Рішення іноземних судів і арбітражів у передбачених за­коном випадках

Постанови, винесені органами (посадовими особами) уповноваженими законом розглядати справи про адмініст­ративні правопорушення у випадках, передбачених зако­ном.

Рішення комісій із трудових спорів.

Комісія із трудових спорів — орган, уповноважений на ви­рішення трудових спорів у порядку, встановленому ст.ст. 221 і 224 Кодексу законів про працю (далі — КЗпП), є первинним органом з розгляду трудових спорів, за винятком спорів, за­значених у ст.ст. 222, 232 КЗпП. Комісія з трудових спорів приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на за­сіданнях.

У рішенні має бути зазначено: повне найменування підпри­ємства, установи, організації, прізвище, ім'я та по батькові працівника, який звернувся до комісії, або його представника, дата звернення до комісії та дата розгляду спору, суть спору, прізвища членів комісії, власника або представників уповнова­женого ним органу, результати голосування і мотивоване рішення комісії.

Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові, або уповноваженому їм органу (ст. 227 КЗпП).

КпАП регламентує підстави та порядок виконання постанов у частині майнових стягнень у вигляді штрафу, який може бу­ти накладено на громадян та посадових осіб за вчинення пра­вопорушень, у порядку та розмірах, визначених законом (ст.ст. 24, 27).

Закон України "Про визнання та виконання в Україні рі­шень іноземних судів"¹ визначає (ст. 1), що під останніми слід розуміти рішення іноземних судів у цивільних, трудових, сімейних справах, вироки іноземних судів у кримінальних спра­вах у частині, що стосується конфіскації майна та відшкоду­вання шкоди потерпілим, а також рішення іноземних арбітра­жів та акти інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних, трудових, сімейних справ, що набрали законної сили і підлягають визнанню та виконан­ню на території України відповідно до міжнародних договорів України.

Рішення іноземного суду визнається та виконується в Укра­їні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнарод­ними договорами України або за принципом взаємності за до­мовленістю з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні (ст. 2 згаданого вище Закону).

Питання про надання дозволу щодо примусового виконання рішення іноземного суду на клопотання стягувача розглядають апеляційний суд Автономної Республіки Крим (далі — АР Крим), апеляційні суди областей, міст Києва та Севастополя за місцем постійного чи тимчасового проживання або перебування (місцезнаходження) боржника (ст. 4 Закону України "Про ви­знання та виконання в Україні рішень іноземних судів").

Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на приму­сове виконання рішення іноземного суду або про відмову у за­доволенні клопотання з цього питання. Копію ухвали суд над­силає стягувачеві та боржникові у триденний строк із дня постановлення ухвали

Рішення Європейського Суду з прав людини з ураху-5ачених Законом України «Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини»

Відповідно до Європейської конвенції про захист прав та свобод (Рим, 11 листопада 1950 р.) передбачено обов'язок держав-учасниць Конвенції забезпечувати дотримання прав та основних свобод, визначених цим міжнародним доку­ментом, а також поширення юрисдикції Європейського Суду з прав людини, створеного згідно з протоколом № 11 до Конвен­ції. Відповідно до ст. 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Суду у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлума­чення і застосування Конвенції (ст. 1 Закону України "Про ра­тифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого" протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції""¹ від 17 липня 1997 р.).

Рішення державних органів, прийняті з питань володіння та користування культовими будівлями та майном

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що ці об’єднання громадян мають право використовувати для сво­їх потреб будівлі та майно, що надаються їм на договірних за­садах державними, громадськими організаціями або громадя­нами. Культову будівлю може бути передано у користування двом і більше релігійним громадам за їх згодою. З кожною громадою укладається окремий договір, у якому передбачаєть­ся порядок і черговість користування вказаною будівлею. Спори з питань пов’язаних з володінням та користуванням культовими будівлями та майном, вирішують місцеві державні органи (обласні, Київська та Севастопольська міські, АР Крим), державний орган України у справах релігій. їх рішення, не оскаржені до суду, протягом місяця із дня прийняття, а у разі оскарження — після прийняття судом рішення про відмову у задоволенні скарги (ст. 248¹⁴ ЦПК), може бути виконано при­мусово органом виконання.

Дата добавления: 2014-11-29