Завдання і джерела контролю. Нормативно-правова база

Тема 7. Контроль витрат основної діяльності

Питання і завдання

1. Перевірити правомірність здійснення операцій із запасами та правильність відображення їх в обліку.

а) До складу транспортно-заготівельних витрат за вересень минулого року включено:

оплата залізничного тарифу – 4200 грн;

оплата за вантажні роботи – 800 грн;

штрафи за простій вагонів – 1500 грн;

митні податки та збори – 3100 грн;

проценти за кредит – 1000 грн;

комісійні послуги – 870 грн.

б) У травні минулого року відпущено матеріали для потреб житлово-комунального господарства на су­му (за обліковими цінами) 7500 грн. Бухгалтерією ці операції відображено за кредитом рахунку 20 «Виробничі запаси» у кореспонденції за дебетом рахунку 232 «Обслуговуючі виробництва і господарства» на суму 7500 грн. Відповідна сума транспортно-заготівельних витрат за відпущеними матеріалами відображена в обліку записом:

Д-т 231 «Основне виробництво» – 3660 грн;

К-т 20 «Виробничі запаси» – 3660 грн.

в) На рахунку 20 «Виробничі запаси» обліковуються прийняті складом за актом № 40 від 18 січня минулого року на відповідальне зберігання матеріали вартістю 32500 грн.

г) Виявлені під час інвентаризації від 10 грудня минулого року нестачі матеріалів віднесені на винних осіб за обліковими цінами. Бухгалтерські записи:

Д-т 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» К-т 20 «Виробничі запаси» – на суму 5400 грн.

Д-т 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків» К-т 716 «Відшкодування раніше списаних активів» – на суму 5400 грн.

2. Завдання і джерела контролю запасів.

3. Особливості інвентаризації матеріальних запасів під час ревізії підприємства.

4. Напрями та способи контролю операцій пов’язаних з придбанням запасів.

5. Напрями та способи контролю операцій з видачі запасів.

7.1. Завдання і джерела контролю. Нормативно-правова база.

7.2. Контроль основних прямих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг).

7.3. Контроль загальновиробничих витрат.

7.4. Контроль правильності визначення фактичної виробничої собівартості готової продукції, робіт (послуг).

7.5. Контроль адміністративних витрат та витрат на збут продукції.

Контроль витрат основної діяльності є однією з найважливіших ділянок ревізійної роботи, спрямованої на виявлення невикористаних резервів та непродуктивних витрат і втрат. Від обґрунтованості визначення витрат залежить об’єктивність оцінки фактичної виробничої собівартості готової продукції, робіт (послуг), витрат на управління та збут, інших витрат операційної діяльності, а також достовірність відображення результатів підприємницької діяльності у фінансовій та податковій звітності. Тому до основних зав­дань ревізії належать такі:

- встановлення правильності документального оформлення обліку витрат;

- перевірка правильності ведення обліку фактичних витрат та наступного їх включення до собівартості продукції (робіт, послуг) згідно з прийнятим на підприємстві методом обліку витрат та калькулювання собівартості;

- перевірка правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг), за об'єктами калькулювання, калькуляційними статтями та елементами витрат;

- підтвердження обґрунтованості обраного методу калькулювання;

- перевірка правильності та обґрунтованості відображення нагромадження та списання накладних витрат (як таких що включаються до собівартості продукції (робіт послуг) так і таких, що відносяться до витрат періоду);

- перевірка повноти, правильності та достовірності відображення інформації про витрати в звітності;

- перевірка дотримання норм витрачання матеріалів;

- правильність визначення залишку незавершеного виробництва.

Джерела інформації для контролю собівартості продукції, виконаних послуг і робіт:

1) наказ про облікову політику;

2) первинні документи: лімітні картки, відомості, накладні, акти, матеріальні вимоги на видачу матеріальних цінностей для виробничої діяльності структурним підрозділам підприємства; розрахунково-платіжні відомості з оплати праці працівників, відомості розподілу працевтрат і витрат на оплату праці працівників підприєм­ства; звіти підзвітних осіб (ф. № 440), рахунки-фактури, акти про одер­жані послуги від інших підприємств і т. ін.;

3) облікові регістри з аналітичного та поточного синтетичного бухгалтерського обліку (картки аналітичного обліку в розрізі об’єктів витрат, групувальні відомості за видами витрат, журнал 5, Головна книга за рахунками 23 – 25, 90 – 93);

4) нормативні, планові калькуляції, розрахунки до них;

5) договори про постачання продукції, надання послуг, виконання робіт;

6) техніко-виробничі звіти, акти інвентаризації незавершеного виробництва;

7) кошториси загальновиробничих та адміністративних витрат і витрат на збут;

8) статистична звітність з окремих показників Звіту про фінансові результати (ф. № 2);

9) дані податкового обліку про валові витрати на виробництво, залишки незавершеного виробництва.

Основні нормативні акти, якими керується ревізор при здійсненні контролю:

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»;

2. Закон України «Про оподаткування прибутку»;

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку16 «Витрати».

7.2. Контроль основних прямих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг)

Контроль основних прямих витрат на виробництво містить такі етапи:

1. Перевірка матеріальних витрат на виробництво, тобто обґрунтованість включення їх до виробничих витрат:

а) за номенклатурою матеріальних ресурсів, виходячи з аналізу напрямів цільового використання за призначенням безпосередньо на виробничий процес відповідно до технології;

б) за оцінкою вартості матеріальних витрат (сировини, комплектуючих, напівфабрикатів, палива, електроенергії тощо). При цьому проводиться нормативний контроль правильності визначення обсягів фактичних витрат за вартістю, виходячи з діючих ринкових і фактичних договірних цін, обсягів транспортно-заготівельних та особливо додаткових витрат (послуги товарних бірж, комісійні посередницькі послуги організацій і фізичних осіб, їх рівень у структурі ціни);

в) правомірність включення витрат на тару;

г) важливо встановити, чи виключена вартість зворотних відходів сировини, матеріалів, обґрунтованість їхньої оцінки, подальше їх використання.

Матеріальні витрати як вартість матеріальних ресурсів на виробництво продукції, робіт (послуг) визначаються, виходячи з: цін їх придбання (без урахування податку на додану вартість); націнок (надбавок); комісійних винагород, виплачених товарним біржам, посередницьким організаціям, включаючи брокерські послуги; митних зборів і транспортування, зберігання, доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.

Крім цього, у вартість матеріальних ресурсів включаються витрати підприємств на тару та пакування, одержаних від постачальників матеріальних ресурсів, за винятком вартості цієї тари за ціною її можливого використання або реалізації (з урахуванням витрат на її ремонт).

З витрат на матеріальні ресурси, що включаються в собівартість продукції, виключається вартість зворотних відходів виробництва, під якими розуміють залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції і втратили повністю або частково споживчі якості вихідного ресурсу (хімічні або фізичні властивості), а тому використовуються з підвищеними витратами (зниження виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням.

2. Важливе місце в структурі витрат на виробництво посідають витрати на оплату праці. За умов ринкової економіки підприємства мають право самостійно визначати розміри, порядок оплати праці всіх категорій персоналу підприємства. До основних витрат на оплату праці належать витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємства, у тому числі й премії за виробничі результати, що стимулюються, на компенсації у зв’язку з підвищенням та індексацією заробітної плати в межах норм, передбачених законодавством, а також витрати на оплату праці працівників, що не значаться в штаті підприємства.

У процесі контролю вивчається правомірність зарахування до витрат виробництва в розрізі об’єктів витрат при групуванні таких витрат за місцями їхнього виникнення (центрами витрат) та за видами продукції (за кожним найменуванням виробів на дебет відповідних субрахунків до рахунку 23 «Виробництво»). Для перевірки використовують машинограми, відомості розподілу працевтрат та обсягів нарахованої заробітної плати працівникам структурних підрозділів підприємства за об’єктами витрат. Слід зазначити, що не всі виплати працюючим належать до витрат на оплату праці (матеріальна допомога, дивіденди, оплата путівок на лікування тощо).

Особлива увага звертається на обґрунтованість внесених виправлень щодо витрат на оплату праці як коригування раніше допущених помилок за минулі періоди (довідки бухгалтерії про перенесення витрат з одного об’єкта на інший, додаткові розрахункові відомості, виправлення в групувальних відомостях як додаткові записи).

Для узагальнення матеріалів перевірки з цього питання викорис­товуються дані про виявлені порушення під час перевірки розрахунків з працюючими.

3. Тісно пов’язані з витратами на оплату праці витрати на обов’язкове державне соціальне страхування працівників (збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням і похованням, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, і на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання). Обґрунтованість їх включення до основних прямих витрат на виробництво визначається методами нормативної та арифметичної перевірки їхніх обсягів, виходячи з нормативних ставок нарахування й уточнених обсягів витрат на оплату праці як бази для розрахунку за даними групувальної відомості розподілу заробітної плати в розрізі об’єктів витрат. Із застосуванням методів порівняння та нормативного й арифметичного документального контролю перевіряється відповідність джерел виплати заробітної плати джерелу сплати внесків на соціальне страхування та правомірність їхнього віднесення до складу прямих витрат і включення до виробничої собівартості. При виявленні фактів завищення або заниження обсягів витрат на оплату праці в розрізі об’єктів треба обов’язково визначити взаємопов’язані відхилення щодо такої групи витрат.

4. Перевірка інших прямих витрат. До них належать надані основному виробництву послуги допоміжного виробництва, субпідрядних організацій у частині витрат, які безпосередньо за технологією виробничого процесу є його складовою або пов’язані з обслуговуванням конкретного об’єкта витрат (плата за оренду спеціального устаткування, експертизу, сертифікацію продукції і т. ін.), витрати на відрядження працівників.

При здійсненні контролю застосовують такі методичні прийоми та способи: візуальна перевірка оформлення і достовірності первинних документів та аналіз їхнього змісту щодо виду витрат на конкретний об’єкт та договорів з організаціями-виконавцями послуг, робіт, плановими калькуляціями; нормативна перевірка дотримання встановлених норм відшкодування витрат на відрядження; техніко-економічні розрахунки обсягів витрат; перевірка правильності кореспонденцій бухгалтерських рахунків на підставі аналізу змісту первинних документів.

Дата добавления: 2014-11-29