Лекція №2. Наука як система уявлень про світ 4 страница

3. Гіпотеза або модель не підтверджується експериментом. Тоді їх критично аналізують і повністю переглядають. Потім проводять нові експериментальні дослідження з урахуванням нової робочої гіпотези. Негативні результати наукової роботи зазвичай не відкидають, у багатьох випадках вони допомагають отримати правильні уявлення про об'єкти, явища та процеси.

Після виконаного аналізу ухвалюють остаточне рішення, яке формулюють у вигляді висновків, пропозицій чи рекомендацій. Дана частина роботи потребує залучення до її виконання дослідника високої кваліфікації, оскільки необхідно стисло, чітко, науково виокремити нове й суттєве, що є результатом дослідження, дати йому вичерпну оцінку, визначити шляхи подальших досліджень. За однією темою не рекомендується складати багато висновків (не більше ніж 5—10). Якщо ж окрім основних висновків, що відповідають меті та задачам дослідження, можна зробити ще й інші, їх формулюють окремо, щоб не відволікати від конкретної відповіді на основне завдання теми. Усі висновки доцільно поділити на дві групи: наукові та практичні.

Висновки та рекомендації, зроблені на підставі дослідження гіпотез та моделей, які пройшли експериментальну перевірку та необхідне корегування, оприлюднюють у вигляді доповідей та повідомлень на семінарах й конференціях. За наслідками дослідження окремих питань готують публікації статей у фахових виданнях.

Далі на підставі математичних моделей можна розробляти методику інженерного проектного розрахунку пропонованих процесів і (або) обладнання із установленням аналітичних залежностей між заданими початковими (кінцевими) параметрами виробів, робочими параметрами досліджуваних процесів та конструктивними параметрами обладнання для їх реалізації. Дана методика дозволить розраховувати оптимальні конструктивні параметри установок для реалізації на них найбільш ефективних робочих режимів з одержанням при максимальній продуктивності заданих якісних та кількісних характеристик оброблюваних виробів.

Крім цього, на завершальних етапах основної стадії дослідження потрібно розробити перспективні схеми пропонованих процесів і (або) обладнання з врахуванням того, в яких галузях і в яких масштабах їх передбачається застосовувати. До уваги тут беруться не лише сучасні умови галузі, а й можливі зміни ситуації у найближчому майбутньому. В цьому досліднику може допомогти проведений раніше історичний аналіз стану питання. Наприклад, у випадку розробки обладнання для харчової або переробної промисловості, для яких характерні значні обсяги виробництва, у роботі потрібно навести схеми потокових технологічних комплексів, що реалізують пропоновані процеси та принципи і у повністю автоматичному режимі, з великою продуктивністю забезпечують одержання якісної конкурентноздатної продукції. Наводяться також конкретні рекомендації щодо практичного впровадження розроблених процесів і (або) обладнання, вимоги та умови його експлуатації та обслуговування. Завершується основна стадія дослідження формулюванням загальних висновків.

Описані вище теоретичні та експериментальні дослідження виконуються згідно із його попередньо складеними програмою, методикою та робочим планом.

Формулювання остаточних висновків і рекомендацій здійснюється з урахуванням всіх, виявлених в ході роботи змін, доповнень, уточнень та ін.

Перш ніж робити висновки — стисле викладення отриманих результатів — дослідник повинен ще раз перевірити завершеність кожної окремої частини роботи та доказовість аргументації в цілому. Лише після цього слід формулювати висновки по суті порушеної проблеми, побічних і другорядних питань і питань практичного значення, використання отриманих результатів.

Висновки рекомендується формулювати ретельно, точно, не переобтяжуючи їх цифровими даними та додатковими окремими викладками. В цілому висновки повинні полегшувати читачеві оцінювання та використання результатів дослідження, а для самого виконавця слугують засобом самоперевірки. Як висновки, так й пропозиції можуть мати і позитивний, і негативний характер (наприклад, відмова від методики планування окремих показників, що використовувалася раніше).

3.4. Завершальна стадія науково-дослідного процесу

Стадія узагальнення, апробації та реалізації результатів дослідження є завершальною стадією науково-дослідного процесу. Зміст її етапів наведено на рис. 3.6.

На цій стадії проводиться представлення та обговорення результатів виконаної роботи у колективі наукової організації, споріднених закладів, наукової спільноти.

Якщо роботу виконував колектив (лабораторія, група), то обговорення проводиться за присутності повного його складу. Робота може бути поставлена на обговорення і більшого підрозділу (відділу, сектору) залежно від чисельності і компетентності колективного

виконавця та від теми дослідження — її новизни, складності, комплексності.

Поряд з членами колективу до обговорення залучають працівників суміжних відділів, а за можливості — і працівників суміжних інститутів, ВНЗ і лабораторій, що мали відношення до виконаної роботи. Велику користь дає і запрошення до обговорення спеціалістів-практиків.

Учасників обговорення необхідно заздалегідь ознайомити з робочим планом НДР, висновками і пропозиціями, протоколами найважливіших експериментів, з таблицями, графіками, схемами і креслениками, а також з найбільш спірними фрагментами роботи. Ще краще, якщо майбутнім учасникам обговорення надати можливість ознайомитися з роботою в цілому. Зазвичай, усне повідомлення без попереднього ознайомлення з матеріалами навіть за блискучого його викладення, є малоефективним. Слід заздалегідь роздати учасникам тези або хоча б перелік питань, з яких особливо необхідні їхні поради й допомога. У тезах викладають тільки основні положення роботи без аргументації, але так, аби був зрозумілим їхній логічний зв'язок. На відміну від авторефератів і резюме тези можуть охоплювати не всі частини роботи, а тільки ті, що найбільш ймовірно слугуватимуть предметом наукової дискусії. Немає також необхідності відбивати в тезах історію питання, але потрібно охарактеризувати застосовані методи дослідження.

На обговорення слід виносити лише принципові питання. Дрібні зауваження краще наводити на полях роздаткового матеріалу або повідомляти особисто автору, що заощаджує час в обговоренні.

При виконанні прикладних досліджень до кола важливіших питань, що потребують серйозного обговорення, крім спеціальних відносять питання економічного порядку: народногосподарська значимість запропонованого рішення, вартість дослідження, його економічна ефективність, рентабельність, перспективність; економічні заходи, необхідні для успішного впровадження результатів тощо.

Повідомлення дослідника, що передує обговоренню, повинно бути змістовним, послідовним, чітким і стислим; не слід переобтяжувати його великою кількістю цифр і формул — на слух вони сприймаються важко. У повідомленні слід зупинитися і на відкинутих варіантах рішень, і на існуючих серед теоретиків і практиків поглядах з основних питань, що не збігаються з поглядом дослідника.

Текст повідомлення доцільно попередньо викласти в письмовій формі. У процесі підготовки до повідомлення корисно його прорепетирувати, аби впевнитися, що доповідач вкладається у відведений для нього час. Бажано, щоб повідомлення супроводжувалося демонстрацією наочних матеріалів.

Наукова дискусія є однією з найефективніших форм колективної творчої праці, тому важливо дотримуватися всіх умов, що забезпечують її плідність. Від учасників дискусії вимагається активність, вміння бачити позитивні і негативні сторони роботи; правильне викладення своєї позиції доповідачу, чітка кваліфікація суті виявленої помилки (чи має вона принципового характеру, чи йдеться про некоректність формулювань або неправильність концепції автора), окреслення можливих шляхів її виправлення. Серед цих умов далеко не останнє місце посідає дотримання етичних вимог — критикуючи помилки в роботі, учасники дискусії не повинні торкатися особистих якостей і здібностей автора.

Важливим моментом обговорення є відповідне слово дослідника. Щоб побудувати його найефективніше, досліднику необхідно заздалегідь підготовити відповіді на ті заперечення та зауваження, що містилися в письмових відгуках чи висловлювалися на попередніх обговореннях і можуть бути висунуті знову; якомога докладніше особисто записувати виступи; зосередити свою увагу на найбільш принципових зауваженнях; відповідати на них не в тій послідовності, в якій відбувалися виступи і не кожному виступаючому окремо, а відповідно до плану роботи, попередньо згрупувавши заперечення та зауваження за їхнім змістом.

Якщо окремі частини великої і складної роботи попередньо не обговорювалися, доцільно розчленувати загальне обговорення на кілька стадій, щоб надати йому конкретнішого характеру, а потім обговорити роботу в цілому.

Як і на ранніх етапах, в обговоренні суттєву допомогу можуть надати консультанти. Роль останнього консультанта виконує рецензент. Робота передається на рецензію або відразу після завершального обговорення, якщо воно не виявило необхідності суттєвого доопрацювання, або вже після здійснення автором необхідних змін.

Критичні зауваження і пропозиції щодо корегування, удосконалення та розвитку розробок НДР, сформульовані на даному етапі, враховуються її авторами при підготовці рукописів монографій, наукових статей, тез доповідей на науково-технічних конференціях, заявок на одержання патентів на винахід, матеріалів для впровадження у навчальний процес. Крім цього, паралельно оформлюється заключний звіт з НДР. За результатами роботи як правило готуються до захисту докторські, кандидатські або магістерські дисертації, дипломні проекти або роботи, бакалаврські дипломні роботи. Деякі з них можуть лише частково представляти матеріали НДР.

Деякі з вказаних вище форм представлення результатів НДР детально розглянуті у матеріалах практичних занять.

Рецензія (відгук про наукову роботу) — це робота, в якій критично оцінюють основні положення і результати дослідження. Особливу увагу при цьому звертають на актуальність його теоретичних положень, доцільність та оригінальність застосованих методів досліджень, новизну і достовірність отриманих результатів, їхню практичну корисність.

Складаючи рецензію, зазвичай дотримуються такої послідовності:

- обґрунтування необхідності (актуальності) дослідження;

- оцінка наукового та практичного значення (основна частина рецензії), мови, стилю викладення;

- оцінка послідовності викладення результатів дослідження;

- оцінка ілюстративного матеріалу, обсягу досліджень і рукопису викладення (рекомендації щодо скорочення або доповнення);

- загальні висновки, підсумкова оцінка дослідження.

Критика рецензента повинна бути принциповою, науково обґрунтованою, але водночас і доброзичливою, що сприяє поліпшенню дослідження.

Для забезпечення об'єктивності і різнобічності оцінки бажано залучати не менше двох рецензентів, по можливості — різного профілю або різних наукових напрямів. Крім представників відповідної галузі знань як рецензентів необхідно залучати спеціалістів-практиків з організації-замовника або з тих організацій, які є потенційними споживачами створеної наукової продукції.

Відправляючи роботу рецензентові, корисно водночас повідомляти його, з яких питань особливо бажано знати його думку. За наявності принципових зауважень або заперечень необхідні особисті контакти автора з рецензентом. Якщо автор не задоволений рецензією, він може порушити питання про передачу роботи іншому рецензентові.

Після обговорення роботи, отримання консультацій і рецензій автор повинен провести необхідне доопрацювання матеріалів. На наступному етапі необхідно з'ясувати, чи не з'явилась яка-небудь нова інформація, що потребує, з огляду на свій принциповий характер, відображення в роботі або хоча б згадування в бібліографії. Перед здачею роботи слід ще раз уважно перечитати текст, щоб усунути можливу неузгодженість окремих його частин, що виникла під час внесення змін (наприклад, якщо якийсь параграф вилучено, а в іншій главі на нього зберігається посилання).

Чернетки зберігаються до моменту закінчення і здачі роботи, або якщо робота друкується — до моменту виходу її з друку. Рекомендується зберігати і всі первинні матеріали, а також попередні варіанти викладення, тому що вони можуть знадобитися для перевірки і можуть бути використані в інших дослідженнях. Після здачі роботи всі матеріали, що зберігаються, необхідно привести в певну систему, надати їм заголовки, проставити дати і розкласти в окремі теки. Таким чином, з часом у дослідника формується особистий науковий архів, до якого він може не раз звертатися у подальшій роботі. У разі, якщо ті чи інші матеріали, що зберігаються застарівають, їх вилучають з архіву.

Науково-дослідна робота та її результати можуть бути піддані науковій або науково-технічній експертизі. Згідно із законодавством України, під науковою та науково-технічною експертизою розуміють діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз науково-технічного рівня розглядуваного об'єкта і підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень відносно таких об'єктів. Це найбільш детальний та об'єктивний метод оцінювання наукової діяльності та її результатів.

Об'єктами наукової та науково-технічної експертизи можуть бути:

- діючі об'єкти техніки (у тому числі військової) та промисловості, природні спорудження тощо, відносно яких виникає потреба отримання науково обґрунтованих експертних висновків;

- проекти, програми, пропозиції різного рівня, відносно яких необхідно провести науково обґрунтований аналіз і дати висновок про доцільність їх прийняття, впровадження, подальшого використання тощо.

Експертиза здійснюється з метою забезпечення наукового обґрунтування структури і змісту пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, наукових, науково-технічних, соціально-економічних програм і проектів, визначення напрямів науково-технічної діяльності, аналізу та оцінки ефективності використання науково-технічного потенціалу та результатів наукових досліджень. Тому обов'язковій науковій і науково-технічній експертизі підлягають:

- національні й державні наукові та науково-технічні програми;

- міждержавні наукові та науково-технічні програми, що реалізуються на підставі міжнародних договорів України в межах її території;

- галузеві і міжгалузеві програми у сфері наукової та науково-технічної діяльності;

- інноваційні програми та проекти державного значення.

На підставі рішень органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, з ініціативи наукових організацій та установ у межах укладених ними договорів на проведення наукових та науково-технічних розробок така експертиза проводиться відносно:

- окремих науково-технічних проектів;

- науково-технічної продукції;

- науково-дослідних робіт (фундаментальних і прикладних) в усіх галузях наукової діяльності;

- дослідно-конструкторських робіт (комплексу робіт, що виконують на основі технічних завдань з метою розроблення дослідно-конструкторської документації);

- наукових праць у вигляді спеціально підготовлених рукописів, наукових доповідей, опублікованих монографій чи посібників;

- процесу впровадження результатів наукових досліджень і розробок, інших видів наукової та науково-технічної діяльності, що сприяють прискоренню науково-технічного прогресу;

- дисертаційних досліджень, науково-технічної документації на раціоналізаторські пропозиції, винаходи.

Під час проведення наукової та науково-технічної експертизи виконують об'єктивне комплексне дослідження її об'єкту. Основними завданнями експертизи можуть бути:

- перевірка відповідності об'єктів експертизи вимогам і нормам чинного законодавства.;

- оцінка відповідності об'єктів експертизи сучасному рівню наукових і технічних знань, тенденціям науково-технічного прогресу, принципам державної науково-технічної політики, вимогам екологічної безпеки, економічної доцільності;

- аналіз рівня використання науково-технічного потенціалу, оцінка результативності науково-дослідних робіт і дослідно-конструкторських розробок;

- прогнозування науково-технічних, соціально-економічних і екологічних наслідків реалізації чи діяльності об'єкта експертизи;

- підготовка науково-обґрунтованих експертних висновків.

До проведення наукової та науково-технічної експертизи залучають підприємства, установи, організації, творчі колективи, що здійснюють наукову та науково-технічну діяльність; спеціалізовані експертні організації; окремих експертів та групи експертів. Експертами можуть бути тільки висококваліфіковані фахівці, що мають глибокі спеціальні знання в тій галузі, до якої належить об'єкт експертизи. Діяльність, пов'язана з наданням експертних послуг, повинна бути сертифікована згідно з чинним законодавством, що підтверджує кваліфікацію одержувача документа з питань організації та проведення наукової і науково-технічної експертизи. Експерти, групи експертів і організації та установи, що здійснюють експертну діяльність, відповідають за достовірність і повноту аналізу, обґрунтованість рекомендацій експертизи.

Наукова та науково-технічна експертиза має різні форми і види.

Державну наукову та науково-технічну експертизу проводять органи державної виконавчої влади у сфері наукової та науково-технічної діяльності або підприємства, установи та організації, тимчасові експертні колективи, компетентні у відповідній галузі науки і техніки, за дорученням державних органів. Така форма експертизи для національних, державних і міждержавних науково-технічних програм є обов'язковою.

Громадська наукова та науково-технічна експертиза може проводитись у будь-якій сфері наукової та науково-технічної діяльності, що потребує врахування громадської думки. Її проводять з ініціативи громадськості, об'єднань громадян, трудових колективів на основі договорів на проведення експертизи.

Експертизу можуть здійснювати й наукові та науково-технічні установи, підприємства та організації різних форм власності та підпорядкування, а також спеціально створені експертні організації, статутна діяльність яких передбачає проведення наукових і науково-технічних експертиз. Ці суб'єкти виконують експертну діяльність з ініціативи фізичних та юридичних осіб, зацікавлених в отриманні експертних висновків з того чи іншого питання.

Можуть проводитися такі види експертизи:

Попередня наукова і науково-технічна експертиза. Її проводять з метою з’ясування відповідності формальних ознак об'єкта експертизи встановленим нормам і правилам технічної та екологічної безпеки, вимогам стандартів тощо. Зазвичай таку експертизу здійснюють установи та організації-замовники силами власних спеціалізованих підрозділів або шляхом залучення незалежних експертів.

Первинна наукова і науково-технічна експертиза. Цей вид передбачає здійснення всіх необхідних заходів у процесі підготовки обґрунтованого висновку щодо об'єктів експертизи, які передаються замовниками експертам для проведення їх аналізу та оцінки.

Повторна наукова і науково-технічна експертиза проводяться в разі порушення встановлених вимог і правил під час проведення первинної експертизи або на вимогу замовника експертизи чи автора розробки за наявності обґрунтованих претензій до висновку первинної експертизи.

Додаткова наукова і науково-технічна експертиза проводиться відносно об'єктів, для яких виявлені нові наукові і науково-технічні обставини.

Контрольна наукова і науково-технічна експертиза здійснюються з ініціативи замовника для перевірки висновків первинної експертизи або з ініціативи фізичних чи юридичних осіб, зацікавлених у спростуванні окремих положень, частин або висновків раніше проведених експертиз.

Основним юридичним документом, що регламентує відносини між замовником і організатором у сфері наукової і науково-технічної експертизи, є; договір на її проведення. У ньому визначають: сторони договору, предмет і об'єкти експертизи; умови її проведення; права та обов'язки сторін; термін проведення експертизи; час, упродовж якого висновки експертизи зберігають чинність; порядок розрахунків; відповідальність за невиконання або за неналежне виконання умов договору; відповідальність за достовірність умов експертизи; інші суттєві умови, що випливають зі специфіки об'єкта експертизи.

Висновки державної наукової і науково-технічної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду і врахування в обґрунтуванні структури і змісту пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, наукових і науково-технічних, соціально-економічних і екологічних програм і проектів, реалізації наукової і науково-технічної діяльності, аналізу ефективності використання науково-технічного потенціалу.

Висновки громадської та інших наукових і науково-технічних експертиз зазвичай мають рекомендаційний характер. Їх беруть до уваги державні органи поряд з висновками державної експертизи в прийнятті рішень про реалізацію науково-технічних програм, проектів, використання іншої науково-технічної продукції та розробок.

Результативність наукового дослідження значною мірою визначається ступенем його реалізації — масштабами практичного використання результатів.

Впровадження результатів наукових досліджень — це передача на виробництво або використання у повсякденній практичній діяльності наукової продукції (звітів, інструкцій, технічних умов, технічних проектів, тимчасових вказівок тощо), що забезпечує техніко-економічний ефект у зручній для реалізації формі. НДР перетворюється на продукт лише з моменту її "споживання" виробництвом.

Форми впровадження результатів НДР можуть бути різноманітними. Найпростішою формою впровадження в практику наукових здобутків, можливою для всіх наукових тем, є оприлюднення матеріалів дослідження. Для цілого класу робіт оприлюднення матеріалів є основною формою реалізації їхніх результатів. До цього класу належать, наприклад, роботи, які обмежуються тільки постановкою нової проблеми, дослідження пошукового характеру та ін. Для переважної більшості робіт оприлюднення — тільки перший крок до впровадження.

Наприклад, якщо після впровадження роботи змінюються окремі параметри технологічного процесу (хімічний склад, фізико-механічні характеристики сировини тощо), а принципові основи процесу залишаються незмінними, допускається лише відповідне корегування або доповнення переданої на виробництво документації.

Впровадження результатів НДР з розробки нових видів сировини може знайти відображення у нових міжгалузевих або внутрішньозаводських технічних умовах.

Результатом НДР може бути новий технологічний процес, для якого необхідно створити спеціальне обладнання, що обумовлює необхідність реконструкції наявних ділянок, цехів або їхніх відділень, створення нових підрозділів, модернізації використовуваних машин, закупівлі чи виготовлення нового обладнання. У подібних випадках однією з форм упровадження НДР є видача і затвердження технічного завдання на проектування цеху (відділення), створення обладнання для нього та розробку нового технологічного процесу.

Наприклад, реалізація на практиці нових високоефективних технологічних процесів та обладнання для їх здійснення, створених в галузі машинобудування, забезпечує підвищення продуктивності праці або якості готової продукції, зменшення енергетичних та інших виробничих витрат, зниження собівартості виробів, розширення їх номенклатури, зменшення негативного впливу шкідливих факторів виробничих процесів на людину та навколишнє середовище і т.д.

Результатом перевірки може стати внесення в роботу коректив та їхнє відображення в документації (інструкціях, технологічних картах, формах обліку тощо). Вносячи зміни і доповнення, як і під час виконання основної роботи, треба потурбуватися не тільки про їхню науково-технічну, а й про економічну доцільність.

Впровадження завершених досліджень в різних галузях промисловості здійснюється за єдиною схемою і включає дослідне випробування виготовлених за розробленими схемами та методиками проектного розрахунку нового обладнання; виявлення в ньому недоліків та оформлення відповідних актів щодо необхідності доопрацювання пропонованих зразків або рекомендацій стосовного їх об’ємного впровадження на виробництві.

Дослідне впровадження здійснює комісія, створена за наказом замовника і погоджена з виконавцем. До наказу додається погоджена з виконавцем програма дослідних випробувань, якою визначаються терміни проведення, умови перевірки, порядок виправлення недоліків.

У разі потреби замовник розробляє методику проведення дослідних випробувань, критеріїв оцінки добутих результатів і готує відповідну документацію. Результати дослідних випробувань наукових розробок оформляють протоколом. Якщо виявлено недоробки, помилкові пропозиції та рекомендації, виконавець вживає необхідних заходів для їх усунення. Після завершення доопрацювання пропозицій і рекомендацій комісія складає акт про впровадження результатів науково-дослідної роботи з виконаної теми, який затверджує керівник організації-замовника і виконавця.

Пропозиції про закінчені НДР розглядають на наукових і науково-технічних радах, а в разі особливо цінних пропозицій — на колегіях відповідного міністерства чи відомства і направляють на виробництво або в інші організації та установи для практичного використання.

Таким чином, після дослідно-виробничого випробування нові матеріали, конструкції, технології, рекомендації, методики та інші результати НДР впроваджують у серійне виробництво або повсякденну практичну діяльність. На даному етапі роботи науково-дослідні організації не беруть участі у впровадженні. Вони можуть давати консультації або незначну науково-технічну допомогу на прохання організацій, що здійснюють впровадження.

Ще один з варіантів упровадження може передбачати завершення НДР на стадії промислово-серійного виробництва продукції за новою технологією, тобто з повним упровадженням. Таким чином, використання тих чи інших способів упровадження нової техніки і технології визначається характером НДР, особливостями об'єкта дослідження, завданнями і метою роботи.

Слід зазначити, що велике значення мають терміни реалізації наукової розробки та їх поширення в народному господарстві, що мають свої межі.

Максимальним терміном реалізації вважається термін "морального старіння" розробки, а мінімальний, раніше якого неможливо реалізувати розробку, визначається технічними, науковими, інформаційними та іншими чинниками впровадження. Існує також економічна межа скорочення термінів реалізації, коли необхідні для цього витрати зростають настільки, що прискорення реалізації стає просто недоцільним з економічного погляду. З урахуванням останньої обставини оптимальним можна вважати термін, подальше скорочення якого потребує приросту додаткових витрат, що не перекриваються приростом народногосподарського ефекту від упровадження наукової розробки. Такий термін упровадження забезпечує максимальну ефективність реалізації.

На жаль, для періоду після завершення впровадження теоретично обґрунтований критерій оптимальної тривалості реалізації відсутній, тому користуються емпіричними показниками для кожної конкретної наукової розробки.

3.5. Ефективність наукових досліджень

Наука є найефективнішою сферою капіталовкладень. Досвід світової практики свідчить, що прибуток від капіталовкладень у неї становить 100—200% і є набагато вищим за прибуток будь-яких галузей. За даними зарубіжних економістів, на 1 долар витрат на науку прибуток на рік становить 4—7 доларів і більше. У нашій країні ефективність науки також дуже висока: на 1 грн витрат на НДР і ДКР прибуток становить 3—8 грн.

Однак щороку наука обходиться суспільству дедалі дорожче. На неї витрачають величезні суми. Тому перед економікою науки постає проблема систематичного зменшення народногосподарських витрат на дослідження з одночасним підвищенням ефекту від їх упровадження.

У розділі 3.2 даних матеріалів були наведені основні види ефективності наукових досліджень.

Взагалі, під економічною ефективністю наукових досліджень у цілому розуміють зменшення витрат суспільної праці на виробництво продукції в тій галузі, де впроваджуються закінчені науково-дослідні роботи та дослідно-конструкторські розробки (НДР і ДКР).

Нині кожна гривня, вкладена в науку, НТП та освоєння нововведень (нової техніки, нових технологій) у виробництві, дає вчетверо більший ефект, ніж та сама гривня, вкладена в інші більш екстенсивні галузі. Це дуже суттєва обставина, з якої випливає, що й надалі господарська політика України буде спрямована на те, щоб в усіх сферах суспільного виробництва вирішувати проблеми подальшого розвитку переважно за рахунок інтенсивних галузей. Особлива роль надається науці, причому на саму науку поширюється та сама вимога. Ось деякі факти з цього приводу. За останні 40—50 років кількість нових знань збільшилася приблизно в 2—3 рази, водночас обсяг інформації (публікацій, різноманітної документації) зріс у 8—10 разів, а обсяг коштів, витрачених на науку, — більш як у 100 разів. Таке співвідношення свідчить про те, що наукову політику треба змінювати, необхідно кардинально підвищувати ефективність роботи наукових установ, організацій, колективів. Крім того, саме по собі зростання кількості нових знань не дає приросту ефекту на виробництві. У зв’язку із цим, потребує також аналізу питання про забезпечення відповідності між отриманням знань та їхнім використанням на практиці.

Дата добавления: 2014-11-29