Загальнодержавні податки і збори

Класифікації доходів бюджету

Доходи Державного бюджету

Доходи Державного бюджету – це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Основним джерелом доходів бюджету є ВВП. Методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу ВВП і утворення доходів бюджету є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей. Джерела доходів державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом. Доходи державного бюджету можна класифікувати за такими критеріями:

– залежно від повноти зарахування доходів до бюджету

* закріплені

* регулюючі

– за регулярністю надходження

* звичайні (регулярні)

* надзвичайні (з’являються за виняткових обставин)

– за методами залучення

* податки

* збори

* обов’язкові платежі

* інші надходження

– за способом зарахування

* загальний фонд (надходження, які не призначені для конкретної мети, а визначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних виплат)

* спеціальний фонд (створений з метою фінансування окремих видатків за рахунок окремих визначених джерел надходжень)

– згідно Бюджетного кодексу

* податкові надходження;

* неподаткові надходження;

* доходи від операцій з капіталом;

* трансферти.

Джерелами доходів державного бюджету є такі загальнодержавні податки і збори:

1) податок на додану вартість (ПДВ);

2) акцизний збір;

3) податок на прибуток підприємств;

4) мито;

5) державне мито;

6) податок на нерухоме майно;

7) плата за землю;

8) рентні платежі;

9) податок з власників транспортних засобів;

10) податок на промисел;

11) плата за торговий патент;

12) прибутковий податок з громадян;

13) збір на геологорозвідувальні роботи;

14) збір за спеціальне використання природних ресурсів;

15) збір за забруднення навколишнього середовища

ПДВ є одним з найбільших джерел доходів Державного бюджету України. Цей податок сплачується до Державного бюджету України на підставі Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами і доповненнями. Платниками ПДВ є всі фізичні і юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. Об’єктом оподаткування ПДВ є виручка від реалізації товарів, робіт, послуг за винятком суми, що сплачена платником податку своїм постачальникам. В Україні встановлена ставка ПДВ – 20%, в окремих випадках (стимулювання експорту) передбачена нульова ставка податку.

Акцизний збір встановлюється за індивідуальними ставками податку для кожного товару і стягується до бюджету на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір». Перелік підакцизних товарів та ставок акцизного збору встановлюється Законами України. Ставки акцизного збору встановлюються у % (відносно до обсягу реалізації в цінах, що включають цей податок) та у твердих ставках (в ECU на одиницю товару, чи певну величину його виміру). Платниками акцизного збору є вітчизняні виробники підакцизних товарів та суб’єкти, що імпортують, чи реалізовують підакцизні товари. Об’єктом оподаткування виступає оборот з реалізації підакцизних товарів, а для імпортних – їх митна вартість.

Податок на прибуток підприємств стягується до бюджету на підставі Закону України «Про оподаткування підприємств» зі змінами і доповненнями. Платниками податку на прибуток є юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, а також бюджетні установи в частині комерційної діяльності. Об’єктом оподаткування є балансовий прибуток, ставка податку на прибуток встановлена на рівні 30%. Податок на прибуток відноситься до доходів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Прибутковий податок з громадян стягується до бюджету на підставі Декрету Кабінету Міністрів України про «Прибутковий податок з громадян» зі змінами і доповненнями. Платниками податку є фізичні особи, незалежно від віку, громадянства та інших ознак, які мають самостійне джерело доходів. Об’єктом оподаткування у громадян України виступає сукупний річний дохід одержаний з різних джерел на території України і за її межами; у осіб, що не є громадянами України – дохід, одержаний з джерел в Україні. На даний момент ставки прибуткового податку громадян диференційовані за прогресивною шкалою.

Мито стягується з товарів, що переміщуються через митний кордон України на підставі Закону України «Про єдиний митний тариф» Платниками є декларанти (фізичні і юридичні особи, які декларують товари) товарів, які переміщуються через митний кордон. Об’єктом оподаткування є митна вартість товарів, або їх кількісна оцінка, що залежить від встановлених ставок. Ставки мита встановлюються у % до митної вартості (таке мито називається адвалорним) та у твердих ставках (в ECU на одиницю товару, чи певну одиницю його характеристики) (таке мито називається специфічним). В залежності від того який митний режим встановлено в Україні для тієї чи іншої країни походження товарів, % ставки мита бувають повні, пільгові і преференційні. Мито сплачується до або під час перетину кордону. Функції контролю за правильністю обчислення і сплати мит до бюджету покладено на митні органи.

Державне мито – це плата, яка встановлена за вчинення юридичних дій та видачу документів юридичного значення. Ставки державного мита встановлюються в % до суми договору чи позову, вартості майна, або в твердих розмірах за одну послугу.

Податок на промисел встановлюється за право разової торгівлі (не більше як 4 рази протягом календарного року). Платниками є фізичні особи, об’єктом оподаткування – сумарна вартість товарів. Ставки оподаткування є 10%, якщо товари підлягають продажу протягом 3 днів; 20% якщо товари підлягають продажу протягом 7 днів, але сума податку належна до сплати в бюджет має бути не менше ніж одна мінімальна зарплата.

Плата за торговий патент справляється відповідно до Закону України «Про патентування окремих видів підприємницької діяльності». Платниками є суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торгівельну діяльність, надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг. Перелік побутових послуг, що підлягають патентування (визначає Кабінет Міністрів України) не змінюється протягом бюджетного року. Порядок придбання торгівельного патенту (державне свідоцтво, що засвідчує право суб’єкта підприємництва здійснювати певний вид підприємницької діяльності) визначається за видами діяльності. Вартість торгового патенту визначається органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пунктів продажу товарів та їх асортиментного переліку. Патенти бувають короткострокові (термін дії від 1 до 15 днів) та річні. До державного бюджету зараховується 30% плати за торговий патент та 100% суми плати за торговий патент пунктів продажу нафтопродуктів.

Плата за землю (земельний податок) стягується на основі Земельного Кодексу України та Закону України «Про плату за землю». Платниками податку виступають фізичні і юридичні особи, яким земля надана у власність або користування. Об’єктом оподаткування є площа земельної ділянки; ставки податку диференціюються залежно від призначення земель (сільськогосподарського чи несільськогосподарського призначення). Ставки податку на землі сільськогосподарського призначення диференціюють залежно від напрямів використання (рілля; сінокоси, пасовища; багаторічні насадження) та родючості ґрунтів (відповідно до земельного кадастру). Ставки податку на землі несільськогосподарського призначення диференціюють залежно від знаходження земельної ділянки в межах населеного пункту (цент, серединна зона, периферія).

Рентні платежі стягуються до бюджету на підставі Указу Президента України «Про встановлення рентної плати на нафту і природній газ, що видобувається в Україні» від 21.12.1994р. №785/94. Ставки рентної плати встановлюються спільним рішенням Міністерства економіки, Міністерства фінансів та Державного комітету України по нафті і газу. Об’єктом оподаткування є обсяг видобутої нафти в тонах, та газу в м³. Платниками податку є нафтогазовидобувні підприємства.

Податок з власників транспортних засобів стягується до бюджету на підставі Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів а інших самохідних машин і механізмів» від 13.02.1997р. № 75/97-ВР. Платниками податку є юридичні та фізичні особи, у власності яких є транспортні засоби. Об’єктом оподаткування є об’єм двигуна автотранспорту та довжина корпусу засобів водного транспорту. Ставки податку встановлені в ECU зі 100см³ об’єму двигуна чи 1 см довжини корпусу.

Податок на нерухоме майно передбачений в чинних законодавчих актах, але не справляється у зв’язку з відсутністю нормативних документів.

Збір на геологорозвідувальні роботи стягується до бюджету на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку встановлення нормативів відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету та їх справляння» від 11.08.1995р. №645. Платниками збору є суб’єкти підприємництва, які видобувають корисні копалини, підземні прісні, мінеральні і термічні води. Норми відрахувань затверджуються Мінекономіки України. Об’єктом обчислення відрахувань є вартість видобутої мінеральної сировини або її переробки.

1. Збір за спеціальне використання природних ресурсів включає плату за спеціальне користування надрами (стягується на підставі Постанови Верховної Ради України «Лісовий кодекс України» від 21.01.1994р.), плату за спеціальне використання прісних вод (стягується на підставі Постанови Верховної Ради України «Водний кодекс України» від 6.06.1995р.), плати за спеціальне використання лісових ресурсів (стягується на Постанови Верховної Ради України «Земельний кодекс України» від 13.03.1992р. № 2196-ХІІ).

Платниками плата за спеціальне користування надрами є суб’єкти підприємництва, що здійснюють видобуток корисних копалин; об’єктом справляння плати є обсяг погашених у надрах балансових запасів корисних копалин та обсяг видобутих (залежно від виду копалин).Базові нормативи плати встановлюються постановою КМУ.

Платниками плати за спеціальне використання прісних вод є всі суб’єкти підприємництва -водокористувачі. Об’єктом оподаткування є обсяг забраної води; тарифи диференціюються за водогосподарськими мережами залежно від басейну річок та підземними водними джерелами залежно від адміністративної одиниці (області). Плата встановлюється постановою КМУ.

Платниками плати за спеціальне використання лісових ресурсів є юридичні і фізичні особи, які заготовляють деревину. Об’єктом плати є обсяг заготовленої деревини в м³. Ставки плати встановлені у вигляді такси плати у грошовому вираженні. Такси диференційовані за лісотаксовими поясами; видами основних порід лісу; якістю деревини; сортами деревини; лісозаготівельними розрядами. Ставки плати встановлюються постановою КМУ.

Збір за забруднення навколишнього середовища сплачується на підставі Закону України «Про охорону навколишнього середовища» від 25.06.1991р. та Закону України «Про охорону атмосферного повітря» від 16.10.1992р. Платниками збору є суб’єкти підприємництва, що здійснюють викиди й скиди забруднюючи х речовин у атмосферу, поверхневі, територіальні та внутрішні морські води, підземні горизонти а розміщують відходи у навколишньому природному середовищі. Розмір плати встановлюється КМУ. Об’єктом нарахування плати є обсяг забруднюючих речовин.

Збір на обов’язкове пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття; до державного інноваційного фонду; до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення є зборами до Державних позабюджетних фондів, але не є джерелами доходів Державного бюджету України.

Розмежування джерел доходів між загальним і спеціальним фондами Державного бюджету встановлюється Законом України про Державний бюджет. Наприклад, у 2001 р. до доходів загального фонду Державного бюджету повністю зараховувались ПДВ, акцизний збір із ввезених в Україну товарів, мита, платежі за спеціальне використання лісових ресурсів, інші; частково зараховувались – податок на прибуток підприємств; акцизний збір з вироблених в Україні товарів; 97% коштів від приватизації, інші. До спеціального фонду повністю зараховувались: збір на геологорозвідувальні роботи; збір на розвиток виноградарства; збір за забруднення навколишнього середовища, інші; частково зараховувались – 3% від приватизації; 80% відрахувань за транспортування нафти магістральним нафтопроводом; 90% портового збору, інші.

Дата добавления: 2014-11-29