Методи калькулювання з повним розподілом витрат та величини покриття

Суть калькулювання з повним розподілом витрат полягає в тому, що калькулювання здійснюється шляхом повного їх розподілу на одиницю кожного виду продукції за калькуляційними статтями. При даному методі одержують показник повна собівартість продукції.

При калькулюванні повної собівартості важливим є розподіл витрат на прямі й непрямі. Чим більше питома вага прямих витрат, тим більш точними є розрахунки калькуляції.

Прямі витрати визначають на підставі технічно обґрунтованих норм витрат за кожним об'єктом калькулювання. Непрямі витрати (основні й накладні) розподіляють між окремими об'єктами калькулювання пропорційно обраній базі розподілу. Такий розподіл може здійснюватися простим або складним методом.

При простому методі для розподілу витрат між видами продукції встановлюють одну базу розподілу для всіх розподіляємих витрат або одну базу розподілу для кожної розподіляємої статті калькуляції. При складному методі для розподілу витрат між видами продукції встановлюють кілька баз розподілу для кожної розподіляємої статті калькуляції (більш докладно див. в [7,с.185-191]).

Як база розподілу можуть бути використані наступні показники:

· час роботи обладнання;

· заробітна плата робітників, зайнятих виробництвом продукції (робот, послуг);

· обсяг виробництва продукції (робот, послуг) у натуральних показниках;

· обсяг реалізації продукції у вартісному виразі;

· обсяг переробки зерна (для борошномельних, круп’яних та комбікормових виробництв);

· сума прямих витрат;

· інші.

Незалежно від вибраної бази розподілу послідовність розрахунків наступна:

1) визначається норматив розподілу, для чого сума розподіляємих витрат ділиться на величину показника бази розподілу:

Нр = Вр: Бр,

де Нр - норматив розподілу;

Вр - сума розподіляємих витрат;

Бр - величина показника бази розподілу.

2) визначається сума непрямих витрат, що включається до собівартості кожного об’єкту калькулювання (Ві):

Ві = Нр ´ Брі,

де Брі – значення показника бази розподілу для і-го об’єкту калькулювання.

При калькулюванні витрат методом повного розподілу при зміні рівня деталізації й бази розподілу непрямих витрат отримують різні рівні рентабельності окремих видів продукції [7, с.187-188]. Це є основним недоліком даного методу калькулювання, тому що він не надає бази для розрахунку об'єктивного критерію прийняття управлінських рішень.

Цей недолік усуває калькулювання методом величини покриття. Суть даного методу полягає у тому, що на одиницю продукції калькулюють тільки змінні витрати. Постійні витрати калькулюють у цілому по підприємству й за видами продукції не розподіляють.

Калькулювання методом покриття дозволяє:

· визначати для кожної господарської ситуації обсяги реалізації, які забезпечують беззбиткову діяльність;

· створює базу для прийняття управлінських рішень (наприклад, щодо обсягів й асортименту випускає продукції).

При калькулюванні собівартості методом покриття важливим є розподіл витрат на змінні й постійні. Даний метод дозволяє одержати показник – усічена собівартість продукції.

10.3.3 Калькулювання витрат за функціями (АВС - калькулювання)

Традиційні методи калькулювання витрат були створені на початку минулого століття, коли більшість підприємств виробляли обмежений асортименти продукції, і домінуючими виробничими витратами були витрати на основні матеріали і на працю основних виробничих робітників. Накладні витрати були відносно невеликі, тому викривлення при їх розподілі не мали значення. Витрати на обробку інформації, навпроти, були досить високими, так що застосування більш складних методів розподілу накладних витрат було невиправдано.

На сьогодні підприємства виробляють різноманітний асортимент продукції; витрати на працю основних виробничих робітників становлять незначну частину сукупних витрат на відміну від накладних витрат, частка яких досить велика. Тому спрощені методи розподілу накладних витрат на продукцію, які як правило використовують як базу розподілу працю основних виробничих робітників, частка якої у складі собівартості знижується, перестають виправдовувати себе. У той же час витрати на більш складні методи обробки інформації перестали бути бар'єром для їх використання. Таким чином наприкінці 1980-х рр. зложилися умови для виникнення обліку витрат за функціями - Activity Based Costing або АВС-калькулювання. Засновниками цієї системи калькулювання є професори Гарвардського університету Р.Купер та Р.Каплан.

Ця система калькулювання передбачає спершу групування накладних витрат за видами діяльності (процесами, операціями), а потім розподіл їх між видами продукції (робіт, послуг), виходячи з потреб останніх у відповідних видах діяльності.

На відміну від традиційної системи калькулювання, побудованої за принципом “продукція споживає ресурси”, калькулювання на основі діяльності передбачає, що продукція споживає діяльність, а діяльність споживає певні ресурси. При цьому накладні витрати, що традиційно вважалися постійними, розглядають як довготермінові змінні витрати, зміна яких пов’язана зі зміною відповідних чинників, відмінних від обсягу виробництва.

Структура системи АВС-калькулювання складається з наступних елементів:

· визначення видів діяльності, які мають місце на підприємстві (наприклад, основне виробництво, переміщення сировини, налагодження обладнання, пакування продукції тощо);

· створення для кожного виду діяльності угрупування витрат – пул витрат (cost pool – сукупність однорідних витрат, пов’язаних з певною діяльністю);

· визначення носія витрат для кожного виду діяльності (носій витрат - чинник від якого залежить величина витрат на вид діяльності);

· віднесення на продукт витрат за видами діяльності у відповідності до “споживання” продуктом цих видів діяльності.

Наприклад, на потоковій лінії виробляють Хліб Обідній та Батон. Обсяги виробництва на місяць складають: 45 000т і 5 000т відповідно. Хліб виробляють партіями по 9 000т, Батон – по 500т. Витрати на переналадку обладнання в місяць – 12 000 грн. Виробництво обох видів продукції вимагає однакової заробітної плати робочих.

Традиційно витрати на переналадку обладнання розподіляють у харчовій промисловості пропорційно заробітної плати основних виробників.

Отже на кожний вид продукції буде віднесено по 6 000 грн витрат.

У системі АВС-калькулювання витрати відносять у відповідності до споживання їх продукцією. Для розподілу даних витрат необхідно попередньо знайти кількість переналадок обладнання.

Кількість переналадок обладнання дорівнює:

для Хліба: 45 000 / 9 000 = 5,

для Батона: 5 000 / 500 = 10,

всього: 5+10=15.

Отже Батон вимагає 2/3 цього ресурсу, тобто 8 000 грн, а Хліб відповідно – 4000 грн.

Дата добавления: 2014-11-29