність таких витрат: детально вивчити документи, які додані до звітів по оплаті готівкою вантажно-розвантажувальних робіт, послуг, придбання ТМЦ. Особливої уваги вимагає перевірка достовірності таких пред’явлених підзвітною особою документів, як касові чеки торгових підприємств за придбані у них товари, рахунки дрібнооптових баз і копії прибуткових документів на здачу придбаних матеріальних цінностей.

Джерелами ревізії розрахунків із підзвітними особами по відрядженнях є накази, розпорядження керівника підприємства, посвідчення на відрядження, дані по виданих грошових авансах, письмові пояснення результатів відрядження, звіти про використання коштів, наданих на відрядження або підзвіт з додатками, записи по рахунках 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Детальній перевірці підлягають операції по рахунку 375 «Розрахунки за відшкодування завданих збитків». При цьому ревізор виясняє, як дотримувались терміни та порядок розгляду випадків нестачі, втрат, розтрат та вжиті заходи по них. При цьому ревізор керується Постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 1996 р, у якій встановлено механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення матеріальних цінностей. При цьому розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення визначається за балансовою вартістю цих цінностей, але не нижче 50 % від балансової вартості на момент встановлення такого факту, з урахуванням індексу інфляції, який щомісячно визначає Держкомстат, відповідного розміру ПДВ та акцизного збору.

Далі ревізор перевіряє правильність оформлення матеріалів щодо претензій, недостачі, розкрадання, псування та з'ясовує наявність випадків повернення арбітражем, слідчими та іншими органами матеріали по недостачах та крадіжках через неякісне їх оформлення і ті заходи, які вживались до винуватців. Практика роботи показує, що неправильне оформлення матеріалів робиться свідомо для порятунку винуватців. Ревізор зобов’язаний визначити причини недостач, крадіжок, розтрат. До них належать: умови збереження матеріальних цінностей, порушення правил прийому та видачі матеріальних цінностей, відсутність контролю за їх збереженням, відсутність точної контрольно-вимірювальної апаратури та інше. Одночасно необхідно вияснити, чи не зверталась матеріально відповідальна особа до адміністрації з питаннями щодо прийняття відповідних заходів із забезпечення нормальних умов збереження, прийо­му та видачі матеріальних цінностей, та ті заходи, які вжила адміністрація за вимогою матеріально відповідальних осіб. Практика контрольно-ревізійної роботи показує, що присуджені борги списують на збитки. Виявивши такі факти, ревізор перевіряє обґрунтованість такого списання. Списання присуджених боргів на збитки можливе тільки при наявності ухвали суду про неможливість такого утримання. Такі борги обліковуються на позабалансовому рахунку 072 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Завершуючи перевірку, ревізор з’ясовує:

1) наявність зобов’язання по всіх дебіторах про погашення їхньої заборгованості (або за виконавчими листами);

2) систематичність надходження сум в погашення заборгованості;

3) вжиті заходи до боржників, які порушують розрахункову дисципліну.

Дата добавления: 2014-11-29